Інструкція Рінгера розчин для інфузій 400 мл 1 флакон

• - Гіпернатріємія
• - гіперкаліємія
• - гіперкальціємія
• - гіпергідратація
• - метаболічний алкалоз
• - декомпенсована серцева недостатність
• - олігурія та анурія
• - гостра ниркова недостатність
• - набряк легенів
• - набряк мозку
• - гіперкоагуляція
• - тромбофлебіт.

Розчин призначений тільки для внутрішньовенного застосування. Доза призначається лікарем і залежить від віку, маси тіла, клінічного стану пацієнта та лабораторних показників. Звичайна доза для дорослого становить до 1-2 л на добу; максимальна доза залежить від стану водно-електролітного балансу, серцево-судинної системи та нирок. Швидкість інфузії для дорослих – 60-80 крапель/хвилину або струминно. Призначення розчину має базуватися на розрахованій підтримуючій або замісній потребі у рідині для кожного пацієнта. Перед використанням парентеральні препарати слід візуально перевірити на наявність частинок та зміну кольору.

• Застосовується при гіповолемії та позаклітинній дегідратації внаслідок тривалого блювання, діареї, значних опіків, відмороження, перитоніту, тяжких інфекційних захворювань, шокових станів, колапсу
• під час оперативного втручання та у післяопераційному періоді. икористовується для розведення концентрованих електролітних розчинів.

Можуть спостерігатися порушення обміну електролітів (калію, кальцію, натрію, хлору), хлоридний ацидоз, гіпергідратація. У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта і надати допомогу. Термін придатності. 3 роки.

ведення надто великої кількості розчину може призвести до порушення балансу рідини, електролітів (гіперволемія, гіпернатріємія, гіперкальціємія, гіперхлоремія) та кислотно-лужної рівноваги. Терапія симптоматична.

Досліджень щодо застосування Рінгера розчину вагітним не проводили. Невідомо, чи проникає цей препарат у молоко людини. Оскільки більшість препаратів проникають у молоко людини, потрібно з обережністю призначати Рінгера розчин жінкам в період годування груддю.

Досліджень щодо застосування Рінгера розчину дітям не проводили. Исследований по применению Рингера раствора детям не проводили. Передозировка. ведение слишком большого количества раствора может привести к нарушению баланса жидкости, электролитов (гиперволемия, гипернатриемия, гиперкальциемия, гиперхлоремия) и кислотно-щелочного равновесия. Терапия симптоматическая. Побочные реакции. Могут наблюдаться нарушения обмена электролитов (калия, кальция, натрия, хлора), хлоридный ацидоз, гипергидратация. случае возникновения побочных реакций введение раствора следует прекратить, оценить состояние пациента и оказать помощь. Срок годности. 3 года. Условия хранения. Хранить при температуре не выше 25о С в недоступном для детей месте. Несовместимость. Для уменьшения риска возможной несовместимости, возникающей при смешивании этого раствора с другими назначенными добавками, конечный инфузионный раствор необходимо проверить на наличие помутнения или преципитации сразу после смешивания, перед применением и периодически во время применения.

Зберігати при температурі не вище 25 оС у недоступному для дітей місці. Несумісність. Для зменшення ризику можливої несумісності, що виникає при змішуванні цього розчину з іншими призначеними добавками, кінцевий інфузійний розчин необхідно перевірити на наявність помутніння або преципітації одразу після змішування, перед застосуванням і періодично під час застосування.

діючі речовини: натрію хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид дигідрат; 100 мл розчину містять натрію хлориду – 0,86 г; калію хлориду – 0,03 г; кальцію хлориду дигідрату – 0,0322 г; допоміжна речовина: вода для ін’єкцій. Іонний склад на 1000 мл препарату: Na+ – 147,15 ммоль; K+ – 4,016 ммоль; Ca++ – 2,19 ммоль; Cl- – 155,60 ммоль.

Дані відсутні через застосування препарату виключно в умовах стаціонару.

Можливе збільшення затримки натрію в організмі при одночасному застосуванні таких лікарських засобів: нестероїдні протизапальні препарати, андрогени, анаболічні гормони, естрогени, кортикотропін, мінералокортикоїди, вазодилататори або гангліоблокатори. При застосуванні з калієзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ і препаратами калію посилюється ризик розвитку гіперкаліємії. У комбінації з серцевими глікозидами збільшується імовірність їх токсичних ефектів.

