Каталог
Рамізес Ком таблетки 10 мг/12,5 мг 30 шт
D.S.
За карткою клієнта «D.S.» нараховуються бонусні бали (крім акційних товарів)
D.S.

Рамізес Ком таблетки 10 мг/12,5 мг 30 шт

код товару: ЦБ000043036
Упаковка / 30 шт
Є в наявності
!

Ціна дійсна при резервуванні

Аптеки
від 309.00 грн
Упаковка
1
блістер
0

D.S.
За карткою клієнта «D.S.» нараховуються бонусні бали (крім акційних товарів)
D.S.
Доставка в: Львів >
Особливості застосування
Дорослим - дозволено
Дорослим дозволено
Дітям - заборонено
Дітям заборонено
Вагітним - заборонено
Вагітним заборонено
Алергікам - з обережністю
Алергікам з обережністю
Годуючим - заборонено
Годуючим заборонено
Діабетикам - з обережністю
Діабетикам з обережністю
Температура зберігання - не вище 25°C
Температура зберігання не вище 25°C
Взаємодія з їжею - не має значення
Взаємодія з їжею не має значення
Водіям - з обережністю, особливо на початку лікування
Водіям з обережністю, особливо на початку лікування

Торгівельна назва Рамізес Ком
Форма випуску таблетки
Виробник Фармак
Країна власник ліцензії Україна
Умови відпуску Потрібен рецепт
Вид упаковки блістер
Кількість в упаковці 3 блістер(и)
Дивитися властивості номенклатури Дивитися інструкцію
Доставка в: Львів >
Фармак
Є в наявності Є в наявності
від 296.00 грн
Фармак
Є в наявності Є в наявності
від 160.75 грн
Фармак
Є в наявності Є в наявності
від 222.00 грн
Фармак
Є в наявності Є в наявності
від 238.00 грн

Загальна характеристика: Загальна характеристика Рамізес Ком таблетки 10 мг/12,5 мг 30 шт

  • Виробник: Рамізес Ком таблетки 10 мг/12,5 мг 30 шт

    <p><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt'>АТ «Фармак».</span></p>
  • Умови відпуску:

    <p><b style='mso-bidi-font-weight: normal' style='mso-bidi-font-weight: normal'> </b><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>За рецептом.</span></p>
  • Лікарська форма:

    <p><b style='mso-bidi-font-weight: normal' style='mso-bidi-font-weight: normal'></b><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt'> таблетки.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Основні фізико-хімічні властивості:</i></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>5 мг/12,5 мг: таблетки круглої форми, з плоскою поверхнею з фаскою і рискою з одного боку, світло-рожевого кольору. На поверхні допускаються вкраплення.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>10 мг/12,5 мг: таблетки круглої форми, з двоопуклою поверхнею з рискою з одного боку, світло-оранжевого кольору зі слабким рожевим відтінком. На поверхні допускаються вкраплення.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>10 мг/25 мг: таблетки круглої форми з плоскою поверхнею з фаскою і рискою з одного боку, світло-рожевого кольору. На поверхні допускаються вкраплення.</span></p>
  • Упаковка:

    <p><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt'>По 10 таблеток у блістері. По 3 блістери у пачці.</span></p>
  • Фармацевтична група:

    <p><b style='mso-bidi-font-weight: normal' style='mso-bidi-font-weight: normal'></b><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt'> </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language: UK;mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'>Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ). </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt; mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Код АТХ C09B A05.</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt; mso-fareast-language:UK'></span></p>
  • Код АТХ:

Протипоказання: Протипоказання Рамізес Ком таблетки 10 мг/12,5 мг 30 шт

  • <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt
  • mso-fareast-language:UK'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt
  • mso-fareast-language:UK'>Підвищена чутливість до діючої речовини раміприлу або до інших інгібіторів АПФ, гідрохлоротіазиду, інших тіазидних діуретиків, сульфонамідів або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt
  • mso-fareast-language:UK'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt
  • mso-fareast-language:UK'>Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку (спадкового, ідіопатичного чи раніше перенесеного на тлі застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ).</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt
  • mso-fareast-language:UK'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt
  • mso-fareast-language:UK'>Артеріальна гіпотензія або гемодинамічно нестабільні стани.</span></p>

