Додаток:
Довідка:
0 800 30 20 60
Apteka D.S. Контактні дані:
Адреса офісу: вул. Сахарова, 35 79026 Львів, Україна
Центр підтримки клієнтів: 0 800 30 20 60, Факс: |-, E-mail: office@market-universal.com.ua

Дексаметазон Дарниця розчин для ін'єкцій 0,4 % 1 мл 5 ампул Інструкція

Загальна характеристика
Виробник ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
Умови відпуску За рецептом.
Лікарська форма Розчин для ін’єкцій. Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.
Упаковка По 1 мл в ампулі; по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки в пачці; по 5 або 10 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 1 контурній чарунковій упаковці в пачці. По 1 мл в ампуле; по 5 ампул в контурной ячейковой упаковке; по 2 контурные ячейковые упаковки в пачке; по 5 или 10 ампул в контурной ячейковой упаковке; по 1 контурной ячейковой упаковке в пачке. Категория отпуска. По рецепту. Производитель. ЧАО «Фармацевтическая фирма «Дарница». Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности. Украина, 02093, г. Киев, ул. Бориспольская, 13.
Фармацевтична група Кортикостероїди для системного застосування. Глюкортикоїди. Дексаметазон. Код АТХ Н02А В02.
Код АТХ - НЕМАЄ
Застосування
Лікарський засіб застосовувати дорослим та дітям від народження. Вводити внутрішньовенно (у вигляді ін’єкції або інфузії), внутрішньом’язово або місцево – за допомогою внутрішньосуглобових ін’єкцій чи ін’єкцій у місце ураження на шкірі або в інфільтрат м’яких тканин. Як розчинник для внутрішньовенної інфузії застосовувати 0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози. При застосуванні немовлятам, особливо недоношеним, розчини, призначені для внутрішньовенного введення або подальшого розчинення лікарського засобу, не повинні містити консерванти. При змішуванні лікарського засобу з розчинником для інфузії слід дотримуватись правил асептики. Суміш слід застосовувати протягом 24 годин, оскільки розчини для інфузій зазвичай не містять консервантів. Лікарські засоби для парентерального введення слід візуально перевіряти на наявність сторонніх включень та зміни кольору кожного разу перед введенням. Дозу лікарського засобу слід визначати індивідуально, відповідно до захворювання конкретного пацієнта, передбаченого періоду лікування, переносимості глюкокортикостероїдів і реакції організму. Дорослим. Лікарський засіб вводити парентерально у невідкладних випадках, коли пероральна терапія неможлива, та у випадках, зазначених у розділі «Показання». Внутрішньовенне та внутрішньом’язове введення. Лікарський засіб застосовувати у початковій дозі від 0,5 до 9 мг/добу, при необхідності дозу можна збільшити. Початкові дози дексаметазону слід застосовувати до появи клінічної реакції, а потім дозу слід поступово зменшувати до найнижчої клінічно ефективної. У разі застосування високих доз протягом періоду, що перевищує кілька днів, дозу слід зменшувати поступово протягом кількох наступних днів або навіть протягом більш тривалого періоду. Місцеве введення. Зазвичай лікарський засіб застосовувати у дозі 0,2–4 мг, зокрема: – великі суглоби (наприклад, колінні) – 2–4 мг; – маленькі суглоби (наприклад, міжфалангові, скронево-нижньощелепні) – 0,8–1 мг; – синовіальна сумка – 2–3 мг; – сухожильні оболонки – 0,4–1 мг; – інфільтрація м’яких тканин – 2–6 мг; – ганглії – 1–2 мг. Повторне введення в суглоб можливе після 3–4 місяців. Введення може бути виконано 3 або 4 рази в один суглоб протягом усього життя. Частіше внутрішньосуглобове введення може пошкодити суглобовий хрящ та спричинити кістковий некроз. Внутрішньосуглобові ін’єкції рекомендується робити не більше ніж у 2 суглоби одночасно. Доза дексаметазону, що вводиться у місце пошкодження, прирівнюється до внутрішньосуглобової дози. Дексаметазон рекомендується вводити не більше ніж у 2 місця пошкодження одночасно. Внутрішньосуглобові ін’єкції глюкокортикостероїдів можуть призвести до розвитку системних реакцій на додаток до місцевих. Слід уникати внутрішньосуглобового введення глюкокортикостероїдів в інфіковані суглоби та нестабільні або деформовані суглоби. Дітям. Замісна терапія: лікарський засіб застосовувати у дозі 0,02 мг/кг маси тіла (0,67 мг/м2 площі поверхні тіла) на добу за 3 ін’єкції, або 0,008-0,01 мг/кг маси тіла (0,2–0,3 мг/м2 площі поверхні тіла). Інші показання: лікарський засіб застосовувати у дозі 0,02–0,1 мг/кг (0,8–5 мг/м2 площі поверхні тіла) кожні 12–24 години. Для порівняння нижче наведені еквівалентні дози різних глюкокортикостероїдів у міліграмах: Дексаметазон 0,75 мг Преднізон 5 мг Кортизон 25 мг Метилпреднізолон 4 мг Гідрокортизон 20 мг Тріамцинолон 4 мг Преднізолон 5 мг Бетамезон 0,75 мг
Показання
Дексаметазон вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово у невідкладних випадках та при неможливості перорального застосування. Захворювання ендокринної системи: - замісна терапія первинної або вторинної (гіпофізарної) недостатності надниркових залоз (крім гострої недостатності надниркових залоз, при якій гідрокортизон або кортизон є більш придатними, зважаючи на їх більш виражений гормональний ефект); - гостра недостатність надниркових залоз (гідрокортизон або кортизон є лікарськими засобами вибору; може бути необхідним сумісне застосування з мінералокортикоїдами, особливо при застосуванні синтетичних аналогів); - перед операціями та у випадках серйозних травм або захворювань у пацієнтів зі встановленою недостатністю надниркових залоз або при невизначеному адренокортикальному запасі; - шок, стійкий до традиційної терапії, при наявній або підозрюваній недостатності надниркових залоз; - уроджена гіперплазія надниркових залоз; - негнійне запалення щитовидної залози та тяжкі форми радіаційних тиреоїдитів. Ревматологічні захворювання (як допоміжна терапія у період, коли базова терапія не подіяла, тобто у пацієнтів, у яких знеболювальна та протизапальна дія нестероїдних протизапальних засобів були незадовільними): - ревматоїдний артрит, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит та позасуглобові прояви ревматоїдного артриту (ревматичні легені, зміни серця, очей, шкірний васкуліт); - синовіїт при остеоартрозі; посттравматичний остеоартроз; епікондиліт; гострий неспецифічний тендосиновіїт; гострий подагричний артрит; псоріатичний артрит; анкілозуючий спондиліт; системні захворювання сполучної тканини; васкуліт. Захворювання шкіри: - пухирчатка; тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона); ексфоліативний дерматит; бульозний герпетиформний дерматит; тяжкі форми ексудативної еритеми; вузликова еритема; тяжкі форми себорейного дерматиту; тяжкі форми псоріазу; кропив’янка, що не піддається стандартному лікуванню; фунгоїдний мікоз; дерматоміозити. Алергічні захворювання (що не піддаються традиційному лікуванню): - бронхіальна астма; контактний дерматит; атопічний дерматит; сироваткова хвороба; хронічний або сезонний алергічний риніт; алергія на ліки; кропив’янка після переливання крові. Захворювання органів зору: - запальні захворювання очей (гострий центральний хоріоїдит, неврит зорового нерва); алергічні захворювання (кон’юнктивіти, увеїти, склерити, кератити, ірити); системні імунні захворювання (саркоїдоз, скроневий артеріїт); проліферативні зміни в очній ямці (ендокринна офтальмопатія, псевдопухлина); імуносупресорна терапія при пересадці рогівки. Розчин можливо вводити системно або ж місцево (введення під кон’юнктиву та ретробульбарне або парабульбарне введення). Шлунково-кишкові захворювання: - для виведення пацієнта із критичного періоду при: виразковому коліті (тяжкий розвиток), хворобі Крона (тяжкий розвиток); хронічні аутоімунні гепатити; реакція відторгнення при пересадці печінки. Захворювання дихальних шляхів: - симптоматичний саркоїдоз (симптоматично); гострий токсичний бронхіоліт; хронічний бронхіт та астма (при загостренні); вогнищевий або дисемінований туберкульоз легенів (разом з відповідною протитуберкульозною терапією); бериліоз (гранулематозне запалення); радіаційний або аспіраційний пневмоніт. Гематологічні захворювання: - набута або вроджена хронічна апластична анемія; аутоімунна гемолітична анемія; - вторинна тромбоцитопенія у дорослих; еритробластопенія; гостра лімфобластомна лейкемія (індукційна терапія); ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих (лише внутрішньовенне введення – внутрішньом’язове введення протипоказане). Ниркові захворювання: - імуносупресорна терапія при трансплантації нирки; стимулювання діурезу або зменшення протеїнурії при ідіопатичному нефротичному синдромі (без уремії) і порушення функції нирок при системному червоному вовчаку. Злоякісні онкологічні захворювання: - паліативне лікування лейкемії та лімфоми у дорослих; гостра лейкемія у дітей; гіперкальціємія при злоякісних захворюваннях. Набряк мозку: - набряк головного мозку внаслідок первинної чи метастатичної пухлини головного мозку; трепанація черепа та черепно-мозкові травми. Шок: - шок, який не піддається класичному лікуванню; шок у пацієнтів із недостатністю кори надниркової залози; анафілактичний шок (внутрішньовенно після призначення адреналіну); перед операцією для запобігання шоку при підозрі або при встановленій недостатності кори надниркових залоз. Інші показання: - туберкульозний менінгіт із субарахноїдальною блокадою (разом із належною протитуберкульозною терапією); трихінельоз із неврологічними симптомами або трихінельоз міокарда; кістозна пухлина апоневрозу або сухожилля (ганглія). Показання для внутрішньосуглобового введення або введення у м’які тканини: - ревматоїдний артрит (тяжке запалення окремого суглоба); анкілозуючий спондиліт (коли запалені суглоби не піддаються традиційному лікуванню); псоріатичний артрит (олігоартикулярна форма та тендовагініт); моноартрит (після евакуації синовіальної рідини); остеоартрит суглобів (тільки у випадку синовіту та ексудації); позасуглобовий ревматизм (епікондиліт, тендовагініт, бурсит); гострий та подагричний артрит. Місцеве введення (введення у місце ураження): - келоїдні ураження; гіпертрофічні, запальні та інфільтровані ураження при лишаї, псоріазі, кільцеподібній гранульомі, склерозуючому фолікуліті, дискоїдному вовчаку та шкірному саркоїдозі; дисковий червоний вовчий лишай; хвороба Урбаха-Оппенгейма; локалізована алопеція.
