Туберкульоз: ознаки, симптоми, лікування, профілактика

0 800 30 20 60

дзвінки безкоштовні

Аптечна довідка і Служба резервування
пн-пт: 8–22, сб: 9-21, нд: 10–20

Туберкульоз: ознаки, симптоми, лікування, профілактика

Чи була ця інформація корисною для вас?
{6} {0}

Туберкульоз вже не одне століття поспіль є одним із грізних інфекційних захворювань, що тероризують людство. Які є ознаки та симптоми туберкульозу, як ним не захворіти та правильно лікувати – про все це читайте у нашій статті.

Попри те, що туберкульоз можна попередити та ефективно лікувати, ця інфекційна хвороба входить у десятку інфекцій, що спричиняють смертність в усьому світі. Згідно з інформацією ВООЗ, у 2018 році від туберкульозу загинуло 1,5 мільйони осіб (із них 251 тис. осіб мала також ВІЛ/СНІД). В Україні станом на січень 2020 року від туберкульозу лікується 18472 особи, із них 1945 випадків захворювання – нові.

Визначення туберкульозу та його основні форми

Туберкульоз (інакше – сухоти) – інфекційна хвороба, яку викликає мікобактерія туберкульозу. Захворювання має хронічний перебіг. Найчастіше вражаються легені хворого (легеневий туберкульоз або туберкульоз легень), а в разі позалегеневого туберкульозу можуть вражатися інші органи, зокрема, кістки, шкіра, оболонки мозку, нервова система, нирки, печінка та ін.

Форми туберкульозу

  • Активна форма – може бути відкрита (коли хворий виділяє назовні мікобактерії туберкульозу, наприклад, під час кашлю) та закрита (коли немає виділення мікобактерії назовні, тобто хворий незаразний);

  • Латентна (прихована) форма.

Збудник туберкульозу

Туберкульоз викликається бактерією Mycobacterium tuberculosis (мікобактерія туберкульозу, інакше – туберкульозна поличка, або паличка Коха, названа так на честь її першовідкривача), що найчастіше вражає легені – основний орган дихальної системи. Туберкульоз поширюється від людини до людини через повітря, через повітряно-краплинний механізм передачі. Переважно це відбувається, коли особи з активною (відкритою) формою туберкульозу кашляють, чхають чи спльовують слину, у результаті чого мікобактерії потрапляють у повітря. Аби заразитися, достатньо лише незначної кількості паличок туберкульозу. Найбільший ризик заразитися від хворого мають члени його родини, колеги чи медичні працівники, які тривалий час контактують із хворим на відкриту форму туберкульозу.

Збудник туберкульозу доволі стійкий у навколишньому середовищі: витримує висихання до декількох тижнів, нагрівання до 100ᵒ С протягом 5-7 хвилин. Руйнується туберкульозна паличка під дією ультрафіолетового опромінення (УФО), тому в лікувальних закладах, де лікують хворих на туберкульоз, застосування ультрафіолетових ламп обов’язкове.

Ознаки та симптоми туберкульозу, як проявляється туберкульоз?

Латентна (прихована) форма туберкульозу

Збудники туберкульозу знаходяться в тілі хворого, проте імунна система попереджує їх розповсюдження. Це означає, що в цієї особи немає симптомів (ознак) туберкульозу і що вона не є заразною. Проте інфекція все ж перебуває в її тілі, а отже, за сприятливих умов може спровокувати хворобу.

Н3: Ризиком для активацій мікобактерії туберкульозу є такі стани:

  • інфікування ВІЛ (СНІД);
  • тютюнокуріння;
  • кількісне і/або якісне недоїдання, хронічне недоїдання (мальнутріція);
  • інфікування на туберкульозну паличку за останні 2 роки;
  • анормальна будова (Х-подібна) грудної клітини;
  • ослаблена імунна система;
  • цукровий діабет;
  • ниркова недостатність;
  • вживання наркотиків та алкоголю;
  • ракові захворювання;
  • імуносупресорна терапія, наприклад, при пересадці органів;
  • тривала глюкортикоїдна терапія;
  • ревматоїдний артрит;
  • хвороба Крона;
  • псоріаз;
  • червоний системний вовчак.