Фармакодинаміка. Рінгера розчин є джерелом води і електролітів. ін може індукувати діурез залежно від стану пацієнта. Натрій, основний катіон позаклітинної рідини, бере участь, у першу чергу, у контролі розподілу води, водного балансу, осмотичного тиску рідин організму. Натрій також асоціюється з хлором та бікарбонатом у регуляції кислотно-лужної рівноваги рідин організму. Калій, основний катіон внутрішньоклітинної рідини, бере участь в утилізації вуглеводів та синтезі білків, потрібен для регуляції нервового проведення і м’язового скорочення, особливо серця. Хлор, основний позаклітинний аніон, тісно пов’язаний з метаболізмом натрію, і зміни кислотно-лужного балансу організму відображені змінами концентрації хлору. Інфузія великої кількості іонів хлору може спричинити втрату іонів бікарбонату, що призведе до ацидозу. З цієї причини Рінгера розчин буферизують лактатом або ацетатом. Кальцій, важливий катіон, який забезпечує формування кісток і зубів (у формі фосфату кальцію і карбонату кальцію). іонізованій формі кальцій потрібен для функціонального механізму згортання крові, нормальної функції серця, регуляції нейром’язової збудливості. Фармакокінетика. Іони Na+ та Cl-, введені з Рінгера розчином, підлягають такій же фармакокінетиці, як і ті, що надійшли з їжею. они вільно розподіляються в усіх органах, тканинах та міжклітинних просторах та виділяються при гломерулярній фільтрації в нирках. У канальцях відбувається значна реабсорбція іонів Na+ та Cl-, переважно у петлі Генле та дистальних канальцях, включаючи механізм блокування петльовими та тіазидними діуретиками відповідно. Іони калію (K+) вільно фільтруються у клубочках, але майже повністю реабсорбуються у проксимальних канальцях і екскретуються тільки 10 % відфільтрованих іонів K+. Секреція в дистальних канальцях і збираючих трубочках може значно збільшити елімінацію K+. Нирки мають обмежену здатність зберігати концентрацію K+. Тому, коли концентрація Na+ в дистальних канальцях висока, втрата K+ може бути значною і може розвинутись гіпокаліємія. Це зумовлює наявність K+ у Рінгера розчині. Гомеостаз іонів кальцію (Ca++) добре контролюється гормонами і рідко потребує клінічного втручання з внутрішньовенною інфузією розчину.

Україна, 21034, м. інниця, вул. олошкова, б. 55 або Україна, 23219, інницька обл., інницький р-н, с. інницькі Хутори, вул. Немирівське шосе, б. 84А.

Під час тривалої парентеральної терапії необхідно визначати лабораторні показники і давати клінічну оцінку стану пацієнта для моніторування концентрації електролітів та водно-електролітного балансу кожні 6 годин (залежно від швидкості інфузії). Застосування внутрішньовенних розчинів може спричинити перевантаження рідиною та/або розчином, гіпергідратацію, застійні явища та набряк легень. Ризик розвитку дилюції зворотно пропорційний до концентрації електролітів. Ризик розвитку перевантаження розчином, що спричиняє застійні явища з периферичними набряками та набряком легень, прямо пропорційний до концентрації електролітів. У зв’язку з вмістом іонів натрію розчин потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам з нирковою та серцево-судинною недостатністю, із застійною серцевою недостатністю, особливо у післяопераційному періоді або пацієнтам літнього віку, а також пацієнтам з клінічними станами, що супроводжуються затримкою натрію та набряками. Розчини, що містять натрій, потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують кортикостероїди або кортикотропін. міст калію потребує обережності при застосуванні розчину пацієнтам із захворюваннями серця, гіперкаліємією, тяжкою нирковою недостатністю та клінічними станами, що супроводжуються затримкою калію в організмі. Призначення кальцію необхідно проводити під контролем ЕКГ, особливо для пацієнтів, які отримують дигіталіс. Рівні кальцію в сироватці крові не завжди відображають рівні кальцію у тканинах. У пацієнтів зі зниженою видільною функцією нирок призначення розчину може призвести до затримки натрію чи калію. Наявність іонів кальцію потребує обережності у разі одночасного призначення з препаратами крові через вірогідність розвитку коагуляції. Призначати кальцій парентерально потрібно з особливою увагою пацієнтам, які отримують серцеві глікозиди. Цей розчин призначений для внутрішньовенного застосування з використанням стерильного оснащення. Рекомендовано змінювати внутрішньовенну систему як мінімум кожні 24 години. Слід використовувати розчин тільки тоді, коли він прозорий, а флакон герметичний. Лікар повинен також враховувати можливість розвитку побічних реакцій на препарати, що використовуються одночасно з Рінгера розчином. Якщо виникла побічна реакція, потрібно припинити інфузію, оцінити стан пацієнта і призначити необхідні терапевтичні заходи.

