Інструкція Фероксид розчин для ін'єкцій 20 мг/мл 5 мл 5 ампул

• - ідома гіперчутливість до активної речовини або інших компонентів препарату
• - анемія, не пов’язана з дефіцитом заліза (наприклад гемолітична анемія, мегалобластична анемія внаслідок дефіциту вітаміну 12, порушення еритропоезу, гіпоплазія кісткового мозку, анемія, спричинена отруєнням свинцем)
• - захворювання, що супроводжуються перенасиченням організму залізом (гемосидероз, гемохроматоз) або спадкові порушення процесу поглинання заліза (наприклад сидероахрестична анемія, шкірна порфірія, таласемія)
• - I триместр вагітності.

Фероксид вводити тільки внутрішньовенно. иконати введення можна за допомогою повільної ін’єкції, краплинної внутрішньовенної інфузії або безпосереднього введення у венозну ділянку діалізної системи. Засіб не призначений для внутрішньом’язового або підшкірного введення. Препарат слід застосовувати лише тоді, коли показання ґрунтуються на відповідних дослідженнях. ідповідними лабораторними аналізами є визначення рівня таких показників як гемоглобін, феритин сироватки крові, насичення трансферину. Під час та після застосування препарату Фероксид слід спостерігати за пацієнтами на предмет ознак та симптомів реакцій гіперчутливості. Необхідно забезпечити проведення відповідної невідкладної терапії (див. розділ «Особливості застосування»). Загальну кумулятивну дозу препарату слід розраховувати для кожного пацієнта індивідуально та не перевищувати її. Дозу розраховувати з огляду на масу тіла пацієнта та показник рівня гемоглобіну. У разі, коли повна необхідна доза перевищує максимально дозволену одноразову дозу 200 мг (для ін’єкції) або 500 мг (для інфузії), рекомендується вводити препарат частинами. Розрахунок дози. Загальну кумулятивну дозу препарату Фероксид, еквівалентну загальному дефіциту заліза (мг), визначати з урахуванням показника рівня гемоглобіну (Hb) та маси тіла. Дозу розраховувати індивідуально відповідно до загального дефіциту заліза в організмі пацієнта за формулою Ганзоні: загальний дефіцит заліза (мг) = маса тіла (кг) ґ (нормальний рівень Hb (г/л) - рівень Hb пацієнта (г/л)) ґ 0,24* + депоноване залізо (мг). Для пацієнтів з масою тіла менше 35 кг: нормальний рівень Hb – 130 г/л, кількість депонованого заліза – 15 мг/кг маси тіла. Для пацієнтів з масою тіла більше 35 кг: нормальний рівень Hb – 150 г/л, кількість депонованого заліза – 500 мг. * Коефіцієнт 0,24 = 0,0034 ґ 0,07 ґ 1000 (вміст заліза в Hb = 0,34 %, об’єм крові = 7 % від маси тіла, коефіцієнт 1000 = переведення «г» в «мг»). Загальний об’єм Фероксиду, який необхідно ввести (в мл) = Загальний дефіцит заліза (мг) 20 мг/мл Загальна кумулятивна доза препарату Фероксид (мл), яку необхідно застосовувати, враховуючи масу тіла та рівень Hb пацієнта Таблиця 1 Маса тіла (кг) Кумулятивна терапевтична доза препарату Фероксид для введення Hb 60 г/л Hb 75 г/л Hb 90 г/л Hb 105 г/л мл мг Fe мл