Виробник ВАТ «Гедеон Ріхтер».

Умови відпуску За рецептом.

Лікарська форма Таблетки. Основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору, плоскі дископодібні таблетки, практично без запаху, з гравіруванням I?I на одній стороні. Діаметр таблеток: 9,0 ± 0,5 мм.

Упаковка 25 таблеток у блістері; по 2 блістери в картонній упаковці.

Фармацевтична група Антипсихотичні засоби. Похідні бутирофенону. Код ATХ N05А D01.

Код АТХ - НЕМАЄ

Приймати внутрішньо під час або після їди, запивати повною склянкою води. Дозування препарату для всіх показань встановлюють індивідуально, починати прийом і титрувати дозу слід під пильним наглядом лікаря. Для визначення початкової дози слід враховувати вік пацієнта, тяжкість симптомів і попередню відповідь на нейролептики. Пацієнтам літнього віку або ослабленим хворим та тим, у кого раніше були виявлені побічні реакції на нейролептики, може бути потрібна менша доза галоперидолу. Початкова доза має становити половину звичайної дози для дорослих, а потім поступово коригуватися для досягнення оптимальної відповіді на терапію. Галоперидол слід призначати у мінімальній клінічно ефективній дозі. При необхідності застосування добової дози 15 мг та вище рекомендовано використовувати препарат Галоперидол Форте, таблетки по 5 мг, у відповідних дозах. Дорослі. Лікування шизофренії або шизоафективного розладу. • 2?10 мг/добу внутрішньо, одноразово або розділити на 2 прийоми. Пацієнти з першим епізодом шизофренії, як правило, відповідають на дозу 2?4 мг/добу. Пацієнти з множинними епізодами шизофренії можуть потребувати дози до 10 мг/добу (якщо можливе застосування такого дозування). • Корекцію дози можна проводити кожні 1?7 днів. • Дози вище 10 мг/добу не демонструють більш високу ефективність у порівнянні зі звичайними дозами, проте пов’язані з більш високою частотою екстрапірамідних симптомів. Призначаючи дози вище 10 мг/добу, слід в індивідуальному порядку оцінити ризики і переваги для пацієнта. • Максимальна доза становить 20 мг/добу, оскільки ризики переважують клінічні переваги терапії в більш високих дозах. Невідкладна терапія делірію при неефективності нефармакологічних методів • 1?10 мг/добу внутрішньо, одноразово або розділити на 2?3 прийоми (якщо можливе застосування такого дозування). • Лікування слід починати з мінімальної можливої дози. У разі, якщо порушення зберігається, дозу слід збільшувати з інтервалом від 2 до 4 годин до досягнення максимальної дози 10 мг/добу. Лікування маніакальних епізодів помірного та тяжкого ступеня, пов’язаних з біполярним розладом I типу • 2?10 мг/добу внутрішньо, одноразово або розділити на 2 прийоми (якщо можливе застосування такого дозування). • Корекцію дози можна проводити кожні 1?3 дні. • Дози вище 10 мг /добу не демонструють більш високу ефективність у порівнянні зі звичайними дозами, проте пов’язані з більш високою частотою екстрапірамідних симптомів. Призначаючи дози вище 10 мг/добу, слід в індивідуальному порядку оцінити ризики і переваги для пацієнта. • Максимальна доза становить 15 мг/добу, оскільки ризики переважують клінічні переваги терапії в більш високих дозах. • Необхідність більш тривалого застосування лікарського засобу Галоперидол-Ріхтер, таблетки, слід оцінити на ранній стадії лікування (див. розділ «Особливості застосування»). Лікування гострого психомоторного збудження, пов’язаного з психотичним розладом або маніакальними епізодами біполярного розладу I типу • 5?10 мг внутрішньо, повторити прийом через 12 годин при необхідності; максимальна доза становить 20 мг/добу (якщо можливе застосування такого дозування). • Необхідність більш тривалого застосування лікарського засобу Галоперидол-Ріхтер слід оцінити на ранній стадії лікування (див. розділ «Особливості застосування»). • При переході з внутрішньом’язових ін’єкцій галоперидолу на пероральний прийом препарат Галоперидол-Ріхтер слід почати приймати в тій самій дозі (коефіцієнт перерахунку дози 1:1) з подальшим корегуванням дози відповідно до клінічної відповіді. Лікування стійкої агресії і психотичних симптомів у пацієнтів з помірною та тяжкою деменцією типу Альцгеймера і судинною деменцією, при неефективності нефармакологічних методів і при наявності ризику заподіяння шкоди собі чи іншим • 0,5?5 мг/добу внутрішньо, одноразово або розділити на 2 прийоми (якщо можливе застосування такого дозування). • Корекцію дози можна проводити кожні 1?3 дні. • Доцільність продовження лікування слід оцінювати не рідше ніж кожні 6 тижнів. Лікування тиків, включаючи синдром Туретта, у пацієнтів з тяжкими порушеннями при неефективності педагогічної терапії, психотерапії та інших лікарських засобів • 0,5?5 мг/добу внутрішньо, одноразово або розділити на 2 прийоми (якщо можливе застосування такого дозування). • Корекцію дози можна проводити кожні 1?7 днів. • Доцільність продовження лікування слід оцінювати кожні 6?12 місяців. Лікування хореї Гентінгтона легкого та помірного ступеня, коли інші лікарські засоби неефективні або погано переносяться • 2?10 мг/добу внутрішньо, одноразово або розділити на 2 прийоми (якщо можливе застосування такого дозування). • Корекцію дози можна проводити кожні 1?3 дні. Відміна терапії Рекомендовано поступово знижувати дозу галоперидолу (див. розділ «Особливості застосування»). Пропуск прийому Якщо пацієнт пропустив прийом препарату, він повинен прийняти наступну дозу як зазвичай. Не слід приймати подвійну дозу. Особливі групи пацієнтів Пацієнти літнього віку Пацієнтам літнього віку рекомендовані такі початкові дози галоперидолу: • Лікування стійкої агресії і психотичних симптомів у пацієнтів з помірною та тяжкою деменцією типу Альцгеймера і судинною деменцією, при неефективності нефармакологічних методів і при наявності ризику заподіяння шкоди собі чи іншим, ? 0,5 мг/добу. • Всі інші показання ? половина мінімальної дози для дорослих. Надалі доза може бути підібрана відповідно до реакції пацієнта на лікування. Для пацієнтів літнього віку рекомендується обережне і поступове підвищення дози. Максимальна добова доза становить 5 мг. Дози понад 5 мг/добу можна призначати тільки пацієнтам, які переносять більш високі дози, і тільки після повторної оцінки індивідуального співвідношення користі і ризику для пацієнта. Пацієнти з нирковою недостатністю Вплив ниркової недостатності на фармакокінетику галоперидолу не вивчався. Корекція дози не рекомендується, але при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю слід дотримуватися обережності. Проте пацієнтам з вираженою нирковою недостатністю може бути потрібна більш низька початкова доза з подальшим підвищенням дози з меншим кроком і через більші інтервали, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок (див. розділ «Фармакокінетика»). Пацієнти з печінковою недостатністю Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику галоперидолу не вивчався. Оскільки галоперидол піддається активному метаболізму в печінці, рекомендується зменшити початкову дозу в два рази і підвищувати її з меншим кроком і через більші інтервали, ніж у разі нормальної функції печінки (див. розділи «Особливості застосування» і «Фармакокінетика»).