Приватне акціонерне товариство «Інфузія». Місцезнаходження заявника та/або представника заявника. Україна, 04073, м. Київ, Московський проспект, б. 21-А. ИНСТРУКЦИЯ по медицинскому применению лекарственного средства Рингера Раствор (Solutio Ringeri) Состав: действующие вещества: натрия хлорид, калия хлорид, кальция хлорид дигидрат; 100 мл раствора содержат натрия хлорида – 0,86 г; калия хлорида – 0,03 г; кальция хлорида дигидрата – 0,0322 г; вспомогательное вещество: вода для инъекций. Ионный состав на 1000 мл препарата: Na+ – 147,15 ммоль; K+ – 4,016 ммоль; Ca++ – 2,19 ммоль; Cl- – 155,60 ммоль. Лекарственная форма. Раствор для инфузий. Основные физико-химические свойства: прозрачная бесцветная жидкость; теоретическая осмолярность – 309 мосмоль/л; рН 5,0-7,5. Фармакотерапевтическая группа. Растворы для внутривенного введения. Растворы, применяющиеся для коррекции нарушений электролитного баланса. Код АТХ 05 01. Фармакологические свойства. Фармакодинамика. Рингера раствор является источником воды и электролитов. Он может индуцировать диурез в зависимости от состояния пациента. Натрий, основной катион внеклеточной жидкости, принимает участие, в первую очередь, в контроле распределения воды, водного баланса, осмотического давления жидкостей организма. Натрий также ассоциируется с хлором и бикарбонатом в регуляции кислотно-щелочного равновесия жидкостей организма. Калий, основной катион внутриклеточной жидкости, принимает участие в утилизации углеводов и синтезе белков, нужен для регуляции нервного проведения и мышечного сокращения, особенно сердца. Хлор, основной внеклеточный анион, тесно связанный с метаболизмом натрия, и изменения кислотно-щелочного баланса организма сопровождаются изменениями концентрации хлора. Инфузия большого количества ионов хлора может вызвать потерю ионов бикарбоната, что приведет к ацидозу. По этой причине Рингера раствор буферизуют лактатом или ацетатом. Кальций, важный катион, обеспечивающий формирование костей и зубов (в форме фосфата кальция и карбоната кальция). ионизированной форме кальций нужен для функционального механизма свертывания крови, нормальной функции сердца, регуляции нейромышечной возбудимости. Фармакокинетика. Ионы Na+ и Cl-, введенные с Рингера раствором, имеют такую же фармакокинетику, что и те, что поступили с едой. Они свободно распределяются во всех органах, тканях и межклеточных пространствах и выделяются при гломерулярной фильтрации в почках. канальцах происходит существенная реабсорбция ионов Na+ и Cl-, преимущественно в петле Генле и дистальных канальцах, включая механизм блокирования петлевыми и тиазидными диуретиками соответственно. Ионы калия (K+) свободно фильтруются в клубочках, но почти полностью реабсорбируются в проксимальных канальцах и экскретируются только 10 % отфильтрованных ионов K+. Секреция в дистальных канальцах и собирающих трубочках может значительно увеличить элиминацию K+. Почки обладают ограниченной способностью сохранять концентрацию K+. Поэтому, когда концентрация Na+ в дистальных канальцах высокая, потеря K+ может быть значительной и может развиться гипокалиемия. Это обуславливает наличие K+ в Рингера растворе. Гомеостаз ионов кальция (Ca++) хорошо контролируется гормонами и редко нуждается в клиническом вмешательстве с внутривенной инфузией раствора. Клинические характеристики. Показания. Применяется при гиповолемии и внеклеточной дегидратации вследствие длительной рвоты, диареи, обширных ожогов, отморожений, перитонита, тяжелых инфекционных заболеваний, шоковых состояний, коллапса; во время оперативного вмешательства и в послеоперационном периоде. Используется для разведения концентрированных электролитных растворов. Противопоказания. - Гипернатриемия; - гиперкалиемия; - гиперкальциемия; - гипергидратация; - метаболический алкалоз; - декомпенсированная сердечная недостаточность; - олигурия и анурия; - острая почечная недостаточность; - отек легких; - отек мозга; - гиперкоагуляция; - тромбофлебит. заимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий. озможное