Інструкція Мільгама розчин для ін'єкцій 2 мл 10 ампул

• Підвищена чутливість до компонентів препарату
• гостре порушення серцевої провідності
• гостра форма декомпенсованої серцевої недостатності. ітамін 1 – протипоказано при алергічних реакціях. ітамін 6 – протипоказано застосовувати при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії загострення (оскільки можливе підвищення кислотності шлункового соку). ітамін 12 – протипоказано застосовувати при еритремії, еритроцитозі, тромбоемболії. Лідокаїн. Підвищена індивідуальна чутливість до лідокаїну або до інших амідних місцевоанестезуючих засобів, наявність в анамнезі епілептиформних судом на лідокаїн, тяжка брадикардія, тяжка артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок, тяжкі форми хронічної серцевої недостатності (ІІ-ІІІ ступеня), синдром слабкості синусового вузла, синдром ольфа-Паркінсона-Уайта, сидром Адамса-Стокса, атріовентрикулярна блокада (AV) ІІ і ІІІ ступеня, гіповолемія, тяжкі порушення функції печінки/нирок, порфірія, міастенія. Період вагітності та годування груддю..

Дозування. У випадках тяжкого та гострого болю для досягнення швидкого підвищення рівня препарату в крові застосовують спочатку одну ін'єкцію (2 мл) один раз на день. Після завершення гострої стадії та при захворюваннях слабкого ступеня застосовують по 1 ін'єкції 2-3 рази на тиждень. Протягом терапії рекомендується щотижневий лікарський контроль. Слід прагнути до того, щоб якомога раніше здійснити перехід на пероральну терапію. Спосіб застосування. Ін’єкції вводяться глибоко в м’язи (внутрішньом’язово). Попередження щодо недопущення помилкової внутрішньовенної ін’єкції. Допускається лише внутрішньом’язове (в/м) введення Мільгами®. Не дозволяється внутрішньовенне (в/в) введення в кровоносну систему. У випадку помилкової внутрішньовенної ін’єкції, залежно від ступеня важкості симптомів, необхідний медичний контроль або спостереження в стаціонарних умовах. У проміжку між ін’єкціями для подальшого лікування та у легких випадках застосовують по 1 таблетці Мільгама® по 3 рази на день.

• Системні неврологічні захворювання, спричинені встановленим дефіцитом вітамінів B1, B6 і B12, якщо вони не можуть бути усунені дієтичним харчуванням

Дуже часто: (? 1/10). Часто: (? 1/100 до < 1/10). Нечасто: (?1/1000 до <1/100). Рідко: (? 1/10.000 до < 1/1.000). Дуже рідко: (< 1/10.000). Невідомо (частоту неможливо оцінити на основі наявних даних). З боку імунної системи: Невідомо: бензиловий спирт може викликати алергічні реакції. Дуже рідко: реакції гіперчутливості (наприклад, екзантема, задишка, шоковий стан, ангіоневротичний набряк). З боку серцево-судинної системи: дуже рідко: тахікардія. З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко: пітливість, вугрі, шкірні реакції зі свербежем та кропив’янкою. Загальні порушення та стани у місці введення: невідомо: можливі системні реакції через швидке накопичення (випадкова внутрішньовенна ін’єкція, ін’єкція в тканину з високим кровопостачанням) або передозування. Можливі запаморочення, блювання, брадикардія, порушення серцевого ритму, судоми. Печіння в місці ін’єкції. Термін придатності. 3 роки.

