Виробник

Умови відпуску Без рецепта. Виробник 1. Д-р Редді’с Лабораторіс Лтд

Лікарська форма Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: овальні таблетки від білого до майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, двоопуклі, з гравіруванням «R 5» з одного боку та гладкі з іншого боку.

Упаковка По 10 таблеток у блістері. По 1 або 2 блістери в картонній коробці.

Фармацевтична група Антигістамінні препарати для системного застосування. Похідні піперазину. Код АТХ R06A E09.

Код АТХ - НЕМАЄ

Препарат призначати дорослим та дітям віком від 6 років. Рекомендовані дози Дорослі та діти віком від 12 років: добова доза становить 5 мг (1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою) 1 раз на добу. Пацієнти літнього віку Хворим літнього віку з нормальною функцією нирок корекція дози препарату не потрібна. Коригування дози рекомендовано пацієнтам літнього віку з порушеннями функції нирок від помірного до тяжкого ступеня. Ниркова недостатність Хворим із порушеною функцією нирок розрахунок дози необхідно проводити з урахуванням кліренсу креатиніну відповідно до представленої нижче таблиці. Для цього потрібно визначити кліренс креатиніну (КЛкр) пацієнта у мл/хв за вмістом креатиніну в сироватці крові (мг/дл), використовуючи таку формулу: КЛкр = [140 – вік (роки)] ? маса тіла (кг) (? 0,85 для жінок) 72 ? креатинін сироватки крові (мг/дл) Корекція дози препарату для хворих із порушеннями функції нирок Функція нирок Кліренс креатиніну, мл/хв Доза та кількість прийомів Нормальна функція нирок ? 80 5 мг 1 раз на добу Порушення легкого ступеня 50-79 5 мг 1 раз на добу Порушення помірного ступеня 30-49 5 мг 1 раз на 2 доби Порушення тяжкого ступеня ?30 5 мг 1 раз на 3 доби Кінцева стадія захворювання нирок Пацієнти, які перебувають на діалізі ?10 Протипоказано Дітям із порушеннями функції нирок дозу препарату слід коригувати індивідуально з урахуванням ниркового кліренсу пацієнта та його маси тіла. Специфічних даних щодо застосування дітям із порушеннями функції нирок немає. Печінкова недостатність Хворим з печінковою недостатністю корекція режиму дозування не потрібна. Хворим з печінковою та нирковою недостатністю слід коригувати режим дозування відповідно до наведеної вище таблиці. Педіатрична популяція Діти віком від 6 до 12 років: рекомендована добова доза ? 5 мг (1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою). Для дітей віком від 2 до 6 років неможливо коригувати дози препарату в лікарській формі таблетка, вкрита плівковою оболонкою. Рекомендовано призначати левоцетиризин у лікарській формі, придатній для застосування в педіатрії. Спосіб застосування Приймати таблетку внутрішньо, незалежно від вживання їжі. Таблетку необхідно ковтати цілою, запиваючи невеликою кількістю води. Рекомендовано застосовувати добову дозу за один прийом. Тривалість застосування Пацієнтам з періодичним алергічним ринітом (тривалість прояву симптомів захворювання становить менш ніж 4 доби на тиждень або менш ніж 4 тижні на рік) слід застосовувати левоцетиризин відповідно до перебігу захворювання та анамнезу; лікування можна припинити при зникненні симптомів та відновити при повторному виникненні симптомів. Пацієнтам зі стійким алергічним ринітом (тривалість прояву симптомів захворювання становить більш ніж 4 доби на тиждень або більш ніж 4 тижні на рік) у період контакту з алергенами може бути запропонована постійна терапія. Існує клінічний досвід застосування левоцетиризину протягом щонайменше 6-місячного періоду лікування. При хронічних захворюваннях (хронічний алергічний риніт, хронічна кропив’янка) тривалість лікування становить до 1 року (дані доступні з клінічних досліджень при застосуванні рацемату).

Симптоматичне лікування алергічного риніту (у тому числі цілорічного алергічного риніту) та кропив’янки.

Симптоми. Симптоми передозування у дорослих можуть включати сонливість. У дітей спочатку можуть виникнути збудження та підвищена дратівливість з подальшою сонливістю. Лікування. Специфічного антидоту для левоцетиризину немає. При прояві симптомів передозування рекомендується симптоматична та підтримуюча терапія. Можна розглянути необхідність промивання шлунка через короткий час після застосування препарату. Гемодіаліз для виведення левоцетиризину з організму не ефективний.

Левоцетиризин протипоказаний жінкам у період вагітності. Цетиризин проникає у грудне молоко, тому у разі застосування препарату годування груддю слід припинити. Фертильність Немає клінічних даних (включаючи дослідження на тваринах) щодо впливу левоцетиризину на фертильність.

Препарат у вигляді таблеток не застосовувати дітям віком до 6 років, оскільки ця лікарська форма не дає змоги проводити необхідну корекцію режиму дозування. Даній категорії пацієнтів рекомендується призначати левоцетиризин у лікарський формі, придатній для застосування в педіатрії.

Зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі нижче 25 ?C.

З обережністю застосовувати лікарський засіб пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю (необхідна корекція режиму дозування) та пацієнтам літнього віку з нирковою недостатністю (можливе зниження клубочкової фільтрації). Під час застосування препарату слід утримуватись від вживання алкоголю (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Призначаючи препарат пацієнтам із факторами, що провокують затримку сечі (наприклад, травми спинного мозку, гіперплазія передміхурової залози), необхідно брати до уваги, що левоцетиризин збільшує ризик затримки сечі. Левоцетиризин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з епілепсією та ризиком виникнення судом, оскільки його застосування може призвести до посилення нападу. Антигістамінні препарати пригнічують відповідь на шкірну алергічну пробу, тому застосування лікарського засобу необхідно припинити за 3 дні до її проведення (період виведення). Можлива поява свербежу після припинення застосування левоцетиризину, навіть якщо цей симптом не був наявний до початку лікування. Симптом може зникнути самостійно. У деяких випадках симптом може бути інтенсивним і може виникнути потреба у повторному лікуванні. Симптом повинен зникнути після початку повторного лікування. Левоцетиризин, таблетки, вкриті плівковою оболонкою не застосовувати дітям віком до 6 років, оскільки ця лікарська форма не дає змоги проводити необхідну корекцію режиму дозування. Дітям віком до 6 років слід застосовувати лікарську форму для педіатричного застосування. Препарат містить лактози моногідрат. У разі встановлення непереносимості деяких цукрів, необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

діюча речовина: levocetirizine dihydrochloride; 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить левоцетиризину дигідрохлориду 5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, Opadry White OY-58900 (містить гіпромелозу (Е 464), титану діоксид (Е 171), макрогол (Е 1521)).

Дослідження взаємодії левоцетиризину (у т.ч. з індукторами CYP3A4) не проводилися. Дослідження взаємодії цетиризину (сполука рацемату) показали, що одночасне застосування з антипірином, азитроміцином, циметидином, діазепамом, еритроміцином, гліпізидом, кетоконазолом або псевдоефедрином не чинить клінічно значущих несприятливих взаємодій. При сумісному застосуванні з теофіліном (400 мг/добу) у дослідженні багаторазового застосування спостерігалося невелике зниження (на 16 %) кліренсу цетиризину (розподіл теофіліну не змінювався). У дослідженнях при багаторазовому введенні ритонавіру (600 мг 2 рази на добу) та цетиризину (10 мг на добу) ступінь експозиції цетиризину збільшувався приблизно на 40 %, в той час як розподіл ритонавіру дещо змінювався (- 11 %) при супутньому застосуванні цетиризину. Немає даних щодо посилення ефекту седативних засобів при застосуванні у терапевтичних дозах. Проте слід уникати застосування седативних засобів одночасно з прийомом левоцетиризину. Вживання їжі не впливає на ступінь всмоктування препарату, але одночасне вживання їжі знижує швидкість його абсорбції. Одночасне застосування цетиризину або левоцетиризину з алкоголем або іншими депресантами центральної нервової системи у чутливих пацієнтів може спричинити у них додаткове зниження уваги та здатності до виконання роботи.

Підвищена чутливість до левоцетиризину, цетиризину, гідроксизину, до будь-яких інших похідних піперазину або до будь-якого іншого компонента препарату. Тяжка форма хронічної ниркової недостатності (кліренс креатиніну ? 10 мл/хв). Рідкісні спадкові захворювання, що проявляються непереносимістю галактози, недостатність лактази або порушення всмоктування глюкози та галактози.

З боку імунної системи: гіперчутливість, у тому числі анафілаксія. З боку метаболізму та харчування: підвищений апетит. З боку нервової системи: сонливість, головний біль, підвищена втомлюваність, слабкість, астенія, судоми, парестезія, запаморочення, непритомність, тремор, дисгевзія. З боку психіки: порушення сну, збудження, галюцинації, депресія, агресія, безсоння, суїцидальні думки, жахливі сновидіння. З боку серця: посилене серцебиття, тахікардія. З боку органів зору: порушення зору, нечіткість зору, окулогірація. З боку органів слуху та рівноваги: вертиго. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит. З боку нирок та сечовидільної системи: дизурія, затримка сечі. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка. З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, блювання, запор, сухість у роті, нудота, біль у животі. З боку шкіри та підшкірних тканин: ангіоневротичний набряк, стійкі медикаментозні висипання, свербіж, висипання, кропив’янка. З боку скелетно-м’язової системи, сполучної тканини та кісток: міалгія, артралгія. Загальні порушення: набряк. Результати досліджень: збільшення маси тіла, відхилення функціональних печінкових проб від норми. Прийом препарату слід припинити у разі появи будь-якого з вище перелічених побічних ефектів і коли причина його розвитку не може бути встановлена однозначно. Опис окремих побічних реакцій Повідомлялось про свербіж після припинення застосування левоцетиризину. Повідомлення про підозрювані побічні реакції Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є дуже важливим. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користь/ризик препарату. Медичних працівників просять повідомляти про підозрювані побічні реакції через національну систему звітності. Термін придатності. 2 роки.

