Додаток:
Довідка:
0 800 30 20 60
Apteka D.S. Контактні дані:
Адреса офісу: вул. Сахарова, 35 79026 Львів, Україна
Центр підтримки клієнтів: 0 800 30 20 60, Факс: |-, E-mail: office@market-universal.com.ua

Преднізолон Дарниця розчин для ін'єкцій 3 % 1 мл 3 ампули Інструкція

Загальна характеристика
Виробник ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
Умови відпуску За рецептом.
Лікарська форма Розчин для ін’єкцій. Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка забарвлена рідина.
Упаковка По 1 мл в ампулі; по 3 або по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 1 контурній чарунковій упаковці в пачці. По 1 мл в ампуле; по 3 или 5 ампул в контурной ячейковой упаковке; по 1 контурной ячейковой упаковке в пачке. Категория отпуска. По рецепту. Производитель. ЧАО «Фармацевтическая фирма «Дарница». Местонахождение производителя и адрес места осуществления его деятельности. Украина, 02093, г. Киев, ул. Бориспольская, 13.
Фармацевтична група Кортикостероїди для системного застосування. Глюкокортикоїди. Преднізолон. Код АТХ Н02А В06.
Код АТХ - НЕМАЄ
Застосування
Не допускається змішування та одночасне застосування преднізолону з іншими лікарськими засобами в одній і тій самій інфузійній системі або шприці! Лікарський засіб призначений для внутрішньовенного, внутрішньом’язового або внутрішньосуглобового введення. Доза преднізолону залежить від тяжкості захворювання. Для лікування дорослих добова доза становить 4–60 мг внутрішньовенно або внутрішньом’язово. Дітям лікарський засіб призначати внутрішньом’язово (глибоко в сідничний м’яз) суворо за показаннями і під контролем лікаря: віком 6–12 років – 25 мг/добу, віком від 12 років – 25–50 мг/добу. Тривалість застосування та кількість введень лікарського засобу визначається індивідуально. При хворобі Аддісона добова доза для дорослих становить 4–60 мг внутрішньовенно або внутрішньом’язово. При тяжкій формі неспецифічного виразкового коліту – по 8–12 мл/добу (240–360 мг преднізолону) упродовж 5–6 днів, при тяжкій формі хвороби Крона – по 10–13 мл/добу (300–390 мг преднізолону) упродовж 5–7 днів. При невідкладних станах преднізолон вводити внутрішньовенно, повільно (приблизно протягом 3 хвилин) або краплинно, в дозі 30–60 мг. Якщо внутрішньовенне вливання утруднене, лікарський засіб вводити внутрішньом’язово, глибоко. При цьому способі введення ефект розвивається повільніше. У разі необхідності лікарський засіб вводити повторно внутрішньовенно або внутрішньом’язово в дозі 30–60 мг через 20–30 хвилин. За рішенням лікаря допускається збільшення зазначеної дози індивідуально у кожному конкретному випадку. Дорослим доза преднізолону при внутрішньосуглобовому введенні становить 30 мг для великих суглобів, 10–25 мг – для суглобів середньої величини і 5–10 мг – для малих суглобів. Лікарський засіб вводити кожні 3 дні. Курс лікування – до 3 тижнів.
Показання
Внутрішньом’язове, внутрішньовенне введення: – системні захворювання сполучної тканини: системний червоний вовчак, дерматоміозит, склеродермія, вузликовий періартрит, хвороба Бєхтєрєва; – гематологічні захворювання: гостра гемолітична анемія, лімфогранулематоз, гранулоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, різні форми лейкемії; – шкірні хвороби: звичайна екзема, мультиформна ексудативна еритема, пухирчатка звичайна, еритродермія, ексфоліативний дерматит, себорейний дерматит, псоріаз, алопеція, адреногенітальний синдром; – замісна терапія: Аддісонів криз; – невідкладні стани: тяжкі форми неспецифічного виразкового коліту і хвороби Крона, шок (опіковий, травматичний, операційний, анафілактичний, токсичний, трансфузійний), астматичний статус, гостра недостатність кори надниркових залоз, печінкова кома, тяжкі алергічні та анафілактичні реакції, гіпоглікімічні стани. Внутрішньосуглобове введення: – хронічний поліартрит, остеоартрит великих суглобів, ревматоїдний артрит, посттравматичний артрит, артрози.