Застосування: Застосування Рамізес Ком таблетки 10 мг/12,5 мг 30 шт

<p><u land='' style=''>Пацієнти з порушеннями функції нирок</u><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt'> (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів із порушеннями функції нирок ниркова екскреція раміприлату знижена, а нирковий кліренс раміприлату пропорційний кліренсу креатиніну. Це призводить до підвищення концентрації раміприлату у плазмі крові, яка знижується повільніше, ніж в осіб із нормальною функцією нирок. </span></p> <p><u land='' style=''>Пацієнти з порушеннями функції печінки</u><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів із порушеннями функції печінки перетворення раміприлу на раміприлат відбувається повільніше через зниження активності печінкових естераз. У таких пацієнтів спостерігається збільшення рівня раміприлу у плазмі крові. Однак максимальна концентрація раміприлату у плазмі крові цих пацієнтів не відрізнялася від такої в осіб із нормальною функцією печінки.</span></p> <p><i land='' style=''>Гідрохлоротіазид</i></p> <p><u land='' style=''>смоктування.</u><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Після перорального прийому зі шлунково-кишкового тракту всмоктується 70 % гідрохлоротіазиду. Максимальна концентрація гідрохлоротіазиду у плазмі крові досягається протягом 1,5</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family: Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>5 годин.</span></p> <p><u land='' style=''>Розподіл.</u><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Для гідрохлоротіазиду зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 40 %.</span></p> <p><u land='' style=''>Метаболізм.</u><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Гідрохлоротіазид метаболізується у печінці у дуже незначних кількостях.</span></p> <p><u land='' style=''>иведення.</u><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Гідрохлоротіазид виводиться нирками практично повністю (> 95 %) у незміненому вигляді; 50</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family: Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>70 % одноразової дози виводиться впродовж 24 годин. Період напіввиведення становить 5</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family: Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>6 годин.</span></p> <p><u land='' style=''>Пацієнти з порушеннями функції нирок</u><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt'> (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів із порушеннями функції нирок ниркова екскреція гідрохлоротіазиду знижена, а нирковий кліренс гідрохлоротіазиду пропорційний кліренсу креатиніну. Це призводить до підвищення концентрації гідрохлоротіазиду у плазмі крові, яка знижується повільніше, ніж в осіб зі здоровими нирками.</span></p> <p><u land='' style=''>Пацієнти з порушеннями функції печінки</u><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> (див. розділ « та дози»). У пацієнтів з цирозом печінки фармакокінетика гідрохлоротіазиду не зазнає суттєвих змін. </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Не проводилося жодних досліджень фармакокінетики гідрохлоротіазиду у пацієнтів із серцевою недостатністю.</span></p> <p><i land='' style=''>Раміприл та гідрохлоротіазид.</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho"'> Одночасне застосування раміприлу та гідрохлоротіазиду не випливало на їхню біодоступність. Комбінований препарат може вважатися біоеквівалентним до препаратів, які містять окремі діючі речовини.</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'></span></p> <p><u land='' style=''>Доклінічні дані з безпеки.</u><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'> У щурів та мишей застосування комбінації раміприлу та гідрохлоротіазиду у дозах до 10000 мг/кг маси тіла не призводило до виникнення гострих токсичних явищ. Дослідження із введенням повторних доз щурам та мавпам продемонстрували лише виникнення порушень електролітного балансу. Дослідження мутагенності та канцерогенності цієї комбінації не проводилися, оскільки дослідження окремих компонентів не виявили жодних ризиків. Дослідження репродуктивної токсичності продемонстрували, що комбінація є дещо більш токсичною, ніж будь-яка з діючих речовин, взята окремо, однак жодне з досліджень не продемонструвало тератогенних ефектів цієї комбінації.</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'></span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад, діуретики) та інші діючі речовини, які можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, алкоголь у високих дозах, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-bidi-font-style:italic'>М</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>ожливе збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ « та дози» щодо діуретиків).</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>азопресорні симпатоміметики та інші діючі речовини (наприклад, епінефрин), які можуть зменшити антигіпертензивний ефект раміприлу.</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Рекомендується регулярно контролювати артеріальний тиск. Крім того, гідрохлоротіазид може послаблювати ефект симпатоміметиків-вазопресорів.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Пацієнти літнього віку. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt; mso-fareast-font-family:"MS Mincho"'>Див. розділ «Спосіб застосування та дози».</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Пацієнти із захворюваннями печінки. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>У пацієнтів із захворюваннями печінки порушення електролітного балансу, що виникають внаслідок лікування діуретиками, такими як гідрохлоротіазид, можуть призвести до розвитку печінкової енцефалопатії.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>При печінкових розладах та у разі прогресуючих захворювань печінки тіазиди слід застосовувати з обережністю, оскільки ці препарати можуть викликати внутрішньопечінковий холестаз, а навіть мінімальні зміни водно-сольового балансу здатні спровокувати розвиток печінкової коми. Гідрохлоротіазид протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Контроль функції нирок.</i><i style='mso-bidi-font-style: normal' style='mso-bidi-font-style: normal'> </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Функцію нирок потрібно контролювати до і під час проведення лікування та відповідним чином коригувати дозу, особливо у перші тижні лікування. Пацієнти з порушеннями функції нирок (див. розділ </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho"'>«Спосіб застосування та дози»</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>) потребують особливо ретельного контролю. Існує ризик порушення функції нирок, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадження нирки, з ураженням ниркових судин, у тому числі в пацієнтів із гемодинамічно значущим однобічним стенозом ниркової артерії.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Пацієнти з порушеннями функції нирок.</i><i style='mso-bidi-font-style: normal' style='mso-bidi-font-style: normal'> </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>У пацієнтів із захворюваннями нирок тіазиди можуть спровокувати появу уремії. У пацієнтів із порушеннями функції нирок можуть виникати кумулятивні ефекти діючих речовин. Якщо прогресування ниркової дисфункції стає очевидним, на що вказує збільшення кількості залишкового азоту, то слід ретельно зважити питання продовження лікування. Потрібно врахувати можливість припинення лікування діуретиком (див. розділи «Протипоказання» і «Спосіб застосування та дози»).</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Порушення електролітного балансу.</i><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'> </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Як і в усіх пацієнтів, які отримують лікування діуретиками, необхідно регулярно через відповідні проміжки часу вимірювати рівень електролітів у плазмі крові. Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, можуть спричинити порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Хоча при застосуванні тіазидних діуретиків може розвиватися гіпокаліємія, одночасне застосування раміприлу може зменшити гіпокаліємію, спричинену діуретиком. Ризик виникнення гіпокаліємії є найвищим у пацієнтів з цирозом печінки, пацієнтів зі збільшеним діурезом, у пацієнтів, які отримують недостатню кількість електролітів, а також у пацієнтів, які одночасно отримують лікування кортикостероїдами та АКТГ (див. розділ «заємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). продовж першого тижня лікування слід визначити початковий рівень калію у плазмі крові. При виявленні зниженого рівня калію необхідно провести корекцію. </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Може виникнути дилюційна гіпонатріємія. У пацієнтів з низьким рівнем натрію спочатку можуть бути відсутні будь-які симптоми, тому дуже важливим є регулярне визначення кількості натрію. У пацієнтів літнього віку та пацієнтів з цирозом печінки такі аналізи слід проводити значно частіше. </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Було продемонстровано, що тіазиди збільшують виведення магнію зі сечею, що може призвести до гіпомагнезіємії.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Контроль вмісту електролітів: гіперкаліємія.</i><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'> </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, такі як</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-fareast-language: UK'> Рамізес</span><sup land='' style=''>O</sup><sup land='' style=''> </sup><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Ком</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>, виникала гіперкаліємія. До групи ризику розвитку гіперкаліємії належать пацієнти з нирковою недостатністю, особи літнього віку (віком від 70 років), пацієнти з неконтрольованим цукровим діабетом або ті, хто приймає солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію у плазмі крові, пацієнти із такими станами, як дегідратація, гостра серцева декомпенсація або метаболічний ацидоз. Якщо показано одночасне застосування зазначених вище препаратів, рекомендується регулярно контролювати рівень калію у плазмі крові (див. розділ </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho"'>«заємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>).</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Контроль вмісту електролітів: гіпонатріємія.</i><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'> </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:SimSun;mso-fareast-language: ZH-CN'>У окремих пацієнтів, які отримували раміприл, спостерігався розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАГ) з подальшим виникненням гіпонатріємії. Рекомендується регулярно перевіряти рівень натрію в сироватці крові у хворих літнього віку та у інших пацієнтів з ризиком розвитку гіпонатріємії.</span><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'></i></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Печінкова енцефалопатія.</i><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'> </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>У пацієнтів із захворюваннями печінки порушення електролітного балансу, що виникає внаслідок лікування діуретиками, в тому числі гідрохлоротіазидом, може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У разі виникнення печінкової енцефалопатії лікування слід негайно відмінити.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Гіперкальціємія.</i><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'> </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Гідрохлоротіазид стимулює реабсорбцію кальцію у нирках, що може призвести до виникнення гіперкальціємії. Це може спотворювати результати тестів, які проводять з метою дослідження функції паращитовидних залоз.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Для перорального застосування.</span><span lang='UK' style=''> </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language: UK'>Для досягнення рекомендованого дозування застосовують таблетки з відповідним вмістом діючих речовин. </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Препарат рекомендується приймати 1 раз на добу в один і той самий час, бажано вранці. </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Препарат можна приймати до, під час та після їди, оскільки вживання їжі не впливає на біодоступність препарату (див. розділ «Фармакокінетика»). Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою. Їх не можна розжовувати або подрібнювати.</span></p>

Протипоказання: Протипоказання Рамізес Ком таблетки 10 мг/12,5 мг 30 шт

  • <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt
  • mso-fareast-language:UK'>Лікування артеріальної гіпертензії. Застосування цієї фіксованої комбінації показано пацієнтам, у яких артеріальний тиск не контролюється належним чином при монотерапії раміприлом або гідрохлоротіазидом.</span></p>