Приблизно одна четверта населення світу має латентний туберкульоз, тобто ці особи заражені мікобактерією туберкульозу, проте хвороба не розвинулася завдяки захисній роботі імунної системи. Особи, інфіковані паличкою туберкульозу, мають 5-15% ризику захворіти на туберкульоз протягом життя. Особи зі слабкою імунною системою, наприклад, люди з ВІЛ, із цукровим діабетом, із ознаками хронічного недоїдання (мальнутріції), особи, які курять, – мають вищий ризик захворіти на туберкульоз. Профілактично-медикаментозна терапія осіб групи ризику зменшує ймовірність виникнення та розвитку активної форми туберкульозу.

Активна (відкрита) форма туберкульозу

Під час активної форми (фази) туберкульозу мікобактерії активно розмножуються та спричиняють прояви хвороби. Така особа є заразною, може поширити мікроб іншим. 90% випадків активного туберкульозу в дорослих – це реактивація (загострення) латентної форми туберкульозної інфекції.

Симптоми активної (відкритої) форми туберкульозу, коли треба звернутися до лікаря:

  • нав’язливий кашель, що триває понад 3 тижні;
  • у мокротинні є сліди крові;
  • біль у грудях;
  • відчуття постійної втоми, слабкість;
  • втрата апетиту;
  • втрата ваги;
  • нічний піт (пітливість);
  • гарячка 37-38 ᵒС або знижена температура 35,5 ᵒС;
  • озноб;
  • відчуття розпирання в шиї.

Перебіг активної фази туберкульозу (відкрита форма) може бути підгострим (помірним) протягом багатьох місяців. Небезпечним наслідком такого підгострого перебігу хвороби є те, що хворі можуть відкладати візит до лікаря, у той же час розповсюджувати бактерію серед оточуючих, бути заразними. Особи з активним туберкульозом можуть заразити від 5 до 15 осіб, із якими контактують протягом року. Без відповідного лікування, близько 45% осіб без імунодефіциту, зумовленого ВІЛ, та майже всі ВІЛ-позитивні хворі з туберкульозом помирають.

Діагностика туберкульозу

Навіть сьогодні багато країн світу для діагностики туберкульозу використовує традиційний метод мікроскопічного дослідження мазка мокроти. У лабораторних умовах в зразках мокроти з легень хворого під мікроскопом визначають, чи присутня мікобактерія туберкульозу. Проте мікроскопічно можна зафіксувати лише половину випадків туберкульозу, до того ж таким чином не визначається резистентність (стійкість) до антибіотиків.

Щоби діагностувати туберкульоз, проводять такі дослідження:

  • флюорографія (або рентгенологічне обстеження) грудної клітки;

  • стандартні та спеціалізовані аналізи крові;

  • лабораторне дослідження харкотиння пацієнта;

  • проба Манту (або Пірке, туберкулінодіагностика, tuberculinskin-test, PPD test) – шкірний тест на наявність специфічної імунної відповіді до мікобактерії туберкульозу шляхом внутрішньо шкірного введення туберкуліну.

ВООЗ рекомендує використовувати швидкий молекулярно-генетичний тест Xpert MTB/RIF як початковий діагностичний тест для всіх категорій пацієнтів, а особливо ВІЛ-інфікованих з ознаками туберкульозу та дітей. Важливим є те, що тест не лише показує наявність збудника туберкульозу, а й визначає його стійкість до антибіотика рифампіцину, що важливо для вибору тактики лікування.

Результати проби Манту

Відсутність шкірної реакції на пробу Манту означає, що організм немає виробленого імунітету проти туберкульозу. При негативному результаті проби Манту проводять щеплення протитуберкульозною вакциною. Натомість інтенсивне почервоніння (гіперемія) ділянки введення туберкуліну – ознака наявності специфічної відповіді (Т-лімфоцитів) на збудник хвороби, тобто організм раніше вже контактувавіз туберкульозною паличкою і/або був вакцинований, тож потреби у вакцинації нема.

Результати проби Манту визначають через 48-72 години, вимірюючи діаметр почервоніння чи папули. Результати загалом трактують так:

  • негативний – якщо почервоніння відсутнє або діаметром до 5 мм;
  • позитивний – почервоніння діаметром 10-15 мм, інколи більше (за виключенням алергічної реакції).