Передозування
У разі передозування можливі нудота, блювання, брадикардія, аритмія, посилення явищ серцевої недостатності, зупинка серця, гіпокаліємія, підвищення артеріального тиску, судоми м’язів, гіперглікемія, тромбоемболія, гострий психоз, запаморочення, головний біль, розвиток симптомів гіперкортицизму (збільшення маси тіла, розвиток набряків, артеріальна гіпертензія, глюкозурія, гіпокаліємія). У дітей при передозуванні можливе пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи, синдром Іценка-Кушинга, зниження екскреції гормону росту, підвищення внутрішньочерепного тиску. Лікування: припинення застосування лікарського засобу, симптоматична терапія, при необхідності – корекція електролітного балансу. Специфічного антидоту немає.
Застосування в період вагітності
Здатність кортикостероїдів перетинати плаценту змінюється між окремими лікарськими засобами. Однак, 88 % преднізолону інактивується при проходженні транс-плацентарного бар’єру плаценти. Введення кортикостероїдів вагітним тваринам може призвести до порушень розвитку плода, включаючи розщеплення піднебіння (вовча паща), внутрішньоутробну затримку росту та вплив на ріст і розвиток мозку. Немає жодних доказів того, що кортикостероїди призводять до збільшення частоти вроджених аномалій, таких як розщеплення піднебіння/губи у людини. Однак, при застосуванні протягом тривалого періоду або багаторазово під час вагітності, кортикостероїди можуть збільшувати ризик внутрішньоутробної затримки росту плода. Гіпоадреналізм може, теоретично, виникати у новонароджених після передродового впливу кортикостероїдів, але зазвичай після народження зникає спонтанно і рідко є клінічно важливим. Як і всі ліки, кортикостероїди слід призначати тільки тоді, коли користь для матері та дитини переважає ризики. Однак, коли застосування кортикостероїдів необхідне, пацієнтів з нормальною вагітністю можна лікувати так, ніби вони не вагітні. Пацієнти з прееклампсією або затримкою рідини потребують ретельного моніторингу. Була описана депресія рівнів гормонів під час вагітності, але значення цього висновку не зрозуміле. Грудне вигодовування. У разі необхідності застосування лікарського засобу годування груддю слід припинити. Кортикостероїди виділяються в невеликих кількостях в грудне молоко. Однак дози до 40 мг добового преднізолону навряд чи можуть викликати системні ефекти у немовляти. У немовлят матерів, які приймають більш високі дози, можливе пригнічення функції надниркових залоз, але переваги грудного вигодовування можуть переважати будь-який теоретичний ризик. Рекомендується моніторинг немовляти щодо пригнічення функції надниркових залоз.