Побічна дія: Побічна дія Рамізес Ком таблетки 10 мг/12,5 мг 30 шт

<p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Ангіоневротичний набряк.</i><i style='mso-bidi-font-style: normal' style='mso-bidi-font-style: normal'> </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, такі як раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк (див. розділ «Побічні реакції»). Цей ризик може бути вищим у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що здатні викликати ангіоневротичний набряк, такі як інгібітори mTOR (мішені рапаміцину у ссавців) (наприклад, темсиролімус, еверолімус, сиролімус), інгібітори ДПП-4 (дипептидилпептидази-4) (вілдагліптин та, можливо, саксагліптин або лінагліптин) або інгібітори неприлізину, такі як рацекадотрил. Комбіноване лікування раміприлом та сакубітрилом/валсартаном протипоказане через ризик виникнення ангіоневротичного набряку (див. розділи «Протипоказання» і «заємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>У разі виникнення ангіоневротичного набряку лікування препаратом </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-fareast-language: UK'>Рамізес</span><sup land='' style=''>O</sup><sup land='' style=''> </sup><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Ком</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> слід негайно припинити та розпочати невідкладну терапію. Пацієнт повинен знаходитись під медичним наглядом протягом принаймні 12</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family: Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>24 годин і може бути виписаний тільки після повного зникнення симптомів.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, такі як </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-fareast-language: UK'>Рамізес</span><sup land='' style=''>O</sup><sup land='' style=''> </sup><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Ком</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою/блюванням або без них). </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho"'>Після припинення прийому інгібітора АПФ симптоми ангіоневротичного набряку кишечнику зникали.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Анафілактичні реакції під час гіпосенсибілізації.</i><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'> </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>При застосуванні інгібіторів АПФ імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшується. Перед проведенням гіпосенсибілізації слід тимчасово припинити прийом препарату</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-fareast-language: UK'> Рамізес</span><sup land='' style=''>O</sup><sup land='' style=''> </sup><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Ком</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Нейтропенія/агранулоцитоз.</i><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'> </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>ипадки нейтропенії/агранулоцитозу спостерігалися рідко. Також повідомлялося про пригнічення функції кісткового мозку. З метою виявлення можливої лейкопенії рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у крові. Більш частий контроль бажано проводити на початку лікування та у разі порушення функції нирок, а також у пацієнтів із супутнім колагенозом (наприклад, зі системним червоним вовчаком або склеродермією) та у тих, хто одночасно приймає інші лікарські засоби, що можуть спричинити зміни картини крові (див. розділи </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho"'>«заємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> і «Побічні реакції»).</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Хоріоїдальний випіт, гостра короткозорість та вторинна закритокутова глаукома.</i><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'> </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Препарати, що містять сульфонамід або похідні сульфонаміду, можуть викликати ідіосинкратичну реакцію, що спричиняє хоріоїдальний випіт із дефектом зорового поля, транзиторною міопією та гостру закритокутову глаукому. Симптоматика характеризується гострим початком зниження гостроти зору або болю в очах і у типових випадках розвивається протягом періоду від кількох годин до кількох тижнів від початку застосування препарату. Нелікована гостра закритокутова глаукома може призводити до необоротної втрати зору. Первинні лікувальні заходи передбачають відміну гідрохлоротіазиду якомога швидше. Якщо внутрішньоочний тиск залишається після цього неконтрольованим, необхідне негайне медикаментозне або хірургічне втручання. До факторів ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми належать застосування сульфаніламідів в анамнезі або алергія на пеніцилін.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Етнічні відмінності.</i><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'> </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Інгібітори АПФ значно частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, гіпотензивна дія раміприлу може бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси порівняно із представниками інших рас. Це може бути зумовлено тим, що у чорношкірих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Спортсмени.</i><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'> </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Гідрохлоротіазид може дати позитивний результат при проведенні допінг-тесту.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Метаболічні та ендокринні ефекти.</i><i style='mso-bidi-font-style: normal' style='mso-bidi-font-style: normal'> </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Лікування тіазидами може спричинити порушення толерантності до глюкози. У деяких випадках пацієнтам із цукровим діабетом може бути потрібна корекція дози інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів. При лікуванні тіазидами латентна форма цукрового діабету може перерости у маніфестну.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Терапія тіазидними діуретиками може супроводжуватися підвищенням рівня холестерину та тригліцеридів. У деяких хворих застосування тіазидних діуретиків може спровокувати розвиток</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho"'> </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>гіперурикемії або гострого нападу подагри.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Кашель.</i><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'> </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Зазвичай цей кашель є непродуктивним, тривалим і зникає після припинення лікування. При диференційній діагностиці кашлю слід пам’ятати при можливість виникнення кашлю, спричиненого інгібіторами АПФ. </span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Немеланомний рак шкіри (НМРШ).</i><i style='mso-bidi-font-style: normal' style='mso-bidi-font-style: normal'> </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>У двох епідеміологічних дослідженнях, заснованих на даних Національного реєстру онкологічних захворювань Данії, було виявлено підвищений ризик розвитку НМРШ (БКК і ПКК) при збільшенні сукупної дози гідрохлоротіазиду. Можливим механізмом розвитку НМРШ може бути фотосенсибілізуюча дія гідрохлоротіазиду. </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Пацієнтам, які приймають гідрохлоротіазид, слід повідомити про ризик розвитку НМРШ і порадити регулярно перевіряти стан шкірних покривів на наявність новоутворень, а також негайно повідомляти лікаря про появу будь-яких підозрілих утворень на шкірі. З метою зменшення ризику розвитку раку шкіри пацієнтів слід проінформувати про можливі запобіжні заходи, такі як обмеження впливу сонячних і ультрафіолетових променів та забезпечення належного захисту шкіри у разі такого впливу. Необхідно якнайшвидше провести дослідження підозрілих утворень на шкірі, в тому числі виконати біопсію з гістологічним дослідженням матеріалу. Пацієнтам із НМРШ в анамнезі також може бути необхідно переглянути доцільність застосування гідрохлоротіазиду (див. також розділ «Побічні реакції»). </span></p> <p><strong land='' style=''>Гостра респіраторна токсичність.</strong><strong land='' style=''> </strong><strong land='' style=''>Після прийому гідрохлоротіазиду повідомлялося про дуже рідкісні важкі випадки гострої респіраторної токсичності, включаючи гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС). Набряк легень зазвичай розвивається протягом декількох хвилин або годин після прийому гідрохлоротіазиду. На початку захворювання симптоми включають задишку, лихоманку, погіршення стану легень та гіпотензію. Якщо є підозра на ГРДС, застосування гідрохлоротіазиду слід припинити та провести відповідне лікування. Гідрохлоротіазид не слід призначати пацієнтам, які раніше перенесли ГРДС після прийому гідрохлоротіазиду.</strong><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'></i></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Інші.</i><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'> </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>У пацієнтів, незалежно від наявності в анамнезі алергії або бронхіальної астми, можуть виникати реакції підвищеної чутливості. Повідомлялося про можливість загострення або активізації системного червоного вовчака.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Цей лікарський засіб містить лактозу, тому у разі встановлення непереносимості деяких цукрів необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Профіль безпеки препарату раміприл + гідрохлоротіазид містить дані про побічні реакції, які виникають внаслідок артеріальної гіпотензії та/або зменшення об’єму циркулюючої крові внаслідок збільшення діурезу. Діюча речовина раміприл може спричинити постійний кашель, тоді як діюча речовина гідрохлоротіазид може порушувати метаболізм глюкози, жирів та сечової кислоти. Обидві речовини чинять необоротну дію на рівень калію у плазмі крові. До тяжких побічних реакцій належать ангіоневротичний набряк або анафілактоїдні реакції, порушення функції печінки або нирок, панкреатит, тяжкі реакції з боку шкіри та нейтропенія/агранулоцитоз. </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Частота виникнення побічних реакцій класифікується таким чином: дуже часто (?1/10); часто (від ?1/100 до <1/10); нечасто (від ?1/1000 до <1/100); рідко (від ?1/10000 до <1/1 000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути розрахована за наявними даними). У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня їх серйозності.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Часто</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Нечасто</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Дуже рідко</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Частота невідома</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style: italic'>Серцеві розлади</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Ішемія міокарда, включаючи стенокардію; тахікардія; аритмія; відчуття посиленого серцебиття; периферичні набряки </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Інфаркт міокарда, ортостатична артеріальна гіпотензія</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style: italic'>З боку крові та лімфатичної системи</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Зменшення кількості лейкоцитів, зменшення кількості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, гемолітична анемія, зниження кількості тромбоцитів</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Апластична анемія</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Пригнічення функції кісткового мозку; нейтропенія, в тому числі агранулоцитоз, панцитопенія, еозинофілія</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>гемоконцентрація у разі затримки рідини</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style: italic'>З боку нервової системи</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Головний біль, запаморочення</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>ертиго, парестезія, тремор, порушення рівноваги, відчуття печіння, дисгевзія, агевзія</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Церебральна ішемія, у тому числі ішемічний інсульт і транзиторна ішемічна атака; порушення психомоторних функцій, паросмія</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style: italic'>З боку органів зору</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Порушення зору, включаючи нечіткість зору, кон’юнктивіт </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Ксантопсія, зменшення сльозовиділення внаслідок дії гідрохлоротіазиду,</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>вторинна гостра закритокутова глаукома та/або гостра міопія внаслідок дії гідрохлоротіазиду,</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>хоріоїдний випіт</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style: italic'>З боку органів слуху та лабіринту</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Дзвін у вухах</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Порушення слуху</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style: italic'>Респіраторні, торакальні та медіастинальні розлади</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Непродуктивний подразливий кашель, бронхіт</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Синусит, задишка, закладеність носа</span></p>

Передозування: Передозування Рамізес Ком таблетки 10 мг/12,5 мг 30 шт

<p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Симптомами передозування є стійкий діурез, надмірна периферична вазодилатація (з вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардія, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, порушення серцевого ритму, порушення свідомості, в тому числі кома, епілептичні напади, мозкові судоми, парез та паралітична кишкова непрохідність.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Передозування гідрохлоротіазиду може призвести до гострої затримки сечі у пацієнтів, схильних до цього (наприклад, із гіперплазією передміхурової залози), тахікардії, слабкості, запаморочення, спазмів м’язів, поліурії, олігурії, анурії, гіпокаліємії, гіпонатріємії, гіпохлоремії, алкалозу, підвищення рівня азоту сечовини у крові (в основному ниркова недостатність). </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнта.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Лікування симптоматичне та підтримувальне. Лікувальними заходами є первинна детоксикація (промивання шлунка, введення адсорбентів), а також заходи, спрямовані на відновлення стабільної гемодинаміки, в тому числі відновлення об’єму втраченої рідини та солей, введення агоністів альфа-1-адренорецепторів або ангіотензину ІІ (ангіотензинаміду). Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться шляхом гемодіалізу.</span></p>

Застосування в період вагітності: Застосування в період вагітності Рамізес Ком таблетки 10 мг/12,5 мг 30 шт