мг Fe мл мг Fe мл мг Fe 10 16 320 14 280 12 240 11 220 15 24 480 21 420 19 380 16 320 20 32 640 28 560 25 500 21 420 25 40 800 35 700 31 620 26 520 30 48 960 42 840 37 740 32 640 35 63 1260 57 1140 50 1000 44 880 40 68 1360 61 1220 54 1080 47 940 45 74 1480 66 1320 57 1140 49 980 50 79 1580 70 1400 61 1220 52 1040 55 84 1680 75 1500 65 1300 55 1100 60 90 1800 79 1580 68 1360 57 1140 65 95 1900 84 1680 72 1440 60 1200 70 101 2020 88 1760 75 1500 63 1260 75 106 2120 93 1860 79 1580 66 1320 80 111 2220 97 1940 83 1660 68 1360 85 117 2340 102 2040 86 1720 71 1420 90 122 2440 106 2120 90 1800 74 1480 Необхідний рівень Hb залежно від маси тіла пацієнта Таблиця 2 Маса тіла Необхідний Hb < 35 кг 130 г/л ≥ 35 кг 150 г/л Для перерахування Hb (mM) в Hb (г/дл) перший показник треба помножити на 1,6. Якщо необхідна загальна доза перевищує максимально допустиму разову дозу 200 мг (ін’єкція) або 500 мг (інфузія), то введення потрібно здійснювати за кілька прийомів. Стандартне дозування. Дорослі та пацієнти літнього віку: 5–10 мл Фероксиду (100–200 мг заліза) 1–3 рази на тиждень залежно від рівня Hb. Час застосування та коефіцієнт розведення див. нижче. Діти віком від 3 років: є лише обмежені дані щодо застосування препарату дітям. У разі клінічної необхідності рекомендується вводити не більше 0,15 мл препарату Фероксид (3 мг заліза) на 1 кг маси тіла не більше 3 разів на тиждень. Час застосування та коефіцієнт розведення див. нижче. Максимальна переносима разова або тижнева доза. Дорослі та пацієнти літнього віку Для ін’єкцій: максимальна переносима доза ‒ 10 мл Фероксиду (200 мг заліза), не більше 3 разів на тиждень, тривалість введення не менше 10 хвилин. Для інфузії: максимальна переносима доза ‒ не більше 1 разу на тиждень: пацієнтам з масою тіла більше 70 кг: 500 мг заліза (25 мл препарату Фероксид) протягом щонайменше 3,5 години; пацієнтам з масою тіла до 70 кг: 7 мг заліза на кг маси тіла протягом щонайменше 3,5 години. Слід строго дотримуватися часу введення інфузії, навіть якщо пацієнт не отримує максимально переносимої разової дози. У разі, коли не спостерігається поліпшення гематологічних показників (підвищення рівня гемоглобіну приблизно на 1 г/л крові на добу або приблизно на 10‒20 г/л через 1‒2 тижні після початку лікування), слід переглянути початковий діагноз пацієнта та виключити наявність стійкої крововтрати. Застосування Фероксид можна вводити лише внутрішньовенно, шляхом краплинної інфузії, повільної ін’єкції або безпосередньо у венозну ділянку апарату для гемодіалізу. Фероксид не можна вводити внутрішньом’язово або підшкірно. Якщо необхідна загальна доза перевищує максимальну допустиму разову дозу, то загальну дозу треба розділити на кілька прийомів. нутрішньовенне краплинне введення. Фероксид вводити шляхом краплинної інфузії, щоб зменшити ризик розвитку артеріальної гіпотензії і небезпеку попадання розчину у навколовенний простір.