ітамін 1 має широкий терапевтичний діапазон. Дуже високі дози (більше 10 г) виявляють курареподібний ефект, пригнічуючи провідність нервових імпульсів. ітамін 6 має дуже низьку токсичність. Надмірне застосування вітаміну 6 у дозах більш ніж 1 г на добу протягом кількох місяців може призвести до нейротоксичних ефектів. Невропатії з атаксією і розлади чутливості, церебральні конвульсії зі змінами на ЕЕГ, а також в окремих випадках гіпохромна анемія і себорейний дерматит були описані після введення більше 2 г на добу. ітамін 12. Після парентерального введення (у рідкісних випадках – після перорального застосування) доз препарату вищих, ніж рекомендовані, спостерігались алергічні реакції, екзематозні шкірні порушення і доброякісна форма акне. При тривалому застосуванні у високих дозах можливе порушення активності ферментів печінки, біль у ділянці серця, гіперкоагуляція. Лікування: терапія симптоматична. Лідокаїн. Симптоми: психомоторне збудження, запаморочення, загальна слабкість, зниження артеріального тиску, тремор, порушення зору, тоніко-клонічні судоми, кома, колапс, можлива атріовентрикулярна блокада, пригнічення центральної нервової системи, зупинка дихання. Перші симптоми передозування у здорових людей виникають при концентрації лідокаїну в крові більше 0,006 мг/кг, судоми – при 0,01 мг/кг. Лікування: припинення введення препарату, оксигенотерапія, протисудомні засоби, вазоконстриктори (норадреналін, мезатон), при брадикардії – холінолітики (0,5–1 мг атропіну). Можливе проведення інтубації, штучної вентиляції легенів, реанімаційних заходів. Діаліз не ефективний.

Під час вагітності рекомендована добова норма вітаміну 1 становить 1,2 мг у 2-му триместрі і 1,3 мг у 3-му триместрі, а вітаміну 6 – 1,9 мг з 4-го місяця вагітності. Під час вагітності застосування лікарського засобу можна лише у разі, коли у пацієнта підтверджено дефіцит вітамінів 1 і 6, оскільки безпека дозування, що перевищує рекомендовану добову дозу, ще не встановлена. Період годування груддю. Під час годування груддю рекомендована добова норма споживання вітаміну 1 становить 1,3 мг, а вітаміну 6 – 1,9 мг. ітаміни 1 та 6, 12 проникають у грудне молоко. исокі дози вітаміну 6 можуть зменшувати кількість молока. Препарат містить 100 мг вітаміну 6 на 1 ампулу, тому його не слід застосовувати у період вагітності або годування груддю. ирішувати питання про застосування цього препарату під час вагітності та годування груддю слід лише після оцінки ризику/користі лікарем.

Не застосовують для лікування дітей.

Зберігати при температурі не вище 2 – 8 ?С в оригінальній упаковці для захисту від світла та недоступному для дітей місці. Несумісність. Тіамін несумісний з окислювальними і редукуючими сполуками: хлоридом ртуті, йодидом, карбонатом, ацетатом, таніновою кислотою, залізо-амоній-цитратом, а також з фенобарбіталом натрію, рибофлавіном, бензилпеніциліном, глюкозою і метабісульфітом, оскільки інактивується в їх присутності. Мідь прискорює розпад тіаміну; крім того, тіамін втрачає свою дію при збільшенні значень рН (більше ніж 3). ітамін 12 несумісний з окислювальними і редукуючими сполуками та з солями важких металів. У розчинах, що містять тіамін, вітамін 12, як і інші фактори комплексу групи , швидко руйнується продуктами розпаду тіаміну (низькі концентрації іонів заліза можуть захистити від цього). Також рибофлавін, зокрема в поєднанні з дією світла, чинить руйнівну дію; нікотинамід прискорює фотоліз, тоді як антиоксиданти чинять інгібуючу дію.

діючі речовини: 1 мл розчину містить тіаміну гідрохлориду 50 мг, піридоксину гідрохлориду 50 мг, ціанокобаламіну 500 мкг; допоміжні речовини: лідокаїну гідрохлорид, спирт бензиловий, натрію поліфосфат, калію гексаціаноферат ІІІ, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Препарат не впливає на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.

Тіамін повністю розкладається сульфітвмісними розчинами. Інші вітаміни можуть бути інактивовані у присутності продуктів розпаду вітаміну 1. Терапевтичні дози вітаміну 6 можуть послабити ефект L-допи. Інші взаємодії існують з INH, D-пеніциламіном та циклосерином. Коли лідокаїн вводять парентерально, серцеві побічні ефекти можуть посилюватися при застосуванні адреналіну або норадреналіну. Інші взаємодії існують із сульфонамідами. У разі передозування місцевих анестетиків адреналін та норадреналін застосовувати не можна.

