Виробник РУП «Бєлмедпрепарати».

Умови відпуску За рецептом.

Лікарська форма Розчин для ін’єкцій. Основні фізіко-хімічні властивості: прозора безбарвна або зі злегка жовтуватим відтінком рідина з запахом спирту бензилового.

Упаковка По 2 мл в ампулах. 5 ампул у блістері. 2 блістери у картонній пачці.

Фармацевтична група

Код АТХ - НЕМАЄ

Препарат вводити дорослим внутрішньом’язово по 1 мл через день. У разі гарної переносимості дозу збільшувати до 2 мл, починаючи з четвертої ін’єкції. Курс лікування – 25–35 ін’єкцій. Повторні курси – через 6 місяців.

Дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів та хребта (первинний артроз, міжхребцевий остеохондроз, остеоартроз), остеопороз, пародонтопатії, переломи (для прискорення утворення кiсткової мозолі), а також з метою лікування наслідків операцій на суглобах.

На даний час про явища передозування при застосуванні препарату Мукосат neo не повідомлялося. Однак можна припустити, що при перевищенні добової дози можливе посилення виявлення побічних реакцій. Лікування симптоматичне.

Не застосовувати у період вагітності або годування груддю.

Досвід застосування препарату дітям відсутній.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Несумісність. Випадків несумісності незадокументовано з початку використання хондроїтину сульфату (1960 р.), однак слід уникати змішування розчинів високомолекулярних полісахаридів (у т.ч. хондроїтину сульфату) з розчинами інших лікарських засобів.

Для досягнення стабільного клінічного ефекту необхідно не менше 25 ін’єкцій препарату. Ефект зберігається впродовж багатьох місяців після завершення лікування. Для попередження загострень застосовувати повторні курси лікування. Рекомендується збільшення доз під контролем лікаря для пацієнтів із надлишковою масою тіла, пептичною виразкою шлунка, при одночасному прийомі діуретиків, а також на початку лікування при потребі прискорення клінічної відповіді. При алергічних реакціях або геморагіях лікування слід припинити. 1 мл розчину містить 9 мг спирту бензилового, який може викликати отруєння та псевдоанафілактичні реакції у дітей грудного віку та дітей віком до 3 років.

діюча речовина: хондроїтину сульфат натрію; 1 ампула (2 мл) містить: хондроїтину сульфату натрію у перерахуванні на 100 % речовину 200 мг; допомiжнi речовини: спирт бензиловий, вода для ін’єкцій.

При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами та нестероїдними протизапальними засобами хондроїтину сульфат може зменшувати потребу в них, а також у знеболювальних засобах. Виявляє синергізм дії при одночасному застосуванні з глюкозаміном та іншими хондропротекторами. Ефективність лікування підвищується при збагаченні дієти вітамінами А, С та солями марганцю, магнію, міді, цинку і селену. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою або з іншими антикоагулянтами або антиагрегантами рекомендовано проводити контроль згортання крові. При одночасному застосуванні з тетрациклінами хондроїтин може впливати на концентрацію тетрацикліну в сироватці крові.

Підвищена індивідуальна чутливість до будь-якого з компонентів препарату, схильність до кровоточивості, тромбофлебіти, ниркова недостатність, недостатність функції печінки у стадії декомпенсації, вагітність, період годування груддю, дитячий вік. З обережністю: при порушенні згортання крові; цукровому діабеті; у осіб з підвищеною масою тіла; у пацієнтів, що отримують дієту з низьким вмістом солі; при порушенні функції нирок; у жінок, що планують вагітність.

При застосуванні препарату в осіб із підвищеною гіперчутливістю до препарату можливі порушення: з боку імунної системи: алергічні реакції, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк; з боку шкіри і підшкірної клітковини: шкірні висипання, відчуття свербежу, еритема, кропив’янка, дерматит, алопеція. У місці ін’єкцій можливі почервоніння та свербіж. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, біль у животі, метеоризм, диспепсичні явища, діарея. Інші: порушення з боку органів зору, кератопатія, запаморочення, периферичні набряки. Термін придатностi. 2 роки. Забороняється застосовувати лікарський засіб після закінчення терміну придатності.

Під час застосування препарату немає обмежень щодо керування автотранспортом і складними механізмами.

220007, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Фабриціуса, 30.

Фармакодинаміка. Основні діючі речовини препарату – натрієві солі хондроїтину сульфату А та С (середня молекулярна маса 11000 дальтон). Хондроїтину сульфат – високомолекулярний мукополісахарид. Вiн є основним компонентом протеогліканів, які разом із колагеновими волокнами утворюють хрящовий матрикс. Препарат гальмує процес дегенерації та стимулює регенерацію хрящової тканини, чинить хондропротективну, протизапальну, аналгезуючу дію. Замінює хондроїтину сульфат суглобного хряща, катаболізований патологічним процесом. Пригнічує активність ензимів, що спричиняють деградацію суглобного хряща: інгібує металопротеїнази, а саме - лейкоцитарну еластазу. Знижує активність гіалуронідази. Частково блокує викид вільних кисневих радикалів; сприяє блокуванню хемотаксису, антигенних детермінант. Стимулює продукування хондроцитами протеогліканів. Впливає на фосфорно-кальцієвий обмін у хрящовій тканині. Дає змогу відновити механічну та еластичну цілісність хрящового матриксу. Протизапальний та аналгезуючий ефекти досягаються завдяки зниженню викиду у синовіальну рідину медіаторів запалення та больових факторів через синовіоцити та макрофаги синовіальної оболонки, а також внаслідок пригнічення секреції лейкотрієну В та простагландину Е. Застосування препарату сприяє відновленню суглобної сумки та хрящових поверхонь суглобів, запобігає стисненню сполучної тканини, виконує роль мастила суглобних поверхонь, нормалізує продукування суглобної рідини, поліпшує рухливість суглобів, сприяє зменшенню інтенсивності болю. Хондроїтин сульфат сповільнює резорбцію кiсткової тканини та зменшує втрати кальцію, прискорює процеси відновлення кiсткової тканини. Фармакокінетика. Після внутрішньом’язового введення хондроїтину сульфат проникає у синовіальну рідину. Максимальна концентрація у синовіальній рідині досягається через 4–5 годин після ін’єкції. Виводиться з організму впродовж 24 годин. Елімінується переважно нирками.