<p><i land='' style=''></i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ не слід розпочинати у період вагітності. За винятком випадків, коли продовження лікування інгібітором АПФ/антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ є абсолютно необхідним, пацієнток, які планують завагітніти, необхідно перевести на інший антигіпертензивний препарат, застосування якого у період вагітності визнано безпечним. Як тільки буде діагностовано вагітність, лікування інгібіторами АПФ/антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ слід негайно припинити та, у разі необхідності, розпочати лікування іншим препаратом (див. розділи «Протипоказання» і «Застосування у період вагітності або годування груддю»).</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Подвійна блокада РААС.</i><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'> </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>Існують доказові дані на користь того, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (у тому числі розвиток гострої ниркової недостатності). У зв’язку з цим подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Фармакодинаміка» і «заємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>Якщо терапія у вигляді такої подвійної блокади розцінюється як абсолютно необхідна, вона має застосовуватися лише під наглядом спеціаліста та за умови частого і ретельного контролю функції нирок, вмісту електролітів та рівня артеріального тиску.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>Інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II не можна одночасно застосовувати пацієнтам із діабетичною нефропатією.</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'></span></p> <p><u land='' style=''>Пацієнти, у яких існує високий ризик виникнення артеріальної гіпотензії</u></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Пацієнти з підвищеною активністю РААС. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>У пацієнтів з підвищеною активністю РААС існує ризик раптового значного зниження артеріального тиску та порушення функції нирок внаслідок пригнічення АПФ. Це особливо стосується випадків, коли інгібітор АПФ або супутній діуретик призначають уперше або вперше підвищують дозу. Підвищення активності РААС, яке потребує медичного нагляду, в тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, наприклад, у пацієнтів: </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>з тяжкою артеріальною гіпертензією;</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю; </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>з гемодинамічно значущою обструкцією шляхів притоку або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад, зі стенозом аортального або мітрального клапана);</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>з однобічним стенозом ниркової артерії при наявності другої функціонуючої нирки;</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>з існуючою або можливою нестачею рідини або електролітів (включаючи пацієнтів, які отримують діуретики);</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>із цирозом печінки та/або асцитом;</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>яким виконують великі хірургічні втручання або під час анестезії із застосуванням препаратів, що можуть спричинити артеріальну гіпотензію.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Перед початком лікування зазвичай рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповолемії або нестачі електролітів (однак у пацієнтів із серцевою недостатністю такі корегуючі заходи слід ретельно зважити з точки зору ризику перевантаження об’ємом).</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>У пацієнтів із порушеннями функції печінки відповідь на лікування препаратом </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-fareast-language: UK'>Рамізес</span><sup land='' style=''>O</sup><sup land='' style=''> </sup><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Ком</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho"'> </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>може бути або посиленою, або зменшеною. Крім того, у пацієнтів із тяжким цирозом печінки, який супроводжується набряками та/або асцитом, активність ренін-ангіотензинової системи може бути істотно підвищеною, тому під час лікування цих хворих необхідно виявляти особливу обережність.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Хірургічне втручання. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Якщо це можливо, то лікування інгібіторами АПФ, такими як раміприл, слід припинити за 1 день до проведення хірургічного втручання. </span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Пацієнти, у яких існує ризик виникнення серцевої або церебральної ішемії у разі гострої артеріальної гіпотензії. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>У початковій фазі лікування пацієнт потребує ретельного медичного нагляду.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Первинний гіперальдостеронізм. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Комбінація раміприл + гідрохлоротіазид не є препаратом вибору при лікуванні первинного гіперальдостеронізму. Проте, якщо раміприл + гідрохлоротіазид застосовувати пацієнту з первинним гіперальдостеронізмом, необхідно ретельно контролювати рівень калію у плазмі крові.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>агітність </i><u land='' style=''></u></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"WenQuanYi Micro Hei"; mso-fareast-language:HI;mso-bidi-language:HI'>Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.</span></p> <p><i land='' style=''>Період годування груддю </i></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Препарат</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-fareast-language: UK'> Рамізес</span><sup land='' style=''>O</sup><sup land='' style=''> </sup><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Ком</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> протипоказано застосовувати у період годування груддю. Кількість раміприлу та гідрохлоротіазиду, що проникає у грудне молоко, є такою, що при застосуванні терапевтичних доз раміприлу та гідрохлоротіазиду немовля, яке знаходиться на грудному годуванні, може зазнати їх впливу. Оскільки немає належних даних щодо застосування раміприлу під час годування груддю, бажано надавати перевагу іншим лікарським засобам, застосування яких у період годування груддю є більш безпечним, особливо при грудному годуванні новонароджених або недоношених немовлят. Гідрохлоротіазид проникає у грудне молоко. Застосування тіазиду жінкам, які годують груддю, супроводжувалося зменшенням або навіть повним припиненням продукування молока. Може виникати підвищена чутливість до похідних сульфонаміду, гіпокаліємія та ядерна жовтяниця. Оскільки застосування обох діючих речовин може призводити до тяжких побічних реакцій у немовлят, які знаходяться на грудному годуванні, слід прийняти рішення про припинення або грудного годування, або лікування, залежно від важливості цієї терапії для жінки.</span></p>

Діти: Діти Рамізес Ком таблетки 10 мг/12,5 мг 30 шт

<p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Препарат не рекомендується застосовувати дітям, оскільки недостатньо даних щодо його ефективності та безпечності для таких пацієнтів.</span></p>

Умови зберігання: Умови зберігання Рамізес Ком таблетки 10 мг/12,5 мг 30 шт

<p><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt'>Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС. </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt'>Зберігати у недоступному для дітей місці.</span></p>

Діюча речовина: Діюча речовина Рамізес Ком таблетки 10 мг/12,5 мг 30 шт

<p><i land='' style=''>діючі речовини: </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>раміприл, гідрохлоротіазид;</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style: italic'>1 таблетка містить раміприлу у перерахуванні на 100 % суху речовину 5 мг і гідрохлоротіазиду у перерахуванні на 100 % суху речовину 12,5 мг або раміприлу у перерахуванні на 100 % суху речовину 10 мг і гідрохлоротіазиду у перерахуванні на 100 % суху речовину 12,5 мг, або раміприлу у перерахуванні на 100 % суху речовину 10 мг і гідрохлоротіазиду у перерахуванні на 100 % суху речовину 25 мг;</span></p> <p><i land='' style=''>допоміжні речовини:</i></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>5 мг/12,5 мг та 10 мг/25 мг: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна силікатизована;</span><span lang='UK' style=''> </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>заліза оксид червоний (Е 172); кросповідон; гіпромелоза; магнію стеарат;</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>10 мг/12,5 мг: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна силікатизована;</span><span lang='UK' style=''> </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>заліза оксид червоний (Е 172); заліза оксид жовтий (Е 172); кросповідон; гіпромелоза; магнію стеарат.</span></p>

Водіння авто: Водіння авто Рамізес Ком таблетки 10 мг/12,5 мг 30 шт

<p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Досліджень з впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводилося. Деякі побічні реакції (наприклад, симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції, що є ризикованим у тих ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад, при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами).</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Це особливо стосується початку лікування або переходу на застосування інших препаратів. Після прийому першої дози або подальшого підвищення дози небажано керувати транспортним засобом або працювати з іншими механізмами протягом кількох годин.</span></p>

Фармакологічні властивості: Фармакологічні властивості Рамізес Ком таблетки 10 мг/12,5 мг 30 шт