Передозування
Симптоми. Є поодинокі повідомлення про гостре передозування або про летальний наслідок через гостре передозування. Передозування (зазвичай тільки після кількох тижнів застосування надмірних доз) проявляється симптомами посилення описаних побічних ефектів, зокрема: перш за все синдром Іценка-Кушинга, акне, екхімози, гірсутизм, нудота, анорексія, пептична виразка травного тракту, артралгія, міопатія, міалгія, задишка, запаморочення, втрата свідомості, гарячка, підвищення артеріального тиску, гіперліпідемія, остеопороз, ортостатична гіпотензія, розвиток інфекцій, стероїдний діабет, «місяцеподібне» обличчя, статева дисфункція. Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз не ефективний.
Застосування в період вагітності
Період вагітності. Глюкокортикостероїди проникають крізь плаценту і досягають високих концентрацій у плоді. Шкідливий ефект на плід та новонароджену дитину не може бути виключеним. Дексаметазон пригнічує внутрішньоутробний розвиток дитини. За деякими даними, навіть фармакологічні дози глюкокортикостероїдів підвищують ризик недостатності плаценти, олігогідрамніону, уповільненого розвитку плода або його внутрішньоматкової загибелі, підвищення кількості лейкоцитів (нейтрофілів) у плода і недостатності надниркових залоз. Відсутні дані щодо тератогенної дії дексаметазону. Дітей, народжених матерями, яким призначали глюкокортикостероїди у період вагітності, треба ретельно перевіряти на наявність недостатності надниркових залоз. Лікарський засіб застосовувати у невідкладних випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Особлива обережність рекомендується при прееклампсії. Відповідно до загальних рекомендацій, при лікуванні у період вагітності глюкокортикостероїдами повинна бути використана найнижча дієва доза для контролю основного захворювання. Жінкам, які застосовували глюкокортикостероїди у період вагітності, рекомендується застосовувати їх додаткові дози під час пологів. У випадку затяжних пологів або у разі планування кесаревого розтину рекомендується внутрішньовенне введення 100 мг гідрокортизону кожні 8 годин. Період годування груддю. Лікарський засіб протипоказаний у період годування груддю (за винятком невідкладних випадків). Глюкокортикостероїди проникають у грудне молоко. У разі застосування дексаметазону, особливо у дозі понад фізіологічні норми (близько 1 мг), не рекомендується годування груддю, оскільки це може призвести до уповільнення росту дитини та зменшення секреції ендогенних кортикостероїдів.
Діти
Лікарський засіб застосовувати з періоду новонародженості тільки у разі крайньої необхідності. Під час лікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за ростом і розвитком дітей та підлітків. Лекарственное средство применять с периода новорожденности только в случае крайней необходимости. Во время лечения дексаметазоном необходимо тщательное наблюдение за ростом и развитием детей и подростков. Передозировка. Симптомы. Имеются единичные сообщения об острой передозировке или летальном исходе из-за острой передозировки. Передозировка (обычно только после нескольких недель применения чрезмерных доз) проявляется симптомами усиления описанных побочных эффектов, в частности: прежде всего синдром Иценко-Кушинга, акне, экхимозы, гирсутизм, тошнота, анорексия, язва пищеварительного тракта, артралгия, миопатия, миалгия, одышка, головокружение, потеря сознания, лихорадка, повышение артериального давления, гиперлипидемия, остеопороз, ортостатическая гипотензия, развитие инфекций, стероидный диабет, «лунообразное» лицо, половая дисфункция. Лечение: симптоматическая и поддерживающая терапия. Специфического антидота нет. Гемодиализ не эффективен. Побочные реакции. Частота появления побочных реакций зависит от дозы и продолжительности лечения. Побочные реакции при кратковременном лечении. Со стороны желудочно-кишечного тракта: пептическая язва, острый панкреатит. Со стороны эндокринной системы: временное угнетение функции надпочечников. Со стороны обмена веществ, метаболизма: снижение толерантности к углеводам, увеличение аппетита, увеличение массы тела, гипертриглицеридемия. Со стороны психики: психические расстройства. Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности. Побочные реакции при длительном лечении. Со стороны органов зрения: катаракта, глаукома. Со стороны эндокринной системы: длительное угнетение функции надпочечников, задержка роста детей, преждевременное закрытие эпифизарных зон роста. Со стороны обмена веществ, метаболизма: ожирение. Со стороны сердечно-сосудистой системы: артериальная гипертензия, телеангиэктазия. Со стороны иммунной системы: уменьшение иммунного ответа и повышенная восприимчивость к инфекционным заболеваниям. Со стороны кожи и подкожной клетчатки: истончение кожи. Со стороны опорно-двигательной системы и соединительной ткани: мышечная атрофия, остеопороз, переломы трубчатых костей, асептический некроз костей. Побочные реакции, которые могут возникать в отдельных органах и системах при лечении дексаметазоном. Со стороны органов зрения: повышенние внутриглазного давления, глаукома, катаракта, экзофтальм, папиллоэдема, истончение роговицы или склеры, ретролентальная фиброплазия, обострение офтальмологических вирусных или грибковых заболеваний. Со стороны респираторной системы, органов грудной клетки и средостения: отек легких. Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, рвота, диспепсия, икота, метеоризм, эзофагит, кандидоз пищевода, повышение или снижение аппетита; редко – пептические язвы желудка и двенадцатиперстной кишки, возможны также язвенные перфорации и кровотечение в пищеварительном тракте (кровавая рвота, мелена), панкреатит и перфорация желчного пузыря и кишечника (особенно у пациентов с хроническим воспалением кишечника), атония пищеварительного тракта. Со стороны печени и желчевыводящих путей: повышение уровня ферментов печени, гепатомегалия. Со стороны эндокринной системы: угнетение функции и атрофия надпочечников (уменьшение реакции на стресс), угнетение гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой системы, синдром Иценко-Кушинга, задержка полового развития у детей, нарушение секреции половых гормонов (нарушение менструального цикла, аменорея, гирсутизм, импотенция), гипергликемия, «стероидный» сахарный диабет, переход латентного диабета в клинически активную форму, уменьшение переносимости углеводов, повышенная потребность в инсулине или пероральных противодиабетических лекарственных средствах у больных сахарным диабетом. Со стороны обмена веществ, метаболизма: повышенное выведение ионов кальция, гипокальциемия, повышение массы тела, отрицательный азотистый баланс (повышенный распад белков), задержка жидкости и ионов натрия (периферические отеки), гипернатриемия, повышенное выделение ионов калия, гипокалиемический синдром: гипокалиемия, гипокалиемический алкалоз, аритмия, миалгия или спазм мышц, синдром лизиса опухоли. Со стороны нервной системы: после лечения возможно появление отека диска зрительного нерва и повышение внутричерепного давления (псевдоопухоль), обострение эпилепсии, головокружение, обморок, судороги, головная боль, гиперкинезия, неврит, невропатия, парестезии; у детей лекарственное средство может вызвать паралич коры головного мозга. Со стороны психики: изменения личности и поведения, которые зачастую проявляются в виде аффективных нарушений (раздражительность, эйфория, делирий, паранойя, нервозность, тревожность, дезориентация, депрессия, лабильность настроения, суицидальные мысли), нарушения сна, познавательная дисфункция (включая спутанность сознания и амнезию), психотические реакции (включая манию, галлюцинации, психозы и обострение шизофрении). Со стороны сердечно-сосудистой системы: пароксизмальная брадикардия, остановка сердца, сердечные аритмии, приступ стенокардии, увеличение сердца, сосудистая недостаточность, застойная сердечная недостаточность, хроническая сердечная недостаточность, жировая эмболия, артериальная гипертензия, гипертрофическая кардиомиопатия у недоношенных младенцев; очень редко – разрыв сердца у пациентов, недавно перенесших инфаркт миокарда; также возможны политопная желудочковая экстрасистола, гипертоническая энцефалопатия, тахикардия, тромбоэмболия, тромбофлебит, васкулит. Со стороны крови и лимфатической системы: случаи тромбоэмболии, тромбофлебит, уменьшение количества моноцитов и/или лимфоцитов, лейкоцитоз, эозинофилия (как и при применении других глюкокортикоидов); редко – тромбоцитопения и нетромбоцитопеническая пурпура. Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, в том числе высыпания, зуд, гиперемия, аллергический дерматит, крапивница, отек Квинке, бронхоспазм, анафилактический шок, иммуносупрессия. Со стороны кожи и подкожной клетчатки: угнетение регенеративных и репаративных функций кожи, замедленное заживление ран, утонченная и чувствительная кожа, сухость кожи, атрофия кожи, гипер- или гипопигментация, нарушение распределения подкожной клетчатки, экхимоз, стерильный абсцесс, петехии, угри, стрии, телеангиэктазия, подавление реакции на кожные тесты и прививки. Со стороны опорно-двигательной системы и соединительной ткани: мышечная слабость, атрофия мышц, стероидная миопатия (мышечная слабость вызывает мышечный катаболизм), остеопороз (повышенное выведение кальция), переломы трубчатых костей или компрессионные переломы позвоночника, асептический остеонекроз (более часто – асептический некроз головок костей бедер и плеч), разрывы сухожилий (особенно при одновременном применении некоторых хинолонов), задержка роста и процесса минерализации костей у детей, преждевременное закрытие эпифизарных зон роста. Общие нарушения и реакции в месте введения: реакции гиперчувствительности, в том числе высыпания, зуд, гиперемия и покалывание кожи, безболезненное разрушение сустава, симптоматически напоминающее нейрогенную артропатию (сустав Шарко). Другие: необычная слабость и повышенная утомляемость, повышение риска возникновения или обострения грибковых, вирусных или бактериальных инфекций, развитие условно-патогенных инфекций, подавление регенеративных и репаративных процессов, отеки, повышенное потоотделение, лейкоцитурия, синдром отмены. Лекарственное средство может вызывать физическую зависимость. Признаки синдрома отмены глюкокортикостероидов. У пациентов, длительно лечившихся дексаметазоном, при очень быстром снижении дозы может наблюдаться синдром отмены и возникать недостаточность надпочечников, артериальная гипотензия, возможен летальный исход. В некоторых случаях симптомы синдрома отмены могут быть подобными признакам ухудшения или рецидива заболевания, от которого пациент лечился. Срок годности. 2 года. Условия хранения. Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 15 °С. Не замораживать. Хранить в недоступном для детей месте. Несовместимость. Одновременное применение ритордина и дексаметазона противопоказано, поскольку это может привести к отеку легких. Сообщалось о летальном исходе для роженицы в связи с развитием такого состояния.
