Виробник ТОВ «НІКО»

Умови відпуску За рецептом.

Лікарська форма Розчин для ін’єкцій. Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна або жовтувата прозора рідина.

Упаковка По 2 мл в ампулі; по 5 ампул у пачці з картону. По 2 мл в ампуле; по 5 ампул в пачке из картона. Категория отпуска. По рецепту. Производитель. ООО «НИКО» Местонахождение производителя и адрес места осуществления его деятельности. Украина, 61068, г. Харьков, ул. Фесенковская, 4А Тел.: +38 (095) 282-66-10 E-mail: office@nikopharm.com.ua

Фармацевтична група Засоби, що застосовуються при кашлі і застудних захворюваннях. Муколітичні засоби. Код АТХ R05C B06.

Код АТХ - НЕМАЄ

Доведено, що ефективною є загальна добова доза, яка становить 30 мг амброксолу гідрохлориду на 1 кг маси тіла. Дозу препарату застосовувати у 4 прийоми шляхом повільної внутрішньовенної інфузії; рекомендується застосовувати кожну окрему дозу шляхом внутрішньовенної інфузії за допомогою помпового пристрою для інфузій протягом щонайменше 5 хвилин. Вміст 1-6 ампул слід розвести у 250-500 мл фізіологічного розчину або розчину Рінгера безпосередньо перед застосуванням. Отриманий розчин для інфузій слід використати протягом 6 годин після приготування. Тривалість лікування ? 5 днів. Порядок роботи з ампулою. 1. Відокремити 1 ампулу від блоку і струснути її, утримуючи за горлечко (рис. 1). 2. Стиснути ампулу рукою (при цьому не повинно відбуватися витікання препарату) і обертальними рухами звернути і відокремити голівку (рис. 2). 3. Через отвір, що утворився, негайно з’єднати шприц з ампулою (рис. 3). 4. Перевернути ампулу і повільно втягнути у шприц її вміст (рис. 4). 5. Надіти голку на шприц. Рис. 1 Рис. 2 Рис. 3 Рис. 4

Для посилення продукування легеневого сурфактанта у недоношених дітей та новонароджених із синдромом дихальної недостатності.

Наразі немає повідомлень щодо специфічних симптомів передозування. Симптоми, що спостерігаються при випадковому передозуванні або у разі медичної помилки, аналогічні з відомими побічними реакціями при застосуванні в рекомендованих дозах та можуть потребувати симптоматичного лікування.

Застосовувати недоношеним дітям та новонародженим.

Застосовувати недоношеним дітям та новонародженим за показаннями. Применяют недоношенным детям и новорожденным по показаниям. Передозировка. На данный момент нет сообщений о специфических симптомах передозировки. Симптомы, наблюдаемые при случайной передозировке или в случае медицинской ошибки, аналогичны известным побочным реакциям при применении в рекомендованных дозах и могут потребовать симптоматического лечения. Побочные реакции. Для оценки частоты побочных явлений была использована такая классификация: очень часто ? 1/10; часто ? 1/100 < 1/10; нечасто ? 1/1000 < 1/100; редко ? 1/10000 < 1/1000; очень редко < 1/10000; неизвестно невозможно оценить на основе имеющихся данных Со стороны иммунной системы/со стороны кожи и подкожной жировой клетчатки: нечасто - эритема; неизвестно - анафилактические реакции (включая шок), ангионевротический отек, кожная сыпь, крапивница, зуд и другие реакции повышенной чувствительности, тяжелые поражения кожи: синдром Стивенса-Джонсона и синдром Лайелла. Со стороны желудочно-кишечного тракта: нечасто - сухость во рту, запор, слюнотечение, сухость в горле; неизвестно - тошнота, рвота, диарея, диспепсия, боль в животе. Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: нечасто - ринорея, диспноэ (как симптом реакции повышенной чувствительности). Со стороны почек и мочевыделительной системы: нечасто - расстройства мочеиспускания. Общие нарушения и реакции в месте введения препарата: нечасто - повышение температуры тела и озноб, реакции со стороны слизистой оболочки. Срок годности. 2,5 года. Неиспользованное содержимое ампулы следует уничтожить, его нельзя хранить для дальнейшего применения. Условия хранения. Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 ?С. Хранить в недоступном для детей месте. Несовместимость. Лазолекс не следует смешивать с любыми лекарственными средствами, кроме указанных в разделе «Способ применения и дозы». Не следует смешивать с другими растворами, это приводит к образованию смесей с уровнем рН более 6,3, а также возможно выпадение в осадок амброксола гидрохлорида в виде свободного основания вследствие повышения уровня рН.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ?С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Несумісність. Лазолекс не слід змішувати з будь-якими лікарськими засобами, крім зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози». Не слід змішувати з іншими розчинами, це призводить до утворення сумішей з рівнем рН більше 6,3, а також можливе випадання в осад амброксолу гідрохлориду у вигляді вільної основи внаслідок підвищення рівня рН.