• Дефіцит заліза у пацієнтів, яким не можуть бути призначені пероральні препарати заліза або у разі їх неефективності або неможливості перорального прийому залізовмісних препаратів у таких випадках: - непереносимість пероральних препаратів заліза
• - наявність запальних захворювань шлунково-кишкового тракту (наприклад виразкового коліту), які можуть загострюватися при терапії пероральними препаратами заліза
• - залізодефіцитні стани, резистентні до терапії, у випадку, коли контроль цих станів пероральними препаратами заліза недостатній. Препарат слід застосовувати лише тоді, коли показання ґрунтуються на відповідних дослідженнях. ідповідними лабораторними аналізами є визначення рівня таких показників як гемоглобін, феритин сироватки крові, насичення трансферину.

Найбільш розповсюдженою небажаною реакцією на препарат, про яку повідомляли, є дисгевзія. До частих небажаних реакцій належать нудота, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, біль у місці інфузії, що виникали з частотою від 1 до 2 подій на 100 осіб. До найбільш важливих серйозних побічних реакцій, виникнення яких асоціювалось із застосуванням препарату, належать реакції гіперчутливості, які виникали з частотою 0,25 події на 100 осіб під час клінічних досліджень. Реакції гіперчутливості негайного типу (анафілактоїдні/анафілактичні реакції) виникали рідко. Загалом анафілактоїдні/анафілактичні реакції – це дуже серйозні побічні реакції, що можуть призводити до летальних наслідків (див. розділ «Особливості застосування»). Симптоми включають циркуляторний колапс, артеріальну гіпотензію, тахікардію, респіраторні симптоми (бронхоспазм, набряк гортані, фарингеальний набряк тощо), симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (абдомінальний біль, блювання тощо), симптоми з боку шкіри (кропив’янка, еритема, свербіж тощо). Серйозні побічні реакції Необхідно повідомити свого лікаря, якщо у вас проявляються втома, біль у м’язах або кістках (біль у руках або ногах, суглобах або спині). Це може бути ознакою зниження фосфору в крові, що може спричинити м’якість кісток (остеомаляція). Цей стан іноді може призвести до переломів кісток. аш лікар може також перевірити рівень фосфатів у крові, особливо якщо з часом вам буде необхідний ряд процедур із застосуванням препаратів заліза. Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, < 1/100), рідко (> 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (1/10000), невідомо (доступні дані не дають змоги оцінити частоту, оскільки про такі явища повідомляли винятково протягом постмаркетингових досліджень, а не клінічних випробувань). Інфекційні та паразитарні захворювання. Рідко: пневмонія. З боку крові та лімфатичної системи. Нечасто: поліцитемія1. З боку імунної системи. Нечасто: реакції гіперчутливості. Невідомо: анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк. Метаболізм та порушення харчування. Рідко: перенасичення залізом. З боку нервової системи. Часто: транзиторне спотворення смакових відчуттів, особливо присмак металу (дисгевзія). Нечасто: головний біль, запаморочення, відчуття печіння, парестезія, гіпестезія. Рідко: непритомність, мігрень, сонливість. Невідомо: втрата свідомості, порушення свідомості, сплутаність свідомості, тривожність, тремор. З боку серцевої системи. Часто: артеріальна гіпотензія та колапс, тахікардія. Рідко: відчуття серцебиття. Невідомо: брадикардія, синдром Коуніса. З боку судинної системи. Часто: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія. Нечасто: тромбофлебіт, флебіт. Рідко: припливи. Невідомо: циркуляторний колапс, тромбоз поверхневих вен. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасто: задишка. Невідомо: бронхоспазм. З боку нирок і сечовидільної системи. Нечасто: хроматурія. З боку травного тракту. Часто: нудота. Нечасто: блювання, абдомінальний біль, діарея, запор. Рідко: сухість у роті. З боку шкіри та підшкірних тканин. Нечасто: свербіж, висип. Невідомо: кропив’янка, еритема. З боку кістково-м’язової системи і сполучної тканини. Нечасто: м’язові судоми, міалгія, артралгія, біль у кінцівках, біль у спині. Рідко: відчуття дискомфорту у кінцівках, спазми мКјязів. Невідомо: гіпотонія, гіпофосфатемічна остеомаляція. Загальні порушення та реакції у місці введення. Часто: біль у місці ін’єкції. Нечасто: озноб; астенія; втома; біль; реакції, подразнення, транссудація, зміна кольору шкіри на коричневий, відчуття печіння, припухлість та запалення у місці ін’єкції; периферичний набряк. Рідко: відчуття жару, біль у грудях, гарячка, свербіж у місці ін’єкції, гематома у місці ін’єкції. Дуже рідко: підвищення пітливості, блідість, відчуття нездужання, набряк. Лабораторні показники. Нечасто: підвищення гамма-глютамілтрансферази, підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, відхилення показників функції печінки. Рідко: підвищення рівня феритину в сироватці1 крові, підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові. 1 Можливе в результаті передозування або перенасичення залізом Термін придатності. 3 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці. Після розкриття ампули з мікробіологічної точки зору препарат слід застосовувати негайно. Після розведення фізіологічним розчином фізико-хімічна стабільність при кімнатній температурі становить 12 годин.