Умови збегігання
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 15 °С. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці. Несумісність. Одночасне застосування ритордину і дексаметазону протипоказано, оскільки це може призвести до набряку легенів. Повідомлялося про летальний наслідок для породіллі через розвиток такого стану.
Особливості застосування
До початку і під час проведення терапії глюкокортикостероїдами необхідно проводити загальний аналіз крові, контролювати рівень глікемії та вміст електролітів у плазмі крові. Під час лікування дексаметазоном (особливо тривалого) необхідний нагляд окуліста, контроль артеріального тиску і водно-електролітного балансу, зокрема рівня калію у сироватці крові, а також картини периферичної крові і рівня глікемії. Під час парентерального лікування кортикостероїдами у поодиноких випадках можуть спостерігатися реакції гіперчутливості, тому треба вжити належних заходів до початку лікування дексаметазоном, зважаючи на можливість алергічних реакцій (особливо у пацієнтів з алергічними реакціями на будь-які інші ліки в анамнезі). При відміні лікарського засобу у разі тривалого лікування можливий розвиток синдрому відміни (без видимих ознак недостатності надниркових залоз) з такими симптомами: підвищена температура, нежить, почервоніння кон’юнктиви, головний біль, запаморочення, сонливість або дратівливість, загальмованість, біль у м’язах і суглобах, нудота, блювання, зменшення маси тіла, загальна слабкість, судоми. У зв’язку з цим дозу дексаметазону слід зменшувати поступово. Раптове припинення прийому може призвести до летального наслідку. Якщо пацієнт перебуває у стані тяжкого стресу (через травму, операцію або тяжке захворювання) під час терапії або під час припинення терапії дексаметазоном, дозу слід збільшити або застосовувати гідрокортизон чи кортизон. Пацієнтам, які застосовували дексаметазон тривалий час і зазнають тяжкого стресу після припинення терапії, слід відновити прийом дексаметазону, оскільки спричинена недостатність надниркових залоз може продовжуватися протягом кількох місяців після припинення лікування. Лікування дексаметазоном або природними глюкокортикостероїдами може приховати симптоми вже наявної або нової інфекції, а також симптоми кишкової перфорації. Під час лікування слід уникати контакту з хворими на застуду або інші інфекції. Дексаметазон може спричинити загострення системної грибкової інфекції, латентний амебіаз і туберкульоз легень. Пацієнти з туберкульозом легень в активній формі мають отримувати дексаметазон (разом із засобами проти туберкульозу) тільки при швидкоплинному або розсіяному туберкульозі легень. Пацієнти з неактивною формою туберкульозу легень, які лікуються дексаметазоном, або пацієнти, які реагують на туберкулін, мають отримувати хімічні профілактичні засоби. Вакцинація живою вакциною протипоказана під час лікування дексаметазоном. Вакцинація неживою вірусною або бактеріальною вакциною не приводить до очікуваного розвитку антитіл і не дає очікуваного захисного ефекту. Дексаметазон не призначати за 8 тижнів до вакцинації і розпочинати застосовувати не раніше ніж через 2 тижні після вакцинації. Лікарський засіб з обережністю призначати інфекційним хворим, особливо з вітряною віспою та кором, оскільки ці захворювання при застосуванні дексаметазону протікають у тяжчій формі. Тому особам, які не хворіли на ці захворювання, слід бути обережними, щоб максимально виключити інфікування. У випадку контакту з хворими необхідно одразу ж звернутися до лікаря. Рекомендовано профілактичне лікування імуноглобуліном. Глюкокортикостероїди слід з обережністю призначати хворим на пухирчатий лишай очей (herpes sіmplex), тому що їхнє застосування може призвести до перфорації рогівки. Обережність і медичний нагляд рекомендовані хворим на остеопороз, артеріальну гіпертензію, серцеву недостатність, туберкульоз, глаукому, печінкову або ниркову недостатність, цукровий діабет, гастрит, езофагіт, дивертикуліт, активну пептичну виразку, з нещодавнім кишковим анастомозом, хворим на коліт і епілепсію, тиреотоксикоз, ожиріння (III-IV ступеня), нефроуролітіаз, гіперліпідемію, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), гіпоальбумінемію та хворим у станах, що призводять до її виникнення, хворим з імунодефіцитними станами (у т. ч. СНІД або ВІЛ-інфікування), лімфаденітом після щеплення БЦЖ. Особливого догляду потребують пацієнти протягом перших тижнів після інфаркту міокарда, пацієнти з тромбоемболією, тяжкою міастенією гравіс, гіпотиреозом, психозом або психоневрозом, а також пацієнти літнього віку. Під час лікування дексаметазоном може спостерігатися загострення цукрового діабету або перехід від латентної фази до клінічних проявів. Дія глюкокортикостероїдів посилюється у хворих на цироз печінки або гіпотиреоз. Хворі з порушенням водно-електролітного балансу повинні бути обережними при прийомі дексаметазону, тому що середні та великі дози глюкокортикостероїдів можуть викликати в організмі затримку солі та рідини, а також підвищену екскрецію калію. У даних випадках показане обмеження вживання солі та додатковий прийом калію. Усі кортикостероїди посилюють процес виведення кальцію, внаслідок чого може бути порушена секреція мінералокортикоїдів. Тому показане додаткове призначення солі та/або мінералокортикоїдів. Тривалий прийом глюкокортикостероїдів може призвести до розвитку задньої субкапсулярної катаракти, глаукоми, з пошкодженням очного нерва, а також збільшує ризик вторинних вірусних або грибкових очних інфекцій. Рекомендується бути обережними пацієнтам, які одужують після операції або перелому кісток, оскільки дексаметазон може уповільнити загоєння ран і утворення кісткової тканини. Особливої уваги потребує питання застосування системних глюкокортикостероїдів хворим з тяжкими афективними розладами, що включають депресивний, маніакально-депресивний психоз, попередній стероїдний психоз, у тому числі хворим з такими порушеннями в анамнезі. Пацієнтів та/або опікунів слід попередити щодо можливості розвитку серйозних побічних ефектів з боку психіки. Симптоми зазвичай проявляються протягом кількох днів або тижнів після початку лікування. Ризик виникнення даних побічних ефектів вищий при застосуванні високих доз. Більшість реакцій зникає після зменшення дози або відміни лікарського засобу, хоча інколи є необхідним специфічне лікування. Потрібно спостерігати та вчасно виявляти зміни психічного стану, особливо депресивний настрій, суїцидальні думки та наміри. З особливою обережністю потрібно застосовувати кортикостероїди пацієнтам з афективними розладами, наявними в анамнезі, особливо пацієнтам з алергічними реакціями на будь-які інші ліки в анамнезі, а також у найближчих родичів. При розвитку подібних симптомів необхідно звернутися до лікаря. Також психічні розлади можуть спостерігатися при відміні глюкокортикостероїдів. Глюкокортикостероїди можуть порушувати результати алергічних нашкірних тестів. Дітей можна лікувати дексаметазоном тільки у разі явної необхідності. Під час лікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за ростом і розвитком дітей. Є дані, які свідчать про довгострокові неврологічні побічні ефекти після раннього лікування (< 96 годин) недоношених дітей із хронічним захворюванням легенів при початкових дозах 0,25 мг/кг двічі на день. Внутрішньосуглобове застосування лікарського засобу може призвести до місцевих або системних побічних реакцій. Часте застосування може спричинити ураження хряща або некроз кістки. Перед внутрішньосуглобовим введенням дексаметазону слід видалити з суглоба синовіальну рідину та дослідити її (перевірити на наявність інфекції). Не застосовувати лікарський засіб пацієнтам з інфікованими суглобами. Якщо інфекція суглоба розвивається після ін’єкції, треба розпочати належну терапію антибіотиками. Часті внутрішньосуглобові ін’єкції можуть травмувати тканини суглоба. Під час лікування пацієнтам слід уникати надмірних навантажень на ушкоджені суглоби до повного зникнення запального процесу, навіть при настанні симптоматичного поліпшення. Слід припинити застосування лікарського засобу хворим, у яких при внутрішньосуглобовому введенні глюкокортикостероїдів значно посилився біль, що супроводжується припухлістю і подальшим обмеженням рухливості суглоба, гарячкою і загальним нездужанням (дані симптоми свідчать про виникнення септичного артриту). У випадку розвитку септичного артриту і при підтвердженні діагнозу сепсису необхідно призначити відповідну антибактеріальну терапію. Допоміжні речовини Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Діюча речовина
діюча речовина: dexamethasone; 1 мл розчину містить дексаметазону натрію фосфату 4 мг; допоміжні речовини: натрію гідрофосфат додекагідрат, калію дигідрофосфат, гліцерин, спирт бензиловий, динатрію едетат (трилон Б), вода для ін’єкцій.