Слід утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими потенційно небезпечними механізмами при застосуванні препарату.

Дільниця № 41, с. Бачупалі, Бачупалі Мандал, округ Медчал Малкайгірі, Телангана 500090, Індія. Виробник 2. Д-р Редді’с Лабораторіс Лімітед Виробнича дільниця - VI с. Кхол, Налагар роад, Бадді, округ Солан, Хімачал Прадеш, 173205, Індія.

Фармакодинаміка. Левоцетиризин – це активний стабільний R-енантіомер цетиризину, який належить до групи конкурентних антагоністів гістаміну. Його фармакологічна дія зумовлена блокуванням Н1-гістамінових рецепторів. Спорідненість до Н1-гістамінових рецепторів у левоцетиризину в 2 рази вища, ніж у цетиризину. Левоцетиризин впливає на гістамінзалежну стадію розвитку алергічної реакції, зменшує міграцію еозинофілів, судинну проникність, обмежує вивільнення медіаторів запалення, попереджає розвиток та полегшує перебіг алергічних реакцій, чинить антиексудативну, протисвербіжну, протизапальну дію. Майже не чинить антихолінергічної та антисеротонінової дії. Фармакокінетика. Фармакокінетичні параметри левоцетиризину мають лінійну залежність та не залежать від дози та часу, також мають низьку варіабельність у різних пацієнтів. Фармакокінетичний профіль при введенні єдиного енантіомера такий самий, як і при застосуванні цетиризину. У процесі абсорбції або виведення не спостерігається хіральної інверсії. Абсорбція. Препарат швидко та інтенсивно всмоктується після перорального застосування. Ступінь всмоктування не залежить від дози та не змінюється з прийомом їжі, але максимальна концентрація (Сmax) зменшується та досягає свого максимального значення пізніше. Біодоступність становить 100 %. У 50 % хворих дія препарату розвивається через 12 хвилин після прийому одноразової дози, а у 95 % – через 0,5-1 годину. У дорослих Сmax у сироватці крові досягається через 50 хвилин після одноразового прийому внутрішньо терапевтичної дози. Рівноважна концентрація у крові досягається після 2 днів прийому препарату. Сmax становить 270 нг/мл після одноразового прийому і 308 нг/мл - після повторного застосування дози 5 мг 1 раз на добу. Розподіл. Інформація щодо розподілу препарату у тканинах, а також проникнення через гематоенцефілічний бар’єр у людини дотепер відсутня. У дослідженнях на тваринах найбільша концентрація зафіксована у печінці та нирках, а найнижча – у тканинах центральної нервової системи. Розподіл левоцетиризину обмежений, тому що об’єм розподілу становить 0,4 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові людини – 90 %. Біотрансформація. В організмі людини рівень метаболізму становить менш ніж 14 % від дози левоцетиризину, і тому відмінність у результаті генетичного поліморфізму або супутнього прийому ферментних інгібіторів, як очікується, буде незначною. Процес метаболізму включає ароматичну оксидацію, N- та O-деалкілування та сполучення з таурином. Деалкілування відбувається насамперед за участю цитохрому CYP 3A4, а у процесі ароматичної оксидації беруть участь численні та/або невизначені ізоформи CYP. Левоцетиризин не впливає на активність цитохромних ізоферментів 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2E1, 3A4 у концентраціях, що значно перевищують максимальні після прийому дози 5 мг перорально. Враховуючи низький ступінь метаболізму та відсутність здатності до пригнічення метаболізму, взаємодія левоцетиризину з іншими лікарськими засобами і навпаки, малоймовірна. Виведення. Екскреція левоцетиризину відбувається двома шляхами: за рахунок клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції. Період напіввиведення препарату з плазми крові у дорослих (Т1/2) становить 7,9 ± 1,9 години. Т1/2 препарату коротший у дітей молодшого віку. Середній очевидний загальний кліренс у дорослих – 0,63 мл/хв/кг. В основному виведення левоцетиризину та його метаболітів з організму відбувається зі сечею - у середньому 85,4 % прийнятої дози, з калом виводиться лише 12,9 % прийнятої дози. Особливі популяції Порушення функції нирок Очевидний кліренс левоцетиризину корелює з кліренсом креатиніну. Таким чином, пацієнтам з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок рекомендовано підбирати інтервали між прийомами левоцетиризину з урахуванням кліренсу креатиніну. При анурії у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок загальний кліренс зменшується приблизно на 80 % порівняно з загальним кліренсом у осіб без таких порушень. Кількість левоцетиризину, що виводиться під час стандартної 4-годинної процедури гемодіалізу, становила ? 10 %.