Передозування може призвести до гострого перенасичення організму залізом, що може проявитися як гемосидероз. У разі передозування рекомендується застосовувати симптоматичні засоби і, якщо необхідно, речовини, які зв’язують залізо (хелати).

Немає даних щодо застосування заліза (ІІІ) гідроксид сахарозного комплексу вагітним жінкам у І триместрі вагітності. Дані щодо застосування заліза (ІІІ) гідроксид сахарозного комплексу вагітним жінкам у ІІ та ІІІ триместрах вагітності показали відсутність небажаного впливу на здоров’я матері та дитини. Дотепер невідомо, чи заліза (ІІІ) гідроксид сахарозний комплекс проникає через плаценту. Залізо, звКјязане з трансферином, не проникає через плацентарний барКјєр. Залізо, зв’язане з лактоферином, проникає в грудне молоко. Дослідження щодо впливу на рівень заліза у новонароджених не проводили. Препарат Фероксид протипоказано застосовувати у І триместрі вагітності (див. розділ «Протипоказання»). Можливе застосування препарату у ІІ та ІІІ триместрах вагітності лише строго за показаннями. Слід оцінювати співвідношення ризик/користь перед застосуванням препарату протягом періоду вагітності, оскільки реакції гіперчутливості можуть нести певний ризик для матері та дитини (див. розділ «Особливості застосування»). Слід враховувати дані щодо маси тіла до початку вагітності для розрахунку необхідної кількості заліза, щоб уникнути передозування. Дані щодо екскреції заліза в грудне молоко людини після внутрішньовенного введення сахарози заліза обмежені. Під час клінічного дослідження 10 здорових жінок із залізодефіцитним станом, які годували груддю, отримували 100 мг заліза у формі сахарозного комплексу. Після чотирьох днів лікування показник вмісту заліза у грудному молоці не був підвищеним та не відрізнявся від такого в контрольній групі (n = 5). Не можна виключати вплив заліза, що надходить з грудним молоком матері, на новонародженого/немовля, тому слід оцінювати співвідношення ризик/користь.

З огляду на недостатність даних, не рекомендується застосування препарату Фероксид для лікування дітей віком до 3 років.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці. Несумісність. Фероксид можна змішувати тільки зі стерильним 0,9 % розчином натрію хлориду. Ніяких інших розчинів для внутрішньовенного введення і терапевтичних препаратів додавати не можна, оскільки існує ризик преципітації та/або іншої фармацевтичної взаємодії. Сумісність із контейнерами з поліетилену та полівінілхлориду не вивчена.