<p><u land='' style=''>Механізм дії</u></p> <p><i land='' style=''>Раміприл.</i><i land='' style=''> </i><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt'>Раміприлат, активний метаболіт проліків-раміприлу, є інгібітором ферменту дипептидилкарбоксипептидази І (також відомий як АПФ або кіназа ІІ). У плазмі крові та тканинах цей фермент каталізує перетворення ангіотензину І на ангіотензин ІІ, активну судинозвужувальну речовину, та розщеплення брадикініну, який є активним вазодилататором. Зменшення утворення ангіотензину II і пригнічення розщеплення брадикініну призводить до розширення судин.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Оскільки ангіотензин II також стимулює вивільнення альдостерону, раміприлат спричиняє зменшення секреції альдостерону. У пацієнтів негроїдної раси (афро-карибського походження) з артеріальною гіпертензією (популяція, для якої зазвичай характерний низький рівень активності реніну) реакція на монотерапію інгібіторами АПФ в середньому була менш вираженою, ніж у пацієнтів, які є представниками інших рас.</span></p> <p><i land='' style=''>Гідрохлоротіазид.</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Гідрохлоротіазид – це тіазидний діуретик. Що стосується тіазидних діуретиків, то механізм їх антигіпертензивної дії поки що остаточно не з’ясований. они пригнічують реабсорбцію іонів натрію та хлору в дистальних канальцях. Посилена ниркова екскреція цих іонів супроводжується збільшенням сечоутворення (внаслідок осмотичного зв’язування води). иведення калію та магнію також збільшується, тоді як виведення сечової кислоти зменшується. Можливі механізми гіпотензивної дії гідрохлоротіазиду полягають у зміні натрієвого балансу, зменшенні об’єму позаклітинної рідини і плазми крові, зміні опору ниркових судин або зниженні реакцій на норадреналін та ангіотензин II.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style: normal' style='mso-bidi-font-style: normal'>Фармакодинаміка.</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> </span></p> <p><i land='' style=''>Раміприл.</i><i land='' style=''> </i><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt'>Застосування раміприлу призводить до значного зниження периферичного артеріального опору. Зазвичай значних змін ниркового плазмотоку або швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) не відбувається. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування раміприлу призводить до зниження артеріального тиску як у горизонтальному, так і у вертикальному положенні, що не супроводжується компенсаторним підвищенням частоти серцевих скорочень. </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект настає приблизно через 1</span><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman";mso-hansi-font-family: "Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>2 години після перорального прийому одноразової дози препарату. Максимальний ефект після перорального прийому одноразової дози зазвичай настає через 3</span><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman";mso-hansi-font-family: "Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>6 годин. Антигіпертензивний ефект після прийому одноразової дози зазвичай зберігається протягом 24 годин.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>При тривалому лікуванні із застосуванням раміприлу максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 3</span><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman";mso-hansi-font-family: "Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>4 тижні. Доведено, що при довготривалій терапії антигіпертензивний ефект зберігається протягом 2 років. </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Раптове припинення прийому раміприлу не спричиняє швидкого та надмірного підвищення артеріального тиску (феномен рикошету).</span></p> <p><i land='' style=''>Гідрохлоротіазид.</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Що стосується гідрохлоротіазиду, то початок діуретичного ефекту настає приблизно через 2 години і триває протягом 6</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family: Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>12 годин, а максимальний ефект досягається через 4 години. </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Антигіпертензивний ефект настає через 3</span><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman";mso-hansi-font-family: "Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>4 дні лікування і може тривати протягом 1 тижня після завершення лікування.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Антигіпертензивний ефект супроводжується незначним збільшенням ШКФ, судинного опору ниркового русла та активності реніну у плазмі крові.</span></p> <p><i land='' style=''>Одночасне застосування раміприлу та гідрохлоротіазиду.</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> У процесі клінічних досліджень було встановлено, що застосування цієї комбінації призводить до більш значного зниження артеріального тиску, ніж застосування кожної з діючих речовин окремо. Одночасне застосування раміприлу та гідрохлоротіазиду зменшує втрату калію, яка супроводжує діуретичний ефект, імовірно, внаслідок пригнічення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Комбінування інгібітора АПФ з тіазидним діуретиком виявляє синергічний ефект, а також зменшує ризик виникнення гіпокаліємії, спричиненої застосуванням самого діуретика.</span></p> <p><u land='' style=''>Клінічна ефективність та безпека</u></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Артеріальна гіпертензія легкого або середнього ступеня тяжкості. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-no-proof:yes'>Ефективність </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>раміприлу та гідрохлоротіазиду була продемонстрована у двох дослідженнях, в яких брали участь пацієнти з есенціальною артеріальною гіпертензією легкого або середнього ступеня тяжкості. Метою першого дослідження (534 пацієнти) був пошук оптимальної дози шляхом порівняння раміприлу (у дозах від 2,5 мг до 10 мг) та гідрохлоротіазиду (у дозах 12,5 мг або 25 мг), які застосовували окремо та у комбінації. Досліджувані препарати застосовували протягом 6 тижнів після 2?4-тижневої початкової фази, під час якої пацієнти приймали плацебо. Ефективність оцінювали за показником зниження артеріального тиску у положенні пацієнта лежачи на спині та у положенні стоячи за період від закінчення початкової фази з прийомом плацебо до кінцевої точки дослідження (останнє вимірювання для кожного пацієнта). Було підтверджено, що ефективною антигіпертензивною дозою раміприлу є 10 мг. Комбінована терапія раміприлом і гідрохлоротіазидом забезпечувала статистично значущо більше зниження артеріального тиску порівняно з раміприлом або гідрохлоротіазидом як монотерапією (p < 0,05 для більшості порівнянь); раміприл у дозі 10 мг був більш ефективним при застосуванні у комбінації з гідрохлоротіазидом у дозі 12,5 мг або 25 мг, ніж як монотерапія. У цілому найбільше середнє зниження систолічного артеріального тиску (САТ) та діастолічного артеріального тиску (ДАТ) досягалося при застосуванні раміприлу в дозі 5 мг або 10 мг у комбінації з гідрохлоротіазидом у дозі 12,5 мг або 25 мг. </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-no-proof:yes'>Друге дослідження (192 пацієнти) було подвійно сліпим, рандомізованим дослідженням у паралельних групах із 4-тижневим початковим періодом, під час якого пацієнти приймали плацебо, та наступними 12 тижнями активного лікування. Під час перших 6 тижнів фази активного лікування пацієнти отримували як монотерапію або раміприл у дозі 10 мг, або гідрохлоротіазид у дозі 50 мг. Ефективність визначали шляхом вимірювання САТ і ДАТ у положенні пацієнта лежачи на спині та у положенні стоячи. Ефективність лікування визначали за рівнем ДАТ у положенні лежачи на спині та у положенні стоячи ? 90 мм рт. ст. на кінець першої фази монотерапії. Під час другої фази активного лікування пацієнти, у яких не спостерігався ефект після застосування лікарського засобу на кінець 6-тижневої фази монотерапії, отримували нефіксовану комбінацію раміприлу в дозі 10 мг та гідрохлоротіазиду в дозі 50 мг. На кінець першої 6</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>-тижневої фази монотерапії середнє зниження САТ у положенні лежачи на спині становило 15,5 мм рт. ст. в групі застосування гідрохлоротіазиду у дозі 50 мг і 11,1 мм рт. ст. в групі застосування раміприлу у дозі 10 мг; відповідні значення САТ у положенні пацієнта стоячи становили 14,5 і 8,4 мм рт. ст. Середнє зниження ДАТ у положенні лежачи на спині становило 10,7 мм рт. ст. в групі застосування гідрохлоротіазиду у дозі 50 мг і 9,0 мм рт. ст. в групі застосування раміприлу у дозі 10 мг; відповідні значення ДАТ у положенні стоячи становили 11,3 і 7,9 мм рт. ст. Рівень відповіді через 6 тижнів лікування становив 52,1 % в групі застосування гідрохлоротіазиду у дозі 50 мг і 37,7 % в групі застосування раміприлу у дозі 10 мг (точний критерій Фішера, p=0,061). Зі 49 пацієнтів, у яких не спостерігався ефект лікування на кінець 6-тижневої фази монотерапії раміприлом у дозі 10 мг, у 21 пацієнта (42,9 %) ефект лікування спостерігався після додавання до цієї дози раміприлу 50 мг гідрохлоротіазиду. Подібним чином, з 35 пацієнтів, які не відповіли на лікування на кінець 6-тижневої фази монотерапії гідрохлоротіазидом у дозі 50 мг, 13 (37,1 %) відповіли на лікування після додавання до цієї дози гідрохлоротіазиду 10 мг раміприлу. </span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Дослідження HOPE. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Крім антигіпертензивного ефекту, раміприл у дозі 10 мг виявляє сприятливий захисний ефект для серцево-судинної системи та нирок, що не залежить від зниження артеріального тиску. </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Було проведено плацебо-контрольоване дослідження профілактичних властивостей препарату (дослідження НОРЕ), у якому раміприл додавався до стандартної терапії більше ніж у 9200 пацієнтів. У це дослідження були включені пацієнти з підвищеним ризиком виникнення серцево-судинних захворювань внаслідок або атеротромботичного серцево-судинного захворювання (наявності в анамнезі ішемічної хвороби серця, інсульту або захворювання периферичних судин), або цукрового діабету, які мають принаймні один додатковий фактор ризику (документально підтверджена мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищений рівень загального холестерину, низький рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності або тютюнопаління). </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Дослідження показало, що раміприл статистично значуще знижує частоту інфаркту міокарда та летальних наслідків внаслідок серцево-судинних захворювань та інсульту (події комбінованої первинної кінцевої точки), як при монотерапії, так і у комбінаціях.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Таблиця 1</span></p> <p><u land='' style=''>Дослідження HOPE: основні результати</u></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Показники</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Раміприл, %</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>(N=4645)</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Плацебо, %</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>(N=4652)</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>ідносний ризик</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>(95 % довірчий інтервал (ДІ))</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>значення p</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Події комбінованої первинної кінцевої точки</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>14,0</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>17,8</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,78 (0,70</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family: Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,86)</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>< 0,001</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Інфаркт міокарда</i></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>9,9</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>12,3</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,80 (0,70</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family: Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,90)</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>< 0,001</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Смерть внаслідок серцево-судинних причин</i></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>6,1</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>8,1</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,74 (0,64</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family: Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,87)</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>< 0,001</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Інсульт</i></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>3,4</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>4,9</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,68 (0,56</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family: Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,84)</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>< 0,001</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>торинні кінцеві точки</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Смерть внаслідок будь-якої причини</i></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>10,4</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>12,2</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,84 (0,75</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family: Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,95)</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,005</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Потреба у реваскуляризації</i></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>16,0</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>18,3</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,85 (0,77</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family: Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,94)</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,002</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Госпіталізація з приводу нестабільної стенокардії</i></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>12,1</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>12,3</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,98 (0,87</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family: Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>1,10)</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Статистично незначуще</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Госпіталізація з приводу серцевої недостатності</i></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>3,2</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>3,5</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,88 (0,70</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family: Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>1,10)</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,25</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Ускладнення цукрового діабету</i></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>6,4</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>7,6</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,84 (0,72</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family: Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,98)</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>0,03</span></p> <p><u land='' style=''>Подвійна блокада РААС.</u><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-fareast-language: JA'> У двох великих рандомізованих контрольованих дослідженнях </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-hansi-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:JA;mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family: Symbol'>[</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-fareast-language: JA'>ONTARGET (дослідження впливу телмісартану як монотерапії та у комбінації з раміприлом на загальну кінцеву точку) і VA NEPHRON-D (дослідження діабетичної нефропатії у донорів)] вивчалося застосування комбінації інгібітора АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-fareast-language: JA'>Дослідження ONTARGET проводилося у пацієнтів із серцево-судинними чи цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі або із цукровим діабетом 2-го типу із супутніми ознаками ураження органів-мішеней. У дослідженні VA NEPHRON-D взяли участь пацієнти з цукровим діабетом 2-го типу та діабетичною нефропатією.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-fareast-language: JA'>У процесі цих досліджень не зафіксовано значущих переваг комбінованої терапії щодо ниркових і/або серцево-судинних захворювань та летальних наслідків, в той час як при цьому спостерігався підвищений ризик гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності і/або артеріальної гіпотензії порівняно з монотерапією. Зважаючи на подібні фармакодинамічні характеристики цих препаратів, ці результати також застосовні для інших інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-fareast-language: JA'>У зв’язку з цим інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II не можна одночасно застосовувати пацієнтам з діабетичною нефропатією.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-fareast-language: JA'>У дослідженні ALTITUDE (вивчення впливу аліскірену на стан пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу з використанням серцево-судинних та ниркових кінцевих точок) оцінювали переваги додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або антагоністом рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу та хронічним захворюванням нирок, серцево-судинним захворюванням або обома патологіями. Це дослідження було завершено достроково через підвищення ризику небажаних клінічних наслідків. У групі прийому аліскірену порівняно з групою прийому плацебо була зафіксована кількісно більша частота летальних випадків через серцево-судинні причини та інсульт, а також підвищення частоти серйозних побічних реакцій (гіперкаліємії, артеріальної гіпотензії і дисфункції нирок).</span></p>