увеличение задержки натрия в организме при одновременном применении таких лекарственных средств: нестероидные противовоспалительные препараты, андрогены, анаболические гормоны, эстрогены, кортикотропин, минералокортикоиды, вазодилататоры или ганглиоблокаторы. При применении с калийсберегающими диуретиками, ингибиторами АПФ и препаратами калия усиливается риск развития гиперкалиемии. комбинации с сердечными гликозидами увеличивается вероятность их токсичных эффектов. Особенности применения. о время длительной парентеральной терапии необходимо определять лабораторные показатели и давать клиническую оценку состояния пациента для мониторинга концентрации электролитов и водно-электролитного баланса каждые 6 часов (в зависимости от скорости инфузии). Применение внутривенных растворов может вызвать перегрузку жидкостью и/или раствором, гипергидратацию, застойные явления и отек легких. Риск развития дилюции обратно пропорционален концентрации электролитов. Риск развития перегрузки раствором, который вызывает застойные явления с периферическими отеками и отеком легких, прямо пропорционален концентрации электролитов. связи с содержанием ионов натрия раствор нужно применять с осторожностью пациентам с почечной и сердечно-сосудистой недостаточностью, с застойной сердечной недостаточностью, особенно в послеоперационном периоде или пациентам пожилого возраста, а также пациентам с клиническими состояниями, сопровождающимися задержкой натрия и отеками. Растворы, содержащие натрий, следует с осторожностью применять пациентам, получающим кортикостероиды или кортикотропин. Содержание калия требует осторожности при применении раствора пациентам с заболеваниями сердца, гиперкалиемией, тяжелой почечной недостаточностью и клиническими состояниями, сопровождающимися задержкой калия в организме. Назначение калия следует проводить под контролем ЭКГ, особенно для пациентов, получающих дигиталис. Уровни кальция в сыворотке крови не всегда отражают уровни кальция в тканях. У пациентов со сниженной выделительной функцией почек назначение раствора может привести к задержке натрия или калия. Наличие ионов кальция требует осторожности в случае одновременного назначения с препаратами крови через вероятность развития коагуляции. Назначать кальций парентерально нужно с особым вниманием пациентам, получающим сердечные гликозиды. Этот раствор предназначен для внутривенного применения с использованием стерильного оснащения. Рекомендовано менять внутривенную систему как минимум каждые 24 часа. Следует использовать раствор только тогда, когда он прозрачен, а флакон герметичен. рач должен также учитывать возможность развития побочных реакций на препараты, которые применяются одновременно с Рингера раствором. Если возникла побочная реакция, следует прекратить инфузию, оценить состояние пациента и назначить необходимые терапевтические меры. Применение в период беременности или кормления грудью. Исследований по применению Рингера раствора беременным не проводили. Неизвестно, проникает ли этот препарат в молоко человека. Поскольку большинство препаратов проникают в молоко человека, нужно с осторожностью назначать Рингера раствор женщинам в период кормления грудью. Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами. Данные отсутствуют из-за применения препарата исключительно в условиях стационара. Способ применения и дозы. Раствор предназначен только для внутривенного применения. Доза назначается врачом и зависит от возраста, массы тела, клинического состояния пациента и лабораторных показателей. Обычная доза для взрослого составляет до 1-2 л в сутки; максимальная доза зависит от состояния водно-электролитного баланса, сердечно-сосудистой системы и почек. Скорость инфузии для взрослых – 60-80 капель/минуту или струйно. Назначение раствора должно базироваться на подсчитанной поддерживающей или замещающей потребности в жидкости для каждого пациента. Перед применением парентеральные препараты следует визуально проверить на наличие частиц и изменение цвета.