Дієві протимікробні засоби

  • Хлорофіліпт концентрат
  • Піофаг
  • Інтестіфаг бактеріофаг
  • Фуцис
  • Клотримазол

Протимікробні препарати – це лікарські засоби, фармакологічна дія яких спрямована на боротьбу з патогенними (хвороботворними) мікроорганізмами. Такі ліки системної дії випускаються у вигляді таблеток, капсул, розчинів та порошків для ін'єкцій, а місцеві форми – у вигляді мазей, гелів, крапель, розчинів для зовнішнього застосування чи обробки поверхонь. 

Особливості антимікробних засобів широкого спектру дії

Ці препарати із широким спектром дії пригнічують життєдіяльність кількох видів патогенних мікробів. Широкий діапазон дії обумовлений їхньою універсальністю – вони ефективні проти великої кількості найпоширеніших патогенів. Часто призначаються в гострому періоді на початкових етапах захворювання до визначення збудника, за необхідності екстрено надати медичну допомогу до отримання результатів аналізів або за відсутності можливості уточнити конкретний вид патогенного мікроорганізму. 

Ця група лікарських засобів відрізняється від специфічних препаратів, ефект яких спрямований проти конкретного збудника, та які призначаються лише після достовірного підтвердження наявності певного мікроорганізму у запальному процесі органу. Такими є антибіотики.

Показання та протипоказання антимікробних засобів

У медичних традиціях проти різноманітних захворювань використовуються протибактеріальні засоби вузького і широкого спектра дії. Призначити лікування може лише досвідчений лікар.

Для профілактики та лікування вони можуть бути призначені при:

  • Бронхіті, якщо патологія має бактеріальну етіологію;

  • Тонзиліті;

  • Гнійній ангіні;

  • Гаймориті;

  • Патології органів ШКТ;

  • Патології сечостатевої системи.

Незалежно від типу патології, курс терапії доповнюється супутніми препаратами, що запобігають подальшому запаленню та нормалізують функції ШКТ.

До основних протипоказань до прийому цих ліків відносяться:

  • алергічні реакції на складові лікарських засобів;

  • період вагітності та лактації;

  • вік до 12 років;

  • патології нирок та печінки.

Залежно від підгрупи препарату, терапевтична дія цих ліків спрямована на збудників різних інфекційних захворювань – бактерії, грибкові та найпростіші організми. Деякі з препаратів мають вибірковість ефекту: їх активність спрямована виключно на хвороботворних мікробів із збереженням життєздатності нешкідливих мікроорганізмів. Однак лікарські форми групи антисептиків впливають на будь-які мікроорганізми, так само як і дезінфектанти для обробки поверхонь або предметів.

Класифікація антимікробних лікарських засобів

Прийнято розрізняти три категорії протимікробних складів:

  • Антисептики.

  • Дезінфектанти.

  • Хіміотерапевтичні препарати.

Залежно від призначення всі протимікробні хіміотерапевтичні засоби діляться на три основні групи:

  • антибіотики (їхня дія спрямована проти бактеріальних мікроорганізмів);

  • протигрибкові (ефективні щодо грибків та подібних до них організмів);

  • антипротозойні (їх діючі речовини впливають на життєдіяльність найпростіших).

Дія ліків відрізняється особливістю впливу на клітини мікроорганізмів двома варіантами:

  • бактерицидним – полягає у обов'язковій загибелі патогенних мікробів під впливом препарату;

  • бактеріостатичним – відрізняється здатністю стримувати ріст та/або репродукцію хвороботворних мікроорганізмів.

Однак більшість препаратів з бактеріостатичним ефектом володіють і бактерицидним за певних умов – проти окремих мікроорганізмів або за високого дозування діючої речовини. 

Антисептики

За рахунок невибіркової дії всі антисептичні засоби відносяться до препаратів із широким спектром ефективності. Вони використовуються для боротьби з мікробами на тілі людини. Основні показання для застосування антисептиків – дерматологічні захворювання, рани та опіки. Також ці препарати успішно застосовують для лікування запальних процесів горла, шлунково-кишкового тракту та сечостатевої системи.

