Склад
діюча речовина: omeprazole;
1 флакон містить омепразол натрію еквівалентно омепразолу 40 мг;
допоміжна речовина: натрію карбонат безводний.
Показання
Омепразол для внутрішньовенного застосування показаний як альтернатива пероральній терапії у нижчезазначених випадках.
Дорослі
Лікування виразки дванадцятипалої кишки.
Профілактика рецидивів виразки дванадцятипалої кишки.
Лікування виразки шлунка.
Профілактика рецидивів виразки шлунка.
У комбінації з відповідними антибіотиками для ерадикації Helicobacter pylori (H. pylori) при виразковій хворобі.
Лікування виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, пов’язаної із застосуванням нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП).
Профілактика виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, пов’язаної із застосуванням НПЗП у пацієнтів категорії ризику.
Лікування рефлюкс-езофагіту.
Тривале лікування пацієнтів з неактивним рефлюкс-езофагітом.
Лікування симптоматичної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.
Лікування синдрому Золлінгера – Еллісона.
Протипоказання
Підвищена чутливість до омепразолу, заміщених бензимідазолів або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
Омепразол, як і інші ІПП, не слід застосовувати одночасно з нелфінавіром та атазанавіром.
Спосіб застосування та дози
Дозування
Альтернатива пероральній терапії
Пацієнтам, для яких пероральна форма препарату є неприйнятною, рекомендують застосовувати омепразол 40 мг 1 раз на добу внутрішньовенно. Для пацієнтів із синдромом Золлінгера – Еллісона рекомендована початкова доза препарату, яку вводять внутрішньовенно, становить 60 мг на добу. Може виникнути потреба у більш високих добових дозах, тому дозу слід підбирати індивідуально. Якщо доза перевищує 60 мг на добу, її слід розділити порівну на 2 частини та приймати 2 рази на добу.
Препарат слід застосовувати лише внутрішньовенно і не можна вводити будь-яким іншим шляхом.
Розчин необхідно використати одразу після приготування, але не пізніше ніж через 3 години. Розведений розчин омепразолу не можна зберігати у холодильнику. Невикористаний розчин слід знищити.
Інструкція щодо відновлення препарату перед введенням
При внутрішньовенних ін’єкціях вміст кожного флакона, що містить 40 мг омепразолу, розчиняють у 10 мл стерильної води для ін’єкцій. Засіб у вигляді внутрішньовенної ін’єкцій слід вводити повільно (протягом 5 хвилин).
При внутрішньовенних інфузіях вміст кожного флакона, що містить 40 мг омепразолу, відновлюють у 10 мл і доводять до 100 мл 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози. Стабільність омепразолу залежить від рН розчину для інфузії, тому для розведення не слід використовувати інші розчинники або інші їх кількості.
Препарат у вигляді внутрішньовенної інфузії вводять протягом 20–30 хвилин.
Розчин необхідно використати одразу після приготування, але не пізніше ніж через 3 години. Розведений розчин омепразолу не можна зберігати у холодильнику.
Будь-який невикористаний продукт або відходи потрібно утилізувати відповідно до місцевих вимог.
Особливі категорії пацієнтів
Порушення функції нирок
Корекція дози не потрібна пацієнтам із порушеннями функції нирок.
Порушення функції печінки
Пацієнтам із порушеннями функції печінки може бути достатньою добова доза препарату 10–20 мг.
Пацієнти літнього віку (> 65 років)
Корекція дози не потрібна пацієнтам літнього віку.
Діти.
Досвід застосування препарату для внутрішньовенного введення у педіатричній практиці обмежений, тому не слід призначати препарат цій категорії пацієнтів.