Адреса: Адреса Рамізес Ком таблетки 10 мг/12,5 мг 30 шт

<p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 74.</span></p>

Особливості: Особливості Рамізес Ком таблетки 10 мг/12,5 мг 30 шт

<p><u land='' style=''>Немеланомний рак шкіри (НМРШ).</u><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> На підставі даних епідеміологічних досліджень було виявлено взаємозв’язок між сукупною дозою гідрохлоротіазиду і розвитком НМРШ. Одне дослідження включало 71533 пацієнти з базальноклітинною карциномою (БКК) та 8629 пацієнтів із плоскоклітинною карциномою (ПКК), яким відповідали 1430833 і 172 462 пацієнти у контрольній групі відповідно. При високому рівні застосування гідрохлоротіазиду (сукупна доза ? 50000 мг) виявлено скориговане відношення шансів (Ш) 1,29 (95 % ДІ: 1,23</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family: Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman";mso-hansi-font-family:"Times New Roman"; mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>1,35) для БКК та 3,98 (95 % ДІ: 3,68</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family: Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>4,31) для ПКК. Як для БКК, так і для ПКК спостерігався чіткий взаємозв’язок між сукупною дозою та ефектом. Інше дослідження продемонструвало наявність можливого взаємозв’язку між раком губи (ПКК) та застосуванням гідрохлоротіазиду: було виявлено 633 пацієнти з раком губи на 63067 пацієнтів у контрольній групі (використовувалася стратегія вибірки з урахуванням ризику). Залежність ефекту від сукупної дози була продемонстрована за допомогою скоригованого Ш, яке становило 2,1 (95 % ДІ: 1,7</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt; font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman";mso-hansi-font-family: "Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>2,6). Ш збільшувалося до 3,9 (3,0-4,9) при застосуванні високої сукупної дози гідрохлоротіазиду (~25000 мг) і до 7,7 (5,7-10,5) при застосуванні найвищої сукупної дози препарату (~100000 мг) (див. також розділ «Особливості застосування»).</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Фармакокінетика.</i></p> <p><i land='' style=''>Раміприл</i></p> <p><u land='' style=''>смоктування.</u><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Після перорального прийому раміприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація раміприлу у плазмі крові досягається протягом 1 години. З огляду на кількість речовини, виявленої у сечі, всмоктування становить щонайменше 56 %, і на нього суттєво не впливає наявність їжі у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність активного метаболіту раміприлату після перорального прийому препарату у дозі 2,5 мг і 5 мг становить 45 %.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Максимальна концентрація у плазмі крові раміприлату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягається через 2</span><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman";mso-hansi-font-family: "Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>4 години після прийому раміприлу. Після застосування звичайних доз раміприлу 1 раз на добу рівноважна концентрація раміприлату у плазмі крові досягається приблизно через 4 дні лікування.</span></p> <p><u land='' style=''>Розподіл.</u><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 73 % для раміприлу та 56 % для раміприлату.</span></p> <p><u land='' style=''>Метаболізм.</u><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату та до дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти і глюкуронідів раміприлу й раміприлату.</span></p> <p><u land='' style=''>иведення.</u><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> иведення метаболітів відбувається переважно шляхом ниркової екскреції. Зниження концентрації раміприлату у плазмі крові є багатофазним. Через потужне насичувальне зв’язування з АПФ і повільну дисоціацію зі зв’язку з ферментом раміприлат має пролонговану термінальну фазу виведення при дуже низьких концентраціях у плазмі крові. Ефективний період напіввиведення раміприлу після прийому повторних доз 5</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family: Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman";mso-hansi-font-family:"Times New Roman"; mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>10 мг раміприлу 1 раз на добу становить 13</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family: Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>17 годин і довше при застосуванні нижчих доз (1,25</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol; mso-ascii-font-family:"Times New Roman";mso-hansi-font-family:"Times New Roman"; mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>2,5 мг). Різниця зумовлена тим, що здатність ферменту до зв’язування з раміприлатом є насичувальною. Після перорального прийому одноразової дози раміприлу ані раміприл, ані його метаболіт не виявлялися у грудному молоці. Проте невідомо, який ефект має прийом повторних доз.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt; mso-fareast-language:UK'>Одночасне застосування зі сакубітрилом/валсартаном (див. розділи «заємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Особливості застосування»).</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Одночасне </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>застосування інгібіторів АПФ та екстракорпоральних методів лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, оскільки таке застосування може призвести до анафілактоїдних реакцій тяжкого ступеня. Такі екстракорпоральні методи лікування включають діаліз або гемофільтрацію з використанням певних мембран з високою гідравлічною проникністю (наприклад, поліакрилонітрилових) та аферез ліпопротеїдів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> (див. розділ «заємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'></span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt; mso-fareast-language:UK'>Значний двобічний стеноз ниркових артерій або однобічний стеноз ниркової артерії при наявності єдиної функціонуючої нирки.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt; mso-fareast-language:UK'>Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family: "Times New Roman";mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language: UK;mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'><</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>30 мл/хв) у пацієнтів, яким не проводиться гемодіаліз.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt; mso-fareast-language:UK'>Клінічно значущі порушення електролітного балансу, перебіг яких може погіршуватися під час лікування препаратом </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>(див. розділ «Особливості застосування»).</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'></span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt; mso-fareast-language:UK'>Резистентна до лікування гіпокаліємія або гіперкальціємія.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt; mso-fareast-language:UK'>Рефрактерна гіпонатріємія.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt; mso-fareast-language:UK'>Симптомна гіперурикемія (подагра).</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt; mso-fareast-language:UK'>Анурія.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt; mso-fareast-language:UK'>Тяжке порушення функції печінки, печінкова енцефалопатія. </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> </span><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt;mso-fareast-language:UK'></span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>агітність та планування вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'></span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt; mso-fareast-language:UK'>Період годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt; mso-fareast-language:UK'>Одночасне застосування з препаратами, </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>що містять аліскірен, пацієнтам із цукровим діабетом або нирковою дисфункцією (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи «Фармакодинаміка» і «заємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'></span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>- </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt; mso-fareast-language:UK'>Одночасне застосування з препаратами антагоністів рецепторів ангіотензину II пацієнтам з діабетичною нефропатією.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Клінічні дослідження продемонстрували, що подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоціюється з підвищеною частотою виникнення таких побічних реакцій, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (у тому числі розвиток гострої ниркової недостатності), порівняно із застосуванням лише одного лікарського засобу, що впливає на РААС (див. розділи «Фармакодинаміка», «Протипоказання» і «Особливості застосування»).</span></p> <p><u land='' style=''>Протипоказані комбінації</u></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Одночасне застосування інгібіторів АПФ із сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки це підвищує ризик виникнення ангіоневротичного набряку (див. розділи </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho"'>«Протипоказання» і «Особливості застосування»</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>). Лікування раміприлом слід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану. Застосування сакубітрилу/валсартану потрібно розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози препарату</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-fareast-language: UK'> Рамізес</span><sup land='' style=''>O</sup><sup land='' style=''> </sup><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Ком</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Методи екстракорпоральної терапії, в результаті чого відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із використанням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад, мембран із поліакрилонітрилу) та аферез ліпопротеїнів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату – з огляду на підвищений ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ «Протипоказання»). Якщо таке лікування необхідне, слід розглянути питання про використання іншого типу діалізної мембрани або застосування антигіпертензивних засобів іншого класу.</span></p> <p><u land='' style=''>Комбінації, що потребують особливої обережності</u></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм та комбінацію фіксованих доз зі сульфаметоксазолом, такролімус, циклоспорин).</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Може виникнути гіперкаліємія, тому потрібно ретельно контролювати рівень калію у плазмі крові.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, що можуть змінити картину крові.