Дорослі (віком від 18 років): - для лікування шизофренії або шизоафективного розладу; - для невідкладної терапії делірію у разі неефективності нефармакологічних методів; - для лікування маніакальних епізодів помірного та тяжкого ступеня, пов’язаних з біполярним розладом I типу; - для лікування гострого психомоторного збудження, пов’язаного з психотичним розладом або маніакальними епізодами біполярного розладу I типу; - для лікування стійкої агресії і психотичних симптомів у пацієнтів з помірною та тяжкою деменцією типу Альцгеймера і судинною деменцією, при неефективності нефармакологічних методів і при наявності ризику заподіяння шкоди собі чи іншим; - для лікування тиків, включаючи синдром Туретта, у пацієнтів з тяжкими порушеннями при неефективності педагогічної терапії, психотерапії та інших лікарських засобів; - для лікування хореї Гентінгтона легкого та помірного ступеня, коли інші лікарські засоби неефективні або погано переносяться.

Симптоми Передозування галоперидолу проявляється посиленням відомих фармакологічних і побічних ефектів. Найбільш вираженими симптомами є: тяжкі екстрапірамідні реакції, артеріальна гіпотензія та седативний ефект. Екстрапірамідна реакція проявляється ригідністю м’язів і генералізованим або локальним тремором. Поряд з артеріальною гіпотензією також можливий розвиток артеріальної гіпертензії. В екстремальних випадках можливий коматозний стан з пригніченням дихання і артеріальною гіпотензією, яка може бути досить тяжкою, з розвитком шокоподібного стану. Необхідно врахувати ризик розвитку шлуночкових аритмій, можливо пов’язаних з подовженням інтервалу QTc. Лікування Специфічного антидоту не існує. Проводиться підтримуюча терапія. Ефективність активованого вугілля не встановлена. Діаліз при лікуванні передозування не рекомендується, оскільки видаляється дуже незначна кількість галоперидолу (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Прохідність дихальних шляхів у пацієнтів в стані коми необхідно забезпечити за допомогою орофарингеального повітропроводу або ендотрахеальної трубки. При пригніченні дихання може бути потрібна штучна вентиляція легенів. Рекомендується моніторинг ЕКГ та показників життєво важливих функцій до відновлення нормальної ЕКГ. Для лікування тяжких аритмій рекомендуються відповідні антиаритмічні заходи. Артеріальну гіпотензію і судинний колапс можна компенсувати внутрішньовенним введенням рідини, плазми або концентрованого альбуміну, а також введенням судинозвужувальних засобів, таких як дофамін або норадреналін. Адреналін застосовувати заборонено, оскільки у поєднанні з галоперидолом він може спричинити виражену артеріальну гіпотензію. При розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів рекомендується парентеральне введення антипаркінсонічних препаратів.