Якщо внутрішньовенне введення здійснюється надто швидко, в дуже рідкісних випадках можуть виникати головний біль, підвищена втомлюваність, виснаження і відчуття важкості в ногах. Оскільки амброксол може посилювати секрецію слизу, препарат Лазолекс, розчин для ін’єкцій, слід застосовувати з обережністю при порушенні бронхіальної моторики та посиленій секреції слизу (наприклад, при такому рідкісному захворюванні як первинна циліарна дискінезія). Лазолекс слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції нирок або тяжкими захворюваннями печінки. При застосуванні амброксолу, як і будь-якої діючої речовини, яка метаболізується у печінці, а потім виводиться нирками, накопичення метаболітів, які утворюються у печінці, спостерігається у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю. Дуже рідко розвиваються тяжкі шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз (ТЕН)), що іноді виникали на тлі застосування амброксолу. Більшість цих випадків пов’язані з основним захворюванням або з одночасним застосуванням іншого препарату. При появі будь-яких змін з боку шкіри або слизових оболонок застосування амброксолу слід припинити та негайно звернутися до лікаря. Лазолекс, розчин для ін’єкцій, містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на ампулу.

діюча речовина: амброксолу гідрохлорид; 1 мл розчину містить амброксолу гідрохлориду 7,5 мг; допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота лимонна моногідрат (E 330), динатрію фосфат додекагідрат (E 339), вода для ін’єкцій.

До цього часу не встановлено клінічно значущих взаємодій препарату з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування Лазолексу, розчину для ін’єкцій, та засобів, що пригнічують кашель, може призвести до надмірного накопичення слизу внаслідок пригнічення кашльового рефлексу. Тому така комбінація можлива тільки після ретельної оцінки лікарем співвідношення очікуваної користі та можливого ризику при застосуванні. Одночасний прийом з антибіотиками (амоксицилін, доксициклін, цефуроксим, еритроміцин) призводить до збільшення їх концентрації у легеневій тканині.

Відома гіперчутливість до амброксолу гідрохлориду або до інших компонентів препарату. Особливі заходи безпеки. Усього кілька повідомлень надійшло про тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), пов’язані із застосуванням відхаркувальних засобів, таких як амброксолу гідрохлорид. Здебільшого їх можна було пояснити тяжкістю перебігу основного захворювання у пацієнтів або одночасним застосуванням іншого препарату. Тому при появі нових уражень шкіри або слизових оболонок слід негайно звернутися за медичною допомогою та припинити лікування амброксолу гідрохлоридом. Оскільки амброксол може посилювати секрецію слизу, Лазолекс, розчин для ін’єкцій, слід застосовувати з обережністю при порушенні бронхіальної моторики та посиленій секреції слизу (наприклад, при такому рідкісному захворюванні як первинна циліарна дискінезія). Лазолекс, розчин для ін’єкцій, слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції нирок або тяжким захворюванням печінки (а саме ? інтервал між застосуванням слід збільшити або дозу слід зменшити). Накопичення метаболітів, які утворюються у печінці, очікується у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