Діти
Застосовувати дітям віком від 6 років винятково за призначенням та під контролем лікаря. Дози та тривалість терапії лікар визначає індивідуально залежно від віку та тяжкості перебігу захворювання. При тривалому застосуванні у дітей можливе уповільнення росту, тому необхідно обмежуватися застосуванням мінімальних доз за визначеними показаннями протягом найкоротшого часу. Користь від лікування має перевищувати можливий ризик виникнення побічних ефектів. Применять детям с 6 лет исключительно по назначению и под контролем врача. Дозы и продолжительность терапии врач определяет индивидуально в зависимости от возраста и тяжести течения заболевания. При длительном применении у детей возможно замедление роста, поэтому необходимо ограничиваться применением минимальных доз по определенным показаниям в течение кратчайшего времени. Польза от лечения должна превышать возможный риск возникновения побочных эффектов. Передозировка. В случае передозировки возможны тошнота, рвота, брадикардия, аритмия, усиление явлений сердечной недостаточности, остановка сердца, гипокалиемия, повышение артериального давления, судороги мышц, гипергликемия, тромбоэмболия, острый психоз, головокружение, головная боль, развитие симптомов гиперкортицизма (увеличение массы тела, развитие отеков, артериальная гипертензия, глюкозурия, гипокалиемия). У детей при передозировке возможно угнетение гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой системы, синдром Иценко-Кушинга, снижение экскреции гормона роста, повышение внутричерепного давления. Лечение: прекращение применения лекарственного средства, симптоматическая терапия, при необходимости – коррекция электролитного баланса. Специфического антидота нет. Побочные реакции. Развитие тяжелых побочных реакций зависит от дозы и продолжительности лечения. Побочные реакции обычно развиваются при продолжительном лечении лекарственным средством, на протяжении короткого периода риск их возникновения маловероятный. Следующие побочные эффекты могут быть связаны с долгосрочным системным использованием кортикостероидов с такой частотой: Частота неизвестна (нельзя оценить с имеющихся данных). Со стороны органов зрения: повышение внутриглазного давления с возможным повреждением зрительного нерва, глаукома, папиллоедема, отек диска зрительного нерва, задняя субкапсулярная катаракта, центральная серозная хориоретинопатия, истончение роговицы и склеры, трофические изменения роговицы, обострение глазных вирусных и грибковых инфекций, экзофтальм, нечеткость зрения. Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, рвота, метеоризм, неприятный привкус во рту, диспепсия, повышение или снижение аппетита, икота, боль в эпигастрии, диарея, эрозивный эзофагит, пептические язвы с перфорацией и кровотечением, язва пищевода, кандидоз пищевода, панкреатит, перфорация желчного пузыря, желудочное кровотечение, местный илеит и язвенный колит. Со стороны печени и желчевыводящих путей: в период применения лекарственного средства может наблюдаться повышение АлТ, АсТ и щелочной фосфатазы, которое по обыкновению не является важным и обратимо после отмены лекарственного средства. Со стороны почек и мочевыводящей системы: повышение риска возникновения уратов, уролитов, увеличение количества лейкоцитов и эритроцитов в моче без имеющегося повреждения почек, лейкоцитурия, склеродермический почечный криз*. Со стороны эндокринной системы: снижение толерантности к глюкозе, «стероидный» сахарный диабет или манифестация латентного сахарного диабета, повышение потребности в инсулине и пероральных сахароснижающих лекарственных средствах, гиперлипидемия, угнетение гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой системы, замедление роста у детей и подростков, задержка полового развития у детей, нарушение менструального цикла, нарушение выработки половых гормонов (аменорея), постклимактерические кровотечения, синдром Иценко-Кушинга (лунообразное лицо, ожирение гипофизарного типа, гирсутизм, повышение артериального давления, дисменорея, аменорея, миастения, стрии). Со стороны обмена веществ, метаболизма: отрицательный баланс азота