Склад
Інші лікарські форми
При одночасному застосуванні лікарського засобу з іншими лікарськими засобами можливі такі взаємодії: з лікарськими засобами, що інгібують фермент CYP 3A4 (наприклад, кетоконазол, антибіотики-макроліди) – збільшення концентрації дексаметазону у плазмі крові; кетоконазол може пригнічувати наднирковий синтез глюкокортикостероїдів, таким чином, унаслідок зниження концентрації дексаметазону може розвиватися недостатність надниркових залоз; з аміноглутетимідом, ефедрином, інгібіторами функції кори надниркових залоз (наприклад, мітотан), карбамазепіном, примідоном, рифампіцином, рифабутином, фенобарбіталом, фенітоїном – зменшення ефективності дексаметазону; при одночасному застосуванні лікарських засобів слід збільшити дозу дексаметазону; з азатіоприном, антипсихотиками, іншими глюкокортикостероїдами, карбутамідом – підвищення ризику розвитку катаракти; з альбендазолом, гепарином, калійуретиками, циклоспорином – збільшення ефективності останніх; при одночасному застосуванні циклоспорину та глюкокортикостероїдів можливе виникнення судом; з амфотерицином В, ?2-адреноміметиками, лікарськими засобами, що виводять калій з організму (наприклад, діуретики) – підвищення ризику розвитку гіпокаліємії, що може призводити до серцевої недостатності; при одночасному застосуванні амфотерицину В та глюкокортикостероїдів також збільшується ризик розвитку остеопорозу; з антигіпертензивними засобами, натрійуретиками, празиквантелем, гіпоглікемічними засобами, саліцилатами, соматотропіном (у високих дозах) – зменшення ефективності останніх; при одночасному застосуванні дексаметазону та саліцилатів слід з обережністю знижувати дозу дексаметазону, оскільки при цьому може спостерігатися підвищення концентрації саліцилатів у плазмі крові та інтоксикація; з антигістамінними засобами, м-холіноблокаторами, нітратами, трициклічними антидепресантами – ризик підвищення внутрішньоочного тиску; при одночасному застосуванні трициклічних антидепресантів та глюкокортикостероїдів також підвищується ризик депресії; з антихолінестеразними засобами – підвищення ризику розвитку вираженої слабкості у пацієнтів із міастенією гравіс; з вітаміном D – послаблення впливу останнього на всмоктування кальцію з кишечнику; з гормонами щитовидної залози – підвищення кліренсу глюкокортикостероїдів; з ізоніазидом, мексилетином – зниження концентрації останніх у плазмі крові внаслідок посилення їх метаболізму; з імунодепресантами – підвищення ризику розвитку інфекцій, лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, пов’язаних з вірусом Епштейна-Барра; з інгібіторами карбоангідрази – збільшення ризику розвитку остеопорозу; з індометацином – посилення токсичних ефектів дексаметазону (внаслідок його витіснення зі зв’язку з альбумінами); з живими противірусними вакцинами та на тлі інших видів імунізації – посилення ризику активації вірусів і розвитку інфекцій; з кумариновими антикоагулянтами – зміна дії останніх; при одночасному застосуванні лікарських засобів слід провести моніторинг протромбінового часу; з міорелаксантами – посилення вираженості і тривалості м’язової блокади на тлі гіпокаліємії, зумовленої глюкокортикостероїдами; з нестероїдними протизапальними засобами, етанолом – підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі та утворення виразок; з парацетамолом – посилення ризику розвитку гепатотоксичної дії парацетамолу внаслідок індукції «печінкових» ферментів і утворення його токсичного метаболіту; з препаратами, що метаболізуються CYP 3A4 (індинавір, еритроміцин) – зниження концентрації останніх внаслідок збільшення їх кліренсу; з ритордином – можливий розвиток набряку легенів; повідомлялося про летальний наслідок для породіллі через розвиток такого стану; одночасне застосування ритордину і дексаметазону протипоказане під час пологів; із серцевими глікозидами – ризик порушення ритму серця у пацієнтів з гіпокаліємією та посилення токсичних ефектів глюкокортикостероїдів; зі стероїдними гормональними лікарськими засобами (наприклад, андрогени, анаболіки, естрогени, пероральні контрацептиви) – поява вугрів та гірсутизму; естрогени, пероральні контрацептиви посилюють терапевтичні та токсичні ефекти глюкокортикостероїдів, знижуючи їх кліренс; з талідомідом – підвищення ризику розвитку токсичного епідермального некролізу. Ергокальциферол та паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, спричиненої глюкокортикостероїдами. Види взаємодії, що мають терапевтичні переваги: одночасне призначення дексаметазону і метоклопраміду, дифенгідраміду, прохлорперазину або антагоністів рецепторів 5-НТ3 (рецепторів серотоніну або 5-гідрокситриптаміну, тип 3, таких як ондансетрон або гранісетрон) ефективне для профілактики нудоти і блювання, спричинених хіміотерапією цисплатином, циклофосфамідом, метотрексатом, фторурацилом. Взаємодія з дексаметазоном та усіма вищезгаданими лікарськими засобами може спотворити тест пригнічення впливу дексаметазону. Це слід враховувати при оцінці результатів тесту. Антациди зменшують всмоктування дексаметазону у шлунку. Дія дексаметазону при одночасному прийомі з їжею та алкоголем не досліджена, проте одночасне вживання ліків та їжі з високим вмістом натрію не рекомендується. Куріння не впливає на фармакокінетику дексаметазону.
Заявник
Клінічні характеристики
Протипоказання
– Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших компонентів лікарського засобу. – Гострі вірусні, бактеріальні або системні грибкові інфекції (якщо не застосовується належна терапія). – Вакцинація живою вакциною. – Синдром Іценка-Кушинга. – Внутрішньом’язове введення протипоказане пацієнтам з тяжкими захворюваннями згортання крові. – У разі місцевого застосування – бактеріємія, системні грибкові інфекції, інфекції у місці застосування, у тому числі септичний артрит внаслідок гонореї чи туберкульозу, застосування пацієнтам із нестабільними суглобами.