діюча речовина: заліза (ІІІ) гідроксид сахарозний комплекс; 1 мл розчину містить заліза (ІІІ) гідроксид сахарозного комплексу еквівалентно залізу (ІІІ) 20 мг; допоміжні речовини: натрію гідроксид, вода для ін’єкцій. Безпосередньо перед введенням Фероксид необхідно розвести у стерильному 0,9 % розчині натрію хлориду, за схемою, зазначеною в таблиці 3, у співвідношенні 1:20, напр - 1 мл Фероксиду (20 мг заліза) у максимум 20 мл стерильного 0,9 % розчину натрію хлориду. Таблиця 3 Доза препарату Фероксид (мг заліза) Доза препарату Фероксид (мл) Максимальний об’єм стерильного 0,9 % розчину натрію хлориду для розведення Мінімальний час введення 50 мг 2,5 мл 50 мл 8 хвилин 100 мг 5 мл 100 мл 15 хвилин 200 мг 10 мл 200 мл 30 хвилин 300 мг 15 мл 300 мл 1,5 години 400 мг 20 мл 400 мл 2,5 години 500 мг 25 мл 500 мл 3,5 години Для забезпечення стабільності розчину розведення Фероксиду у більших, ніж рекомендовано, об’ємах фізіологічного розчину не допускається. нутрішньовенне струминне введення. Фероксид можна також вводити внутрішньовенно шляхом повільної інфузії у вигляді нерозведеного розчину зі швидкістю 1 мл за хвилину (5 мл Фероксиду (100 мг заліза) вводитися за 5 хвилин), але максимальний об’єм розчину не має перевищувати 10 мл Фероксиду (200 мг заліза) за 1 ін’єкцію. Після ін’єкції пацієнту слід випрямити руку. Слід уникати паравенозного витікання препарату, оскільки воно може призвести до виникнення болю, запалення, некрозу тканин та тривалого коричневого забарвлення шкіри у цьому місці (див. розділ «Особливості застосування»). ІнКјєкційне введення у венозну ділянку діалізної системи. Фероксид можна вводити безпосередньо у венозну ділянку діалізної системи протягом сеансу гемодіалізу, строго дотримуючись правил, описаних для внутрішньовенної ін’єкції. Розрахунок дози для поповнення рівня заліза після втрати крові або донорства. Дозу Фероксиду, необхідну для компенсації дефіциту заліза, визначати за такою формулою: - якщо кількість втраченої крові відома: внутрішньовенне введення 200 мг заліза (10 мл Фероксиду) призводить до такого ж підвищення концентрації Hb, як і переливання 1 одиниці крові (400 мл з концентрацією Hb 150 г/л); кількість заліза, яку необхідно компенсувати (мг), = кількість одиниць втраченої крові ґ 200 або необхідний об’єм препарату Фероксид (мл) = кількість одиниць втраченої крові ґ 10; - при зниженні рівня Hb використовувати попередню формулу, але слід мати на увазі, що депо заліза поповнювати не потрібно. Кількість заліза, яку необхідно компенсувати (мг), = маса тіла (кг) ґ 0,24 ґ (нормальний рівень Hb (г/л) - рівень Hb пацієнта) (г/л). Напр маса тіла = 60 кг, дефіцит Hb = 10 г/л Гћ необхідна кількість заліза = 150 мг Гћ необхідний об’єм препарату Фероксид = 7,5 мл.

ідповідні дослідження відсутні. плив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами малоймовірний. Але у разі розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення, сплутаність свідомості після прийому препарату, слід утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами до зникнення симптомів.

Фероксид показаний пацієнтам, яким не можуть бути призначені пероральні препарати заліза у зв’язку з їх непереносимістю, неефективністю або наявністю захворювань шлунково-кишкового тракту. Як і інші препарати заліза для парентерального застосування, препарат Фероксид не слід застосовувати одночасно із залізовмісними пероральними засобами, оскільки абсорбція заліза, застосованого внутрішньо, знижується. Тому лікування пероральними препаратами заліза слід розпочинати не раніше ніж через 5 днів після останньої ін’єкції Фероксиду.