и кальция, нарушение минерального и электролитного баланса, гипокалиемия, гипокалиемический алкалоз, повышение аппетита. Побочные эффекты, обусловленные глюкокортикостероидной активностью преднизолона: задержка жидкости и Na+ (периферические отеки), гипернатриемия, гипокалиемический синдром – аритмия, миалгия или спазм мышц, необычная слабость и утомляемость. Со стороны нервной системы: периферические нейропатии, парестезии, головокружение, головная боль, вегетативные расстройства, повышение внутричерепного давления, которое сопровождается рвотой, псевдоопухоль мозжечка, судороги. Со стороны психики**: раздражительность, делирий, дезориентация, эйфория, галлюцинации, депрессия, паранойя, нервозность, беспокойство, тревожность, нарушение сна, бессонница, склонность к суициду, эуфобия, лабильное настроение, повышение концентрации, психологическая зависимость, мания, маниакально-депрессивный психоз, обострение шизофрении, деменция, психозы, эпилептические припадки, когнитивная дисфункция (включая амнезию и нарушение сознания). Со стороны сердечно-сосудистой системы: артериальная гипо- или гипертензия, брадикардия, аритмия, асистолия (вследствие быстрого введения лекарственного средства), развитие или усиление проявлений хронической сердечной недостаточности, атеросклероз, тромбоз, васкулит, периферические отеки, ЭКГ-изменения, характерные для гипокалиемии. У больных с острым и подострым инфарктом миокарда – распространение очага некроза, замедление формирования рубцовой ткани, что может привести к разрыву сердечной мышцы. Со стороны крови и лимфатической системы: повышение общего количества лейкоцитов при снижении количества эозинофилов, моноцитов и лимфоцитов. Масса лимфоидной ткани уменьшается. Может повышаться свертываемость крови, гиперкоагуляция, которая приводит к тромбозам, тромбоэмболиям. Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, которые включают сыпь, зуд кожи, крапивницу, гиперемию, отек Квинке, анафилактический шок. Со стороны кожи и подкожной клетчатки: замедление процесса регенерации, петехии, синяки, гематомы, экхимозы, стрии, утончение кожи, гипер- или гипопигментация, угри, склонность к развитию пиодермии, атрофия кожи, телеангиэктазия, гипергидроз, акне, гирсутизм, пурпура, постстероидный панникулит, который характеризуется появлением эритематоза, горячих подкожных утолщений на протяжении 2 недель после отмены лекарственного средства, саркома Капоши. Со стороны опорно-двигательной системы и соединительной ткани: замедление роста и процессов окостенения у детей (преждевременное закрытие эпифизарных зон роста), проксимальная миопатия, остеопороз, миалгия, разрыв сухожилий и мышц, мышечная слабость, увеличение или уменьшение мышечной массы (атрофия), стероидная миопатия, переломы позвоночника и длинных костей, асептический остеонекроз, патологические переломы костей. Инфекции и инвазии: повышенная восприимчивость и тяжесть инфекций с маскировкой клинических симптомов и признаков бактериальных, вирусных, грибковых инфекций, оппортунистические инфекции, рецидив туберкулеза. Общие нарушения: недомогание, стойкая икота при применении лекарственного средства в высоких дозах, недостаточность надпочечников, которая приводит к артериальной гипотензии, гипогликемия и летальные случаи в стрессовых ситуациях, таких как хирургическое вмешательство, травма или инфекция, если доза преднизолона не увеличена. Реакции в месте введения: боль, жжение, изменения пигментации (депигментация, лейкодерма), атрофия кожи, стерильные абсцессы, редко – липоатрофия. * Склеродермический почечный криз. Среди различных субпопуляций возникает склеродермический почечный криз. Наибольший риск наблюдался у пациентов с диффузным системным склерозом. Наименьший риск зарегистрирован у пациентов с ограниченным системным склерозом (2 %) и ювенальным системным склерозом (1 %). ** Реакции являются общими и могут возникать как у взрослых, так и у детей. У взрослых частота тяжелых реакций оценивается в 5–6 %. Психологические эффекты были уведомлены о выводе кортикостероиды; частота неизвестна. Симптомы отмены. При резкой отмене