Побічна дія
Частота появи побічних реакцій залежить від дози і тривалості лікування. Побічні реакції при короткотривалому лікуванні. З боку шлунково-кишкового тракту: пептична виразка, гострий панкреатит. З боку ендокринної системи: тимчасове пригнічення функції надниркових залоз. З боку обміну речовин, метаболізму: зниження толерантності до вуглеводів, збільшення апетиту, збільшення маси тіла, гіпертригліцеридемія. З боку психіки: психічні розлади. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості. Побічні реакції при довготривалому лікуванні. З боку органів зору: катаракта, глаукома. З боку ендокринної системи: тривале пригнічення функції надниркових залоз, затримка росту дітей, передчасне закриття епіфізарних зон росту. З боку обміну речовин, метаболізму: ожиріння. З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, телеангіектазія. З боку імунної системи: зменшення імунної відповіді та підвищена сприйнятливість до інфекційних захворювань. З боку шкіри та підшкірної клітковини: потоншання шкіри. З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: м’язова атрофія, остеопороз, переломи трубчатих кісток, асептичний некроз кісток. Побічні реакції, що можуть виникати в окремих органах та системах при лікуванні дексаметазоном. З боку органів зору: підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, катаракта, екзофтальм, папілоедема, потоншання рогівки або склери, ретролетальна фіброплазія, загострення офтальмологічних вірусних або грибкових захворювань. З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: набряк легенів. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, диспепсія, гикавка, метеоризм, езофагіт, кандидоз стравоходу, підвищення або зниження апетиту; рідко – пептичні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, можливі також виразкові перфорації та кровотеча у травному тракті (криваве блювання, мелена), панкреатит і перфорація жовчного міхура та кишечнику (особливо у пацієнтів з хронічним запаленням кишечнику), атонія травного тракту. З боку печінки і жовчовивідних шляхів: підвищення рівня ферментів печінки, гепатомегалія. З боку ендокринної системи: пригнічення функції та атрофія надниркових залоз (зменшення реакції на стрес), пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, синдром Іценка-Кушинга, затримка статевого розвитку у дітей, порушення секреції статевих гормонів (порушення менструального циклу, аменорея, гірсутизм, імпотенція), гіперглікемія, «стероїдний» цукровий діабет, перехід латентного діабету в клінічно активну форму, зменшення переносимості вуглеводів, підвищена потреба в інсуліні або пероральних протидіабетичних лікарських засобах у хворих на цукровий діабет. З боку обміну речовин, метаболізму: підвищене виведення іонів кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків), затримка рідини та іонів натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, підвищене виділення іонів калію, гіпокаліємічний синдром: гіпокаліємія, гіпокаліємічний алкалоз, аритмія, міалгія або спазм м’язів, синдром лізису пухлини. З боку нервової системи: після лікування можлива поява набряку диска зорового нерва і підвищення внутрішньочерепного тиску (псевдопухлина), загострення епілепсії, запаморочення, непритомність, судоми, головний біль, гіперкінезія, неврит, невропатія, парестезії; у дітей лікарський засіб може спричинити параліч кори головного мозку. З боку психіки: зміни особистості та поведінки, які часто проявляються у вигляді афективних порушень (дратівливість, ейфорія, делірій, параноя, нервозність, тривожність, дезорієнтація, депресія, лабільність настрою, суїцидальні думки), порушення сну, пізнавальна дисфункція (включаючи сплутаність свідомості і амнезію), психотичні реакції (включаючи манію, галюцинації, психози та загострення шизофренії). З боку серцево-судинної системи: пароксизмальна брадикардія, зупинка серця, серцеві аритмії, напад стенокардії, збільшення серця, судинна недостатність, застійна серцева недостатність, хронічна серцева недостатність, жирова емболія, артеріальна гіпертензія, гіпертрофічна кардіоміопатія у недоношених немовлят; дуже рідко – розрив серця у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда; також можливі політопна шлуночкова екстрасистола, гіпертонічна енцефалопатія, тахікардія, тромбоемболія, тромбофлебіт, васкуліт. З боку крові та лімфатичної системи: випадки тромбоемболії, тромбофлебіт, зменшення кількості моноцитів і/або лімфоцитів, лейкоцитоз, еозинофілія (як і при застосуванні інших глюкокортикоїдів), рідко – тромбоцитопенія і нетромбоцитопенічна пурпура. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі висипання, свербіж, гіперемія, алергічний дерматит, кропив’янка, набряк Квінке, бронхоспазм, анафілактичний шок, імуносупресія. З боку шкіри та підшкірної клітковини: пригнічення регенеративних та репаративних функцій шкіри, уповільнене загоєння ран, потоншена і чутлива шкіра, сухість шкіри, атрофія шкіри, гіпер- або гіпопігментація, порушення розподілу підшкірної клітковини, екхімоз, стерильний абсцес, петехії, вугри, стрії, телеангіектазія, пригнічення реакції на шкірні тести і щеплення. З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: м’язова слабкість, атрофія м’язів, стероїдна міопатія (м’язова слабкість спричиняє м’язовий катаболізм), остеопороз (підвищене виведення кальцію), переломи трубчастих кісток або компресійні переломи хребта, асептичний остеонекроз (частіше – асептичний некроз головок кісток стегон і плечей), розриви сухожиль (особливо при одночасному застосуванні деяких хінолонів), затримка росту і процесу мінералізації кісток у дітей, передчасне закриття епіфізарних зон росту. Загальні розлади та реакції у місці введення: реакції гіперчутливості, у тому числі висипання, свербіж, гіперемія і поколювання шкіри, безболісне руйнування суглоба, що симптоматично нагадує нейрогенну артропатію (суглоб Шарко). Інші: незвична слабкість та підвищена втомлюваність, підвищення ризику виникнення або загострення грибкових, вірусних або бактеріальних інфекцій, розвиток умовно-патогенних інфекцій, пригнічення регенеративних і репаративних процесів, набряки, підвищене потовиділення, лейкоцитурія, синдром відміни. Лікарський засіб може викликати фізичну залежність. Ознаки синдрому відміни глюкокортикостероїдів. У пацієнтів, які тривалий час лікувалися дексаметазоном, під час дуже швидкого зниження дози може спостерігатися синдром відміни та виникати недостатність надниркових залоз, артеріальна гіпотензія, можливий летальний наслідок. У деяких випадках симптоми синдрому відміни можуть бути подібними до ознак погіршення або рецидиву захворювання, від якого пацієнт лікувався. Термін придатності. 2 роки.
Водіння авто
Даних немає, однак слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій з боку нервової системи та органів зору.
Адреса
Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспiльська, 13. ИНСТРУКЦИЯ по медицинскому применению лекарственного средства ДЕКСАМЕТАЗОН-ДАРНИЦА (DEXAMETHASONE-DARNITSA) Состав: действующее вещество: dexamethasone; 1 мл раствора содержит дексаметазона натрия фосфата 4 мг; вспомогательные вещества: натрия гидрофосфат додекагидрат, калия дигидрофосфат, глицерин, спирт бензиловый, динатрия эдетат (трилон Б), вода для инъекций. Лекарственная форма. Раствор для инъекций. Основные физико-химические свойства: прозрачная бесцветная жидкость. Фармакотерапевтическая группа. Кортикостероиды для системного применения. Глюкокортикоиды. Дексаметазон. Код АТХ Н02А B02. Фармакологические свойства. Фармакодинамика. Дексаметазон-Дарница – синтетический гормон коры надпочечников (кортикостероид), который оказывает глюкокортикоидное действие. Оказывает противовоспалительное и иммуносупрессивное действие, а также влияет на энергетический метаболизм, обмен глюкозы и (через отрицательную обратную связь) на секрецию фактора активации гипоталамуса и трофического гормона аденогипофиза. Механизм действия глюкокортикостероидов до сих пор не полностью выяснен. Сейчас получено достаточное количество данных о механизме действия глюкокортикостероидов в подтверждение того, что они действуют на клеточном уровне. В цитоплазме клеток существуют две хорошо изученные системы рецепторов. Через связывание с рецепторами глюкокортикоидов глюкокортикостероиды оказывают противовоспалительное и иммуносупрессивное действие и регулируют обмен глюкозы, а вследствие связывания с рецепторами минералокортикоидов они регулируют метаболизм натрия, калия и водно-электролитное равновесие. Глюкокортикостероиды растворяются в липидах и легко проникают в целевые клетки через клеточную мембрану. Связывание гормона с рецептором приводит к изменению конформации рецептора, что способствует увеличению его родства с ДНК. Комплекс гормон/рецептор попадает в ядро клетки и связывается с регулирующим центром молекулы ДНК, который также называют элементом глюкокортикоидного ответа (GRE). Активированный рецептор, связанный с GRE или со специфическими генами, регулирует транскрипцию м-РНК, которая может быть увеличена или уменьшена. Новообразовавшаяся м-РНК транспортируется в рибосомы, после чего происходит образование новых белков. В зависимости от целевых клеток и процессов, происходящих в клетках, синтез белков может быть усилен (например, образование тирозинтрансаминазы в клетках печени) или уменьшен (например, образование IL-2 в лимфоцитах). Поскольку рецепторы глюкокортикостероидов есть во всех типах тканей, можно считать, что глюкокортикостероиды действуют на большинство клеток организма. Фармакокинетика. Абсорбция. Дексаметазон быстро абсорбируется из места инъекции. Максимальная концентрация в плазме крови достигается в течение первых 5 минут при внутривенном введении и в течение 1 часа при внутримышечном введении. После местного ведения в сустав или мягкие ткани (очаг воспаления) всасывание происходит медленнее, чем в случае инъекционного введения. При внутривенном введении начало действия является мгновенным; при внутримышечном введении – через 8 часов. Лекарственное средство относится к длительно действующим глюкокортикостероидам. Действие продолжается 17–28 дней после введения внутримышечно и от 3 дней до 3 недель после введения местно. Распределение. В плазме крови 77 % дексаметазона связываются с белками