Для оцінки частоти побічних явищ було використано таку класифікацію: дуже часто ? 1/10; часто ? 1/100 < 1/10; нечасто ? 1/1000 < 1/100; рідко ? 1/10000 < 1/1000; дуже рідко < 1/10000; невідомо неможливо оцінити на основі наявних даних. З боку імунної системи/з боку шкіри та підшкірної жирової клітковини: нечасто - еритема; невідомо - анафілактичні реакції (включаючи шок), ангіоневротичний набряк, шкірні висипання, кропив’янка, свербіж та інші реакції підвищеної чутливості, тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та синдром Лайєлла. З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто - сухість у роті, запор, слинотеча, сухість у горлі; невідомо - нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто - ринорея, диспное (як симптом реакції підвищеної чутливості). З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто - розлади сечовипускання. Загальні порушення та реакції у місці введення препарату: нечасто - підвищення температури тіла та озноб, реакції з боку слизової оболонки. Термін придатності. 2,5 роки. Невикористаний вміст ампули слід знищити, його не можна зберігати для подальшого застосування.

Застосовувати недоношеним дітям та новонародженим.

Україна, 61068, м. Харків, вул. Фесенківська, 4А Тел.: +38 (095) 282-66-10 E-mail: office@nikopharm.com.ua ИНСТРУКЦИЯ по медицинскому применению лекарственного средства ЛАЗОЛЕКС (LASOLEKS) Состав: действующее вещество: амброксола гидрохлорид; 1 мл раствора содержит амброксола гидрохлорида 7,5 мг; вспомогательные вещества: натрия хлорид, кислота лимонная моногидрат (Е 330), динатрия фосфат додекагидрат (Е 339), вода для инъекций. Лекарственная форма. Раствор для инъекций. Основные физико-химические свойства: бесцветная или желтоватая прозрачная жидкость Фармакотерапевтическая группа. Средства, применяемые при кашле и простудных заболеваниях. Муколитические средства. Код АТХ R05C B06. Фармакологические свойства. Фармакодинамика. Доклинические исследования выявили, что амброксола гидрохлорид, действующее вещество препарата Лазолекс, увеличивает секрецию в дыхательных путях. Он также усиливает выделение легочного сурфактанта и стимулирует активность цилиарного эпителия. Эти действия приводят к улучшению выделения слизи и ее выведению (мукоцилиарный клиренс). Улучшение мукоцилиарного клиренса было продемонстрировано в ходе клинических фармакологических исследований. Активация секреции жидкости и увеличение мукоцилиарного клиренса способствуют выведению слизи и облегчают кашель. Исследования in vitro продемонстрировали, что под влиянием амброксола гидрохлорида уменьшается количество цитокининов, а также количество циркулирующих и связанных с тканью мононуклеаров и полиморфонуклеарных клеток. В ходе многих доклинических исследований также наблюдались антиоксидантные эффекты амброксола. После применения амброксола гидрохлорида повышается концентрация антибиотиков (амоксициллина, цефуроксима, эритромицина) в бронхолегочном секрете и в мокроте. Фармакокинетика. Амброксола гидрохлорид связывается с белками плазмы примерно на 90 % у взрослых и на 60-70 % у новорожденных. Препарат проникает через плацентарный барьер и достигает легких плода. Высокий объем распределения (410 л) указывает на большее накопление в тканях, чем в плазме, концентрация в тканях легких превышает соответствующий показатель в плазме крови с коэффициентом ? 17. Метаболизм и выведение. Амброксола гидрохлорид метаболизируется главным образом в печени путем глюкуронидации и в меньшей мере - путем расщепления до дибромантраниловой кислоты (последняя составляет примерно 10 % дозы); также образуются другие незначительные метаболиты. Исследования микросом печени человека показали, что фермент СYР3А4 отвечает за метаболизм амброксола гидрохлорида до дибромантраниловой кислоты. Через 3 дня после внутривенного введения 4,6 % дозы выводится в неизмененной форме, тогда как 35,6 % дозы выводится в конъюгированной форме с мочой. Период полувыведения амброксола гидрохлорида из плазмы крови составляет примерно 10 часов. У новорожденных после повторного внутривенного введения период полувыведения увеличивается примерно вдвое, указывая на уменьшение клиренса. При тяжелых заболеваниях печени клиренс амброксола уменьшается на 20-40 %. При тяжелых нарушениях функции почек возможно накопление метаболитов амброксола, а именно - дибромантраниловой кислоты и глюкуронидов. Амброксол проникает через гематоэнцефалический и плацентарный барьеры и экскретируется в грудное молоко. Клинические характеристики. Показания. Для усиления продуцирования легочного сурфактанта у недоношенных детей и