При сумнівному результаті пробу варто повторити через 3 тижні після першої ін’єкції.

Профілактика туберкульозу

Туберкульоз переважно вражає дорослих працездатного віку. Проте захворіти на туберкульоз можна у будь-якому віці. 95% всіх смертей від туберкульозу припадає на країни, що розвиваються. Для осіб із ВІЛ ризик розвитку активної форму туберкульозу зростає в 19 разів. Ризик відкритої (активної) форми туберкульозу зростає при будь-яких станах, що послаблюють імунну систему. Наприклад, недоїдання збільшує ризик у три рази. Систематичне вживання алкоголю та тютюнопаління підвищує ризик у 3,3 та 1,3 рази відповідно.

Туберкульоз у дітей

1,1 мільйона дітей віком від 0 до 14 років у світі хворіли на туберкульоз у 2018 році, із них у 230 тисяч дітей туберкульоз поєднувався з ВІЛ. Часто хворіють діти, які мають недостатнє, неповноцінне харчування (мальнутріція). Туберкульоз у дітей важко діагностувати. Переважно в дітей туберкульоз перебігає складно, часті позалегеневі форми прояву хвороби, високий рівень смертності та інвалідизації. Саме тому важливим інструментом для боротьби з туберкульозом є щеплення.

Щеплення від туберкульозу

Захист від туберкульозу забезпечує вакцина БЦЖ (лат. BCG). Вона виготовлена з Mycobacterium bovis і вперше використана 1921 року. Вакцина БЦЖ рекомендована дітям та дорослим до 35 років, які перебувають у групі ризику захворіти на туберкульоз.

Вакцина БЦЖ входить до переліку основних лікарських засобів ВООЗ. В Україні, як і в багатьох інших країнах, де розповсюджений туберкульоз, щеплення вакциною БЦЖ є обов'язковим. Вакцинація проти туберкульозу здійснюється на 3-5 добу після народження дитини (не раніше ніж через 48 годин), недоношених дітей вакцинують при досягненні ваги понад 2500 г, згідно з календарем профілактичних щеплень, затвердженого МОЗ України. Окрім дітей, вакцинують осіб, що належать до категорії ризику.

Групи ризику:

  • діти, які проживають на територіях із високим рівнем захворюваності на туберкульоз;

  • особи, які контактують у сім’ї з хворими на туберкульоз;

  • особи, які живуть та працюють понад 3 місяці з людьми на території з високим рівнем захворюваності на туберкульоз;

  • працівники системи охорони здоров’я, які мають контакт із хворими, віком понад 35 років (повинні вакцинуватися, якщо вони не були вакциновані, не мають сліду від вакцини чи відповідних документів. Перед вакцинацією проводять пробу Манту. Щеплення проводять при негативному результаті проби Манту).

Як вберегти друзів та сім’ю від зараження на туберкульозну інфекцію від хворого?

Знизити ризик поширення мікобактерії туберкульозу від хворого до здорових людей допоможуть такі поради і заходи:

  • Хворий має залишатися вдома

Хворий не повинен ходити на роботу, до школи чи спати в одній кімнаті з іншими людьми протягом перших декільком тижнів лікування активного туберкульозу.

  • Хворий має прикривати рот під час кашлю, чихання, розмови

Завжди використовувати хустинки, щоб прикривати рот кожного разу, коли сміється, чхає чи кашляє. Збирати використані хустинки до мішка, що закривається, та викидати після використання.

  • Хворий має вдягати медичну маску

Протягом перших трьох тижнів лікування вдягати медичну маску, коли хворий перебуває серед інших людей

  • Вентилюйте приміщення

Туберкульозна паличка поширюється легше в малих закритих приміщеннях, де повітря погано обмінюється. Якщо на вулиці не дуже холодно, відкрийте вікна та використовуйте вентилятор, щоби видути повітря з кімнати назовні.

Ефективне лікування туберкульозу

Туберкульоз – це хвороба, яку можна вилікувати. Активний чутливий до ліків туберкульоз лікується стандартним 6-ти місячним (іноді до 9-ти місяців) курсом із 4 антимікробних препаратів. Важливо дотриматися всього курсу лікування. У протилежному випадку є висока ймовірність, що туберкульозна інфекція не буде повністю вилікуваною й невдовзі повернеться назад. Якщо туберкульоз не вилікувати, то мікобактерія може набути стійкості до раніше застосованих медикаментів, відповідно, стане малочутливою до наступного лікування.  

