Виробник Свісс Перентералс Лтд./ Swiss Parenterals Ltd.

Умови відпуску За рецептом.

Лікарська форма Порошок для розчину для ін’єкцій. Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до кремового кольору.

Упаковка По 1 флакону у коробці з картону.

Фармацевтична група Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління. Цефтазидим. Код АТX J01D D02.

Код АТХ - НЕМАЄ

Дорослі та діти ? 40 кг Інтермітуюче введення Інфекція Доза, що вводиться Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз 100–150 мг/кг маси тіла на добу кожні 8 годин, максимальна доза – 9 г на добу1 Фебрильна нейтропенія 2 г кожні 8 годин Внутрішньолікарняна пневмонія Бактеріальний менінгіт Бактеріємія* Інфекції кісток і суглобів 1–2 г кожні 8 годин Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин Ускладнені інтраабдомінальні інфекції Перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 1–2 г кожні 8 годин або 12 годин Профілактика інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція) 1 г під час індукції в анестезію, 1 г у момент видалення катетера Хронічний середній отит 1–2 г кожні 8 годин Злоякісний зовнішній отит Постійна інфузія Інфекція Доза, що вводиться Фебрильна нейтропенія Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 4 до 6 г кожні 24 години1 Внутрішньолікарняна пневмонія Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз Бактеріальний менінгіт Бактеріємія* Інфекції кісток і суглобів Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин Ускладнені інтраабдомінальні інфекції Перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом 1 У дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок після застосування 9 г на добу не виникало побічних реакцій. Діти < 40 кг Немовлята та діти віком > 2 місяців та масою тіла < 40 кг Інфекція Звичайна доза Інтермітуюче введення Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів 100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимальна доза – 6 г на добу Хронічний середній отит Злоякісний зовнішній отит Нейтропенія у дітей 150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимальна доза – 6 г на добу Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз Бактеріальний менінгіт Бактеріємія* Інфекції кісток і суглобів 100–150 мг/кг маси тіла на добу у 3 прийоми, максимальна доза – 6 г на добу Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин Ускладнені інтраабдомінальні інфекції Перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом Постійна інфузія Фебрильна нейтропенія Вводиться навантажувальна доза 60–100 мг/кг маси тіла з наступним постійним інфузійним введенням 100–200 мг/кг маси тіла на добу, максимальна доза – 6 г на добу Внутрішньолікарняна пневмонія Інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз Бактеріальний менінгіт Бактеріємія* Інфекції кісток і суглобів Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин Ускладнені інтраабдомінальні інфекції Перитоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом Немовлята та діти віком ? 2 місяці Інфекція Звичайна доза Інтермітуюче введення Більшість інфекцій 25–60 мг/кг маси тіла на добу у 2 прийоми1 1У немовлят та дітей віком ? 2 місяці період напіввиведення із сироватки крові може бути у 2–3 рази більший, ніж у дорослих *Якщо це пов’язано або є підозра на зв’язок з інфекціями, наведеними в розділі «Показання».

Лікування наведених нижче інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених: – внутрішньолікарняна пневмонія; – інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз; – бактеріальний менінгіт; – хронічний середній отит; – злоякісний зовнішній отит; – ускладнені інфекції сечовивідних шляхів; – ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин; – ускладнені інфекції черевної порожнини; – інфекції кісток і суглобів; – перитоніт, пов’язаний з проведенням діалізу у хворих, які знаходяться на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі. Лікування бактеріємії, що виникає у пацієнтів у результаті будь-якої з наведених вище інфекцій. Денізид можна застосовувати для лікування хворих із нейтропенією та гарячкою, що виникає у результаті бактеріальної інфекції. Цефтазидим можна застосовувати для профілактики інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція). При призначенні цефтазидиму слід враховувати його антибактеріальний спектр дії, скерований головним чином проти грамнегативних аеробів (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). Цефтазидим слід застосовувати з іншими антибактеріальними засобами, якщо очікується, що ряд мікроорганізмів, що спричинили інфекцію, не підпадають під спектр дії цефтазидиму. Призначати препарат слід згідно з чинними офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.

Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Симптоми передозування можуть виникнути у пацієнтів із нирковою недостатністю, якщо не зменшити для них відповідно дозу (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). Концентрацію цефтазидиму у сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Дані щодо лікування цефтазидимом вагітних обмежені. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний або постнатальний розвиток. Призначати препарат вагітним слід тільки тоді, коли користь від його застосування переважає можливий ризик. Цефтазидим потрапляє у грудне молоко у невеликих кількостях, але при застосуванні терапевтичних доз впливу на немовля, яке знаходиться на грудному годуванні, не очікується. Цефтазидим можна застосовувати у період годування груддю.

Безпека та ефективність застосування Денізиду шляхом постійної внутрішньовенної інфузії у немовлят та дітей віком ? 2 місяці не встановлені. Пацієнти літнього віку. Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза зазвичай не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від 80 років. Печінкова недостатність. Необхідності у зміні дозування для хворих із легкою та помірною печінковою недостатністю немає. Клінічних досліджень у хворих із тяжкою печінковою недостатністю не проводилося. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування. Ниркова недостатність. Цефтазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнтам із порушеннями функції нирок дозу слід зменшити. Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримувальної дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації. Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності: інтермітуюче введення. Дорослі та діти з масою тіла ? 40 кг Кліренс реатині ну, мл/хв Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г Частота дозування, год 50–31 150–200 (1,7–2,3) 1 12 30–16 200–350 (2,3–4) 1 24 15–6 350–500 (4–5,6) 0,5 24 < 5 > 500 (> 5,6) 0,5 48 Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50 % або відповідно збільшити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму у сироватці крові. У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла. Діти < 40 кг Кліренс креатиніну, мл/хв** Приблизний рівень креатиніну* у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендована індивідуальна доза, мг/кг маси тіла Частота дозування, год 50–31 150–200 (1,7–2,3) 25 12 30–16 200–350 (2,3–4) 25 24 15–6 350–500 (4–5,6) 12,5 24 < 5 > 500 (> 5,6) 12,5 48 *Це рівень креатиніну у сироватці крові, розрахований відповідно до рекомендацій, який може точно не відповідати рівню зменшення функції нирок у пацієнтів з нирковою недостатністю. ** Кліренс креатиніну, вирахуваний на основі площі поверхні тіла або визначений. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування. Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності: постійна інфузія Дорослі та діти з масою тіла ? 40 кг Кліренс креатиніну, мл/хв Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Частота дозування, год 50–31 150–200 (1,7–2,3) Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням від 1 до 3 г кожні 24 години 30–16 200–350 (2,3–4) Вводиться навантажувальна доза 2 г з наступним постійним інфузійним введенням 1 г кожні 24 години ? 15 > 350 (4–5,6) Не досліджувалося Призначати дозу слід зважено. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування. Діти < 40 кг Безпека та ефективність застосування Денізиду шляхом постійної внутрішньовенної інфузії дітям, маса тіла яких < 40 кг, із порушеною функцією нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування. Якщо дітям із порушеною функцією нирок необхідно застосувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, слід кліренс креатиніну скорегувати відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла. Гемодіаліз Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин. Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримувальну дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблиці, наведеній нижче. Перитонеальний діаліз Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі. Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізного розчину). Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу одноразово або за кілька прийомів. Для низькопоточної гемофільтрації слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок. Для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях. Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримувальна доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а 5 16,7 33,3 50 0 250 250 500 500 5 250 250 500 500 10 250 500 500 750 15 250 500 500 750 20 500 500 500 750 аПідтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин. Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв) Підтримувальна доза (мг) для діалізату при швидкості потоку (мл/хв)а 1 л/год 2 л/год Швидкість ультрафільтрації (л/год) Швидкість ультрафільтрації (л/год) 0,5 1 2 0,5 1 2 0 500 500 500 500 500 750 5 500 500 750 500 500 750 10 500 500 750 500 750 1000 15 500 750 750 750 750 1000 20 750 750 1000 750 750 1000 аПідтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин. Введення. Денізид вводити внутрішньовенно ін’єкційно або інфузійно, або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна. Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або у систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально. Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта. Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а в окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Приготування розчину. Денізид сумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. «Несумісність»). Флакони виробляються під зниженим тиском. У міру того, як розчиняється препарат, виділяється діоксид вуглецю і тиск у флаконі підвищується. На невеликі бульбашки діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна не зважати. Доза, що вводиться Необхідна кількість розчинника (мл) Приблизна концентрація (мг/мл) 1 г Внутрішньом’язово Внутрішньовенний болюс Внутрішньовенна інфузія 3 10 50* 260 90 20 * Розчинення слід проводити у два етапи (див. нижче). Колір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення. Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9 % розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5 % розчин глюкози; 0,225 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,45 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,9 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,18 % розчин натрію хлориду та 4 % розчин глюкози; 10 % розчин глюкози; 10 % розчин глюкози 40 та 0,9 % розчин натрію хлориду; 10 % розчин глюкози 40 та 5 % розчин глюкози; 6 % розчин декстрану 70 та 0,9 % розчин натрію хлориду; 6 % розчин декстрану 70 та 5 % розчин глюкози. Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом). Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду. При використанні як розчинника розчину лідокаїну для внутрішньом’язового застосування препарату необхідно врахувати інформацію щодо безпеки лідокаїну. Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій або 0,5 % розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій. Вміст флакона Денізиду 1 г, розчинений у 1,5 мл води для ін’єкцій, можна додати до розчину метронідазолу (500 мг у 100 мл), при цьому обидва препарати зберігають свою активність. Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції 1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника. 2. Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину. 3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати. Приготування розчинів для внутрішньовенної інфузії (флакони 1 г) 1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника. 2. Вийняти голку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину. 3. Не вставляти голку для повітря до повного розчинення препарату. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі. 4. Не виймаючи голку для повітря, довести загальний об’єм до 50 мл. Вийняти голку для повітря, струсити флакон і налагодити систему для інфузій як зазвичай. Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату. Приготовлений розчин можна зберігати не більше 8 годин при температурі не вище 25 °С і не більше 24 годин при температурі від 2 до 8 °С. Застосовують дітям з перших днів життя.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Несумісність. Цефтазидим менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введення, тому він не рекомендується як розчинник. Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці. Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до розчину цефтазидиму додавали ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи та внутрішньовенні катетери між використанням цих двох препаратів.