Вагітність Помірна кількість даних про застосування галоперидолу вагітним жінкам (понад 400 випадків вагітності з відомим результатом) не підтверджує наявність тератогенного дії, фетотоксичності або неонатальної токсичності. Проте описано окремі випадки вроджених дефектів розвитку на фоні застосування галоперидолу в поєднанні з іншими лікарськими засобами під час вагітності. Дослідження на тваринах продемонстрували токсичний вплив на репродуктивну функцію. Як запобіжний захід рекомендується уникати застосування препарату Галоперидол-Ріхтер під час вагітності. Новонароджені, матері яких приймали антипсихотичні препарати (включаючи галоперидол) протягом третього триместру вагітності, знаходяться в групі ризику розвитку побічних ефектів, включаючи екстрапірамідний синдром і/або синдром відміни, які можуть відрізнятися за тяжкістю та тривалістю після народження. Повідомлялося про випадки ажитації, гіпертонії, гіпотонії, тремору, сонливості, дихальної недостатності або порушення вигодовування. Отже, слід ретельно контролювати стан таких новонароджених. Період годування груддю Галоперидол проникає у грудне молоко. Галоперидол в невеликих кількостях виявляється в плазмі крові і сечі новонароджених, які отримували грудне молоко жінок, які приймали галоперидол. Інформації про вплив галоперидолу на організм немовлят, що знаходяться на грудному вигодовуванні, недостатньо. Рішення про припинення грудного вигодовування або припинення терапії препаратом Галоперидол-Ріхтер необхідно приймати з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини і користі лікування для жінки. Фертильність Галоперидол підвищує концентрацію пролактину. Гіперпролактинемія може пригнічувати синтез гонадотропін-рилізинг гормону (GnRH), в гіпоталамусі, що призводить до зниження секреції гонадотропінів в гіпофізі. Це спричиняє порушення репродуктивної функції в результаті гальмування синтезу статевих стероїдів у статевих залозах чоловіків і жінок (див. розділ «Особливості застосування»).

Препарат не застосовувати дітям.

Зберігати при температурі не вище 30 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці!

