Міорелаксанти – це медикаменти, які широко застосовуються в неврології, травматології, ревматології і навіть анестезіології для зняття м'язового тонусу при хірургічному втручанні. Ці ліки забезпечують зниження патологічно підвищеного м'язового тонусу, що часто призводить до болю та спазмів м'язів. Міорелаксанти активно застосовуються при остеохондрозі, адже перебіг цього захворювання загострює біль, що часто має спастичний характер.
Міорелаксанти – це засоби, що розслаблюють поперечно-смугасту мускулатуру і знижують тонус скелетних м'язів. При спазмах мускулатури утворюється скутість і млявість рухів, знижується загальна м'язова активність. Але застосування міорелаксантів може викликати відчутні побічні ефекти, які слід враховувати при виборі препарату.
Класифікація міорелаксантів
За характером дії релаксанти поділяються на:
-
центральні;
-
периферичні.
Міорелаксанти центральної дії – ліки, що пригнічують імпульси центральної структури м'язів, які впливають на відділи центральної нервової системи, мозок і тим самим регулюють м'язовий тонус. Дія міорелаксуючих препаратів заснована на розслабленні скелетної мускулатури за рахунок блокади рецепторів у синапсах, що зупиняє передачу нервового імпульсу до скелетної мускулатури.
Периферичні релаксанти застосовуються для місцевого розслаблення довільної мускулатури та блокування сигналу від нерва до м'яза. Вони забезпечують місцеве розслаблення м'язової тканини, знімаючи біль, спазми, тонус при операційному втручанні, а також застосовуються для інтубації трахеї.
У неврологічній практиці розслаблюючі медикаменти використовуються для:
-
розслаблення м'язів поперекового та шийного відділу за наявності грижі або остеохондрозу;
-
розслаблення мускулатури периферичного скелета, якщо пацієнта мучать болючі спазми;
-
заспокоєння нервової системи при надмірній напрузі;
-
знеболювання м'язів шиї та попереку у комбінації з нестероїдними протизапальними (міорелаксанти посилюють дію цих знеболюючих препаратів).
Вибір антиспастичних препаратів ґрунтується в основному на їх здатності гальмувати рефлекси – зменшувати спастику, щонайменше впливаючи на моносинаптичні рефлекси, що визначають силу м'язів. Ліки від спазмів повинні зменшувати спастичність м'язів при мінімальному зниженні їх сили.
У медикаментозній терапії використовуються таблетовані та ін'єкційні (в ампулах) форми міорелаксантів. Призначені антиспастичні засоби, зменшуючи тонус м'язів, забезпечують:
-
покращення рухових функцій,
-
полегшення догляду за знерухомленим пацієнтом,
-
зняття болючих м'язових спазмів,
-
посилення дії лікувальної фізкультури,
-
запобігання розвитку контрактур.
Легкий ступінь спастичності може бути зменшений прийомом невеликої дози міорелаксантів, що проявляється значним позитивним ефектом.
При вираженій спастичності потрібні збільшені дози міорелаксантів, прийом яких часто спричиняє небажані побічні ефекти. Терапія міорелаксантами починається з мінімальної дози, яку повільно збільшують для досягнення ефекту.
Особливості прийому
Ліки цієї групи серйозно впливають на центральну нервову систему, тому у пацієнтів можуть проявлятися побічні ефекти у вигляді:
-
млявості,
-
нудоти,
-
сонливості,
-
головного болю,
-
судом.
Також міорелаксуючі засоби можуть викликати звикання та залежність. Вони протипоказані тим, у кого робота вимагає концентрації уваги та швидкості реакції. Також їх прийом не рекомендується дітям та підліткам. Групу ризику складають:
-
люди з ушкодженнями очей,
-
пацієнти із захворюваннями спинного мозку,
-
люди після опіків.
Крім того, забороняється прийом антиспастичних засобів при підвищеному внутрішньочерепному тиску.
Призначення курсу терапії медикаментами центральної дії цієї групи та регулювання його тривалості може проводити лише лікар. Вірний вибір препарату та контроль його прийому знижує ризик виникнення негативних реакцій та ускладнень. З урахуванням невеликого переліку протипоказань напрошується висновок, що міорелаксанти відносно безпечні та підходять для курсового застосування.