новорожденных с синдромом дыхательной недостаточности. Противопоказания. Известная гиперчувствительность к амброксолу гидрохлориду или к другим компонентам препарата. Особые меры безопасности. Всего несколько сообщений поступило о тяжелых поражениях кожи: синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), связанные с применением отхаркивающих средств, таких как амброксола гидрохлорид. В основном их можно было объяснить тяжестью протекания основного заболевания у пациентов или одновременным применением другого препарата. Поэтому при появлении новых поражений кожи или слизистых оболочек следует немедленно обратиться за медицинской помощью и прекратить лечение амброксола гидрохлоридом. Поскольку амброксол может усиливать секрецию слизи, Лазолекс, раствор для инъекций, следует применять с осторожностью при нарушениях бронхиальной моторики и усиленной секреции слизи (например, при таком редком заболевании как первичная цилиарная дискинезия). Лазолекс, раствор для инъекций, следует применять с осторожностью пациентам с нарушениями функции почек или тяжелым заболеванием печени (а именно ? интервал между применением следует увеличить или дозу следует уменьшить). Накопление метаболитов, которые образуются в печени, ожидается у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью. Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий. До сих пор не установлено клинически значимых взаимодействий препарата с другими лекарственными средствами. Одновременное применение Лазолекса, раствора для инъекций, и средств, угнетающих кашель, может привести к избыточному накоплению слизи вследствие угнетения кашлевого рефлекса. Поэтому такая комбинация возможна только после тщательной оценки врачом соотношения ожидаемой пользы и возможного риска при применении. Одновременный прием с антибиотиками (амоксициллин, доксициклин, цефуроксим, эритромицин) приводит к увеличению их концентрации в легочной ткани. Особенности применения. Если внутривенное введение осуществляется слишком быстро, в очень редких случаях могут возникать головная боль, повышенная утомляемость, истощение и чувство тяжести в ногах. Поскольку амброксол может усиливать секрецию слизи, препарат Лазолекс, раствор для инъекций, следует применять с осторожностью при нарушении бронхиальной моторики и усиленной секреции слизи (например, при таком редком заболевании как первичная цилиарная дискинезия). Лазолекс следует применять с осторожностью пациентам с нарушениями функции почек или тяжелыми заболеваниями печени. При применении амброксола, как и любого действующего вещества, которое метаболизируется в печени, а затем выводится почками, накопление метаболитов, которые образуются в печени, наблюдается у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью. Очень редко развиваются тяжелые кожные реакции, такие как синдром Стивенса- Джонсона или синдром Лайелла (токсический эпидермальный некролиз (ТЭН)), которые иногда возникали на фоне применения амброксола. Большинство этих случаев связаны с основным заболеванием или с одновременным применением другого препарата. При появлении каких-либо изменений со стороны кожи или слизистых оболочек применение амброксола следует прекратить и немедленно обратиться к врачу. Лазолекс, раствор для инъекций, содержит менее 1 ммоль (23 мг) натрия на ампулу. Применение в период беременности или кормления грудью. Применять недоношенным детям и новорожденным. Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами. Применять недоношенным детям и новорожденным. Способ применения и дозы. Доказано, что эффективной является общая суточная доза, которая составляет 30 мг амброксола гидрохлорида на 1 кг массы тела. Дозу препарата применять в 4 приема путем медленной внутривенной инфузии; рекомендуется применять каждую отдельную дозу путем внутривенной инфузии с помощью помпового устройства для инфузий в течение не менее 5 минут. Содержание 1-6 ампул следует развести в 250-500 мл физиологического раствора или раствора Рингера непосредственно перед применением. Полученный раствор для инфузий следует использовать в течение 6 часов после приготовления. Продолжительность лечения ? 5 дней. Порядок работы с ампулой. 1. Отделить 1 ампулу от блока и встряхнуть ее, удерживая за горлышко (рис. 1). 2. Сжать ампулу рукой (при этом не должно происходить вытекание препарата) и вращательными движениями свернуть и отделить головку (рис. 2). 3. Через образовавшееся отверстие немедленно соединить шприц с ампулой (рис. 3). 4. Перевернуть ампулу и медленно втянуть в шприц ее содержимое (рис. 4). 5. Надеть иглу на шприц. Рис. 1 Рис. 2 Рис. 3 Рис. 4