Підвищення смертності у пацієнтів літнього віку з деменцією У пацієнтів з психічним розладами, які приймають антипсихотичні препарати, в тому числі галоперидол, зареєстровані поодинокі випадки раптової смерті (див. розділ «Побічні реакції»). У пацієнтів літнього віку з психозом на фоні деменції, які одержують антипсихотичні препарати, спостерігається підвищений ризик смерті. Аналіз досліджень (модальна тривалість 10 тижнів), в основному, за участю пацієнтів, які приймали атипові антипсихотичні препарати, виявив, що ризик летального наслідку у пацієнтів, які отримували лікування, в 1,6?1,7 раза перевищує такий у пацієнтів, які приймали плацебо. В ході 10-тижневого контрольованого дослідження частота летальних випадків у пацієнтів, які отримували лікування, становила близько 4,5 %, а в групі плацебо ? близько 2,6 %. Хоча причини смерті були різними, більшість летальних випадків являли собою серцево-судинні (наприклад, серцева недостатність, раптова смерть) або інфекційні (наприклад, пневмонія). Спостережні дослідження дають підстави вважати, що застосування галоперидолу у пацієнтів літнього віку також пов’язане з підвищеною смертністю. Цей зв’язок може бути більш виражений при застосуванні галоперидолу, ніж атипових антипсихотичних препаратів, найвиразніше проявляється в перші 30 днів після початку лікування і зберігається не менше 6 місяців. Якою мірою це залежить від застосовуваного лікарського засобу, а якою – від характеристик пацієнта, ще не з’ясовано. Дія на серцево-судинну систему При застосуванні галоперидолу було зареєстровано випадки подовження інтервалу QTс і/або шлуночкової аритмії, крім повідомлень про раптову смерть (див. розділи «Протипоказання» і «Побічні реакції»). Ризик зазначених розладів зростає при застосуванні високих доз препарату, у разі високих концентрацій препарату в плазмі крові, у пацієнтів, схильних до таких розладів, або при парентеральному застосуванні, особливо при внутрішньовенному введенні. Рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні пацієнтам з брадикардією, захворюваннями серця, подовженням інтервалу QTc в сімейному анамнезі або пацієнтам зі зловживанням алкоголем у великих дозах в анамнезі. Також обережність необхідна при лікуванні пацієнтів з потенційно високими концентраціями препарату в плазмі крові (див. розділ «Особливості застосування»: Повільні метаболізатори ізоферменту CYP2D6). До початку лікування рекомендується зняти вихідну ЕКГ. У ході лікування слід оцінити необхідність контролю ЕКГ з метою виявлення подовження інтервалу QTc і шлуночкових аритмій у всіх пацієнтів. Під час терапії дозу потрібно зменшити у разі подовженого інтервалу QTс. Галоперидол слід негайно відмінити, якщо інтервал QTс перевищує 500 мс. Порушення електролітного балансу, такі як гіпокаліємія і гіпомагніємія, підвищують ризик розвитку шлуночкових аритмій і повинні бути відкориговані до початку лікування галоперидолом. Тому рекомендується попередній і періодичний контроль концентрацій електролітів. Також були зареєстровані тахікардія і артеріальна гіпотензія (в тому числі ортостатична гіпотензія) (див. розділ «Побічні реакції»). При призначенні галоперидолу пацієнтам з артеріальною гіпотензією або ортостатичної гіпотензією рекомендується дотримуватися обережності. Цереброваскулярні події У рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях при застосуванні деяких атипових антипсихотичних препаратів у пацієнтів з деменцією спостерігалося підвищення ризику цереброваскулярних побічних ефектів приблизно в 3 рази. У наглядових дослідженнях, в яких порівнювалася частота інсульту у пацієнтів літнього віку, які отримували будь-який антипсихотичний препарат, і у пацієнтів, які не приймали такі лікарські засоби, виявлено підвищену частоту інсульту в першій групі пацієнтів. Ця частота може бути вищою при застосуванні всіх бутирофенонів, включаючи галоперидол. Механізм підвищення ризику невідомий. Не можна виключити підвищення ризику у інших популяцій пацієнтів. Галоперидол-Ріхтер слід застосовувати з обережністю пацієнтам з фактором ризику розвитку інсульту. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) Застосування галоперидолу асоціюється з розвитком злоякісного нейролептичного синдрому: рідкісної реакції по типу ідіосинкразії, яка характеризується гіпертермією, генералізованою ригідністю м’язів, вегетативною лабільністю, порушенням свідомості та підвищенням активності креатинфосфокінази в сироватці крові. Ранньою ознакою даного синдрому часто є гіпертермія. З появою цих симптомів слід негайно перервати лікування антипсихотичними препаратами і в умовах ретельного нагляду розпочати відповідну підтримуючу терапію. Пізня дискінезія Пізня дискінезія може виникати у деяких пацієнтів при тривалому застосуванні або відміні лікарського засобу. Синдром головним чином характеризується мимовільними ритмічними рухами язика, обличчя, рота або щелепи. Ці ознаки в деяких хворих наявні постійно. Синдром може маскуватися, коли поновлюють курс терапії, підвищують дозу або призначають інший антипсихотичний препарат. При появі симптомів пізньої дискінезії необхідно розглянути можливість відміни всіх антипсихотичних препаратів, включаючи Галоперидол-Ріхтер. Екстрапірамідні симптоми Можуть спостерігатися екстрапірамідні симптоми, наприклад тремор, ригідність, гіперсалівація, брадикінезія, акатизія і гостра