Інструкція Магне-B6 розчин оральний 10 мл 10 ампул

• Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату
• Тяжка ниркова недостатність із показником кліренсу креатиніну менше 30 мл/хв
• Фенілкетонурія
• Гіпермагніємія, гіпервітаміноз вітаміну 6, міастенія гравіс
• Атріовентрикулярна блокада, тяжка артеріальна гіпотензія
• Одночасне застосування з леводопою (див. розділ «заємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)
• Діарея
• Непереносимість фруктози, синдром мальабсорбції глюкози або галактози, дефіцит сахарази-ізомальтази (через вміст у препараті сахарози)
• Особливі заходи безпеки
• Пацієнтам з тяжким дефіцитом магнію лікування слід розпочинати з внутрішньовенного введення препаратів магнію у формі розчину для ін’єкцій
• Це також показане пацієнтам з мальабсорбцією
• У пацієнтів із супутнім дефіцитом кальцію у більшості випадків рекомендується перед призначенням кальцію спочатку відкоригувати дефіцит магнію
• Цей лікарський засіб містить натрію метабісульфіт і може зумовити розвиток тяжких алергічних реакцій та бронхоспазму
• Оскільки цей лікарський засіб містить сахарозу, він протипоказаний пацієнтам з непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози або недостатністю сахарази-ізомальтази
• Зловживання піридоксином може зумовити розвиток сенсорної нейропатії за умови його прийому у високих дозах (> 200 мг/добу) протягом тривалого періоду часу (тобто протягом кількох місяців або років)
• Симптоми включають: оніміння, порушення чутливості, тремор і поступово прогресуюча сенсорна атаксія (проблеми координації)
• Цей ефект зазвичай має оборотний характер і зникає після припинення прийому препарату
• Запобіжні заходи при застосуванні Пацієнтам з помірною нирковою недостатністю слід вживати запобіжних заходів, спрямованих на попередження будь-яких ризиків, пов’язаних з гіпермагніємією

Розчинити вміст ампул у половині склянки води. Дорослим: 3-4 ампули на добу, з розподілом загальної дози на 2 або 3 прийоми під час їди. Дітям та немовлятам масою тіла понад 10 кг (віком близько 1 року): 10-30 мг/кг маси тіла на добу (тобто 0,4-1,2 ммоль/кг маси тіла на добу), що відповідає 1-4 ампулам на добу, з розподілом загальної дози на 2 або 3 прийоми під час їжі. Застосування препарату необхідно припинити, як тільки рівень магнію в крові повернеться до норми.

• Лікування підтвердженого дефіциту магнію в організмі, як ізольованого, так і асоційованого з іншими дефіцитними станами

Алергічні реакції, діарея, нудота, блювання, біль у животі, шкірні реакції, у тому числі свербіж і кропив’янка. Термін придатності. 3 роки.

Передозування магнію при його пероральному застосуванні зазвичай не призводить до розвитку токсичних реакцій у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з нирковою недостатністю може розвинутися інтоксикація магнієм. Токсичні ефекти при цьому залежать від рівнів магнію у крові і проявляються такими ознаками: різке зниження артеріального тиску, нудота, блювання, пригнічення центральної нервової системи, порушення рефлекторних функцій, патологічні зміни на ЕКГ, розвиток пригнічення дихання, кома, зупинка серця та параліч дихання, анурія. Лікування: регідратація, форсований діурез. Пацієнтам з нирковою недостатністю необхідний гемодіаліз або перитонеальний діаліз.

Обмежені дані клінічних досліджень на тваринах не виявили фетотоксичної або ембріотоксичної дії препарату. Таким чином, застосування магнію у період вагітності можливе лише у разі необхідності після консультації з лікарем. Період годування груддю. Кожна з діючих речовин препарату окремо (і магній, і вітамін 6) не протипоказані у даний період. раховуючи обмежені доказові дані щодо застосування максимальної рекомендованої добової дози вітаміну 6 у період годування груддю, рекомендується призначати не більше 20 мг/добу вітаміну 6.

Препарат застосовувати дітям з масою тіла понад 10 кг (віком близько 1 року).

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі нижче 25 °С.

діючі речовини: 1 ампула по 10 мл містить магнію лактату дигідрату 186 мг і магнію підоляту 936 мг (що відповідає 100 мг Mg++ або 4,12 ммоль), піридоксину гідрохлориду (вітаміну 6) 10 мг; допоміжні речовини: натрію метабісульфіт (Е 223), сахарин натрію, карамель з ароматичною добавкою вишні, вода очищена.

Не впливає.

Протипоказані комбінації. Слід уникати одночасного застосування з леводопою, оскільки при цьому дія леводопи інгібується, коли її застосування не супроводжується прийомом інгібіторів периферичної допа-декарбоксилази. Застосування піридоксину у будь-яких кількостях не показане, якщо прийом леводопи не супроводжується прийомом інгібіторів допа-декарбоксилази. Нерекомендовані комбінації. Не застосовувати з препаратами, які містять фосфатні або кальцієві солі, оскільки вони пригнічують всмоктування магнію з кишечнику. Комбінації, що вимагають застереження при застосуванні. З обережністю застосовувати пероральні тетрацикліни, оскільки магній знижує абсорбцію тетрациклінів зі шлунка та кишечнику. При одночасному застосуванні з пероральними тетрациклінами прийом препарату Магне-6O необхідно відкласти принаймні на 3 години. Препарати магнію послаблюють дію пероральних антикоагулянтів та зменшують засвоєння заліза. Діуретики збільшують виведення магнію з сечею. Застосування гідралізину, ізоніазиду, пеніциламіну та пероральних контрацептивів збільшує потребу у вітаміні 6.

Фармакодинаміка. Магній – внутрішньоклітинний катіон, знижує збудливість нейронів та пригнічує нервово-м’язову передачу, а також бере участь у багатьох ферментативних реакціях. Магній є важливою складовою тканин організму: кістки скелета становлять половину всієї кількості магнію, що міститься в організмі. Концентрація магнію у сироватці крові від 12 до 17 мг/л (1-1,4 мЕкв/л, або 0,5-0,7 ммоль/л) вказує на дефіцит магнію; нижче 12 мг/л (1 мЕкв/л, або 0,5 ммоль/л) – на тяжкий дефіцит магнію. Недостатність магнію може бути: – первинною, у зв’язку з метаболічною патологією (хронічна вроджена гіпомагніємія); – вторинною, у зв’язку з: – недостатнім споживанням магнію з їжею (нераціональне харчування, хронічне зловживання алкоголем, винятково парентеральне харчування); – порушенням всмоктування магнію у шлунково-кишковому тракті (хронічна діарея, фістули шлунково-кишкового тракту, гіпопаратиреоїдизм); – надмірною втратою магнію внаслідок виведення нирками (канальцеві порушення, тяжка поліурія, зловживання діуретиками, хронічний пієлонефрит, первинний гіперальдостеронізм, лікування цисплатином). Фармакокінетика. У всмоктуванні солей магнію у шлунково-кишковому тракті задіяний, окрім інших механізмів, пасивний механізм, для якого розчинність солі є визначальним фактором. смоктування солей магнію у шлунково-кишковому тракті не перевищує 50 %. иводиться магній в основному із сечею.

Пляс Люсьен Овер, 77020 МЕЛЮН, Франція.