Інструкція Ліволін Форте капсули 30 шт

• Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, сої, арахісу чи арахісової олії
• Алергічні захворювання
• нутрішньопечінковий холестаз
• иразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії загострення
• Уніполярна та клінічна депресія

Доза препарату для дорослих і дітей віком від 12 років зазвичай становить по 1 капсулі 3 рази на добу. Приймати капсули під час прийому їжі, не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю води. Дози препарату і тривалість лікування визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням характеру і ступеня тяжкості патологічного процесу, особливостей перебігу захворювання, досягнутого терапевтичного ефекту та переносимості препарату. У середньому курс лікування становить не менше 3 місяців.

• Жирова дегенерація печінки (включно з ураженням печінки при діабеті), гострі і хронічні гепатити, цироз печінки, перед- і післяопераційне лікування хворого при хірургічному втручанні на печінці та жовчовивідних шляхах, токсичні ураження печінки, токсикози вагітності, радіаційний синдром

окремих випадках при застосуванні препарату можливе виникнення наступних побічних ефектів. З боку травного тракту: диспептичні розлади, нудота, блювання, діарея, запор, печія, дискомфорт та біль в епігастрії, зменшення апетиту. З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання, кропив’янка, відчуття свербежу. осіб з індивідуальною непереносимістю будь-якого компонента препарату можливі реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, анафілаксію. Можливе забарвлення сечі у жовтий колір. Термін придатності. 2 роки.

Симптоми: нудота, блювання, діарея, головний біль, сонливість, в’ялість, гіперемія обличчя, дратівливість, посилення проявів побічних реакцій. При тривалому застосуванні у високих дозах можлива периферична нейропатія. Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля, гіперосмотичних проносних засобів. При передозуванні ітаміну 1: анорексія, головний біль, безсоння, дратівливість, нудота, нервозність, прискорене серцебиття, тремор і блювання. При передозуванні ітаміну B6: симптоми включають атаксію і сенсорну нейропатію з дози 50 мг до 2 г на добу протягом тривалих періодів часу. Дози 70-357 мг/кг добре переносяться. Передозування Нікотинаміду: симптоми включають шлунково-кишковий розлад. Лікування підтримуюче.

Препарат можна застосовувати у період вагітності або годування груддю препарат за показаннями за призначенням та під контролем лікаря.

Протипоказаний дітям віком до 12 років.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

діючі речовини: 1 капсула містить лецитину 35 % (поліненасиченого фосфатидилхоліну) 300 мг, dl-О±-токоферилу ацетату (вітаміну Е) 10 мг, тіаміну мононітрату (вітаміну 1) 10 мг, рибофлавіну (вітаміну 2) 6 мг, піридоксину гідрохлориду (вітаміну 6) 10 мг, ціанокобаламіну (вітаміну 12 ) 10 мкг, нікотинаміду 30 мг; допоміжні речовини: олія соєва, олія рослинна гідрогенізована, віск білий; оболонка капсули: желатин, гліцерин, титану діоксид (E 171), заліза оксид червоний (E 172), заліза оксид чорний (E 172), заліза оксид жовтий (E 172), вода очищена.

Не впливає.

ітамін 6 послаблює дію леводопи, запобігає або зменшує токсичні прояви, які спостерігаються при застосуванні ізоніазиду та інших протитуберкульозних препаратів. ПАСК, циметидин, препарати кальцію, етанол зменшують всмоктування вітаміну 12. Рибофлавін несумісний зі стрептоміцином і зменшує ефективність антибактеріальних препаратів (окситетрацикліну, доксицикліну, еритроміцину, тетрацикліну і лінкоміцину). Трициклічні антидепресанти, іміпримін та амітриптилін, інгібують метаболізм рибофлавіну, особливо у тканинах серця. Не рекомендується застосовувати разом з іншими полівітамінними препаратами, оскільки можливе передозування останніх в організмі. ітамін Е не можна застосовувати разом з препаратами заліза, срібла, засобами, що мають лужне середовище (натрію гідрокарбонат, трисамін), антикоагулянтами непрямої дії (дикумарин, неодикумарин тощо). ітамін Е посилює дію стероїдних та нестероїдних протизапальних препаратів (натрію диклофенак, ібупрофен, преднізолон тощо); знижує токсичну дію серцевих глікозидів (дигітоксин, дигоксин), вітамінів А та D. Призначення вітаміну Е у високих дозах може спричиняти дефіцит вітаміну А в організмі. iтамiн Е та його метаболiти проявляють антагонiстичну дiю вiдносно вiтамiну К. Підвищує ефективність протиепілептичних лікарських засобів у хворих на епілепсію (у яких підвищений вміст у крові продуктів перекисного окислення ліпідів). Колестирамін, колестипол, мінеральні масла знижують всмоктування вiтамiну Е.

Фармакодинаміка. Активною діючою речовиною Ліволіну Форте є лецитин 35 %, що містить фосфоліпіди. Фосфоліпіди, що входять до складу препарату, за своєю хімічною структурою подібні до ендогенних фосфоліпідів, але переважають їх за рахунок високого вмісту поліненасичених жирних кислот. Ці молекули вбудовуються переважно у структури клітинних мембран та полегшують відновлення ушкоджених тканин печінки. Фосфоліпіди проявляють гепатопротекторний ефект при ушкодженнях клітин печінки вірусами, алкоголем, токсичними речовинами. У клітинах зростає швидкість надходження та виведення речовин, забезпечується відновлення ферментних систем та покращання метаболізму печінки. Фосфоліпіди впливають на порушений метаболізм жирів шляхом регуляції метаболізму ліпопротеїдів, у результаті чого нейтральні жири та холестерин перетворюються на форми, придатні для транспортування, особливо завдяки збільшенню здатності ліпопротеїнів високої щільності (ЛПЩ) приєднувати холестерин, та спрямовуються для подальшого окислення. Під час виведення фосфоліпідів через жовчовивідні шляхи літогенний індекс знижується і відбувається стабілізація жовчі. ітамінний комплекс виконує такі функції: нікотинамід проявляє гіполіпідемічний ефект та запобігає жировому переродженню печінки; піридоксин як кофермент бере участь у метаболізмі фосфоліпідів, амінокислот та білків; тіамін бере участь у вуглеводному обміні; рибофлавін є кофактором численних дихальних ферментів; токоферил діє як антиоксидант на рівні клітинної мембрани, запобігає окисленню ненасичених жирних кислот. При пероральному прийомі понад 90 % препарату всмоктується у тонкому кишечнику. Основна кількість розщеплюється під дією фосфоліпази-А до1-ацил-лізо-фосфатидилхоліну, 50 % якого одразу розщеплюється у поліненасичений фосфатидилхолін ще під час всмоктування у тонкому кишечнику. Поліненасичений фосфатидилхолін потрапляє в кров через лімфатичні шляхи і далі, переважно у комплексі з ліпопротеїнами високої щільності, транспортується у печінку. Максимальний вміст фосфатидилхоліну у крові через 6-24 години після перорального прийому становить у середньому 20 %. Фармакокінетика. Не досліджувалася.

Завод 1 384, Моо 4, Соі 6, Бенгпу Індастріел Істейт, Паттана 3 Роуд, Фраєкса, Муінг 10280 Самутпракарн Таїланд.

З обережністю та після консультації з лікарем застосовувати препарат при тяжких захворюваннях серця, нирок, підвищеному ризику розвитку тромбоемболій, пацієнтам із виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, новоутвореннях, нефролітіазі, еритремії, еритроцитозі, гіперурикемії. Застосування препарату може призвести до хибнопозитивної проби на уробіліноген з використанням реактиву Ерліха.