Фармакодинаміка. Доклінічні дослідження виявили, що амброксолу гідрохлорид, діюча речовина препарату Лазолекс, збільшує секрецію у дихальних шляхах. Він також посилює виділення легеневого сурфактанта та стимулює активність циліарного епітелію. Ці дії призводять до покращення виділення слизу та його виведення (мукоциліарний кліренс). Покращення мукоциліарного кліренсу було продемонстровано в ході клінічних фармакологічних досліджень. Активація секреції рідини і збільшення мукоциліарного кліренсу сприяють виведенню слизу та полегшують кашель. Дослідження in vitro продемонстрували, що під впливом амброксолу гідрохлориду зменшується кількість цитокінінів, а також кількість циркулюючих і зв’язаних з тканиною мононуклеарів та поліморфонуклеарних клітин. У ході багатьох доклінічних досліджень також спостерігались антиоксидантні ефекти амброксолу. Після застосування амброксолу гідрохлориду підвищується концентрація антибіотиків (амоксициліну, цефуроксиму, еритроміцину) у бронхолегеневому секреті та у мокротинні. Фармакокінетика. Амброксолу гідрохлорид зв’язується з білками плазми приблизно на 90 % у дорослих і на 60-70 % у новонароджених. Препарат проникає через плацентарний бар’єр і досягає легенів плода. Високий об’єм розподілу (410 л) вказує на більше накопичення у тканинах, ніж у плазмі, концентрація у тканинах легенів перевищує відповідний показник у плазмі крові з коефіцієнтом ? 17. Метаболізм та виведення. Амброксолу гідрохлорид метаболізується головним чином у печінці шляхом глюкуронідації та меншою мірою - шляхом розщеплення до дибромантранілової кислоти (остання становить приблизно 10 % дози); також утворюються інші незначні метаболіти. Дослідження мікросомів печінки людини показали, що фермент СYР3А4 відповідає за метаболізм амброксолу гідрохлориду до дибромантранілової кислоти. Через 3 дні після внутрішньовенного введення 4,6 % дози виводиться у незміненій формі, тоді як 35,6 % дози виводиться у кон’югованій формі з сечею. Період напіввиведення амброксолу гідрохлориду з плазми крові становить приблизно 10 годин. У новонароджених після повторного внутрішньовенного введення період напіввиведення збільшується приблизно вдвічі, вказуючи на зменшення кліренсу. При тяжких захворюваннях печінки кліренс амброксолу зменшується на 20-40 %. При тяжких порушеннях функції нирок можливе накопичення метаболітів амброксолу, а саме - дибромантранілової кислоти та глюкуронідів. Амброксол проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри та екскретується у грудне молоко.