Відомо багато груп антисептиків:

  • препарати рослинного походження (настої на травах, мазі з натуральним складом);

  • галогени (хлоргексидин);

  • окислювачі (перекис водню);

  • кислоти та луги (саліцилова кислота);

  • солі важких металів (зокрема препарати срібла чи сполуки вісмуту);

  • альдегіди та спирти;

  • ароматичні похідні (фенол, дьоготь);

  • антисептичні барвники;

  • нітрофурани.

Похідні нітрофурану – одна з найпопулярніших груп антисептиків з високою активністю щодо багатьох мікроорганізмів. Представники нітрофуранового ряду мають розширений спектр дії, ефективні щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі бруцел, сальмонел, анаеробної мікрофлори. Деякі ліки цієї групи впливають також на найпростіших (лямблії, трихомонади) та дріжджові гриби. 

Концентрація препаратів визначає їх бактеріостатичний чи бактерицидний ефект. Унікальний механізм дії визначає ефективність препаратів навіть при стійкості патогенної мікрофлори до антибіотиків та сульфаніламідів. Ще одна значуща перевага нітрофуранів – рідкісне звикання бактерій до діючої речовини. Вони застосовуються місцево при гнійних інфекційних захворюваннях, опіках, ранах, ангінах, кон'юнктивітах.

В аптеці можна купити комбіновані антисептики, які мають потужний ефект за рахунок поєднання хімічних властивостей кількох груп.

Дезінфікуючі засоби

Дезінфектанти застосовуються для знезараження поверхонь від живих мікроорганізмів. Вони також мають універсальну активність проти всіх мікробів. Тому дезінфекція – обов'язковий етап очищення поверхонь, медичних інструментів та обладнання, одягу, побутових предметів людей із заразними захворюваннями.

Хіміотерапевтичні препарати

Антибіотики

Антибіотики – це підгрупа антимікробних засобів проти інфекцій, спричинених бактеріями. Для зручності в медицині та фармакології застосовують термін «антибіотик» для антибактеріальних препаратів як природного, так і синтетичного походження. Також деякими антибіотиками лікують інші захворювання, оскільки препарати окремих груп мають додаткову активність проти найпростіших і грибків.

Протигрибкові препарати

Зростання грибкових захворювань призводить до виникнення поверхневих та системних мікозів, які можуть протікати ізольовано або супроводжувати тяжкі запальні та/або імунодефіцитні стани.

Антимікотики – фунгіцидні та фунгістатичні ліки, ефективні щодо грибків, які викликають низку серйозних захворювань. Також універсальні антимікотики потрібні у зв'язку із складністю підібрати лікарський засіб окремо для кожного виду грибка. Виділяють природні або синтетичні антимікотики зовнішнього, внутрішнього та парентерального способу застосування.

Вибір протигрибкової речовини має бути заснований на характерній клінічній картині захворювання, а також на результатах лабораторних методів дослідження, які підтверджують наявність грибкової інфекції.

Похідні деяких груп протигрибкових складів синтетичного походження поділяються за способом застосування:

  • системні (таблетки, капсули, ін'єкції);

  • місцеві (крем, мазь, спрей, вагінальний гель, шампунь, вагінальні свічки).

 

Антипротозойні препарати

До групи входять ліки для лікування амебіазів та інших захворювань, викликаних найпростішими (лямбліоз, трихомоніаз). 

Важливо пам'ятати, що безконтрольний прийом препаратів із розширеним спектром дії призводить до розвитку стійкості мікроорганізмів до діючих речовин цих ліків. Тільки лікар повинен вирішувати, який вид препаратів можна використовувати у кожному конкретному випадку. Це дозволяє уникнути нераціонального використання лікарських засобів та зупинити розвиток антибіотикорезистентності.