Фармакодинаміка. Активний компонент сахароза заліза складається з багатоядерних центрів заліза (ІІІ) гідроксиду, оточених ззовні великою кількістю нековалентно зв’язаних молекул сахарози. Середня молекулярна маса комплексу становить приблизно 43 кДа. Багатоядерний центр заліза має структуру, подібну до структури центру феритину, який є фізіологічним залізовмісним протеїном. Комплекс розроблений таким чином, щоб засвоюване залізо контрольовано доставлялось до білків, що забезпечують його транспортування та зберігання в організмі (трансферин та феритин відповідно). Після внутрішньовенного застосування багатоядерний центр заліза з комплексу захоплюється переважно ретикуло-ендотеліальною системою печінки, селезінки та кісткового мозку. На другому етапі залізо використовується для синтезу гемоглобіну, міоглобіну та інших залізовмісних ферментів або зберігається у печінці у вигляді феритину. Фармакокінетика. Розподіл. Оцінку ферокінетики заліза гідроксид сахарозного комплексу, позначеного 59Fe та 52Fe, проводили з участю 6 пацієнтів з анемією та хронічною нирковою недостатністю. Протягом перших 6‒8 годин 52Fe захоплюється печінкою, селезінкою та кістковим мозком. Радіоактивне захоплення заліза відбувається у макрофагах ретикуло-ендотеліальної системи селезінки. Після внутрішньовенного введення здоровим добровольцям разової дози препарату, що містить 100 мг заліза, максимальна концентрація заліза спостерігалася через 10 хвилин після введення та досягала середнього значення 538 ммоль/л. Об’єм розподілу центральної камери добре відповідав об’єму плазми крові (приблизно 3 літри). Метаболізм. Після ін’єкції сахароза майже повністю розпадається і багатоядерний центр заліза захоплюється переважно ретикуло-ендотеліальною системою печінки, селезінки і кісткового мозку. Протягом 4 тижнів після введення засвоєння заліза еритроцитами коливається від 68 % до 97 %. иведення. Середня молекулярна маса комплексу становить приблизно 43 кДа і є досить великою, щоб уникнути виведення нирками. иведення заліза нирками протягом перших 4 годин після ін’єкції 100 мг заліза становило менше 5 % дози. Через 24 години загальна концентрація заліза в сироватці крові зменшилась до початкового рівня (перед введенням), а виведення сахарози нирками становило приблизно 75 % введеної дози. Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів. Досі невідомо, чи впливає ниркова та печінкова недостатність на фармакологічні властивості заліза (ІІІ) гідроксид сахарозного комплексу (див. розділ «Особливості застосування»).

