Виробник Апотекс Інк/Apotex Inc. В В В В

Умови відпуску За рецептом. В В

Лікарська форма Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 40В мг: таблетки білого кольору, овальної форми, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою, з гравіюванням «АРО» з одного боку та «АTV40» з іншого. В В

Упаковка По 10 таблеток у блістері, по 3 або 6 блістерів у картонній коробці. По 30, 60 або 100 таблеток у банці, по 1 банці у картонній коробці. В В

Фармацевтична група Ліпідомодифікаційні засоби. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Аторвастатин. Код АТХ C10A A05. В В

Код АТХ - НЕМАЄ

Гіперліпідемія (гетерозиготна сімейна та несімейна) та змішана дисліпідемія (тип ІІа та ІІb за класифікацією Фредріксона). Рекомендована початкова доза препарату становить 10В або 20В мг 1 раз на добу. Для пацієнтів, що потребують значного зниження рівня холестерину ЛПНЩ (більш ніж на 45В %), терапія може бути розпочата із дозування 40В мг 1 раз на добу. Діапазон доз аторвастатину знаходиться у межах від 10 до 80В мг 1 раз на добу. Препарат можна приймати разовою дозою у будь-які години та незалежно від прийому їжі. Початкова та підтримуючі дози препарату мають бути підібрані індивідуально, залежно від цілі лікування та клінічної відповіді на терапію. Після початку лікування та/або після титрування дози препарату слід проаналізувати рівні ліпідів протягом періоду від 2 до 4 тижнів та відповідним чином відкоригувати дозу.вЃ• Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Доза аторвастатину для пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить від 10 до 80В мг на добу. Аторвастатин слід використовувати в якості доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад аферез ЛПНЩ), або якщо гіполіпідемічні методи лікування не доступнівЃ•. Одночасна гіполіпідемічна терапія. Аторвастатин можна використовувати з секвестрантами жовчних кислот. Комбінацію інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) та фібратів слід загалом використовувати з обережністю (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Дозування для пацієнтів з порушенням функції нирок. Захворювання нирок не впливає ні на концентрації в плазмі, ні на зниження рівня холестерину ЛПНЩ при застосуванні аторвастатину; отже, коригування дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок непотрібне (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакокінетика»). Дозування для пацієнтів, які приймають циклоспорин, кларитроміцин, ітраконазол або певні інгібітори протеаз. Слід уникати лікування аторвастатином у пацієнтів, які приймають циклоспорин або інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір), або інгібітор протеази вірусу гепатиту С (телапревір). Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з ВІЛ, що приймають лопінавір + ритонавір, та застосовувати у найнижчій необхідній дозі. У пацієнтів, що приймають кларитроміцин, ітраконазол або у пацієнтів з ВІЛ, що приймають у комбінації саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, терапевтичну дозу аторвастатину слід обмежити дозою у 20В мг, а також рекомендується проводити належні клінічні обстеження для забезпечення застосування найменшої необхідної дози аторвастатину. У пацієнтів, що приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатитуВ С боцепревір, лікування аторвастатином слід обмежити дозою до 40В мг, а також рекомендується проведення відповідних клінічних обстежень для забезпечення застосування найменшої необхідної дози аторвастатину (див. розділ «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).вЃ• вЃ•Застосовувати препарат по вищевказаним відповідним показанням слід у відповідному дозуванні. В В

Запобігання серцево-судинним захворюванням Для дорослих пацієнтів без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з декількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як вік, тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, низький рівень ЛПВЩ або наявність ранньої ішемічної хвороби серця у сімейному анамнезі, аторвастатин показаний для: -В В В В В В В В В В В зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда; -В В В В В В В В В В В зменшення ризику виникнення інсульту; -В В В В В В В В В В В зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації та стенокардії. Для пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу та без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з декількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як ретинопатія, альбумінурія, тютюнопаління або артеріальна гіпертензія, препарат аторвастатин показаний для: -В В В В зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда; -В В В В зменшення ризику виникнення інсульту. Для пацієнтів з клінічно вираженою ішемічною хворобою серця аторвастатин показаний для: -В В В В В В В В зменшення ризику виникнення нелетального інфаркту міокарда; -В В В В В В В В зменшення ризику виникнення летального та нелетального інсульту; -В В В В В В В В зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації; -В В В В В В В В зменшення ризику госпіталізації у зв'язку із застійною серцевою недостатністю; -В В В В В В В В зменшення ризику виникнення стенокардії. Гіперліпідемія -В В Як доповнення до дієти, щоб зменшити підвищені рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, аполіпопротеїнуВ В та тригліцеридів, а також для підвищення рівня холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготною сімейною та несімейною) та змішаною дисліпідемією (типиВ IIa та IIb заВ класифікацією Фредріксона). -В В Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів з підвищеними рівнями тригліцеридів у сироватці крові (типВ IV заВ класифікацією Фредріксона). -В В В В В В В В В В В В В В В В Для лікування пацієнтів з первинною дисбеталіпопротеїнемією (типВ III за класифікацією Фредріксона), у тих випадках, коли дотримання дієти є недостатньо ефективним. -В В В В Для зменшення загального холестерину та холестерину ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад аферез ЛПНЩ), або якщо такі методи лікування недоступні. В В

Специфічного лікування при передозуванні препаратом немає. У випадку передозування пацієнту слід проводити симптоматичне та підтримуюче лікування. Необхідно перевірити функцію печінки та контролювати рівень креатинкінази. Через високий ступінь зв’язування препарату з білками плазми не слід очікувати значного підсилення кліренсу препарату за допомогою гемодіалізу. В В

Препарат протипоказаний вагітним жінкам та жінкам, які можуть завагітніти. Статини можуть завдавати шкоди плоду при застосуванні вагітним жінкам. Аторвастатин можна застосовувати жінкам репродуктивного віку, тільки якщо дуже малоймовірно, що такі пацієнтки завагітніють та вони були проінформовані про потенційні фактори ризику. Якщо жінка завагітніла у період лікування препаратом, слід негайно припинити прийом препарату таВ повторно проконсультувати пацієнтку стосовно потенційних факторів ризику для плода та відсутності відомої клінічноїВ користі від продовження прийому препарату у період вагітності. При нормальному перебігу вагітності рівні сироваткового холестерину та тригліцеридів підвищуються. Прийом гіполіпідемічних лікарських засобів у період вагітності не матиме корисного ефекту, оскільки холестерин та його похідні необхідні для нормального розвитку плода. Атеросклероз – це хронічний процес, а, отже, перерва у прийомі гіполіпідемічних препаратів у період вагітності не повинна мати значного впливу на результати довгострокового лікування первинної гіперхолестеринемії. Адекватних та добре контрольованих досліджень застосування аторвастатину у період вагітності не проводилось. Надходили рідкісні повідомлення про вроджені аномалії після внутрішньоутробної експозиції до статинів. При проспективному спостереженні приблизно 100В випадків вагітностей у жінок, які лікувалися іншими препаратами групи статинів, частотаВ випадків вроджених аномалій плода, викиднів та внутрішньоутробних смертей/мертвонароджень не перевищувала частоти, очікуваної для загальної популяції. Однак, це дослідження могло тільки виключити 3-4-кратне підвищення ризику вроджених аномалій розвитку плода порівняно з фоновою частотою. У 89В % цих випадків лікування препаратом розпочиналося до вагітності та припинялося під час І триместру після виявлення вагітності. Період годування груддю Невідомо, чи проникає аторвастатин у грудне молоко, однак відомо, що невелика кількість іншого лікарського препарату цього класу проникає у грудне молоко. Оскільки статини потенційно здатні спричинити серйозні небажані реакції у немовлят, які знаходяться на грудному годуванні, жінкам, які потребують лікування препаратом, не слід годувати груддю своїх немовлят (див. розділ «Протипоказання»).