дистонія. Застосування галоперидолу асоціюється з розвитком акатизії, яка характеризується суб’єктивно неприємним або тривожним занепокоєнням і потребою весь час бути в русі, часто супроводжуються неможливістю сидіти або стояти спокійно. Найбільш вірогідний розвиток акатизії протягом перших кількох тижнів лікування. Для пацієнтів з такими симптомами підвищення дози може бути шкідливим. Гостра дистонія може виникнути протягом перших кількох днів лікування препаратом Галоперидол-Ріхтер, але також повідомлялося про більш пізній її початок або розвиток після підвищення дози. Симптомами дистонії можуть бути, але не обмежуються ними: кривошия, кривляння, спазм жувальної мускулатури (тризм), випинання язика і незвичайні рухи очей, включаючи окулогірний криз. У пацієнтів чоловічої статі і осіб більш молодого віку ризик розвитку таких реакцій вищий. Розвиток гострої дистонії може вимагати припинення застосування лікарського засобу. При необхідності купірування екстрапірамідних симптомів можна застосовувати антипаркінсонічні препарати антихолінергічної дії, проте їх призначення в звичайній практиці як профілактичного заходу не рекомендується. Якщо потрібне одночасне лікування антипаркінсонічним препаратом, можливо, його доведеться продовжити після відміни препарату Галоперидол-Ріхтер, якщо призначений препарат виводиться швидше, ніж галоперидол, щоб уникнути розвитку або загострення екстрапірамідних симптомів. При одночасному застосуванні антихолінергічних препаратів, в тому числі антипаркінсонічних засобів, з препаратом Галоперидол-Ріхтер необхідно пам’ятати про можливість підвищення внутрішньоочного тиску. Напади/судоми Повідомлялося, що застосування галоперидолу може викликати судоми. Лікування хворих на епілепсію або хворих, з підвищеною схильністю до судомних станів (наприклад, синдром відміни при алкоголізмі чи церебральні порушення) потребує обережності. Порушення з боку печінки і жовчовивідних шляхів Оскільки галоперидол метаболізується в печінці, рекомендується знизити дозу і вжити запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з печінковою недостатністю (див розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості»). Повідомлялося про окремі випадки порушення функції печінки або гепатиту, найчастіше холестатичного (див. розділ «Побічні реакції»). Порушення з боку ендокринної системи Тироксин може посилити токсичність галоперидолу. Антипсихотичну терапію пацієнтам з гіпертиреозом слід застосовувати з обережністю і тільки в поєднанні з терапією, спрямованою на досягнення еутиреоїдного стану. Гормональні ефекти антипсихотичних нейролептичних препаратів включають гіперпролактинемію, яка може спричинити галакторею, гінекомастію та оліго- або аменорею (див. розділ «Побічні реакції»). Дослідження культур тканин показують, що пролактин може стимулювати ріст клітин пухлин молочної залози у людини. Хоча чіткого зв’язку між застосуванням антипсихотичних препаратів і раком молочної залози у людини в клінічних і епідеміологічних дослідженнях не виявлено, рекомендовано дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з відповідним медичним анамнезом. Пацієнтам з вихідною гіперпролактинемією і пацієнтам з можливими пролактинзалежними пухлинами препарат Галоперидол-Ріхтер необхідно застосовувати з обережністю. Дуже рідко повідомлялося про випадки гіпоглікемії і синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (див. розділ «Побічні реакції»). Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про випадки виникнення венозної тромбоемболії (ВТЕ). Оскільки у пацієнтів, які отримують лікування антипсихотичними засобами, часто присутні набуті фактори ризику розвитку ВТЕ, які повинні бути виявлені до початку і в ході лікування галоперидолом, також необхідно вжити профілактичних заходів. Відповідь на лікування та відміна препарату При шизофренії відповідь на лікування антипсихотичними препаратами може бути відстрочена. У разі відміни антипсихотичних препаратів, симптоми, пов’язані з основним захворюванням, можуть не поновлюватися і не проявлятися протягом кількох тижнів або місяців. Були рідкісні повідомлення про гострі симптоми відміни (включаючи нудоту, блювання і безсоння), що виникли після різкої відміни високих доз антипсихотичних препаратів. Рекомендується поступове зниження дози як запобіжний захід. Пацієнти з депресією Не рекомендується застосовувати Галоперидол-Ріхтер як монотерапію пацієнтам з переважанням симптомів депресії. Його можна комбінувати з антидепресантами для лікування станів, які характеризуються поєднанням депресії і психозу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Перехід від манії до депресії Існує ризик переходу манії в депресію у пацієнтів, які отримують лікування з приводу маніакальних епізодів біполярного розладу. Ретельний нагляд за пацієнтами щодо розвитку депресії із супутніми ризиками, такими як суїцидальна поведінка, є вкрай важливим для запобігання розвитку подібних станів. Повільні метаболізатори ізоферменту CYP2D6 Галоперидол-Ріхтер слід застосовувати з обережністю пацієнтам з уповільненим метаболізмом цитохрому P450 (CYP) 2D6 і та у разі одночасного прийому інгібіторів CYP3A4. Допоміжні речовини Препарат Галоперидол-Ріхтер, таблетки, містить лактозу. Препарат не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази або порушення всмоктування (мальабсорбція) глюкози і галактози.