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтазидимом слід негайно припинити та вжити відповідні невідкладні заходи. Перед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринових антибіотиків або інших бета-лактамних антибіотиків. З обережністю препарат призначати пацієнтам, у яких були несерйозні реакції гіперчутливості на інші бета-лактамні антибіотики. Цефтазидим має обмежений спектр антибактеріальної активності. Він не є прийнятним препаратом для монотерапії деяких типів інфекцій, крім випадків, коли збудник хвороби невідомий або існує велика імовірність того, що можливий збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це особливо важливо, коли вирішується питання про лікування пацієнтів із бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м’яких тканин, інфекціями кісток та суглобів. Крім того, цефтазидим чутливий до гідролізу деякими бета-лактамазами з розширеним спектром дії. Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази з розширеним спектром дії. Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад, фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах. Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»). Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування Денізидом може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococci); у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або вживання інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан хворого. При застосуванні антибіотиків повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості: від легкого до такого, що загрожував життю. Тому важливо зважати на імовірність цього діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. У разі тривалої та значної діареї або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та при необхідності призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишечнику. Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів широкого спектра дії, деякі чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично робити дослідження на чутливість. Препарат містить у своєму складі натрій (флакон з 1 г цефтазидиму – 52 мг натрію), що слід враховувати при лікуванні пацієнтів, які знаходяться на натрійконтрольованій дієті.