У даному дозуванні не застосовують дітям. В В

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від вологи при температурі не вище 25 °С. В В

Скелетні м'язи Надходили рідкісні повідомлення про випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю внаслідок міоглобінурії при застосуванні препарату та інших лікарських препаратів цього класу. Наявність в анамнезі порушення функції нирок може бути фактором ризику для розвитку рабдоміолізу. Такі пацієнти потребують більш ретельного моніторингу для виявлення порушень з боку скелетних м'язів. Аторвастатин, як і інші препарати групи статинів, іноді спричиняє міопатію, що визначається як болі у м'язах або слабкість м'язів у поєднанні з підвищенням показників креатинфосфокінази (КФК) у понад 10В разів вище верхньої межі норми. Одночасне застосування вищих доз аторвастатину з певними лікарськими препаратами, такими як циклоспорин і потужні інгібітори CYP3A4 (наприклад кларитроміцин, ітраконазол та інгібітори протеаз ВІЛ) підвищує ризик міопатії/рабдоміолізу. Надходили рідкісні повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії (ІОНМ) – аутоімунної міопатії, пов'язаної із застосуванням статинів.В ІОНМ характеризується наступними ознаками: слабкість проксимальних м'язів та підвищений рівень креатинкінази у сироватці крові, які зберігаються, незважаючи на припинення лікування статинами; м'язова біопсія виявляє некротизуючу міопатію без значного запалення; при застосуванні імуносупресивних засобів спостерігається позитивна динаміка. Можливість розвитку міопатії слід розглядати у будь-якого пацієнта з дифузними міалгіями, болісністю або слабкістю м'язів та/або значним підвищенням КФК. Пацієнтам слід порекомендувати негайно повідомляти про випадки болю у м'язах, болісності або слабкості м'язів невідомої етіології, особливо якщо це супроводжується відчуттям нездужання або підвищенням температури або якщо ознаки та симптоми захворювання м'язів зберігаються після припинення прийому препарату. Лікування препаратом слід припинити у випадку значного підвищення рівня КФК, діагностування або підозриВ на міопатію. Ризик міопатії під час лікування препаратами цього класу підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, кларитроміцину, інгібітору протеази вірусу гепатиту С телапревіру, комбінаційВ інгібіторів протеази ВІЛ, у тому числі саквінавір + ритонавір, лопінавір + ритонавір, типранавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір та фосампренавір + ритонавір, а також ніацину або антимікотиків групи азолів. Лікарі, які розглядають можливість комбінованої терапії препарату та похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, кларитроміцину, комбінацій саквінавір + ритонавір, лопінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавіру, фосампренавір + ритонавір, антимікотиків групи азолів або ліпідомодифікуючих доз ніацину, повинні ретельно зважити потенційні переваги та ризики, а також ретельно моніторити стан пацієнтів щодо будь-яких ознак або симптомів болю, болісності або слабкості у м'язах, особливо протягом початкових місяців терапії та протягом будь-якого з періодів титрування дози у напрямку збільшення будь-якого з препаратів. Слід розглянути можливість застосування низьких початкових та підтримуючих доз аторвастатину при одночасному прийомі з вищезгаданими лікарськими препаратами (див.В розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких ситуаціях може розглядатися можливість періодичногоВ визначення КФК, але немає гарантії, що такий моніторинг допоможе запобігти випадкамВ тяжкої міопатії. Повідомлялося про випадки міопатії, у тому числі рабдоміолізу, при одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином, тому аторвастатин з колхіцином слід призначати пацієнтам з обережністю (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Терапію препаратом слід тимчасово або повністю припинити у будь-якого пацієнта з гострим, серйозним станом, що вказує на розвиток міопатії, або при наявності фактору ризику розвитку ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад тяжка гостра інфекція, гіпотензія, хірургічна операція, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні та електролітичні розлади, а також неконтрольовані судоми). Порушення функції печінки Було показано, що статини, як і деякі інші гіполіпідемічні терапевтичні засоби, пов'язані з відхиленням від норми біохімічних показників функції печінки. Стійке підвищення (більш ніж у 3 рази вище верхньої межі нормального діапазону, якеВ виникло 2В рази або більше) рівнів сироваткових трансаміназ спостерігалося у 0,7В % пацієнтів, які отримували препарат під час клінічних досліджень. Частота випадків цих відхилень від норми становила 0,2В %, 0,2В %, 0,6В % таВ 2,3В % для доз препарату 10, 20, 40 та 80В мг відповідно. Під час клінічних досліджень препарату в одного пацієнта розвинулась жовтяниця. Підвищені показники функціональних проб печінки (ФПП) у інших пацієнтів не були пов'язані з жовтяницею або іншими клінічними ознаками та симптомами. Після зменшення дози перерви у застосуванні препарату або припинення його застосування рівні трансаміназ поверталися до рівнів перед лікуванням або приблизно цих рівнів без залишкових явищ. 18 з 30В пацієнтів зі стійким підвищенням показників функціональних проб печінки продовжували лікування препаратом у менших дозах. Перед тим як розпочинати терапію препаратом, рекомендується отримати результати аналізів показників ферментів печінки та здавати аналізи повторно у разі клінічної потреби. Надходили рідкісні постреєстраційні повідомлення про випадки летальної та нелетальної печінкової недостатності у пацієнтів, які приймали препарати групи статинів, у тому числі аторвастатин. У випадку серйозного ураження печінки з клінічними симптомами та/або гіпербілірубінемією або жовтяницеюВ під час застосування препарату слід негайно припинити лікування. Якщо не визначено альтернативної етіології, неВ слід повторно розпочинати лікування препаратом. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які вживають значні кількості алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Аторвастатин протипоказаний при активному захворюванні печінки або стійкому підвищенні рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. розділ «Протипоказання»). Ендокринна функція Повідомлялося про підвищення рівня HbA1c та концентрації глюкози у сироватці крові натще при застосуванні інгібіторів ГМГ‑КоА-редуктази, у тому числі й препарату аторвастатину. Статини перешкоджають синтезу холестерину та теоретично можуть ослабляти секрецію наднирникових та/або гонадних стероїдів. Клінічні дослідження показали, що аторвастатин не знижує базальну концентрацію кортизолу плазми та не пошкоджує резерв надниркових залоз. Вплив статинів на запліднюючу здатність сперми не досліджувався у достатньої кількості пацієнтів. Невідомо, яким чином препарат впливає, та й чи взагалі впливає на систему «статеві залози-гіпофіз-гіпоталамус» у жінок уВ передменопаузальний період. Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату групи статинів з лікарськими препаратами, які можуть знижувати рівні або активність ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Застосування пацієнтам з нещодавними випадками інсульту або транзиторної ішемічної атаки При post-hoc аналізі дослідження SPARCL (Stroke Prevention by Aggressive Reduction in Cholesterol Levels/Запобігання інсульту шляхом різкого зменшення рівнів холестерину), під час якого Аторвастатин у дозі 80В мг на противагу з плацебо застосовували 4731 пацієнтам без ішемічної хвороби серця, які мали в анамнезі випадки інсульту або транзиторної ішемічної атаки протягом попередніх 6В місяців, спостерігалася більша частота випадків геморагічного інсульту у групі пацієнтів, які отримували препарат у дозі 80В мг порівняно з групою плацебо (55 випадків, 2,3В % у групі аторвастатину порівняно з 33 випадками, 1,4В % у групі плацебо; СР: 1,68, 95В % ДІ: 1,09, 2,59; p=0,0168). Частота випадків летального геморагічного інсульту була подібною в усіх групах лікування (17 та 18 для груп аторвастатину та плацебо відповідно). Частота випадків нелетального геморагічного інсульту була значно вищою у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин (38, 1,6В %), порівняно з групою плацебо (16, 0,7В %). Деякі початкові характеристики, у тому числі наявність випадків геморагічного та лакунарного інсульту під час включення до дослідження, були пов'язані з вищою частотою випадків геморагічного інсульту у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин (див. розділ «Побічні реак). Серед пацієнтів, які отримували Аторвастатин у клінічних дослідженнях, 40В % пацієнтів були віком від 65В років, а 7В % пацієнтів були віком від 75В років. Не спостерігалося жодної загальної відмінності у безпеці та ефективності препарату між цими пацієнтами та молодшими пацієнтами, так само як не було зареєстровано жодних відмінностей у відповіді на лікування між пацієнтами літнього віку та молодшими пацієнтами згідно з іншим клінічним досвідом, проте не можна виключати більшу чутливість деяких старших пацієнтів. Оскільки старший вік (понад 65В років) єВ фактором схильності до міопатії, слід з обережністю призначати препарат людям літнього віку. Печінкова недостатність Аторвастатин протипоказаний пацієнтам з активним захворюванням печінки, включаючи стійке підвищення рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакологічні властивості»). До початку лікування Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до розвитку рабдоміолізу. До початку лікування статинами у пацієнтів, схильних до розвитку рабдоміолізу, слід визначати рівень КК при: - порушенні функції нирок; - гіпофункції щитовидної залози; - спадкових розладах м’язової системи у родинному або особистому анамнезі; - перенесених у минулому випадках токсичного впливу статинів або фібратів на м’язи; - перенесених у минулому захворюваннях печінки та/або вживанні великих кількостей алкоголю. Для пацієнтів літнього віку (понад 70 років) необхідність проведення означених заходів слід оцінювати з урахуванням наявності інших факторів схильності до розвитку рабдоміолізу. Підвищення рівня препарату у плазмі крові, можливе, зокрема, у разі взаємодії та застосування особливим популяціям пацієнтів, у тому числі пацієнтам зі спадковими хворобами. У таких випадках рекомендовано оцінювати співвідношення ризиків та можливої користі від лікування та проводити клінічний моніторинг стану пацієнтів. Якщо до початку лікування рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування розпочинати не слід. Вимірювання рівня креатинкінази Рівень креатинкінази не слід визначати після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності будь-яких можливих альтернативних причин підвищення рівня КК, оскільки це може ускладнити розшифрування результатів. Якщо на початковому рівні спостерігається значне підвищення КК (перевищення ВМН більш ніж у 5 разів), то через 5-7 днів необхідно провести повторне визначення для підтвердження результату. Під час лікування Пацієнти повинні знати про необхідність негайно повідомляти про розвиток болю у м’язах, судом чи слабкості, особливо коли вони супроводжуються нездужанням або гарячкою. У випадку появи цих симптомів під час лікування аторвастатином необхідно визначити рівень КК у цього пацієнта. Якщо рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування слід припинити. Доцільність припинення лікування слід також розглянути, якщо підвищення рівня КК не сягає п’ятикратного перевищення ВМН, але симптоми з боку м’язів мають тяжкий характер та щоденно стають причиною неприємних відчуттів. Після зникнення симптомів та нормалізації рівня КК можна розглянути можливість відновлення лікування аторвастатином або початку лікування альтернативним статином за умови застосування мінімальної можливої дози препарату та ретельного нагляду за станом пацієнта. Лікування аторвастатином необхідно припинити, якщо спостерігається клінічно значуще підвищення рівня КК (перевищення ВМН більш ніж у 10 разів) або у випадку встановлення діагнозу рабдоміолізу (або підозри на розвиток рабдоміолізу). Одночасне застосування з іншими лікарськими препаратами Ризик розвитку рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину з деякими лікарськими препаратами, що можуть збільшити концентрацію аторвастатину у плазмі крові. Прикладами таких препаратів можуть виступати потужні інгібітори CYP3A4 або транспортних білків: циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, посаконазол та інгібітори протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом та іншими похідними фібрової кислоти, еритроміцином, ніацином та езетимібом також зростає ризик виникнення міопатій. Якщо можливо, слід застосовувати інші лікарські препарати (що не взаємодіють з аторвастатином) замість вищезгаданих. Якщо необхідно проводити одночасне лікування аторвастатином та згаданими препаратами, слід ретельно зважити користь та ризики від одночасного лікування. Якщо пацієнти приймають лікарські препарати, що підвищують концентрацію аторвастатину у плазмі крові, рекомендується знижувати дозу аторвастатину до мінімальної. Крім того, у випадку застосування потужних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість застосування меншої початкової дози аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану цих пацієнтів. Не рекомендується одночасно призначати аторвастатин та фузидову кислоту, тому варто розглянути можливість тимчасової відміни аторвастатину на період лікування фузидовою кислотою. Інтерстиціальна хвороба легенів Під час лікування деякими статинами (особливо під час тривалого лікування) були описані виняткові випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легенів. До проявів хвороби можна віднести задишку, непродуктивний кашель та загальне погіршення самопочуття (стомлюваність, зниження маси тіла та гарячка). У разі виникнення підозри на інтерстиціальну хворобу легенів слід припинити лікування статинами. Обмеження застосування Препарат не досліджували за умов, коли основним відхиленням від норми з боку ліпопротеїнів є підвищення рівня хіломікронів (типи I та V за класифікацією Фредріксона). В В