плазмы, преимущественно с альбумином. Лишь небольшое количество дексаметазона связывается с другими белками. Дексаметазон является жирорастворимым, поэтому он свободно проникает в клетки и межклеточное пространство. В центральной нервной системе (гипоталамус, гипофиз) он связывается и действует через мембранные рецепторы. В периферических тканях связывается и действует с помощью цитоплазматических рецепторов. Биотрансформация. Метаболизм дексаметазона происходит в месте действия, то есть в самой клетке. Дексаметазон в первую очередь метаболизируется в печени, также, возможно, в почках и других тканях. Выведение. Биологический период полувыведения дексаметазона составляет 24–72 часа. Около 80 % введенного дексаметазона элиминируется почками в виде глюкуронида на протяжении 24 часов. Клинические характеристики. Показания. Дексаметазон вводить внутривенно или внутримышечно в неотложных случаях и при невозможности перорального применения. Заболевания эндокринной системы: - заместительная терапия первичной или вторичной (гипофизарной) недостаточности надпочечников (кроме острой недостаточности надпочечников, при которой гидрокортизон или кортизон являются более подходящими, учитывая их более выраженный гормональный эффект); - острая недостаточность надпочечников (гидрокортизон или кортизон являются лекарственными средствами выбора; может быть необходимым совместное применение с минералокортикоидами, особенно при применении синтетических аналогов); - перед операциями и в случаях серьезных травм или заболеваний у пациентов с установленной надпочечниковой недостаточностью или при неопределенном адренокортикальном запасе; - шок, устойчивый к традиционной терапии, при имеющейся или подозреваемой недостаточности надпочечников; - врожденная гиперплазия надпочечников; - негнойное воспаление щитовидной железы и тяжелые формы радиационных тиреоидитов. Ревматологические заболевания (в качестве вспомогательной терапии в период, когда базовая терапия не подействовала, то есть у пациентов, у которых обезболивающее и противовоспалительное действие нестероидных противовоспалительных средств было неудовлетворительными): - ревматоидный артрит, включая ювенильный ревматоидный артрит и внесуставные проявления ревматоидного артрита (ревматические легкие, изменения сердца, глаз, кожный васкулит); - синовиит при остеоартрозе; посттравматический остеоартроз; эпикондилит; острый неспецифический тендосиновиит; острый подагрический артрит; псориатический артрит, анкилозирующий спондилит; системные заболевания соединительной ткани; васкулит. Заболевания кожи: - пузырчатка; тяжелая мультиформная эритема (синдром Стивенса-Джонсона); эксфолиативный дерматит; буллезный герпетиформный дерматит; тяжелые формы экссудативной эритемы; узловая еритема; тяжелые формы себорейного дерматита; тяжелые формы псориаза; крапивница, не поддающаяся стандартному лечению; фунгоидный микоз; дерматомиозиты. Аллергические заболевания (не поддающиеся традиционному лечению): - бронхиальная астма; контактный дерматит; атопический дерматит; сывороточная болезнь; хронический или сезонный аллергический ринит; аллергия на лекарства; крапивница после переливания крови. Заболевания органов зрения: - воспалительные заболевания глаз (острый центральный хориоидит, неврит зрительного нерва); аллергические заболевания (конъюнктивиты, увеиты, склериты, кератиты, ириты); системные иммунные заболевания (саркоидоз, височный артериит); пролиферативные изменения в глазнице (эндокринная офтальмопатия, псевдоопухоль); иммуносупрессорная терапия при пересадке роговицы. Раствор возможно вводить системно или местно (введение под конъюнктиву и ретробульбарное или парабульбарное введение). Желудочно-кишечные заболевания: - для выведения пациента из критического периода при: язвенном колите (тяжелое развитие), болезни Крона (тяжелое развитие); хронические аутоиммунные гепатиты; реакция отторжения при пересадке печени. Заболевания дыхательных путей: - симптоматический саркоидоз (симптоматически); острый токсический бронхиолит; хронический бронхит и астма (при обострении); очаговый или диссеминированный туберкулез легких (вместе с соответствующей противотуберкулезной терапией); бериллиоз (гранулематозное воспаление); радиационный или аспирационный пневмонит. Гематологические заболевания: – приобретенная или врожденная хроническая апластическая анемия; аутоиммунная гемолитическая анемия; – вторичная тромбоцитопения у взрослых; эритробластопения; острая лимфобластомная лейкемия (индукционная терапия); идиопатическая тромбоцитопеническая пурпура у взрослых (только внутривенное введение –внутримышечное введение противопоказано). Почечные заболевания: - иммуносупрессорная терапия при трансплантации почки; стимулирование диуреза или уменьшение протеинурии при идиопатическом нефротическом синдроме (без уремии) и нарушение функции почек при системной красной волчанке. Злокачественные онкологические заболевания: - паллиативное лечение лейкемии и лимфомы у взрослых; острая лейкемия у детей; гиперкальциемия при злокачественных заболеваниях. Отек мозга: - отек головного мозга вследствие первичной или метастатической опухоли головного мозга; трепанация черепа и черепно-мозговые травмы. Шок: - шок, который не поддается классическому лечению; шок у пациентов с недостаточностью коры надпочечников; анафилактический шок (внутривенно после назначения адреналина); перед операцией для предотвращения шока при подозрении или при установленной недостаточности коры надпочечников. Другие показания: - туберкулезный менингит с субарахноидальной блокадой (вместе с надлежащей противотуберкулезной терапией); трихинеллез с неврологическими симптомами или трихинеллез міокарда; кистозная опухоль апоневроза или сухожилия (ганглия). Показания для внутрисуставного введения или введения в мягкие ткани: - ревматоидный артрит (тяжелое воспаление отдельного сустава); анкилозирующий спондилит (когда воспаленные суставы не поддаются традиционному лечению); псориатический артрит (олигоартикулярная форма и тендовагинит); моноартрит (после эвакуации синовиальной жидкости); остеоартрит суставов (только в случае синовита и экссудации); внесуставный ревматизм (эпикондилит, тендовагинит, бурсит); острый и подагрический артрит. Местное введение (введение в место поражения): - келоидные поражения; гипертрофические, воспалительные и инфильтрированые поражения при лишае, псориазе, кольцевидной гранулеме, склерозирующем фолликулите, дискоидной волчанке и кожном саркоидозе; дисковый красный волчий лишай; болезнь Урбаха-Оппенгейма; локализированная алопеция. Противопоказания. – Повышенная чувствительность к действующему веществу или к другим компонентам лекарственного средства. – Острые вирусные, бактериальные или системные грибковые инфекции (если не применяется надлежащая терапия). – Вакцинация живой вакциной. – Синдром Иценко-Кушинга. – Внутримышечное введение противопоказано пациентам с тяжелыми заболеваниями свертывающей системы крови. – В случае местного применения – бактериемия, системные грибковые инфекции, инфекции в месте применения, в том числе септический артрит вследствие гонореи или туберкулеза, применение пациентам с нестабильными суставами. Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий. При одновременном применении лекарственного средства с другими лекарственными средствами возможны следующие взаимодействия: с лекарственными средствами, которые ингибируют фермент CYP 3A4 (например, кетоконазол, антибиотики-макролиды) – увеличение концентрации дексаметазона в плазме крови; кетоконазол может подавлять надпочечниковый синтез глюкокортикостероидов, таким образом вследствие снижения концентрации дексаметазона может развиваться недостаточность коры надпочечников; с аминоглутетимидом, эфедрином, ингибиторами функции коры надпочечников (например, митотан), карбамазепином, примидоном, рифампицином, рифабутином, фенобарбиталом, фенитоином – уменьшение эффективности дексаметазона, при одновременном применении лекарственных средств следует увеличить дозу дексаметазона; с азатиоприном, антипсихотиками, другими глюкокортикостероидами, карбутамидом – повышение риска развития катаракты; с альбендазолом, гепарином, калийуретиками, циклоспорином – увеличение эффективности последних, при одновременном применении циклоспорина и глюкокортикостероидов возможно возникновение судорог; с амфотерицином В, ?2-адреномиметиками, лекарственными средствами, выводящими калий из организма (например, диуретики) – повышение риска развития гипокалиемии, что может привести к сердечной недостаточности, при одновременном применении амфотерицина В и глюкокортикостероидов также увеличивается риск развития остеопороза; с антигипертензивными средствами, натрийуретиками, празиквантелем, гипогликемическими средствами, салицилатами, соматропином (в высоких дозах) – снижение эффективности последних; при одновременном применении дексаметазона и салицилатов следует с осторожностью снижать дозу дексаметазона, поскольку при этом может наблюдаться повышение концентрации салицилатов в плазме крови и интоксикация; с антигистаминными средствами, м-холиноблокаторами, нитратами, трициклическими антидепрессантами – риск повышения внутриглазного давления; при одновременном применении трициклических антидепрессантов и глюкокортикостероидов также повышается риск депрессии; с антихолинэстеразными средствами – повышение риска развития выраженной слабости у пациентов с миастенией гравис; с витамином D – ослабление влияния последнего на всасывание кальция из кишечника; с гормонами щитовидной железы – повышение клиренса глюкокортикостероидов; с изониазидом, мексилетином – снижение концентрации последних в плазме крови вследствие усиления их метаболизма; с иммунодепрессантами – повышение риска развития инфекций, лимфомы или других лимфопролиферативных нарушений, связанных с вирусом Эпштейна-Барра; с ингибиторами карбоангидразы – увеличение риска развития остеопороза; с индометацином – усиление токсических эффектов дексаметазона (вследствие его вытеснения из связи с альбуминами); с живыми противовирусными вакцинами и на фоне других видов иммунизации – усиление риска активации вирусов и развития инфекций; с кумариновыми антикоагулянтами – изменение действия последних, при одновременном применении лекарственных