Переважно потрібно декілька тижнів перед тим, як хворий на активну форму туберкульозу стане незаразним, тобто не виділятиме мікобактерії назовні. Зрозуміло, що на цей час хворому необхідна ізоляція. Також варто скрупульозно виконувати поради, описані вище, щоб попередити ймовірність зараження близьких.

Протитуберкульозні препарати використовують вже протягом десятиліть, а у кожній країні ведуть облік виникнення резистенції (стійкості) до кожного конкретного лікарського засобу. Нечутливість туберкульозу до ліків виникає, коли протитуберкульозні препарати застосовуються невідповідно, пацієнти не дотримуються тривалості та послідовності курсів лікування або самостійно його зупиняють.

Полірезистентний (мультирезистентний) туберкульоз є формою туберкульозу, що викликана туберкульозною бактерією, нечутливою до ізоніазиду та рифампіцину (двох найпотужніших протитуберкульозних препаратів першого ряду терапії). Полірезистентний туберкульоз лікують препаратами другої лінії. Проте лікування препаратами другої лінії має своє обмеження та вимагає тривалої (до 2 років лікування) терапії препаратами, що є, на жаль, дороговартісними й токсичними.

Увага! У деяких випадках може розвинутися важка резистентність (нечутливість, стійкість) туберкульозної бактерії. Збільшення резистентних штамів мікобактерії туберкульозу може спричинити до розвитку стану, коли пацієнти залишаються без можливих варіантів антитуберкульозних препаратів, тобто без лікування. Прогноз у такому разі невтішний.

Протитуберкульозні препарати мають побічну дію та можуть шкодити печінці. Основні ознаки гепатотоксичності:

  • втрата апетиту;
  • темна сеча;
  • гарячка, що триває довше 3 днів;
  • нудота та блювання, причину яких важко пояснити;
  • пожовтіння склер, шкіри (жовтяниця);
  • біль у животі;
  • біль і важкість у ділянці під правим ребром.

У разі появи ознак токсичного впливу на печінку повідомте про це лікаря. Впродовж лікування лікар призначатиме аналізи крові, що досліджуватимуть стан і роботу печінки. Стаття про ознаки поганої роботи печінки тут.

Більшість інших бактеріальних інфекцій лікують за допомогою антибіотиків протягом 1 або 2 тижнів, проте з туберкульозом, як бачимо, все по-іншому. Про відповідальне вживання антибіотиків читайте в статті.

Туберкульоз – це інфекція, що дуже швидко розвивається та прогресує насамперед в ослабленому організмі з низькою опірністю, слабкою імунною системою. Саме тому важливо пам’ятати про нібито прості поради щодо здорового харчування, фізичної активності та вчасного звертання за допомогою до лікарів. Проте такі «прості» поради можуть врятувати життя та зберегти ваше здоров’я, а у разі своєчасного адекватного лікування туберкульоз практично завжди може бути вилікуваний. Тому будьте здорові, бережіть себе та ваших близьких!

Автор статті:

Ольга Летнянчик, лікар, медичний блогер.

У 2003 році закінчила Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, здобула кваліфікацію лікаря.

Беру участь у декількох проектах у сфері популяризації здорового способу життя, збереження та зміцнення здоров’я. Вірю, що знання – це перший крок на шляху до змін на краще.

 

Література за темою:

https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/tuberculosis
https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/tuberculosis/symptoms-causes/syc-20351250
https://www.webmd.com/lung/understanding-tuberculosis-basics#1
https://www.nhs.uk/conditions/tuberculosis-tb
https://www.healthline.com/health/tuberculosis#prevention
https://phc.org.ua/news/statistika-vil-i-tb-v-ukraini-sichen-2020-roku
https://uk.wikipedia.org/wiki/Mycobacterium_tuberculosis
https://moz.gov.ua/article/health/10-mifiv-pro-tuberkuloz

Статті з розділу Знання задля здоров'я

Всі статті