діюча речовина: atorvastatin; 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить аторвастатину кальцію пропіленгліколю сольвату 44В мг, що еквівалентно аторвастатину 40 мг; допоміжні речовини: кальцію ацетат, натрію кроскармелоза, натрію карбонат безводний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, гіпромелоза, гідроксипропілцелюлоза, поліетиленгліколь 8000, титану діоксид (ЕВ 171). В В

Ризик розвитку міопатії під час лікування статинами підвищується у разі одночасного застосування похідних фіброєвої кислоти, ліпідомодифікаційних доз ніацину, циклоспорину або потужних інгібіторів CYPВ 3A4 (наприклад кларитроміцину, інгібіторів протеази ВІЛ та ітраконазолу) (див. розділи «Особливості застосування» таВ «Фармакологічні властивості»). Потужні інгібітори CYPВ 3A4. Аторвастатин метаболізується цитохромом P450В 3A4. Одночасне застосування препарату з потужними інгібіторами CYPВ 3A4 може призвести до підвищення концентрацій аторвастатину у плазмі крові (див. таблицю 3 та детальну інформацію, наведену нижче). Ступінь взаємодії та підсилення дії залежать від мінливості впливу на CYPВ 3A4. Слід по можливості уникати одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад з циклоспорином, телітроміцином, кларитроміцином, делавірдином, стирипентолом, кетоконазолом, вориконазолом, ітраконазолом, посаконазолом та інгібіторами протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавіром, лопінавіром, атазанавіром, індинавіром, дарунавіром). Якщо неможливо уникнути одночасного застосування цих препаратів з аторвастатином, слід розглянути можливість застосування меншої початкової та максимальної доз аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану пацієнта (див. таблицю 1). Помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флюконазол) можуть підвищувати концентрацію аторвастатину у плазмі крові (див. таблицю 1). Одночасне застосування еритроміцину та статинів супроводжується підвищенням ризику розвитку міопатії. Дослідження взаємодії лікарських препаратів для оцінки впливу аміодарону або верапамілу на аторвастатин не проводились. Відомо, що аміодарон та верапаміл пригнічують активність CYP3A4, а отже, одночасне призначення цих препаратів з аторвастатином може призвести до збільшення експозиції аторвастатину. Таким чином, при одночасному застосуванні аторвастатину та цих помірних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість призначення менших максимальних доз аторвастатину. Також рекомендовано проводити клінічний моніторинг стану пацієнта після початку лікування інгібітором або після корекції його дози. Грейпфрутовий сік. Містить один або більше компонентів, що інгібують CYPВ 3A4 та можуть підвищувати концентрації аторвастатину у плазмі крові, особливо при надмірному споживанні грейпфрутового соку (більше 1,2В літраВ наВ добу). Кларитроміцин. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні препарату у дозіВ 80В мг та кларитроміцину (500В мг двічі на добу) порівняно із застосуванням тільки препарату (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Отже, пацієнтам, які приймають кларитроміцин, слід з обережністю застосовувати препарат уВ дозі вище 20В мг (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»). Комбінація інгібіторів протеаз. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні препарату з декількома комбінаціями інгібіторів протеази ВІЛ, а також з інгібітором протеази вірусу гепатиту С телапревіром порівняно із застосуванням тільки препарату. Тому дляВ пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір + ритонавір або інгібітор протеази вірусу гепатитуВ C телапревір, слід уникати одночасного застосування із препаратом. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ лопінавір + ритонавір, та застосовувати у найнижчій необхідній дозі. Для пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату не повинна перевищувати 20В мг та застосовувати їх з обережністю (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»). При застосуванні пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатитуВ С боцепревір, доза препарату не повинна перевищувати 40В мг, а також рекомендується проведення ретельного клінічного моніторингуВ пацієнтів. Ітраконазол. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні препарату у дозі 40В мг та ітраконазолу у дозі 200В мг. Отже, у пацієнтів, які приймають ітраконазол, слід бути обережними, якщо доза препарату перевищує 20В мг (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»). Циклоспорин. Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортера OATP1B1. Інгібітори OATP1B1 (наприклад циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалось при одночасному застосуванні препарату у дозі 10В мг та циклоспорину у дозі 5,2В мг/кг/добу порівняно ізВ застосуванням тільки препарату. Слід уникати одночасного застосування препарату та циклоспорину (див. розділ «Особливості застосування»). Медичні рекомендації щодо застосування лікарських препаратів, що взаємодіють, підсумовано у таблиціВ 3 (див. також розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»). ТаблицяВ 3. Взаємодії лікарських засобів, пов'язані зВ підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу Препарати, що взаємодіють Медичні рекомендації щодоВ застосування Циклоспорин, інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір), інгібітор протеази вірусу гепатитуВ С (телапревір) Уникати застосування аторвастатину Інгібітор протеази ВІЛ (лопінавірВ + ритонавір) Застосовувати з обережністю таВ у найменшій необхідній дозі Кларитроміцин, ітраконазол, інгібітори протеази ВІЛ (саквінавір + ритонавір*, дарунавір + ритонавір, фосампренавір, фосампренавірВ +В ритонавір) Не перевищувати дозу 20В мг аторвастатину на добу Інгібітор протеази ВІЛ (нелфінавір) Інгібітор протеази вірусу гепатиту С (боцепревір) Не перевищувати дозу 40В мг аторвастатину на добу *Застосовувати з обережністю та в найменшій необхідній дозі. Гемфіброзил. У зв'язку з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази з гемфіброзилом слід уникати сумісного застосування препарату з гемфіброзилом (див. розділ «Особливості застосування»). Інші фібрати. Оскільки відомо, що ризик розвитку міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному прийомі інших фібратів, препарат слід застосовувати з обережністю при сумісному використанні з іншими фібратами (див. розділ «Особливості застосування). Ніацин. Ризик виникнення побічних явищ з боку скелетних м'язів може збільшуватися при застосуванні препарату уВ комбінації з ніацином, а отже, за таких умов слід розглянути можливість зниження дози препарату (див. розділ «Особливості застосування»). Рифампін або інші індуктори цитохрому P450В 3A4. Одночасне застосування препарату з індукторами цитохрому P450В 3A4 (наприклад ефавіренз, рифампін) може призводити до нестійкого зменшення концентрації аторвастатину у плазмі крові. Через механізм подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасне застосування препарату з рифампіном, оскільки було показано, що відстрочене застосування препарату після введення рифампіну пов'язане зі значним зниженням концентрацій аторвастатину у плазмі крові. Дилтіазему гідрохлорид Одночасний прийом аторвастатину (40 мг) та дилтіазему (240 мг) супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину у плазмі крові. Циметидин У результаті проведених досліджень ознак взаємодії аторвастатину та циметидину не виявлено. Антациди Одночасний пероральний прийом аторвастатину та суспензії антацидного препарату, що містить магній та алюмінію гідроксид, супроводжується зниженням концентрації аторвастатину у плазмі крові приблизно на 35 %. При цьому гіполіпідемічна дія аторвастатину не змінювалась. Колестипол Концентрація аторвастатину у плазмі крові була нижчою (приблизно на 25 %) при одночасному прийомі аторвастатину та колестиполу. При цьому гіполіпідемічна дія комбінації аторвастатину та колестиполу перевищувала ефект, який дає прийом кожного з цих препаратів окремо. Азитроміцин Одночасне призначення аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) не супроводжувалося змінами концентрації аторвастатину у плазмі крові. Інгібітори транспортних білків Інгібітори транспортних білків (наприклад циклоспорин) здатні підвищувати рівень системної експозиції аторвастатину (див. таблицю 1). Вплив пригнічення накопичувальних транспортних білків на концентрацію аторвастатину в клітинах печінки невідомий. Якщо уникнути одночасного призначення цих препаратів неможливо, рекомендовано зниження дози та проведення клінічного моніторингу ефективності аторвастатину (див. таблицю 1). Езетиміб Застосування езетимібу як монотерапії пов’язують з розвитком явищ з боку м’язової системи, у тому числі рабдоміолізу. Таким чином, при одночасному застосуванні езетимібу та аторвастатину ризик розвитку цих явищ збільшується. Рекомендовано проводити належний клінічний моніторинг стану таких пацієнтів. Фузидова кислота Дослідження взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не проводились. Як і у випадку з іншими статинами, у постмаркетинговому періоді при одночасному прийомі аторвастатину та фузидової кислоти спостерігалися явища з боку м’язової системи (у тому числі рабдоміоліз). Механізм взаємодії залишається невідомим. Пацієнти потребують пильного нагляду, може потребуватися тимчасове призупинення лікування аторвастатином. Дигоксин. При одночасному застосуванні багаторазових доз препарату та дигоксину рівноважні концентрації дигоксину у плазмі крові підвищуються приблизно на 20В %. Слід належним чином контролювати стан пацієнтів, які приймають дигоксин. Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування препарату з пероральними контрацептивами підвищувало значення AUC для норетиндрону та етинілестрадіолу. Ці підвищення слід братиВ до уваги при виборі перорального контрацептива для жінки, яка приймає даний лікарський засіб. Варфарин. Препарат не чинив клінічно значущої дії на протромбіновий час при застосуванні у пацієнтів, якіВ проходили довготривале лікування варфарином. Колхіцин. При одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином повідомлялося про випадки міопатії, уВ томуВ числі рабдоміолізу, тому слід з обережністю призначати аторвастатин з колхіцином. Інші лікарські засоби Клінічні дослідження показали, що одночасне застосовування аторвастатину і гіпотензивних препаратів та його застосування в ході естроген-замісної терапії не супроводжувалось клінічно значимими побічними ефектами. Досліджень взаємодії з іншими препаратами не проводилось. В В

· Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату. · Активне захворювання печінки, яке може включати стійке підвищення рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології. В В

Клінічні небажані реакції, що виникали у 2В % пацієнтів та більше, якіВ отримували лікування будь-якою дозою препарату з частотою, вищою ніжВ плацебо, незалежно від причинного зв'язку (%В пацієнтів) Таблиця 4 Небажана реакція* Будь-яка доза N=8755 10В мг N=3908 20В мг N=188 40В мг N=604 80В мг N=4055 Плацебо N=7311 Назофарингіт 8,3 12,9 5,3 7 4,2 8,2 Артралгія 6,9 8,9 11,7 10,6 4,3 6,5 Діарея 6,8 7,3 6,4 14,1 5,2 6,3 Біль у кінцівках 6 8,5 3,7 9,3 3,1 5,9 Інфекція сечовивідних шляхів 5,7 6,9 6,4 8 4,1 5,6 Диспепсія 4,7 5,9 3,2 6 3,3 4,3 Нудота 4 3,7 3,7 7,1 3,8 3,5 М'язово-скелетний біль 3,8 5,2 3,2 5,1 2,3 3,6 М'язові спазми 3,6 4,6 4,8 5,1 2,4 3 Міалгія 3,5 3,6 5,9 8,4 2,7 3,1 Безсоння 3 2,8 1,1 5,3 2,8 2,9 Фаринголарингеальний біль 2,3 3,9 1,6 2,8 0,7 2,1 * Небажана реакція > 2В % у будь-якій дозі більше ніж плацебо До інших небажаних реакцій, про які повідомлялося під час плацебо-контрольованих досліджень, належать: загальні порушення: відчуття нездужання, пірексія; з боку травної системи: шлунково-кишковий дискомфорт, відрижка, метеоризм, гепатит, холестаз; з боку скелетно-м'язової системи: м'язово-скелетний біль, підвищена втомлюваність м'язів, біль у шиї, набрякання суглобів, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля); з боку метаболізму та харчування: підвищення трансаміназ, відхилення від норми функціональних проб печінки, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення активності креатинфосфокінази, гіперглікемія; зВ боку нервової системи: кошмарні сновидіння; з боку дихальної системи: носова кровотеча; з боку шкіри та її придатків: кропив'янка; з боку органів зору: нечіткість зору, порушення зору; з боку органів слуху та рівноваги: шум у вухах; з боку сечостатевої системи: лейкоцитоурія; з боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія. Частоту виникнення побічних реакцій визначали таким чином: часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); рідкісні (> 1/10000, < 1/1000); надзвичайно рідкісні (< 1/10000). Порушення функції нервової системи: часто: головний біль; нечасто: запаморочення, парестезія, гіпестезія, дисгевзія, амнезія; рідкісні: периферичні нейропатії. Порушення функції шлунково-кишкового тракту: часто: закреп; нечасто: панкреатит, блювання. Порушення функції скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: часто: біль у суглобах, біль у спині; рідкісні: міопатія, міозит, рабдоміоліз. Загальні порушення: нечасто: астенія, біль у грудях, периферичні набряки, стомлюваність. Порушення метаболізму та харчування: нечасто: гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія. Порушення функції печінки та жовчного міхура: надзвичайно рідкісні: печінкова недостатність. Порушення з боку шкіри та сполучної тканини: шкірні висипання, свербіж, алопеція; рідкісні: ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (у тому числі мультиформна еритема), синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Розлади дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часті: біль у горлі та гортані. Розлади системи крові та лімфатичної системи: рідкісні: тромбоцитопенія. Розлади імунної системи: часто: алергічні реакції; надзвичайно рідкісні: анафілаксія. Розлади органів зору: нечасто: затуманення зору. Зміни результатів лабораторних аналізів: часто: відхилення результатів функціональних проб печінки, підвищення активності креатинфосфокінази крові; нечасто: позитивний результат аналізу на вміст лейкоцитів у сечі. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ КоА-редуктази, у пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігали підвищення активності трансаміназ сироватки крові. Ці зміни зазвичай були слабко вираженими, тимчасовими та не потребували втручання або лікування. Клінічно значуще підвищення активності трансаміназ сироватки крові (перевищення верхньої межі норми більш ніж у 3 рази) спостерігали у 0,8 % пацієнтів, які приймали аторвастатин. Це підвищення мало дозозалежний характер та було оборотним у всіх пацієнтів. У 2,5 % пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігали зростання активності креатин-кінази сироватки крові, що більш ніж у 3 рази перевищувала верхню межу норми. Це збігається зі спостереженнями при застосуванні інших інгібіторів ГМГ КоА-редуктази у ході клінічних дослідженнь. У 0,4 % пацієнтів, які отримували аторвастатин, спостерігалися рівні, що перевищували верхню межу норми більш ніж у 10 разів. Побічні реакції, які виникли під час клінічних досліджень: інфекція сечовивідного тракту, цукровий діабет, інсульт. Досвід постреєстраційного застосування препарату. Протягом постреєстраційного застосування препарату були виявлені нижчезазначені небажані реакції. Оскільки про ці реакції повідомляється на добровільній основі від популяції невідомого розміру, не завжди можливо достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату. До небажаних реакцій, пов'язаних із лікуванням препаратом, зареєстрованих після виходу препарату на ринок, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку, належать реакції: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, бульозні висипання (у тому числі ексудативна багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), рабдоміоліз, міозит, підвищена втомлюваність, розрив сухожилля, летальна та нелетальна печінкова недостатність, запаморочення, депресія, периферична нейропатія та панкреатит. Надходили рідкісні повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії, пов'язаної із застосуванням статинів (див. розділ «Особливості застосування»). Надходили рідкісні постреєстраційні повідомлення про когнітивні розлади (наприклад втрата пам'яті, безпам'ятність, амнезія, порушення пам'яті, сплутаність свідомості), пов'язані із застосуванням статинів. Ці когнітивні розлади були зареєстровані при застосуванні всіх статинів. Звіти загалом не відносились до категорії серйозних небажаних реакцій таВ ці проявиВ були оборотними після припинення прийому статинів, з різним часом до початку прояву симптому (від 1В дня до кількох років) та зникнення симптому (медіана тривалості становила 3В тижні). Під час застосування деяких статинів були описані такі небажані явища: розлад статевої функції; виняткові випадки інтерстиціальної хвороби легенів, особливо під час довгострокового лікування. Під час постмаркетингових спостережень повідомлялося про нижчезазначені побічні реакції. Порушення функції кровоносної та лімфатичної системи: тромбоцитопенія. Порушення функції імунної системи: алергічні реакції, анафілаксія (у тому числі анафілактичний шок). Порушення метаболізму та харчування: збільшення маси тіла. Порушення функції нервової системи: головний біль, гіпестезія, дисгевзія. Розлади шлунково-кишкового тракту: біль у животі. Порушення функції органів слуху та лабіринту: шум у вухах. Шкіра та підшкірна тканина: кропив'янка. Порушення функції скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: артралгія, біль у спині. Загальні порушення: біль у грудях, периферичний набряк, нездужання, втома. Зміни результатів лабораторних аналізів: підвищення активності аланін-амінотрансферази, підвищення активності креатинфосфокінази крові. В В Термін придатності. Для таблеток у блістері – 2 роки. Для таблеток у банці – 18 місяців. В В

Здійснює дуже незначний вплив на швидкість реакції під час керування автотранспортом або роботі з іншими механізмами. В В

Виробництво нерозфасованого продукту, дозвіл на випуск серії: Головний офіс, 150 Сігнет Драйв, Торонто, Онтаріо, M9L 1T9, Канада / Head Office, 150 Signet Drive, Toronto, ON, M9L 1T9, Canada. Виробництво за повним циклом: Етобікок сайт, 50 Стейнвей БЛВД, Етобікок, Онтаріо, Канада, M9W 6Y3 / Etobicoke site, 50 Steinway BLVD, Etobicoke, Ontario, Canada, M9W 6Y3. В В Повідомити про побічну реакцію або відсутність ефективності при застосуванні лікарського засобу Ви можете за телефонами (цілодобово): +380 44В 207 51 97 або +380 50В 414 39 39; а також за електронною адресою: DrugSafetyUa@drreddys.com