средств следует провести мониторинг протромбинового времени; с миорелаксантами – усиление выраженности и продолжительности мышечной блокады на фоне гипокалиемии, обусловленной глюкокортикостероидами; с нестероидными противовоспалительными средствами, этанолом – повышение риска желудочно-кишечного кровотечения и образования язв; с парацетамолом – усиление риска развития гепатотоксического действия парацетамола вследствие индукции «печеночных» ферментов и образования его токсического метаболита; с препаратами, которые метаболизируются CYP 3A4 (индинавир, эритромицин) – снижение концентрации последних вследствие увеличения их клиренса; с ритордином – возможно развитие отека легких; сообщалось о летальном исходе для роженицы из-за развития такого состояния; одновременное применение ритордина и дексаметазона противопоказано во время родов; с сердечными глюкозидами – риск нарушения ритма сердца у пациентов с гипокалиемией и усиление токсических эффектов глюкокортикостероидов; со стероидными гормональными лекарственными средствами (например, андрогены, анаболики, эстрогены, пероральные контрацептивы) – появление угрей и гирсутизма; эстрогены, пероральные контрацептивы усиливают терапевтические и токсические эффекты глюкокортикостероидов, снижая их клиренс; с талидомидом – повышение риска развития токсического эпидермального некролиза. Эргокальциферол и паратгормон препятствуют развитию остеопатии, вызываемой глюкокортикостероидами. Виды взаимодействия, имеющих терапевтические преимущества: одновременное назначение дексаметазона и метоклопрамида, дифенгидрамида, прохлорперазина или антагонистов рецепторов 5-НТ3 (рецепторов серотонина или 5-гидрокситриптамина, тип 3, таких как ондансетрон или гранисетрон) эффективно для профилактики тошноты и рвоты, вызываемых химиотерапией цисплатином, циклофосфамидом, метотрексатом, фторурацилом. Взаимодействие с дексаметазоном и всеми вышеупомянутыми лекарственными средствами может исказить тест подавления воздействия дексаметазона. Это следует учитывать при оценке результатов теста. Антациды уменьшают всасывание дексаметазона в желудке. Действие дексаметазона при одновременном приеме с пищей и алкоголем не исследована, однако одновременное употребление лекарств и пищи с высоким содержанием натрия не рекомендуется. Курение не влияет на фармакокинетику дексаметазона. Особенности применения. До начала и во время проведения терапии глюкокортикостероидами необходимо проводить общий анализ крови, контролировать уровень гликемии и содержание электролитов в плазме крови. Во время лечения дексаметазоном (особенно длительного) необходимо наблюдение окулиста, контроль артериального давления и водно-электролитного баланса, в частности уровня калия в сыворотке крови, а также картины периферической крови и уровня гликемии. Во время парентерального лечения кортикостероидами в единичных случаях могут наблюдаться реакции гиперчувствительности, поэтому нужно принять надлежащие меры перед началом лечения дексаметазоном, учитывая возможность аллергических реакций (особенно у пациентов с аллергическими реакциями на любое другое лекарство в анамнезе). При отмене лекарственного средства в случае длительного лечения, возможно развитие синдрома отмены (без видимых признаков недостаточности надпочечников) с такими симптомами: повышенная температура, насморк, покраснение конъюнктивы, головная боль, головокружение, сонливость или раздражительность, заторможенность, боли в мышцах и суставах, тошнота, рвота, уменьшение массы тела, общая слабость, судороги. В связи с этим дозу дексаметазона следует снижать постепенно. Внезапное прекращение приема может привести к летальному исходу. Если пациент находится в состоянии тяжелого стресса (из-за травмы, операции или тяжелого заболевания) при терапии или после прекращения терапии дексаметазоном, дозу следует увеличить либо применять гидрокортизон или кортизон. Пациентам, которые применяли дексаметазон длительное время и испытывают тяжелый стресс после прекращения терапии, следует возобновить прием дексаметазона, поскольку вызванная недостаточность надпочечников может продолжаться в течение нескольких месяцев после прекращения лечения. Лечение дексаметазоном или естественными глюкокортикостероидами может скрыть симптомы существующей или новой инфекции, а также симптомы кишечной перфорации. Во время лечения следует избегать контакта с больными простудой или другими инфекциями. Дексаметазон может вызвать обострение системной грибковой инфекции, латентный амебиаз и туберкулез легких. Пациенты с туберкулезом легких в активной форме должны получать дексаметазон (вместе со средствами против туберкулеза) только при быстропротекающем или рассеянном туберкулезе легких. Пациенты с неактивной формой туберкулеза легких, которые лечатся дексаметазоном, или пациенты, которые реагируют на туберкулин, должны получать химические профилактические средства. Вакцинация живой вакциной противопоказана при лечении дексаметазоном. Вакцинация неживой вирусной или бактериальной вакциной не приводит к ожидаемому развитию антител и не дает ожидаемого защитного эффекта. Дексаметазон не назначать за 8 недель до вакцинации и начинать применять не ранее чем через 2 недели после вакцинации. Лекарственное средство с осторожностью назначать инфекционным больным, особенно с ветряной оспой и корью, так как данные заболевания при применении дексаметазона протекают в более тяжелой форме. Поэтому лицам, которые не болели этими заболеваниями, следует быть осторожными, чтобы максимально исключить инфицирование. В случае контакта с больными необходимо сразу же обратиться к врачу. Рекомендовано профилактическое лечение иммуноглобулином. Глюкокортикостероиды следует с осторожностью назначать больным пузырчатым лишаем глаз (herpes simplex), так как их применение может привести к перфорации роговицы. Осторожность и медицинское наблюдение рекомендованы больным остеопорозом, артериальной гипертензией, сердечной недостаточностью, туберкулезом, глаукомой, печеночной или почечной недостаточностью, сахарным диабетом, гастритом, эзофагитом, дивертикулитом, активной пептической язвой, с недавним кишечным анастомозом, колитом и эпилепсией, тиреотоксикозом, ожирением (III-IV степени), нефроуролитиазом, гиперлипидемией, полиомиелитом (за исключением формы бульбарного энцефалита), гипоальбуминемией и больным в состояниях, приводящим к ее возникновению, больным с иммунодефицитными состояниями (в т. ч. СПИД или ВИЧ-инфицирование), лимфаденитом после прививки БЦЖ. Особого ухода требуют пациенты в первые недели после инфаркта миокарда, пациенты с тромбоэмболией, тяжелой миастенией гравис, гипотиреозом, психозом или психоневрозом, а также пациенты пожилого возраста. Во время лечения дексаметазоном может наблюдаться обострение сахарного диабета или переход от латентной фазы до клинических проявлений. Действие глюкокортикостероидов усиливается у больных циррозом печени или гипотиреозом. Больные с нарушением водно-электролитного баланса должны быть осторожными при приеме дексаметазона, так как средние и большие дозы глюкокортикостероидов могут вызвать в организме задержку соли и жидкости, а также повышенную экскрецию калия. В данных случаях показано ограничение употребления соли и дополнительный прием калия. Все кортикостероиды усиливают процесс выведения кальция, вследствие чего может быть нарушена секреция минералокортикоидов. Поэтому показано дополнительное назначение соли и/или минералокортикоидов. Длительный прием глюкокортикостероидов может привести к развитию задней субкапсулярной катаракты, глаукомы, с повреждением глазного нерва, а также увеличивает риск вторичных вирусных или грибковых глазных инфекций. Рекомендуется соблюдать осторожность пациентам, которые выздоравливают после операции или перелома костей, поскольку дексаметазон может замедлить заживление ран и образование костной ткани. Особого внимания требует вопрос применения системных глюкокортикостероидов больным с тяжелыми аффективными расстройствами, включающими депрессивный, маниакально-депрессивный психоз, предыдущий стероидный психоз, в том числе больным с такими нарушениями в анамнезе. Пациентов и/или опекунов следует предупредить о возможности развития серьезных побочных эффектов со стороны психики. Симптомы обычно проявляются в течение нескольких дней или недель после начала лечения. Риск возникновения данных побочных эффектов выше при применении высоких доз. Большинство реакций исчезает после снижения дозы или отмены лекарственного средства, хотя иногда необходимо специфическое лечение. Нужно следить и своевременно выявлять изменения психического состояния, особенно депрессивное настроение, суицидальные мысли и намерения. С особой осторожностью нужно применять кортикостероиды пациентам с аффективными расстройствами, имеющимися в анамнезе, особенно пациентам с аллергическими реакциями на любые другие лекарства в анамнезе, а также у ближайших родственников. При развитии подобных симптомов необходимо обратиться к врачу. Также психические расстройства могут наблюдаться при отмене глюкокортикостероидов. Глюкокортикостероиды могут нарушать результаты аллергических кожных тестов. Детей можно лечить дексаметазоном только в случае явной необходимости. Во время лечения дексаметазоном необходимо тщательное наблюдение за ростом и развитием детей. Имеются данные, свидетельствующие о долгосрочных неврологических побочных эффектах после раннего лечения (< 96 часов) недоношенных детей с хроническим заболеванием легких при начальных дозах 0,25 мг/кг дважды в день. Внутрисуставное применение лекарственного средства может привести к местным или системным побочным реакциям. Частое применение может вызвать поражение хряща или некроз кости. Перед внутрисуставным введением дексаметазона следует удалить из сустава синовиальную жидкость и исследовать ее (проверить на наличие инфекции). Не применять лекарственное средство пациентам с инфицированными суставами. Если инфекция сустава развивается после инъекции, нужно начать надлежащую терапию антибиотиками. Частые внутрисуставные инъекции могут травмировать ткани сустава. Во время лечения больным следует избегать чрезмерных нагрузок на поврежденные суставы до полного исчезновения воспалительного процесса, даже при наступлении симптоматичного