Інструкція Ніфуроксазид Сперко суспензія оральна 200 мг/5 мл 100 мл 1 флакон

• Підвищена чутливість до ніфуроксазиду, до інших похідних 5-нітрофурану або до інших компонентів препарату

Ніфуроксазид застосовувати внутрішньо, незалежно від вживання їжі, через рівні проміжки часу. Перед застосуванням суспензію необхідно збовтати. Для дозування використовується мірна ложка (ємність 5 мл), градуйована по 2,5 мл, вкладена в упаковку. Діти віком від 2 років: по 5 мл суспензії 3 рази на добу. Дорослі: по 5 мл суспензії 4 рази на добу. Максимальна добова доза ніфуроксазиду – 800 мг. Тривалість лікування не повинна перевищувати 7 днів.

• Гостра діарея інфекційної етіології

Можливе виникнення тимчасового болю у животі, нудоти, блювання, посилення діареї. Також можливе виникнення алергічних реакцій, включаючи свербіж, шкірні висипання, кропив’янку, набряк Квінке, анафілактичний шок. иникнення алергічних реакцій потребує відміни препарату і заборони прийому ніфуроксазиду та інших похідних нітрофурану у майбутньому. З боку кровотворної та лімфатичної системи повідомлялося про один випадок гранулоцитопе. Термін придатності. 3 роки. Не слід застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

ипадки передозування не описані. У випадку передозування рекомендується промивання шлунка і симптоматичне лікування.

Немає достатніх даних щодо можливих тератогенних та фетотоксичних ефектів при застосуванні ніфуроксазиду у період вагітності. Тому як застережний захід застосування ніфуроксазиду у період вагітності не рекомендується. Препарат можна застосовувати жінкам у період годування груддю за умови короткостроковості лікування ніфуроксазидом.

Не застосовувати дітям віком до 2 років.

Зберігати при температурі не вище 25 оС. Зберігати у недоступному для дітей місці.

діюча речовина: ніфуроксазид; 5 мл суспензії містять ніфуроксазиду 200 мг; допоміжні речовини: метилпарабен (метилпарагідроксибензоат) (Е 218), цукор, карбомер, кислота лимонна, моногідрат, емульсія симетикону, ароматизатор харчовий «банан» (містить пропіленгліколь), натрію гідроксид, вода очищена.

Не впливає.

Ніфуроксазид не рекомендується застосовувати одночасно зі сорбентами, препаратами, до складу яких входить спирт, із препаратами, що можуть спричинити антабусні реакції, та з препаратами, що пригнічують центральну нервову систему.

Фармакодинаміка. Ніфуроксазид є протимікробним препаратом, похідним 5-нітрофурану. Механізм дії препарату не повністю з’ясований, антимікробні та протипаразитарні властивості ніфуроксазиду, можливо, зумовлені наявністю аміногрупи. Локальна активність та відсутність проникнення в органи та тканини організму зумовлює унікальність ніфуроксазиду порівняно з іншими похідними нітрофурану, оскільки системна дія цього антидіарейного препарату відсутня. Ніфуроксазид ефективний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій: Streptococcus spp., Staphylococcus spp., E. coli, Salmonella spp., Shigella spp. Фармакокінетика. Після перорального прийому майже не всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, більше 99 % від прийнятої дози залишається у кишечнику. Біотрансформація ніфуроксазиду відбувається у кишечнику, приблизно 20 % прийнятої дози екскретується у незміненому вигляді. Ніфуроксазид та його метаболіти виводиться з калом. Швидкість виведення препарату залежить від кількості прийнятого лікарського засобу та від моторики шлунково-кишкового тракту. У цілому виведення ніфуроксазиду повільне, він залишається у шлунково-кишковому тракті впродовж тривалого часу. У терапевтичних дозах ніфуроксазид майже не пригнічує нормальну мікрофлору кишечнику, не спричиняє появу стійких мікробних штамів, а також розвиток перехресної стійкості бактерій до інших антибактеріальних препаратів. Лікувальний ефект досягається з перших годин лікування.

Україна, 21027, м. інниця, вул. 600-річчя, 25. Тел. + 38(0432)52-30-36. E-mail: trade@sperco.com.ua. www.sperco.com.ua.

Лікування ніфуроксазидом не виключає дієтичного режиму та регідратації. У разі необхідності слід застосовувати супутню регідратаційну терапію залежно від віку, стану пацієнта та інтенсивності діареї. Регідратація має бути основним елементом лікування гострої діареї у дітей. Дітям необхідно забезпечити часте (кожні 15 хвилин) пиття. Профілактику або лікування дегідратації потрібно проводити пероральними або внутрішньовенними розчинами. Якщо призначена регідратація, рекомендується застосовувати розчини, призначені для мети, відповідно до інструкцій із розведення та застосування. Передбачений об’єм пероральних регідратаційних розчинів залежить від втрати маси тіла. У разі сильної діареї, інтенсивного блювання та відмови від їжі потрібна внутрішньовенна регідратація. Якщо немає необхідності такої регідратації, потрібно забезпечити компенсацію втрати рідини вживанням великої кількості напоїв, що містять сіль та цукор (із розрахунку середньої добової потреби у 2 літрах води). Слід враховувати рекомендації з дієтичного режиму під час діареї: уникати вживання свіжих овочів та фруктів, гострої їжі, заморожених продуктів та напоїв. Слід віддати перевагу рису. Рішення щодо вживання молочних продуктів приймати залежно від конкретного випадку. Якщо діарея супроводжується клінічними проявами, що вказують на агресивні явища (погіршення загального стану, гарячка, симптоми інтоксикації), ніфуроксазид необхідно призначати разом з антибактеріальними препаратами системної дії, що застосовуються для лікування кишкових інфекцій, оскільки препарат не всмоктується у кишечнику і не надходить до системного кровообігу. Препарат не призначати як монотерапію для лікування кишкових інфекцій, ускладнених сепсисом. Ніфуроксазид містить цукор, що слід враховувати при призначенні препарату хворим на цукровий діабет. Не рекомендовано призначати препарат пацієнтам зі спадковими порушеннями толерантності до сахарози або фруктози. Препарат містить метилпарагідроксибензоат (Е 218), що може спричинити алергічну реакцію. Під час лікування суворо забороняється вживати алкоголь у зв’язку з ризиком розвитку дисульфірамоподібної реакції, яка проявляється загостренням діареї, блюванням, болем у животі, відчуттям жару в ділянці обличчя та у верхній половині тулуба, гіперемією, шумом у вухах, утрудненням дихання, тахікардією.