діюча речовина: галоперидол; 1 таблетка містить галоперидолу 1,5 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний, кремнію діоксид колоїдний безводний, желатин, магнію стеарат, тальк, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат.

Дослідження взаємодій проводилися тільки за участю дорослих. Вплив на серцево-судинну систему Препарат Галоперидол-Ріхтер не можна застосовувати в поєднанні з лікарськими засобами, що спричиняють подовження інтервалу QTc (див. розділ «Протипоказання»). До таких препаратів належать: · антиаритмічні препарати класу 1А (наприклад дизопірамід, хінідин); · антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад аміодарон, дофетилід, дронедарон, ібутилід, соталол); · деякі антидепресанти (наприклад циталопрам, есциталопрам); · деякі антибіотики (наприклад азитроміцин, кларитроміцин, еритроміцин, левофлоксацин, моксифлоксацин, телітроміцин); · інші антипсихотичні препарати (наприклад похідні фенотіазину, сертиндол, пімозид, зипразидон); · деякі протигрибкові препарати (наприклад пентамідин); · деякі протималярійні препарати (наприклад галофантрин); · деякі препарати, що впливають на шлунково-кишковий тракт (наприклад доласетрон); · деякі лікарські засоби для лікування раку (наприклад тореміфен, вандетаніб); · деякі інші лікарські засоби (наприклад бепридил, метадон). Даний перелік не є вичерпним. Рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні препарату Галоперидол-Ріхтер в комбінації з лікарськими засобами, що спричиняють порушення електролітного балансу (див. розділ «Особливості застосування»). Лікарські засоби, які можуть підвищити концентрацію галоперидолу в плазмі крові Метаболізм галоперидолу здійснюється декількома шляхами (див. розділ «Фармакокінетика»). Основний шлях ? глюкуронізація і відновлення до кетонів. Також в метаболізмі бере участь система ферментів цитохрому P450, особливо CYP3A4 і в меншій мірі CYP2D6. Пригнічення цих шляхів метаболізму іншим лікарським засобом або зниження активності ізоферменту CYP2D6 може призвести до підвищення концентрації галоперидолу. Можливий адитивний ефект пригнічення активності ізоферменту CYP3A4 і зниження активності ізоферменту CYP2D6 (див. розділ «Фармакологічні властивості»). З огляду на обмежену та іноді суперечливу інформацію, потенційне підвищення концентрації галоперидолу в плазмі крові при одночасному прийомі інгібітора ізоферменту CYP3A4 і/або CYP2D6 може досягати від 20 до 40 %, хоча в деяких випадках зареєстровано підвищення до 100 %. Прикладами лікарських засобів, які можуть призвести до підвищення концентрації галоперидолу в плазмі крові (на основі клінічного досвіду або механізмів міжлікарських взаємодій), є: · інгібітори ізоферменту CYP3A4: алпразолам, флувоксамін, індинавір, ітраконазол, кетоконазол, нефазодон, позаконазол, саквінавір, верапаміл, вориконазол; · інгібітори ізоферменту CYP2D6: бупропіон, хлорпромазин, дулоксетин, пароксетин, прометазин, сертралін, венлафаксин; · комбіновані інгібітори ізоферментів CYP3A4 і CYP2D6: флуоксетин, ритонавір. · з невстановленим механізмом: буспірон. Даний перелік не є вичерпним. Підвищення концентрації галоперидолу в плазмі крові може збільшити ризик небажаних явищ, у тому числі подовження інтервалу QTc (див. розділ «Протипоказання»). Подовження інтервалу QTc спостерігалося при застосуванні галоперидолу в комбінації з інгібіторами метаболізму кетоконазолом (400 мг/добу) і пароксетином (20 мг/добу). Пацієнтам, які приймають галоперидол в поєднанні з такими лікарськими засобами, рекомендується проводити моніторинг симптомів посилення або подовження фармакологічної дії галоперидолу, а дозу препарату Галоперидол-Ріхтер у разі необхідності слід знизити. Лікарські засоби, які можуть знизити концентрацію галоперидолу в плазмі крові Одночасне застосування галоперидолу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 може призвести до поступового зниження концентрації галоперидолу в плазмі крові до такого рівня, що ефективність його також знизиться. Прикладами таких препаратів є: · карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, рифампіцин, звіробій продірявлений (Hypericum perforatum). Перелік не є вичерпним. Індукція ферментів може спостерігатися вже через кілька днів прийому препарату. Максимальна індукція ферментів, як правило, спостерігається приблизно через 2 тижні і може зберігатися деякий час після відміни терапії лікарським засобом. При одночасному застосуванні індукторів ізоферменту CYP3A4 рекомендується проводити спостереження за пацієнтом, а дозу препарату Галоперидол-Ріхтер у разі необхідності слід збільшити. Після скасування індуктора ізоферменту CYP3A4 концентрація галоперидолу може поступово зрости, отже, може виникнути необхідність знизити дозу препарату Галоперидол-Ріхтер. Відомо, що натрію вальпроат пригнічує глюкуронізацію, але не впливає на концентрацію галоперидолу в плазмі крові. Вплив галоперидолу на інші лікарські засоби Галоперидол може посилювати дію засобів, що пригнічують ЦНС, в тому числі алкоголю, снодійних, седативних препаратів і потужних анальгетиків. Також відзначалося посилення дії на ЦНС при комбінації з метилдопою. Галоперидол може послаблювати дію адреналіну і інших симпатоміметичних лікарських засобів (наприклад стимуляторів, таких як амфетаміни) і призводить до зміни антигіпертензивної дії адреноблокаторів, таких як гуанетидин. Галоперидол може послаблювати дію леводопи та інших агоністів дофаміну. Галоперидол є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Галоперидол гальмує метаболізм трициклічних антидепресантів (наприклад іміпраміну, дезипраміну), тим самим сприяючи підвищенню їх концентрації в плазмі крові. Інші форми взаємодії У рідкісних випадках при одночасному застосуванні солей літію і галоперидолу спостерігалися такі розлади: енцефалопатія, екстрапірамідні симптоми, пізня дискінезія, злоякісний нейролептичний синдром, гострий мозковий синдром і кома. Більшість цих симптомів оборотні. Чи є ці симптоми проявом певної нозологічної форми, не з’ясовано. Проте при появі подібних розладів у пацієнтів, які приймають одночасно солі літію і галоперидол, застосування препаратів необхідно негайно припинити. Виявлено антагонізм галоперидолу по відношенню до антикоагулянту феніндіону.

Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату. Кома. Пригнічення центральної нервової системи (ЦНС). Хвороба Паркінсона. Деменція з тільцями Леві. Прогресуючий супрануклеарний параліч. Анамнез подовження інтервалу QTс або вроджений синдром подовженого інтервалу QT. Нещодавно перенесений гострий інфаркт міокарда. Декомпенсована серцева недостатність. Шлуночкова аритмія або поліморфна шлуночкова тахікардія типу «пірует» в анамнезі. Некомпенсована гіпокаліємія. Одночасне застосування лікарського засобу, який спричиняє подовження інтервалу QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

За об’єднаними даними з безпеки, отриманими в клінічних дослідженнях, найбільш часто реєструвалися такі небажані реакції: екстрапірамідні розлади (34 %), безсоння (19 %), збудження (15 %), гіперкінезія (13 %), головний біль (12 %), психотичні розлади (9 %), депресія (8 %), збільшення маси тіла (8 %), тремор (8%), гіпертонус (7 %), ортостатична гіпотензія (7 %), дистонія (6 %) і сонливість (5 %). У таблиці побічні реакції перераховано в такому порядку: • зареєстровані в клінічних дослідженнях галоперидолу; • зареєстровані в клінічних дослідженнях галоперидолу деканоату і пов’язані з діючою речовиною; • з досвіду післяреєстраційного застосування галоперидолу і галоперидолу деканоату. Частоту побічних реакцій визначено на основі даних клінічних або епідеміологічних досліджень галоперидолу і представлено відповідно до такої класифікації: Дуже часті: ? 1/10 Часті: від ?1/100 до <1/10 Нечасті: від ?1/1000 до <1/100 Поодинокі: від ?1/10000 до <1/1000 Рідкісні: <1/10 000 Частота не встановлена: не може бути оцінена за наявними даними. У кожній частотній категорії побічні реакції розподілено відповідно до систем органів у порядку зменшення серйозності. Системи органів Частота побічних реакцій Дуже часті Часті Нечасті Поодинокі Частота не встановлена Порушення з боку крові і лімфатичної системи Лейкопенія Панцитопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопе-нія, нейтропенія Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Анафілактична реакція Порушення з боку ендокринної системи Гіперпролактинемія Порушення секреції антидіуретичного гормону Порушення метаболізму і харчування Гіпоглікемія Психічні розлади Ажитація, безсоння Психотичні розлади, депресія Сплутаність свідомості, втрата лібідо, зниження лібідо, неспокій Порушення з боку нервової системи Екстрапі-рамідні розлади, гіперкінезія, головний біль Пізня дискінезія, акатизія, брадикінезія, дискінезія, дистонія, гіпокінезія, гіпертонія, запаморочення, сонливість, тремор Судоми, паркінсонізм, седація, мимовільні скорочення м’язів Злоякісний нейролептичний синдром, моторна дисфункція, ністагм Акінезія, ригідність за типом «зубчастого колеса», маскоподібне обличчя Порушення з боку органів зору Окулогірний криз, порушення зору Розпливчатість зору Порушення з боку серця Тахікардія Фібриляція шлуночків, тахікардія типу «пірует», шлуночкова тахікардія, екстрасистолія Судинні розлади Артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння Задишка Бронхоспазм Набряк гортані, ларингоспазм Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Блювання, нудота, запор, сухість у роті, підвищене слиновиділення Порушення з боку печінки і жовчовивідних шляхів Відхилення від норми функціональних проб печінки Гепатит, жовтяниця Гостра печінкова недостатність, холестаз Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Висип Реакція фоточутливості, кропив’янка, свербіж, гіпергідроз Ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит, лейкоцитокластичний васкуліт Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини Кривошия, ригідність м’язів, спазми м’язів, скутість опорно-рухового апарату Тризм, посіпування м’язів Рабдоміоліз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Затримка сечі Вагітність, післяпологові і перинатальні стани Синдром відміни у новонароджених (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю») Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз Еректильна дисфункція Аменорея, галакторея, дисменорея, біль у молочних залозах, дискомфорт у молочних залозах Менорагія, порушення менструального циклу, сексуальна дисфункція Пріапізм, гінекомастія Загальні розлади і порушення в місці введення Гіпертермія, набряк, порушення ходи Раптова смерть, набряк обличчя, гіпотермія Лабораторні показники Збільшення маси тіла, зменшення маси тіла Подовження інтервалу QT на ЕКГ Подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, шлуночкові аритмії (фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія), поліморфна шлуночкова тахікардія типу «пірует» і раптова смерть були зареєстровані при застосуванні галоперидолу. Ефекти, характерні для класу антипсихотичних препаратів При застосуванні антипсихотичних препаратів були зареєстровані випадки зупинки серця. При застосуванні антипсихотичних препаратів спостерігалися випадки венозної тромбоемболії, включаючи тромбоемболію легеневої артерії і тромбоз глибоких вен. Їх частота виникнення невідома. Повідомлення про підозрювані побічні реакції Повідомляти про підозрювані побічні реакції у період постмаркетингового спостереження дуже важливо. Це дає можливість контролювати за співвідношення користь/ризик при застосуванні лікарських засобів. Медичні працівники повинні повідомляти про підозрювані побічні реакції. Термін придатності. 5 років.