діюча речовина: цефтазидим; 1 флакон містить цефтазидиму пентагідрат (у складі стерильної суміші з натрію карбонатом безводним), еквівалентно цефтазидиму 1 г; допоміжні речовини: натрію карбонат безводний.

Одночасне застосування високих доз препарату з нефротоксичними лікарськими засобами може негативно впливати на функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»). Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте якщо потрібне одночасне застосування Денізиду з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму. Як і інші антибіотики, Денізид може впливати на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів. Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатися при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, «Клінітест»). Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатиніну.

Підвищена чутливість до цефтазидиму або до інших компонентів препарату. Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків. Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

Побічні ефекти були класифіковані за органами і системами, а також за частотою їх виникнення: дуже часто ? 1/10; часто ? 1/100 та < 1/10; нечасто ? 1/1000 та < 1/100; рідко ? 1/10000 та < 1/1000; дуже рідко < 1/10000; частота невідома. Інфекції та інвазії Нечасто – кандидоз (включаючи вагініт і афтозний стоматит). Кровоносна та лімфатична системи. Часто – еозинофілія та тромбоцитоз. Нечасто – лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія. Частота невідома – лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз. Імунна система Частота невідома – анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію). Нервова система Нечасто – запаморочення, головний біль. Частота невідома – парестезії. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена. Судинні порушення Часто – флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату. Часто – діарея. Нечасто – нудота, блювання, біль у животі та коліт. Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний з Clostridium difficile і може проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту (див. розділ «Особливості застосування»). Частота невідома – порушення смаку. Сечовидільна система Дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Часто – транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лактатдегідрогенази, гамма-глутамілтрансферази, лужної фосфатази). Частота невідома – жовтяниця. Шкіра та підшкірні тканини Часто – макулопапульозний висип або кропив’янка. Нечасто – свербіж. Частота невідома – ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Загальні розлади та стан місця введення Часто – біль та/або запалення у місці внутрішньом’язової ін’єкції. Нечасто – гарячка. Лабораторні показники Часто – позитивний тест Кумбса. Нечасто – транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну у сироватці крові. Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5 % пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові. Термін придатності. 2 роки.

Відповідних досліджень не проводилося. Але виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, може вплинути на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Блок II, Ділянка 402, 412-414 Промислова зона Керала, GIDC, біля Бавла, Ахмедабад, Гуджарат, 382220, Індія/ Unit II, Plot No. 402, 412-414 Kerala Industrial Estate, GIDC, Near Bavla, Ahmedabad, Gujarat, 382220, India.

Фармакодинаміка. Цефтазидим – це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов’язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини. Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а в окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано використовувати місцеві дані щодо чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Чутливі мікроорганізми Грампозитивні аероби: Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae. Грамнегативні аероби: Citrobacter koseri, Escherichia coli, Haemophilus influenza, Moraxella catarrhalis, Neisseria meningitides, Proteus mirabilis, Proteus spp., Providencia spp.. Штами, які можуть набувати резистентності Грамнегативні аероби: Acinetobacter baumannii, Burkholderia cepacia, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia spp., Morganella morgani. Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Staphylococcus pneumonia. Грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens, Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp.. Нечутливі мікроорганізми Грампозитивні аероби: Enterococcus spp., включаючи E. faecalis та E. faecium, Listeria spp. Грампозитивні анаероби: Clostridium difficile. Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. fragilis. Інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp. Фармакокінетика. У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції 1 г препарату швидко досягаються середні пікові концентрації 37 мг/л. Через 5 хв після внутрішньовенного болюсного введення 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації у середньому 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються у сироватці крові навіть через 8–12 годин після внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 10 %. Концентрація цефтазидиму, що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах, як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та у грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, при відсутності запалення концентрація препарату у центральній нервовій системі невелика. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4–20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації. Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму в сироватці крові. Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться у незміненому вигляді, в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80–90 % дози виводиться із сечею протягом 24 годин. У пацієнтів із порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати. Менше 1 % препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє у кишечник.