Фармакодинаміка. Нейротропні вітаміни групи чинять сприятливу дію на запальні та дегенеративні захворювання нервів і рухового апарату. Їх застосовують для усунення дефіцитних станів, а у великих дозах вони мають аналгетичні властивості, сприяють покращанню кровообігу та нормалізують роботу нервової системи і процес кровотворення. ітамін 1 є дуже важливою активною речовиною. організмі вітамін 1 фосфорилюється з утворенням біологічно активних тіаміндифосфату (кокарбоксилаза) і тіамінтрифосфату (ТТР). Тіаміндифосфат як коензим бере участь у важливих функціях вуглеводного обміну, які мають вирішальне значення в обмінних процесах нервової тканини, впливають на проведення нервового імпульсу у синапсах. При недостатності вітаміну 1 у тканинах відбувається накопичення метаболітів, у першу чергу молочної і піровиноградної кислоти, що призводить до різних патологічних станів і розладів діяльності нервової системи. ітамін 6 у своїй фосфорильованій формі (піридоксаль-5’-фосфат, PALP) є коензимом ряду ферментів, які взаємодіють у загальному неокисному метаболізмі амінокислот. Через декарбоксилювання вони залучаються до утворення фізіологічно активних амінів (адреналіну, гістаміну, серотоніну, допаміну, тираміну), через трансамінування – до анаболічних і катаболічних процесів обміну (наприклад, глутамат-оксалоацетаттрансаміназа, глутаматпіруваттрансаміназа, ?-аміномасляна кислота, a-кетоглютараттрансаміназа), а також до різних процесів розщеплення і синтезу амінокислот. ітамін 6 діє на 4 різних ділянках метаболізму триптофану. У межах синтезу гемоглобіну вітамін 6 каталізує утворення a-аміно-b-кетоадинінової кислоти. ітамін 12 необхідний для процесів клітинного метаболізму. ін впливає на функцію кровотворення (зовнішній протианемічний фактор), бере участь в утворенні холіну, метіоніну, креатиніну, нуклеїнових кислот, має знеболювальну дію. Фармакокінетика. Після парентерального введення тіамін розподіляється в організмі. Приблизно 1 мг тіаміну розпадається щоденно. Метаболіти виводяться із сечею. Дефосфорилювання відбувається у нирках. Біологічний період напіврозпаду тіаміну становить 0,35 години. Накопичення тіаміну в організмі не відбувається завдяки обмеженому розчиненню в жирах. ітамін 6 фосфорилюється та окиснюється до піридоксаль-5-фосфату. У плазмі крові піридоксаль-5-фосфат і піридоксаль зв’язуються з альбуміном. Формою, яка транспортується, є піридоксаль. Для проходження через клітинну мембрану піридоксаль-5-фосфат, зв’язаний з альбуміном, гідролізується лужною фосфатазою у піридоксаль. ітамін 12 після парентерального введення утворює транспортні білкові комплекси, які швидко абсорбуються печінкою, кістковим мозком та іншими проліферативними органами. ітамін 12 надходить у жовч і бере участь у кишково-печінковій циркуляції. ітамін 12 проходить через плаценту.

Індустріштрассе, 3, 34212 Мелсунген, Німеччина.

Мільгама® містить лідокаїну гідрохлорид, і тому лікарський засіб слід вводити лише внутрішньом’язово. Не дозволяється внутрішньовенне (в/в) введення у кровоносну систему. У випадку помилкової внутрішньовенної ін’єкції, в залежності від ступеня важкості виниклих симптомів, необхідний медичний контроль або спостереження в стаціонарних умовах. Довготривале, понад 6 місяців, застосування лікарського засобу може призвести до оборотної периферичної сенсорної нейропатії. Препарат містить сполуки натрію (23 мг натрію на 2 мл) на одиницю дозування (ампулу), отже цей препарат практично «без натрію». Мільгама® містить бензиловий спирт. Бензиловий спирт пов’язаний із ризиком серйозних побічних ефектів («синдром задишки») у новонароджених та дітей молодшого віку. Через ризик накопичення та токсичності (метаболічний ацидоз) великі кількості бензилового спирту слід використовувати тільки з обережністю та у разі крайньої необхідності, особливо у людей з порушенням функції печінки або нирок, а також при вагітності та в період годування груддю.