лекарственного средства возможен синдром отмены, тяжесть симптомов зависит от степени атрофии надпочечных желез, наблюдается головная боль, тошнота, рвота, боль в брюшной полости, головокружение, анорексия, слабость, изменение настроения, летаргия, жар, миалгия, артралгия, ринит, экзема, конъюнктивит, болезненный зуд кожи, потеря массы тела. В более тяжелых случаях – тяжелые психические нарушения и гипотензия, повышение внутричерепного давления, отёк диска зрительного нерва вызван отеком мозга, стероидный псевдоревматизм у пациентов с ревматизмом, летальные случаи. В некоторых случаях симптомы отмены могут иметь или напоминают клинический рецидив заболевания, от которого пациент проходит лечение. Педиатрическая популяция. Повышенное внутричерепное давление с отеком диска зрительного нерва у детей (псевдоопухоль мозга) – возникает обычно после отмены лечения. Задержка роста у детей и подростков. Сообщения о подозреваемых побочных реакциях. Сообщения о подозреваемых побочных реакциях после регистрации лекарственного средства является важной процедурой. Это позволяет продолжать мониторинг соотношения «польза/риск» для соответствующего лекарственного средства. Медицинским работникам необходимо сообщать о любых подозреваемых побочных реакциях через национальную систему сообщений. Срок годности. 2 года. Условия хранения. Хранить в оригинальной упаковке, в холодильнике (при температуре от 2 °С до 8 °С). Хранить в недоступном для детей месте. Несовместимость. Преднизолон нельзя смешивать и применять одновременно с другими лекарственными средствами в одной и той же инфузионной системе или в одном шприце. При смешивании раствора преднизолона с гепарином образуется осадок. Несовместим с аэрозолями симпатомиметических средств для лечения бронхиальной астмы у детей (опасность развития паралича дыхания).
Умови збегігання
Зберігати в оригінальній упаковці, в холодильнику (при температурі від 2 ?С до 8 ?С). Зберігати у недоступному для дітей місці. Несумісність. Преднізолон не можна змішувати і застосовувати одночасно з іншими лікарськими засобами в одній і тій самій інфузійній системі або в одному шприці. При змішуванні розчину преднізолону з гепарином утворюється осад. Несумісний з аерозолями симпатоміметичних засобів для лікування бронхіальної астми у дітей (небезпека розвитку паралічу дихання).
Особливості застосування
Протизапальні/імуносупресивні ефекти та інфекція. З особливою обережністю призначають при імунодефіцитних станах (зокрема при СНІД або ВІЛ-інфекції). Лікування лікарським засобом навіть у низьких дозах маскує ознаки і симптоми раніше існуючих інфекцій та тих, що розвинулися під час лікування (включаючи опортуністичні інфекції), та ускладнює їх діагностику. Тому, під час лікування слід уникати контакту з хворими на застуду чи іншими інфекціями. Пригнічення запальної реакції та імунної функції підвищує сприйнятливість до інфекцій та тяжкість їх перебігу. Під час їх застосування можуть з’явитися нові інфекції. Отримані опортуністичні інфекції можуть бути фатальними. Клінічна картина часто може бути атиповою, а серйозні інфекції (такі як септицемія і туберкульоз) можуть бути замасковані і діагностуються вже у прогресуючій стадії. При інфекційних захворюваннях (які не вказані в розділі «Протипоказання») і латентних формах туберкульозу лікарський засіб слід призначати тільки в комбінації з антибіотиками та протитуберкульозними засобами. Особливе занепокоєння викликає вітряна віспа, оскільки ця незначна хвороба може бути смертельною для пацієнтів з імунодепресією. Пацієнтам (або батькам дітей), що не хворіли раніше на вітряну віспу, слід рекомендувати уникати тісного особистого контакту з хворими на вітряною віспу або оперізуючий герпес, і якщо вони піддаються впливу, то повинні звернутися за терміновою медичною допомогою. Пасивна імунізація імуноглобуліном вітряної віспи/Зостера (VZIG) необхідна для пацієнтів, які не мають імунітету, які отримують системні кортикостероїди або які використовували їх протягом попередніх трьох місяців. Пацієнтам, які в період лікування перебували у контакті з хворими на кір або вітряну віспу, як