Педіні, Яніна, 45500, Греція Pedini Ioanninon, Ioannina, 45500, Greece

нутрішньовенне застосування препаратів заліза для парентерального введення може призвести до виникнення реакцій гіперчутливості негайного типу (анафілактоїдних/анафілактичних реакцій), що можуть бути летальними. Тому протиалергенне лікування необхідно проводити у приміщенні з відповідним обладнанням для серцево-легеневої реанімації. Повідомляли про виникнення таких реакцій навіть у випадках, коли попереднє застосування препаратів заліза для парентерального введення проходило без ускладнень. Пацієнтам, у яких виникали реакції гіперчутливості до інших препаратів заліза для парентерального введення (наприклад, декстрану заліза), препарат Фероксид слід застосовувати у разі нагальної потреби, з дотриманням усіх запобіжних заходів. Лікування препаратом Фероксид має призначати лікар лише після точного визначення показання. Фероксид можна вводити лише за умови, що медичний персонал, який має навики оцінювання та лікування анафілактичних реакцій, готовий до негайних дій, та при наявності приміщення, належним чином обладнаного засобами для проведення реанімаційних заходів. Перед кожним застосуванням препарату слід опитати пацієнта щодо попереднього виникнення побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням препаратів заліза для внутрішньовенного введення. Були повідомлення про реакції гіперчутливості, які прогресували до синдрому Коуніса (гострий алергічний коронарний артеріоспазм, який може призвести до інфаркту міокарда). Типовими симптомами реакцій гіперчутливості негайного типу є: зниження артеріального тиску, тахікардія (та навіть анафілактичний шок), респіраторні симптоми (включаючи бронхоспазм, набряк гортані та фарингеальний набряк), симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (включаючи абдомінальні спазми, блювання) або симптоми з боку шкіри (включаючи кропив’янку, еритему, свербіж). Кожного пацієнта слід обстежити щодо проявів побічних реакцій щонайменше через 30 хвилин після кожного внутрішньовенного введення залізовмісних препаратів. У разі виникнення алергічних реакцій або ознак непереносимості протягом застосування слід негайно припинити лікування. Для негайного лікування гострих анафілактичних/анафілактоїдних реакцій насамперед рекомендується застосування адреналіну (наприклад, у дозі 0,3 мг внутрішньомКјязово), далі – застосування антигістамінних препаратів та/або кортикостероїдів (мають пізніший початок дії). исокий ризик виникнення реакцій гіперчутливості у пацієнтів із наявною алергією, включаючи непереносимість лікарського засобу, тяжким перебігом бронхіальної астми в анамнезі, екземою та іншими формами атопії, а також у пацієнтів з імунологічними та запальними захворюваннями (такими як системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит). Пацієнтам із порушенням функції печінки препарати заліза для парентерального введення слід застосовувати після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик. Слід уникати парентерального введення препаратів заліза пацієнтам з порушеною функцією печінки, коли перенасичення залізом є провокуючим фактором. З метою уникнення перенасичення залізом рекомендується проводити ретельний нагляд за вмістом заліза в організмі. У пацієнтів із підвищеним рівнем феритину препарати заліза для парентерального введення можуть негативно вплинути на перебіг бактеріальної або вірусної інфекції. Препарати заліза для парентерального введення слід застосовувати з обережністю у разі гострої або хронічної інфекції. У пацієнтів із хронічною інфекцією слід оцінити співвідношення користь/ризик. Рекомендується припинити застосування препарату Фероксид пацієнтам із бактеріємією. Також обережність потрібна при введенні препарату особам із низькою здатністю сироватки крові зв’язувати залізо та/або з дефіцитом фолієвої кислоти. Під час введення препарату необхідно приділяти особливу увагу уникненню паравенозного витікання. Паравенозне витікання може призводити до виникнення болю, запалення, некрозу тканин та тривалого коричневого забарвлення шкіри у цьому місці. У разі паравенозного витікання слід негайно припинити введення препарату. Зниження артеріального тиску зазвичай спостерігається при застосуванні препаратів заліза для внутрішньовенного введення. Тому слід з обережністю застосовувати препарат. Слід строго дотримуватися рекомендацій щодо швидкості введення препарату, щоб не допустити розвитку артеріальної гіпотензії. ища частота розвитку небажаних побічних реакцій (особливо виникнення гіпотензії) асоціюється зі збільшенням дози або швидкості введення препарату. Слід проявляти особливу обережність при застосуванні препарату Фероксид пацієнтам із печінковою недостатністю, декомпенсованим цирозом печінки, епідемічним гепатитом, хворобою Рандю‒Ослера, інфекційними захворюваннями нирок у гострій фазі, неконтрольованим гіперпаратиреоїдизмом. Перед застосуванням слід оглянути ампули щодо наявності осаду і ушкоджень. Застосовувати можна тільки водний однорідний розчин від коричневого до червоно-коричневого кольору, який не містить осаду. Фероксид слід вводити негайно після відкриття ампули. умовах постмаркетингового використання повідомляли про симптоматичну гіпофосфатемію, що призводить до остеомаляції та переломів, які потребують клінічного втручання, включаючи хірургічне втручання. Пацієнт має повідомити лікаря, якщо відчуває погіршення, втому з міалгіями або болем у кістках. Необхідно контролювати у сироватці крові рівень фосфату у пацієнтів, які отримують багаторазове введення у вищих дозах або при тривалому лікуванні, а також у пацієнтів з існуючими факторами ризику розвитку гіпофосфатемії. У разі стійкої гіпофосфатемії лікування препаратом слід переглянути повторно. Препарат містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) в ампулі, тобто, по суті, є «безнатрієвим» препаратом.

М.БІОТЕК ЛІМІТЕД M.BIOTECH LIMITED Місцезнаходження заявника. Гледстоун Хауз, 77-79 Хай Стріт, Егам Т20 9ГИ, Суррей, елика Британія Gladstone House, 77-79 High Street, Egham TW20 9HY, Surrey, United Kingdom