Фармакодинаміка. Аторвастатин є інгібітором 3-гідрокси-3-метилглутарил-коферментВ A (ГМГ-КоА) редуктази. Цей фермент каталізує перетворення ГМГ-КоА в мевалонат – раннійВ етап біосинтезу холестерину, який обмежує швидкість його утворення. Аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, від якого залежить швидкість перетворення 3-гідрокси-3-метилглутарил-коферментуВ A в мевалонат, речовину-попередник стеролів, у тому числі холестерину. Холестерин та тригліцериди циркулюють у кровотоку у комплексі з ліпопротеїнами. Ці комплекси розділяються за допомогою ультрацентрифугування на фракції ЛПВЩ (ліпопротеїни високої щільності), ЛППЩ (ліпопротеїни проміжної щільності.), ЛПНЩ (ліпопротеїни низької щільності) та ЛПДНЩ (ліпопротеїни дуже низької щільності). Тригліцериди (ТГ) та холестерин у печінці включаються до складу ЛПДНЩ та вивільняються у плазму крові для транспортування у периферичні тканини. ЛПНЩ формуються з ЛПДНЩ та катаболізуються шляхом взаємодії зВ високоафінними рецепторами ЛПНЩ. Клінічні та патологоанатомічні дослідження показують, що підвищені рівні загального холестерину (ЗХ), холестерину ЛПНЩ (ХС-ЛПНЩ) та аполіпопротеїнуВ В (aпoВ B) у плазмі крові сприяють розвитку атеросклерозу у людини та є факторами ризику для розвитку серцево-судинних захворювань, у той час як підвищені рівні холестерину ЛПВЩ пов'язані зі зниженим ризиком серцево-судинних захворювань. Аторвастатин також зменшує продукування ЛПНЩ таВ кількість цих частинок, рівень холестерину ЛПНЩ у деяких пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, тобто групи людей, які рідко відповідають на лікування іншими гіполіпідемічними лікарськими засобами. Чисельні клінічні дослідження показали, що підвищені рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ та aпoВ B (мембранний комплекс для холестерину ЛПНЩ) провокують розвиток атеросклерозу. Подібним чином, знижені рівні холестерину ЛПВЩ (та його транспортного комплексу – апоВ A) пов'язані з розвитком атеросклерозу. Епідеміологічні дослідження встановили, що серцево-судинна захворюваність і летальність змінюються прямо пропорційно доВ рівня загального холестерину та холестерину ЛПНЩ та зворотно пропорційно до рівня холестерину ЛПВЩ. Аторвастатин знижує рівні загального холестерину, холестерину ЛПНЩ та апоВ В у пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несімейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією. Аторвастатин також знижує рівні холестерину ЛПДНЩ та ТГ, а також зумовлює нестійке підвищення рівня холестерину ЛПВЩ та аполіпопротеїнуВ A-1. Аторвастатин знижує рівень загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, холестерину ЛПДНЩ, апоВ В, тригліцеридів та ХС-не-ЛПВЩ, а також підвищує рівень холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з ізольованою гіпертригліцеридемією. Аторвастатин знижує ХС-ЛППЩ у пацієнтів зВ дисбеталіпопротеїнемією. Подібно до ЛПНЩ ліпопротеїни, збагачені холестерином та тригліцеридами, у тому числі ЛПДНЩ, ЛППЩ та рештки, також можуть сприяти розвитку атеросклерозу. Підвищені рівні тригліцеридів у плазмі крові часто виявляються у тріаді з низькими рівнями ХС-ЛПВЩ та маленькими часточками ЛПНЩ, а також у сполученні з неліпідними метаболічними факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця. Не було послідовно доведено, що загальний рівень тригліцеридів плазми як такий є незалежним фактором ризику для розвитку ішемічної хвороби серця. Крім того, неВ булоВ встановлено незалежного впливу підвищення рівня ЛПВЩ або зниження рівня тригліцеридів на ризик коронарної таВ серцево-судинної захворюваності та летальності. Аторвастатин як і його деякі метаболіти, є фармакологічно активними у людини. Головним місцем дії аторвастатину єВ печінка, яка відіграє головну роль у синтезі холестерину та кліренсі ЛПНЩ. Доза препарату, на відміну від системної концентрації препарату, краще корелює зі зменшенням рівня холестерину ЛПНЩ. Індивідуальний підбір дози препарату слідВ здійснювати залежно від терапевтичної відповіді (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Фармакокінетика. Абсорбція Аторвастатин швидко абсорбується після перорального прийому; максимальні концентрації в плазмі крові (Cmax) досягаються протягом 1-2 годин. Ступінь абсорбції підвищується пропорційно дозі аторвастатину. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить приблизно 14В %, а системна доступність інгібуючої активності відносно ГМГ-КоА-редуктази – приблизно 30В %. Низька системна біодоступність зумовлена пресистемним кліренсом у слизовій оболонці шлункового тракту та біотрансформацією під час первинного проходження через печінку. Прийом їжі зменшує швидкість та ступінь всмоктування препарату приблизно на 25В % та 9В % відповідно, що підтверджується рівнем максимальної концентрації та AUC, зниження рівня Х-ЛПНЩ не залежить від часу застосування. Концентрація аторвастатину в плазмі крові після прийому препарату ввечері нижче, ніж після прийому вранці (перевищує максимальну концентрацію та рівень AUC приблизно на 30В %). Незважаючи на це, зниження рівня Х-ЛПНЩ не залежить від часу прийому препарату. Розподіл Середній об’єм розподілу аторвастатину становить приблизно 381В л. Зв’язування аторвастатину з білками плазми крові становить ВіВ 98В %. Якщо значення співвідношення еритроцити/плазма крові становить приблизно 0,25, це вказує на низький рівень пенетрації препарату в еритроцити. На підставі спостережень у щурів вважається, що аторвастатин здатний проникати у жіноче грудне молоко (див. розділи «Протипоказання», «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Особливості застосування»). Метаболізм Аторвастатин метаболізується за участі цитохрому P450 3A4 (CYP3A4) до орто- та парагідроксильованих похідних і різних продуктів бета-окиснення. В умовах in vitro інгібування ГМГ-КоА-редуктази орто- і парагідроксильованими метаболітами еквівалентно інгібуванню аторвастатином. Приблизно 70В % інгібуючої активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок циркулюючих активних метаболітів. Екскреція Аторвастатин в основному елімінується з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму. Однак лікарський засіб не піддається значній ентерогепатичній рециркуляції. Середній період напіввиведення аторвастатину з плазми крові у людей становить приблизно 14В годин. Період напівжиття інгібуючої активності у відношенні ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 годин через участь активних метаболітів. Після перорального прийому препарату з сечею виділяється