Препарат Галоперидол-Ріхтер має помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. Може спостерігатися седативний ефект або порушення концентрації уваги в тій чи іншій мірі, особливо при застосуванні високих доз і на початку лікування. Ці явища можуть посилюватися при прийомі алкоголю. Пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування транспортними засобами і роботи з іншими механізмами під час лікування, поки не стане відомою їхня реакція на препарат.

Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.

Фармакодинаміка. Механізм дії Галоперидол є антипсихотичним препаратом, що належить до групи похідних бутирофенону. Він є потужним антагоністом центральних рецепторів дофаміну 2 типу, в рекомендованих дозах також проявляє низьку альфа-1 адреноблокувальну активність, не має антигістамінної або антихолінергічної активності. Фармакодинамічні ефекти Галоперидол пригнічує марення і галюцинації в результаті блокади дофамінергічних сигнальних шляхів в мезолімбічних структурах головного мозку. Центральний ефект блокування дофаміну проявляється в базальних гангліях (нігростріарних волокнах). Галоперидол ефективно усуває психомоторне збудження, чим пояснюється його сприятлива дія при маніях та інших синдромах, що супроводжуються збудженням. Вплив на базальні ядра, ймовірно, лежить в основі небажаних екстрапірамідних рухових порушень (дистонія, акатизія і паркінсонізм). Антидофамінергічна дія галоперидолу на лактотрофні клітини передньої частка гіпофіза обумовлює гіперпролактинемію внаслідок інгібування опосередкованого дофаміном тонічного гальмування секреції пролактину. Фармакокінетика. Абсорбція Середня біодоступність галоперидолу після перорального прийому таблетки становить від 60 до 70 %. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 2?6 годин після внутрішнього прийому. Відзначалася значна варіабельність концентрації в плазмі крові у різних пацієнтів. Рівноважний стан настає протягом 1 тижня від початку терапії. Розподіл Зв’язування з білками плазми крові у дорослих становить в середньому від 88 до 92 %. Ступінь зв’язування з білками плазми крові значно відрізняється у різних пацієнтів. Галоперидол швидко розподіляється по різних тканинах і органах, про що свідчить великий об’єм розподілу (в середньому від 8 до 21 л/кг після внутрішньовенного введення). Галоперидол легко проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Він також проникає через плаценту і виділяється з грудним молоком. Біотрансформація Галоперидол піддається активному метаболізму в печінці. Основними шляхами метаболізму галоперидолу в організмі людини є глюкуронідація, відновлення до кетонів, окисне N-деалкілування і утворення похідних піридинію. Вважається, що метаболіти галоперидолу не мають істотного впливу на його активність; однак близько 23 % препарату біотрансформується шляхом відновлення, і зворотний перехід відновленого метаболіту в початкову сполуку повністю виключити не можна. В метаболізмі галоперидолу беруть участь ізоферменти цитохрому Р450 CYP3A4 і CYP2D6. Інгібування чи індукція ізоферменту CYP3A4 або інгібування ізоферменту CYP2D6 може вплинути на метаболізм галоперидолу. Зниження активності ізоферменту CYP2D6 може призвести до підвищення концентрації галоперидолу. Елімінація Після перорального прийому кінцевий період напіввиведення галоперидолу становить в середньому 24 години (діапазон від 15 до 37 годин). Уявний кліренс галоперидолу після позасудинного введення коливається від 0,9 до 1,5 л/год/кг і є зниженим у повільних метаболізаторів ізоферменту CYP2D6. Зниження активності ізоферменту CYP2D6 може призвести до підвищення концентрації галоперидолу. Міжсуб’єктна варіабельність (коефіцієнт варіації, %) кліренсу галоперидолу у пацієнтів із шизофренією в популяційному фармакокінетичному аналізі становила 44 %. Після внутрішньовенного введення галоперидолу 21 % дози виводиться через кишечник, а 33 % ? нирками. Менше 3 % дози препарату виводиться нирками в незміненому вигляді. Лінійність/нелінійність Існує лінійна залежність між дозою галоперидолу і концентрацією в плазмі крові у дорослих. Особливі групи пацієнтів Пацієнти літнього віку Концентрація галоперидолу в плазмі крові у пацієнтів літнього віку була вищою, ніж у більш молодих пацієнтів при введенні такої ж дози. Результати невеликих клінічних досліджень вказують на знижений кліренс і більш тривалий період напіввиведення галоперидолу у пацієнтів літнього віку. Результати потрапляють в діапазон спостережуваних коливань фармакокінетичних показників галоперидолу. При застосуванні пацієнтам літнього віку рекомендується корекція дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози») Пацієнти з нирковою недостатністю Вплив ниркової недостатності на фармакокінетику галоперидолу не вивчався. Близько третини введеної дози галоперидолу виділяється із сечею, головним чином, у вигляді метаболітів. Менше 3 % введеної дози галоперидолу виводиться нирками в незміненому вигляді. Вважається, що метаболіти галоперидолу не роблять істотного внеску в його активність, хоча зворотний перехід відновленого метаболіту галоперидолу в початкову сполуку повністю виключити не можна. Незважаючи на те, що порушення функції нирок не повинно клінічно значуще впливати на виведення галоперидолу, рекомендується дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю, особливо у разі вираженої ниркової недостатності, в зв’язку з тривалим періодом напіввиведення галоперидолу і його відновленого метаболіту і можливістю накопичення (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Через великий об’єм розподілу галоперидолу і високий ступінь зв’язування з білками плазми крові за допомогою діалізу можна видалити вкрай незначну кількість препарату. Пацієнти з печінковою недостатністю Вплив печінкової недостатності на фармакокінетику галоперидолу не вивчався. Проте печінкова недостатність може мати істотний вплив на фармакокінетику галоперидолу, оскільки він активно метаболізується в печінці. Отже, рекомендується знизити дозу і вжити запобіжних заходів при лікуванні пацієнтів з печінковою недостатністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). Діти Деякі дані про концентрацію в плазмі крові були отримані в педіатричних дослідженнях, в яких взяли участь 78 пацієнтів з різними захворюваннями (шизофренія, психотичні стани, синдром Туретта, аутизм), які одержували галоперидол в дозах до 30 мг/добу. У цих дослідженнях в основному брали участь діти і підлітки у віці від 2 до 17 років. Концентрації в плазмі крові, виміряні у різних часових точках і після терапії різної тривалості, або не визначалися, або доходили максимум до 44,3 нг/мл. Відзначалася значна варіабельність концентрації в плазмі у різних дітей, як і у дорослих. Була відзначена тенденція до скорочення періоду напіввиведення у дітей у порівнянні з таким у дорослих. У двох дослідженнях у дітей, які отримували терапію галоперидолом з приводу тиків і синдрому Туретта, відповідь на терапію відзначалася на фоні концентрації препарату в плазмі крові від 1 до 4 нг/мл. Фармакокінетична/фармакодинамічна залежність Терапевтичні концентрації За даними численних клінічних досліджень, терапевтичний ефект у більшості пацієнтів з гострою або хронічною формами шизофренії досягається при концентраціях препарату в плазмі крові від 1 до 10 нг/мл. Деяким пацієнтам можуть бути потрібні вищі концентрації через високу міжсуб’єктну варіабельність фармакокінетичних показників галоперидолу. У пацієнтів з першим нападом шизофренії терапевтична відповідь може бути досягнута при концентраціях від 0,6 до 3,2 нг/мл. згідно з оцінкою частки зв’язаних D2-рецепторів і припускаючи, що 60 до 80 % зв’язаних D2-рецепторів найкраще забезпечують досягнення терапевтичної відповіді і обмеження екстрапірамідних симптомів. В середньому концентрації в цьому діапазоні можна досягти при добових дозах від 1 до 4 мг. У зв’язку з високою міжсуб’єктною варіабельністю фармакокінетичних показників галоперидолу і залежністю ефекту від концентрації рекомендується підбирати індивідуальну дозу галоперидолу на основі реакції пацієнта на лікування з урахуванням того, що для досягнення половини максимальної відповіді на лікування потрібно 5 днів. В окремих випадках може бути доцільним вимірювання концентрації галоперидолу в крові. Вплив на серцево-судинну систему Ризик подовження інтервалу QTc зростає зі збільшенням дози і концентрації галоперидолу в плазмі крові. Екстрапірамідна симптоматика Екстрапірамідні симптоми можуть розвинутися при застосуванні препарату в терапевтичному діапазоні, хоча їхня частота, як правило, зростає при перевищенні терапевтичних доз.