улучшения. Следует прекратить применение лекарственного средства больным, у которых при внутрисуставном введении глюкокортикостероидов значительно усилилась боль, которая сопровождается припухлостью и дальнейшим ограничением подвижности сустава, лихорадкой и общим недомоганием (данные симптомы свидетельствуют о возникновении септического артрита). В случае развития септического артрита и при подтверждении диагноза сепсиса необходимо назначить соответствующую антибактериальную терапию. Вспомогательные вещества Это лекарственное средство содержит менее 1 ммоль (23 мг)/дозу натрия, то есть практически свободно от натрия. Применение в период беременности или кормления грудью. Период беременности. Глюкокортикостероиды проникают через плаценту и достигают высоких концентраций в плоде. Вредный эффект на плод и новорожденного ребенка не может быть исключен. Дексаметазон угнетает внутриутробное развитие ребенка. По некоторым данным, даже фармакологические дозы глюкокортикостероидов повышают риск недостаточности плаценты, олигогидрамниона, замедленного развития плода или его внутриутробной гибели, повышения количества лейкоцитов (нейтрофилов) у плода и недостаточности надпочечников. Отсутствуют данные о тератогенном действии дексаметазона. Детей, рожденных матерями, которым назначали глюкокортикостероиды во время беременности, нужно тщательно проверять на наличие недостаточности надпочечников. Лекарственное средство применять в неотложных случаях, когда ожидаемая польза для будущей матери превышает потенциальный риск для плода. Особая осторожность рекомендуется при преэклампсии. Согласно общим рекомендациям, при лечении во время беременности глюкокортикостероидами следует применять самую низкую эффективную дозу для контроля основного заболевания. Женщинам, которые применяли глюкокортикостероиды во время беременности, рекомендуется применять их дополнительные дозы во время родов. В случае затяжных родов или при планировании кесарева сечения рекомендуется введение 100 мг гидрокортизона каждые 8 часов. Период кормления грудью. Лекарственное средство противопоказано в период кормления грудью (за исключением неотложных случаев). Глюкокортикостероиды проникают в грудное молоко. В случае применения дексаметазона, особенно в дозе выше физиологических норм (около 1 мг), не рекомендуется кормление грудью, поскольку это может привести к замедлению роста ребенка и уменьшению секреции эндогенных кортикостероидов. Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами. Данных нет, однако следует учитывать возможность развития побочных реакций со стороны нервной системы и органов зрения. Способ применения и дозы. Лекарственное средство применять взрослым и детям с рождения. Вводить внутривенно (в виде инъекции или инфузии), внутримышечно или местно – с помощью внутрисуставных инъекций или инъекций в место поражения на коже или в инфильтрат мягких тканей. Как растворитель для инфузии применять 0,9 % раствор натрия хлорида или 5 % раствор глюкозы. При применении младенцам, особенно недоношенным, растворы, предназначенные для внутривенного введения или дальнейшего растворения лекарственного средства, не должны содержать консерванты. При смешивании лекарственного средства с растворителем для инфузии следует соблюдать правила асептики. Смесь следует применять в течение 24 часов, так как растворы для инфузий обычно не содержат консервантов. Лекарственные средства для парентерального введения следует визуально проверять на наличие посторонних включений и изменения цвета каждый раз перед введением. Дозу лекарственного средства следует определять индивидуально, в соответствии с заболеванием конкретного пациента, предусмотренного периода лечения, переносимости глюкокортикостероидов и реакции организма. Взрослым. Лекарственное средство вводить парентерально в неотложных случаях, когда пероральная терапия невозможна, и в случаях, указанных в разделе «Показания». Внутривенное и внутримышечное введение. Лекарственное средство применять в начальной дозе от 0,5 до 9 мг/сутки, при необходимости дозу можно увеличить. Начальные дозы дексаметазона следует применять до появления клинической реакции, а затем дозу следует постепенно снижать до самой низкой клинически эффективной. В случае применения высоких доз в течение периода, превышающего несколько дней, дозу следует снижать постепенно в течение нескольких следующих дней или даже в течение более длительного периода. Местное введение. Обычно лекарственное средство применять в дозе 0,2–6 мг, в частности: – крупные суставы (например, коленные) – 2–4 мг; – маленькие суставы (например, межфаланговые, височно-нижнечелюстные) – 0,8–1 мг; – синовиальная сумка – 2–3 мг; – сухожильные оболочки – 0,4–1 мг; – инфильтрация мягких тканей – 2–6 мг; – ганглии – 1–2 мг. Повторное введение в сустав возможно после 3–4 месяцев. Введение может быть выполнено 3 или 4 раза в один сустав в течение всей жизни. Более частое внутрисуставное введение может повредить суставной хрящ и вызвать некроз кости. Внутрисуставные инъекции рекомендуется делать не более чем в 2 сустава одновременно. Доза дексаметазона, вводимого в место повреждения, приравнивается к внутрисуставной дозе. Дексаметазон рекомендуется вводить не более чем в 2 места повреждения одновременно. Внутрисуставные инъекции глюкокортикостероидов могут привести к развитию системных реакций в дополнение к местным. Следует избегать внутрисуставного введения глюкокортикостероидов в инфицированные суставы и нестабильные или деформированные суставы. Детям. Заместительная терапия: лекарственное средство применять в дозе 0,02 мг/кг массы тела (0,67 мг/м2 площади поверхности тела) в сутки по 3 инъекции, или 0,008-0,01 мг/кг массы тела (0,2–0,3 мг/м2 площади поверхности тела). Другие показания: лекарственное средство применять в дозе 0,02–0,1 мг/кг (0,8–5 мг/м2 площади поверхности тела) каждые 12–24 часа. Для сравнения ниже приведены эквивалентные дозы различных глюкокортикостероидов в миллиграммах: Дексаметазон 0,75 мг Преднизон 5 мг Кортизон 25 мг Метилпреднизолон 4 мг Гидрокортизон 20 мг Триамцинолон 4 мг Преднизолон 5 мг Бетамезон 0,75 мг
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. Дексаметазон-Дарниця ? синтетичний гормон кори надниркових залоз (кортикостероїд), який чинить глюкокортикоїдну дію. Чинить протизапальну та імуносупресивну дію, а також впливає на енергетичний метаболізм, обмін глюкози і (через негативний зворотний зв’язок) на секрецію фактора активації гіпоталамуса і трофічного гормону аденогіпофіза. Механізм дії глюкокортикостероїдів досі не повністю з’ясований. Зараз отримана достатня кількість даних про механізм дії глюкокортикостероїдів на підтвердження того, що вони діють на клітинному рівні. У цитоплазмі клітин існують дві добре вивчені системи рецепторів. Через зв’язування з рецепторами глюкокортикоїдів глюкокортикостероїди чинять протизапальну та імуносупресивну дію і регулюють обмін глюкози, а внаслідок зв’язування з рецепторами мінералокортикоїдів вони регулюють метаболізм натрію, калію та водно-електролітну рівновагу. Глюкокортикостероїди розчиняються у ліпідах і легко проникають у цільові клітини через клітинну мембрану. Зв’язування гормону з рецептором призводить до зміни конформації рецептора, що сприяє збільшенню його спорідненості з ДНК. Комплекс гормон/рецептор потрапляє у ядро клітини і зв’язується з регулюючим центром молекули ДНК, який також називають елементом глюкокортикоїдної відповіді (GRE). Активований рецептор, зв’язаний з GRE або зі специфічними генами, регулює транскрипцію м-РНК, що може бути збільшеною або зменшеною. Новоутворена м-РНК транспортується до рибосоми, після чого відбувається утворення нових білків. Залежно від цільових клітин і процесів, що відбуваються у клітинах, синтез білків може бути посилений (наприклад, утворення тирозинтрансамінази у клітинах печінки) або зменшений (наприклад, утворення IL-2 у лімфоцитах). Оскільки рецептори глюкокортикостероїдів є в усіх типах тканин, можна вважати, що глюкокортикостероїди діють на більшість клітин організму. Фармакокінетика. Абсорбція. Дексаметазон швидко абсорбується з місця ін’єкції. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом перших 5 хвилин при внутрішньовенному введенні та протягом 1 години при внутрішньом’язовому введенні. Після місцевого ведення у суглоб або м’які тканини (вогнище запалення) всмоктування відбувається повільніше, ніж у випадку ін’єкційного введення. При внутрішньовенному введенні початок дії є миттєвим; при внутрішньом’язовому введенні – через 8 годин. Лікарський засіб належить до довгостроково діючих глюкокортикостероїдів. Дія триває 17–28 днів після внутрішньом’язового введення та від 3 днів до 3 тижнів після введення місцево. Розподіл. У плазмі крові приблизно 77 % дексаметазону зв’язуються з білками плазми, переважно з альбуміном. Лише невелика кількість дексаметазону зв’язується з іншими білками. Дексаметазон є жиророзчинним, тому він вільно проникає у клітини та міжклітинний простір. У центральній нервовій системі (гіпоталамус, гіпофіз) він зв’язується та діє через мембранні рецептори. У периферичних тканинах зв’язується та діє за допомогою цитоплазматичних рецепторів. Біотрансформація. Метаболізм дексаметазону відбувається у місці дії, тобто у самій клітині. Дексаметазон у першу чергу метаболізується у печінці, також, можливо, у нирках та інших тканинах. Виведення. Біологічний період напіввиведення дексаметазону становить 24–72 години. Близько 80 % введеного дексаметазону елімінується нирками у вигляді глюкуроніду протягом 24 годин.
Фармакологічні характеристики

Властивості номенклатури

Торгівельна назва
Дексаметазон
Форма випуску
розчин для ін'єкцій
Виробник
Дарниця ФФ
Країна власник ліцензії
Україна
Умови відпуску
Потрібен рецепт
Діючі речовини
- -
- -
- -
Дексаметазон Дарниця розчин для ін'єкцій 4 мг/мл 1 мл 10 ампул
Дексаметазон таблетки 0,5 мг 50 шт
Дослідний завод ГНЦЛС
0
Є в наявності
від22.66грн
Дексаметазон таблетки 0,5 мг 10 шт
КРКА
0
Є в наявності
від26.00грн
Дексаметазон КРКА таблетки 4 мг 30 шт
КРКА
0
Є в наявності
від353.20грн
Дексаметазон розчин для ін'єкцій 4 мг/мл 1 мл 25 ампул
Дексаметазон КРКА таблетки 20 мг 10 шт
КРКА
0
Є в наявності
від457.00грн
Дексаметазону фосфат розчин для ін'єкцій 4 мг/мл 1 мл 10 ампул
Форма входу