менше ніж 2 % дози. Популяції пацієнтів Пацієнти літнього віку. Концентрації аторвастатину у здорових добровольців літнього віку були вище ( приблизно 40 % для Cmax та 30В % для AUC), ніж у досліджуваних добровольців молодого віку. Наявні дані свідчать про більший ступінь зниження ЛПНЩ при застосуванні будь-якої дози препарату у пацієнтів літнього віку порівняно з молодими людьми (див. розділ «Особливості застосування»). Стать. Концентрації аторвастатину у жінок відрізняються від цих показників у чоловіків (жінки: Cmax приблизно на 20В % вище, а AUC приблизно на 10В % нижче). Однак, немає клінічно значущої відмінності у зниженні рівня холестерину ЛПНЩ при застосуванні аторвастатину у чоловіків та жінок. Порушення функції нирок. Захворювання нирок не мають впливу на концентрації аторвастатину у плазмі крові або зниження Х-ЛПНЩ, а, отже, коригування дози препарату для пацієнтів з порушеннями функції нирок не потрібне (див. розділи«Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»). Гемодіаліз. Не зважаючи на те, що у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок дослідження не проводились, вважається, що гемодіаліз не підвищує значущим чином кліренс аторвастатину, оскільки препарат інтенсивно зв'язується з білками плазми крові. Печінкова недостатність. У пацієнтів з хронічною алкогольною хворобою печінки (клас В за Чайлд-П’ю) суттєво підвищується концентрація аторвастатину та його активних метаболітів у плазмі (майже 16-кратне збільшення Cmax і 11-кратне – AUC). В В ТаблицяВ 1. Вплив одночасно застосовуваних препаратів на фармакокінетику аторвастатину Одночасно застосовувані препарати та режим дозування Аторвастатин В В Доза (мг) Зміна AUC& Зміна Cmax& #Циклоспорин 5,2В мг/кг/добу, стабільна доза 10В мг один раз на добу впродовж 28В днів ­ ↑8,7 раза ­ ↑10,7 раза #Типранавір 500В мг двічі на добу/ритонавір 200В мг двічі на добу, 7В днів 10В мг РД ­ ↑9,4 раза ­ ↑8,6 раза #Телапревір 750В мг кожні 8В годин, 10В днів 20В мг РД ­ ↑7,88 раза ­ ↑10,6 раза #, ‡Саквінавір 400В мг двічі на добу/ ритонавір 400В мг двічі на добу, 15В днів 40В мг 1 раз на добу впродовж 4В днів ­ ↑3,9В раза ­ ↑4,3В раза #Кларитроміцин 500В мг двічі на добу, 9В днів 80В мг 1В раз на добу впродовж 8В днів ­ ↑4,4 раза ­ ↑5,4В раза #Дарунавір 300В мг двічі на добу/ ритонавір 100В мг двічі на добу, 9В днів 10В мг 1В раз на добу впродовж 4В днів ­ ↑3,4 раза ­в†‘ 2,25 раза #Ітраконазол 200В мг 1В р/добу, 4В дні 40В мг РД ­ ↑3,3В раза ­ ↑20В % #Фосампренавір 700В мг двічі на добу/ ритонавір 100В мг двічі на добу, 14В днів 10В мг 1 раз на добу впродовж 4В днів ­ ↑2,53 раза ­ ↑2,84 раза #Фосампренавір 1400В мг 2В рази на добу, 14В днів 10В мг 1В раз на добу впродовж 4В днів ­ ↑2,3 раза ­ ↑4,04 раза #Нелфінавір 1250В мг 2В рази на добу, 14В днів 10В мг 1В раз на добу впродовж 28В днів ­ ↑74 % ­ ↑2,2 раза #Грейпфрутовий сік, 240В мл 1раз на добу* 40В мг 1В раз на добу ­ в†‘37В % ­ ↑16В % Дилтіазем 240В мг 1 раз на добу, 28В днів 40В мг 1В раз на добу ­в†‘ 51В % Без зміни Еритроміцин 500В мг 4В рази на добу, 7В днів 10В мг 1В раз на добу ­ в†‘33В % ­в†‘ 38В % Амлодипін 10В мг, разова доза 80В мг 1В раз на добу ­в†‘ 15В % ВЇ 12В % Циметидин 300В мг 4 рази на добу, 2В тижні 10В мг 1В раз на добу впродовж 2В тижнів ВЇ Менше ніж 1 % ВЇ 11В % Колестипол 10В мг 2В рази на добу, 28В тижнів 40В мг 1В раз на добу впродовж 28В тижнів Не визначено ВЇ 26В %** Маалокс TC® 30В мл 1 раз на добу, 17В днів 10В мг 1 раз на добу впродовж 15В днів ВЇ 33В % ВЇ 34В % Ефавіренз 600В мг 1 раз на добу, 14В днів 10В мг впродовж 3В днів ВЇ 41В % ВЇ 1В % #Рифампін 600В мг 1 раз на добу, 7В днів (при одночасному введенні) † 40В мг 1В раз на добу ­в†‘ 30В % ­ ↑2,7В раза #Рифампін 600В мг 1 раз на добу, 5В днів (окремими дозами) † 40В мг 1В раз на добу ВЇ 80В % ВЇ 40В % #Гемфіброзил 600В мг двічі на добу, 7В днівВ В 40В мг В 1В раз на добу ­в†‘ 35В % ВЇ Менше ніж 1 % #Фенофібрат 160В мг 1В раз на добу, 7В днів 40В мг 1В раз на добуВ В В В В В В В В В В В ­ ↑3В % ­ ↑2В % #Боцепревір 800В мг 3В рази на добу, 7В днів 40В мг 1В раз на добу ­ в†‘2,30В разу ­В ↑2,66В раза & Дані, зазначені як зміна у x разів, являють собою просте співвідношення між випадками одночасного застосування препаратів та застосування тільки аторвастатину (тобто 1-кратний = без зміни).В Дані, зазначені уВ %В зміни, являють собою % різницю відносно показників при застосуванні аторвастатину окремоВ (тобто, 0В % = без зміни). В # Для отримання інформації про клінічну значущість див. розділиВ «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій». * Повідомлялося про більші підвищення AUC (до 2,5 раза) та/або Cmax (до 71В %) при надмірному споживанні грейпфрутового соку (750В мл – 1,2 літра на добу або більше). ** Поодинокий зразок, взятий через 8-16В годин після прийому дози препарату. † Через механізм подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасне застосування аторвастатину з рифампіном, оскільки було показано, що відстрочене застосування аторвастатину після застосування рифампіну пов'язане зі значним зниженням концентрацій аторвастатину у плазмі крові. ‡ Доза комбінації препаратів саквінавір + ритонавір у цьому дослідженні не є клінічно застосовуваною дозою. Підвищення експозиції аторвастатину при застосуванні у клінічних умовах, імовірно, буде вищим, ніж те, яке спостерігалося у цьому дослідженні. Тому слід з обережністю застосовувати препарат у найнижчій необхідній дозі. ТаблицяВ 2. Вплив аторвастатину на фармакокінетику одночасно застосовуваних лікарських засобів Аторвастатин Одночасно застосовуваний лікарський засіб та режим дозування Препарат/доза (мг) Зміна AUC Зміна Cmax 80В мг 1В раз на добу впродовж 15В днів Антипірин, 600В мг 1В раз на добу ­ в†‘3В % ↓ 11В % 80В мг 1В раз на добу впродовж 14В днів #Дигоксин 0,25В мг 1 раз на добу, 20В днів ­ ↑15В % ­в†‘ 20В % 40В мг 1В раз на добу впродовж 22В днів Пероральні контрацептиви 1В раз на добу, 2В місяці – норетистерон 1В мг – етинілестрадіол 35В мкг ­ ↑28 % ­ ↑19В % В В ­ ↑23В % ­в†‘ 30В % 10В мг раз на добу Типранавір 500В мг 2В рази на добу /ритонавір 200В мг 2 рази на добу, 7В днів Без зміни Без зміни 10В мг 1В раз на добу впродовж 4В днів Фосампренавір 1400В мг 2В рази на добу, 14В днів ВЇ 27 % ВЇ 18 % 10В мг 1В раз на добу впродовж 4В днів Фосампренавір 700В мг 2В рази на добу /ритонавір 100В мг 2В рази на добу, 14В днів Без зміни Без зміни # Для отримання інформації про клінічну значущість див. розділВ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій». В В