Інструкція Еспікол Бебі краплі оральні 40 мг/мл 30 мл 1 флакон

• Підвищена чутливість до симетикону або до інших компонентів лікарського засобу
• повна кишкова непрохідність.

Еспікол Бебі призначають внутрішньо. Препарат приймають під час або після їди, а за необхідності – перед сном. Тривалість лікування залежить від наявності скарг та визначається лікарем індивідуально. При розладах з боку травного тракту, спричинених підвищеним накопиченням газів: – немовлятам додають по 20 крапель у пляшку з дитячим харчуванням при кожному годуванні або дають 20 крапель з ложки до або після годування груддю; – дітям віком від 1 до 6 років застосовують по 20 крапель від 3 до 5 раз на добу; – дітям віком від 6 до 14 років застосовують по 20–40 крапель 3–5 раз на добу; – дітям віком від 14 років застосовують по 40 крапель 3–5 раз на добу. Як антидот при отруєннях поверхнево-активними речовинами: дітям застосовують 52 краплі або 2,5–10 мл залежно від тяжкості стану.

• Для симптоматичного лікування порушень з боку травного тракту, що пов’язані з накопиченням газів, наприклад, при метеоризмі, при коліках у немовлят
• Як піногасник при інтоксикаціях поверхнево-активними речовинами (пральними порошками або іншими миючими засобами)

При прийомі препарату в рекомендованих дозах побічних дій не було виявлено. Можливі шкірні реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, шкірний висип, кропив’янку. Метилпарагідроксибензоат та пропілпарагідроксибензоат, що входять до складу крапель, можуть спричинити розвиток алергічних реакцій (можливо уповільнених), а в окремих випадках – бронхоспазм. Термін придатності. 2 роки.

Дотепер про випадки передозування не повідомлялося. Оскільки симетикон у хімічному та фізіологічному відношенні інертний, то інтоксикація практично виключена. Навіть значна кількість препарату Еспікол Бебі добре переноситься без виникнення будь-яких симптомів інтоксикації. У разі застосування доз, більших, що перевищують рекомендовані, слід звернутися до лікаря.

Застосовується у педіатричній практиці.

Препарат застосовують у педіатричній практиці.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

діюча речовина: симетикон; 1 мл крапель містить емульсії симетикону еквівалентно симетикону 40 мг. 1 мл близько 20 крапель; допоміжні речовини: олія кропу; фенхелева олія; цукор; метилпарагідроксибензоат (Е 218); пропілпарагідроксибензоат (Е 216); динатрію едетат; пропіленгліколь; карбопол 934 P; сорбіту розчин, що не кристалізується; натрію гідроксид; вода очищена.

Застосовується у педіатричній практиці.

Немає відомостей стосовно того, що симетикон впливає на дію інших лікарських засобів. Дія симетикону як піногасника може бути зменшена дією антацидів, таких як алюмінію гідроксид та магнію карбонат, які абсорбують силікон. Можливе порушення всмоктування пероральних антикоагулянтів.

Фармакодинаміка. Симетикон зменшує накопичення газів, виводячи їх з травного тракту. Знижуючи поверхневий натяг на межі розподілу фаз, ускладнює утворення і сприяє руйнуванню газових бульбашок у живильній суспензії і слизі травного тракту. Гази, що вивільняються при цьому, можуть поглинатися стінками кишечнику або виводиться завдяки перистальтиці. Це запобігає утворенню великих газово-слизових конгломератів, що викликають болісне здуття. Фармакокінетика. Симетикон після перорального застосування не всмоктується з травного тракту і виводиться з калом у незміненому вигляді. наслідок хімічної інертності не впливає на мікроорганізми і ферменти, присутні у травному тракту. Не зменшує всмоктування їжі, не змінює реакцію і об’єм шлункового соку.

Еспікол Бебі слід застосовувати з обережністю пацієнтам з обструктивними захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Якщо порушення з боку травного тракту не зникають або виникають повторно слід звернутися до лікаря. Лікарський засіб містить цукор, що слід врахувати, призначаючи його хворим на цукровий діабет. Оскільки у складі препарату міститься сорбіту розчин, пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю фруктози не слід приймати цей лікарський засіб. Лікарський засіб також містить метилпарагідроксибензоат та пропілпарагідроксибензоат, які можуть спричинити розвиток алергічних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»).