</i><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt'> Підвищена імовірність виникнення гематологічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»). </span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Солі літію. </i><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-bidi-font-style:italic'>О</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho"'>скільки інгібітори АПФ здатні зменшити екскрецію літію, це може призвести до збільшення токсичності літію. Необхідно регулярно контролювати рівень літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні тіазидних діуретиків може підвищуватися ризик токсичності літію та збільшуватися вже підвищений такий ризик, спричинений застосуванням інгібіторів АПФ. Тому не рекомендується одночасно застосовувати комбінацію раміприл/гідрохлоротіазид та літій.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Протидіабетичні засоби, включаючи інсулін. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Можуть виникнути гіпоглікемічні реакції. Гідрохлоротіазид здатен послаблювати дію протидіабетичних препаратів. Тому на початку одночасного застосування цих препаратів необхідно особливо ретельно контролювати рівень глюкози у крові. </span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетилсаліцилова кислота. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho"'>Очікується зниження антигіпертензивного ефекту препарату</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-fareast-language: UK'> Рамізес</span><sup land='' style=''>O</sup><sup land='' style=''> </sup><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Ком</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho"'>. Також одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗП може супроводжуватися підвищеним ризиком порушення функції нирок та збільшенням рівня калію у крові.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Пероральні антикоагулянти</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>. При одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом антикоагулянтний ефект може послаблюватися.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Кортикостероїди, адренокортикотропний гормон (АКТГ), амфотерицин , карбеноксолон, вживання великої кількості локриці, проносні засоби (при тривалому застосуванні) та інші калійуретичні препарати або діючі речовини, які зменшують кількість калію у плазмі крові.</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Підвищений ризик виникнення гіпокаліємії.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Препарати наперстянки, діючі речовини, що здатні збільшувати тривалість інтервалу QT, антиаритмічні засоби.</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> При наявності порушень електролітного балансу (наприклад, гіпокаліємії, гіпомагніємії) проаритмічні ефекти можуть посилюватися, а антиаритмічні ефекти ? послаблюватися.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Лікарські засоби, на ефект яких впливають зміни рівня калію в сироватці крові. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Рекомендується періодичний контроль рівня калію в сироватці крові та ЕКГ-обстеження, якщо гідрохлоротіазид застосовують одночасно з препаратами, на ефект яких впливають зміни рівня калію в сироватці крові (наприклад, глікозиди наперстянки та антиаритмічні лікарські засоби), та з нижченаведеними препаратами, які спричиняють поліморфну тахікардію піруетного типу (шлуночкову тахікардію) (у тому числі деякі антиаритмічні засоби), оскільки гіпокаліємія є фактором, що спричиняє розвиток піруетної тахікардії:</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>- антиаритмічні засоби класу Іа (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>- антиаритмічні засоби класу ІІІ (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>- деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульпірид, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>- інші лікарські засоби (наприклад, бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для внутрішньовенного введення).</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Метилдопа.</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Можливий гемоліз.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Холестирамін або інші іонообмінні смоли, які застосовують внутрішньо. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-bidi-font-style:italic'>П</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>орушення абсорбції гідрохлоротіазиду. Сульфонамідні діуретики слід приймати щонайменше за 1 годину до або через 4</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-char-type:symbol;mso-symbol-font-family: Symbol'>-</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>6 годин після застосування цих препаратів.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Курареподібні м’язові релаксанти.</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Можливе посилення та збільшення тривалості дії м’язових релаксантів.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Солі кальцію та препарати, що збільшують рівень кальцію у плазмі крові. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>При одночасному застосуванні з гідрохлоротіазидом можливе збільшення концентрації кальцію у плазмі крові, тому необхідно ретельно контролювати рівень кальцію у плазмі крові. </span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Карбамазепін.</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Існує ризик виникнення гіпонатріємії внаслідок посилення ефекту гідрохлоротіазиду.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Контрастні речовини, що містять йод. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>У разі дегідратації, спричиненої застосуванням діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо у разі введення значних доз контрастної речовини, що містить йод.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Пеніцилін.</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Екскреція гідрохлоротіазиду відбувається у дистальних канальцях нефрону, через що екскреція пеніциліну знижується.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Хінін. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Гідрохлоротіазид зменшує екскрецію хініну.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину у ссавців)</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> або вілдагліптин. Спостерігалося підвищення частоти розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які одночасно приймали інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (наприклад, темсиролімус, еверолімус, сиролімус) або вілдагліптин. Слід дотримуватися обережності на початку такої терапії (див. розділ «Особливості застосування»).</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Гепарин.</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Можливе підвищення сироваткових концентрацій калію.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Інгібітори неприлізину.</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Повідомлялося про збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібітора неприлізину, наприклад рацекадотрилу (див. розділ «Особливості застосування»).</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Саліцилати. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>При застосуванні високих доз саліцилатів гідрохлоротіазид може посилювати їх токсичний вплив на центральну нервову систему.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Циклоспорин. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>При одночасному застосуванні циклоспорину може посилюватись гіперурикемія та зростати ризик ускладнень на зразок подагри.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Алкоголь. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Раміприл може призводити до підвищеної вазодилатації і таким чином потенціювати ефект алкоголю.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Алкоголь, барбітурати, наркотики або антидепресанти. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>Можуть посилювати ортостатичну артеріальну гіпотензію.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Сіль.</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Можливе ослаблення антигіпертензивного ефекту препарату при збільшенні споживання солі.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Бета-блокатори та діаксозид. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, з бета-блокаторами підвищує ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діаксозиду.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Амантадин. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, збільшують ризик побічних реакцій, спричинених амантадином.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Пресорні аміни (наприклад, адреналін). </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Можливе ослаблення ефекту пресорних амінів, але не тією мірою, яка виключила б їх застосування.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Антиподагричні засоби (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол). </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Може виникнути потреба у корекції дози урикозуричних засобів, оскільки гідрохлоротіазид може збільшувати рівень сечової кислоти в сироватці крові. Може виникнути необхідність у збільшені дози пробенециду або сульфінпіразону. При одночасному застосуванні тіазидів можливе підвищення частоти реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Антихолінергічні засоби (наприклад, атропін, біпериден). </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Через ослаблення моторики шлунково-кишкового тракту та зменшення швидкості евакуації зі шлунка біодоступність діуретиків тіазидного типу зростає.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>плив лікарських засобів на результати лабораторних аналізів</i></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>Через вплив на обмін кальцію тіазиди можуть впливати на результати оцінки функції паращитовидних залоз (див. розділ «Особливості застосування»).</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Специфічна гіпосенсибілізація.</i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> наслідок інгібування АПФ зростає імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних та анафілактоїдних реакцій на отруту комах. важається, що такий ефект може також спостерігатися і щодо інших алергенів.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Особливі групи пацієнтів</i></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Дорослі. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Дозу слід корегувати індивідуально, залежно від особливостей пацієнта (див. розділ «Особливості застосування») та рівня артеріального тиску. Застосування фіксованої комбінації раміприлу та гідрохлоротіазиду зазвичай рекомендується лише після титрування доз кожного з її окремих компонентів. </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Починають лікування з найнижчої можливої дози. У разі необхідності дозу можна поступово збільшувати до досягнення цільового показника артеріального тиску. Максимальна добова доза становить 10 мг раміприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Особливі групи пацієнтів</i></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Пацієнти, які отримують діуретики. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Рекомендується виявляти обережність, оскільки у пацієнтів, які отримують діуретики, на початку лікування препаратом може виникати артеріальна гіпотензія. Перед тим як почати лікування препаратом, слід зменшити дозу діуретика або припинити його застосування. </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Якщо відмінити діуретик неможливо, рекомендується починати лікування з найнижчої можливої дози раміприлу (1,25 мг на добу) у вигляді нефіксованої комбінації. У подальшому рекомендується перейти на початкову добову дозу, яка не перевищує 2,5 мг раміприлу/ 12,5 мг гідрохлоротіазиду*.</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Пацієнти з порушеннями функції нирок. </i><span lang='UK' style='font-size: 12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Через наявність гідрохлоротіазидного компонента препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-family:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:UK;mso-char-type: symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'><</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>30 мл/хв) (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам із порушеннями функції нирок можуть бути показані нижчі дози препарату. Пацієнтів із кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв слід лікувати лише із застосуванням найнижчої дози фіксованої комбінації раміприлу/гідрохлоротіазиду після монотерапії раміприлом. Максимальна добова доза* становить 5 мг раміприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду, </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>тому лікарський засіб Рамізес</span><sup land='' style=''>O</sup><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Ком 10 мг/12,5 мг заборонено застосовувати пацієнтам із порушеннями функції нирок середнього ступеня тяжкості.</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'></span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Пацієнти з порушеннями функції печінки. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Пацієнтам з легкими та помірними порушеннями функції печінки лікування препаратом слід розпочинати винятково під ретельним медичним наглядом. Максимальна добова доза* у таких випадках становить 2,5 мг раміприлу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду.</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Через це вищі дози, в тому числі лікарський засіб Рамізес</span><sup land='' style=''>O</sup><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'> Ком 10 мг/ 12,5 мг, заборонено застосовувати пацієнтам із порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості. </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'> Препарат протипоказаний у разі тяжкого порушення функції печінки (див. розділ «Протипоказання»).</span></p> <p><i style='mso-bidi-font-style:normal' style='mso-bidi-font-style:normal'>Пацієнти літнього віку. </i><span lang='UK' style='font-size:12.0pt; mso-fareast-language:UK'>Початкова доза повинна бути нижчою, особливо для дуже старих та немічних пацієнтів, а подальше титрування дози слід здійснювати більш поступово, з огляду на вищу імовірність виникнення побічних реакцій.</span></p> <p><b style='mso-bidi-font-weight:normal' style='mso-bidi-font-weight:normal'>*</b><span lang='UK' style='font-size:10.0pt;mso-fareast-language:UK'> Для досягнення необхідного дозування слід застосовувати комбінацію препаратів у відповідному дозуванні.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС) (див. розділ «Особливості застосування»</span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'></span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Бронхоспазм, у тому числі загострення бронхіальної астми; алергічний альвеоліт; респіраторний дистрес, у тому числі пневмоніт та некардіогенний набряк легень внаслідок дії гідрохлоротіазиду</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style: italic'>З боку шлунково-кишкового тракту </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Запальні явища у шлунково-кишковому тракті, розлади травлення, неприємні відчуття у животі, диспепсія, гастрит, нудота, запор, гінгівіт внаслідок дії гідрохлоротіазиду</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Блювання, афтозний стоматит, глосит, діарея, біль у верхній частині живота, сухість у роті.</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Панкреатит (у поодиноких випадках повідомлялося про летальні наслідки при застосуванні інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишечнику,</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>сіалоаденіт внаслідок дії гідрохлоротіазиду</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style: italic'>З боку нирок і сечовивідних шляхів</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність; збільшення сечоутворення; підвищення рівня сечовини у крові та креатиніну</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Погіршення перебігу фонової протеїнурії,</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>інтерстиціальний нефрит внаслідок дії гідрохлоротіазиду</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style: italic'>З боку шкіри та підшкірних тканин </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Ангіоневротичний набряк; у дуже виняткових випадках – порушення прохідності дихальних шляхів внаслідок ангіоневротичного набряку, яке може мати летальний наслідок; псоріатичний дерматит; гіпергідроз; висипання, зокрема макулопапульозне; свербіж; алопеція</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, загострення перебігу псоріазу, ексфоліативний дерматит, фоточутливість, оніхолізис, пемфігоїдна або ліхеноїдна екзантема або енантема, кропив’янка,</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>системний червоний вовчак внаслідок дії гідрохлоротіазиду</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style: italic'>З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Міалгія</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Артралгія, м’язові спазми,</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>м’язова слабкість, м’язово-скелетна скутість, тетанічні судоми внаслідок дії гідрохлоротіазиду</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style: italic'>З боку ендокринної системи</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Синдром порушення секреції антидіуретичного гормону</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style: italic'>Метаболічні та аліментарні розлади</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Незадовільний контроль цукрового діабету, зменшення толерантності до глюкози, підвищення рівня глюкози у крові, підвищення рівня сечової кислоти, загострення подагри, збільшення рівня холестерину та/або тригліцеридів внаслідок дії гідрохлоротіа-зиду </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Анорексія, зниження апетиту, </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>зменшення рівня калію у плазмі крові, відчуття спраги внаслідок дії гідрохлоротіазиду</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Підвищення рівня калію у плазмі крові внаслідок дії раміприлу</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Зниження рівня натрію у плазмі крові,</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>глюкозурія, метаболічний алкалоз, гіпохлоремія, гіпомагніємія, гіперкальціємія, дегідратація, гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію або печінкову кому внаслідок дії гідрохлоротіазиду</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style: italic'>Судинні розлади </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, синкопе, припливи </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Тромбоз внаслідок значного зменшення</span><span lang='UK' style=''> </span><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language: UK'>об’єму циркулюючої крові, судинний стеноз, гіпоперфузія, синдром Рейно, васкуліт, некротичний ангіїт</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style: italic'>Порушення загального стану </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Підвищена втомлюваність, астенія</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Біль у грудях, пірексія </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>иснаження</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style: italic'>З боку імунної системи</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Анафілактичні або анафілактоїдні реакції на раміприл чи анафілактичні реакції на гідрохлоротіазид, підвищення рівня антинуклеарних антитіл </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style: italic'>Гепатобіліарні розлади </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Холестатичний або цитолітичний гепатит (у виняткових випадках – з летальним наслідком), підвищення рівня печінкових ферментів і/або кон’югатів білірубіну, </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>калькульозний холецистит внаслідок дії гідрохлоротіазиду</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Гостра печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, пошкодження печінкових клітин</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style:italic'>З боку репродуктивної системи та молочних залоз </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Транзиторна еректильна імпотенція </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Зниження лібідо, гінекомастія</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style: italic'>З боку психіки</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Пригнічення настрою, апатія, тривожність, нервовість, порушення сну, включаючи сонливість</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Сплутаність свідомості, неспокій, порушення уваги </span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style: italic'>Пухлини доброякісні, злоякісні та невизначені (в тому числі кісти та поліпи)</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>НМРШ (БКК і ПКК):</span></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>на підставі даних епідеміологічних досліджень було виявлено взаємозв’язок між сукупною дозою гідрохлоротіазиду і розвитком НМРШ (див. також розділи «Фармакологічні властивості» і «Особливості застосування»).</span></p> <p><b style='mso-bidi-font-weight: normal' style='mso-bidi-font-weight: normal'>Термін придатності.</b><b style='mso-bidi-font-weight:normal' style='mso-bidi-font-weight:normal'> </b><span lang='UK' style='font-size:12.0pt;mso-no-proof:yes'>2 роки.</span><b style='mso-bidi-font-weight:normal' style='mso-bidi-font-weight:normal'></b></p> <p><span lang='UK' style='font-size:12.0pt'>Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.</span></p>