профілактику слід призначити специфічні імуноглобуліни (протягом 10 днів після контакту). Необхідний особливий догляд та термінове лікування у випадку підтвердження діагнозу вітряної віспи. Кортикостероїди не слід припиняти, а доза може бути збільшена. Під час лікування не слід проводити імунізацію живими вакцинами особам з порушенням імунної системи. Інактивовані (убиті) вакцини або анатоксини можуть бути застосовані, хоча їх ефекти можуть бути послаблені. Під час тривалої терапії будь-якого інтеркурентного захворювання, травми або хірургічної маніпуляції необхідно тимчасово збільшити дозування. Якщо застосування кортикостероїдів завершене після тривалої терапії, можливо, виникне тимчасова необхідність повторного їх застосування. При інтеркурентних інфекціях, септичних станах необхідно одночасно проводити антибіотикотерапію. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях (які не вказані у розділі «Протипоказання») можливе тільки на тлі специфічної антимікробної терапії. Хронічна імуносупресія (наприклад, в умовах трансплантації органів) була пов’язана з підвищеним ризиком злоякісності. Відміна застосування. У пацієнтів, які отримували вищі за фізіологічні дози преднізолону (приблизно 7,5 мг преднізолону або еквіваленту) більше 3-х тижнів, припиняти лікування преднізолоном слід поступово. Лікування слід припиняти поступово, навіть якщо воно тривало менше 3-х тижнів, для таких груп пацієнтів: – пацієнти, які проходять повторний курс лікування преднізолоном; – пацієнти, яким повторний курс лікування був призначений протягом року після тривалого лікування (місяці, роки); – пацієнти, які отримують понад 40 мг/добу преднізолону або еквіваленту; – пацієнти з недостатністю надниркових залоз, причиною якої не є екзогенний прийом кортикостероїдів; – пацієнти, які неодноразово приймали дози кортикостероїдів увечері. Після припинення лікування можливе виникнення синдрому відміни, недостатності надниркових залоз, а також загострення захворювання, через яке був призначений преднізолон. Якщо після закінчення лікування преднізолоном спостерігається функціональна недостатність надниркових залоз, слід негайно відновити застосування лікарського засобу, а зменшення дози проводити дуже повільно і з обережністю (наприклад, добову дозу потрібно зменшувати на 2–3 мг протягом 7–10 днів). Після досягнення добової дози, що дорівнює 7,5 мг преднізолону, зменшення дози повинно бути повільніше, щоб гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова система могла відновлюватися. Різке припинення системного лікування кортикостероїдами до 3-х тижнів, є доречним, якщо не очікується рецидиву захворювання. Різке скасування дози до 40 мг добового преднізолону або еквіваленту протягом 3-х тижнів навряд чи призведе до клінічного пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи у більшості пацієнтів. Атрофія кори надниркових залоз розвивається при тривалій терапії і може зберігатися упродовж багатьох років після припинення лікування. Стероїд-індукована вторинна недостатність надниркових залоз може бути знижена до мінімальної внаслідок поступового зменшення дози. Цей вид недостатності може зберігатися протягом декількох місяців після закінчення терапії, тому при будь-якій стресовій ситуації, що виникла в даний період, необхідно відновити терапію кортикостероїдами. При раптовій відміні, особливо у разі попереднього застосування високих доз, виникає синдром відміни, який проявляється лихоманкою, зниженням апетиту, нудотою, блюванням, діареєю, загальмованістю, запамороченням, генералізованими кістково-м’язовими болями, астенією. Порушення зору. Може виникати порушення зору при системному та місцевому застосуванні кортикостероїдів. Якщо у пацієнта є симптоми погіршення зору або інші порушення зору, необхідно направити пацієнта до офтальмолога для оцінки можливих причин, які можуть включати катаракту, глаукому або рідкісні захворювання (такі як центральна серозна хоріоретинопатія (CSCR), про які повідомлялося після застосування системних і топічних кортикостероїдів. Склеродермічний нирковий криз. Необхідна обережність у лікуванні пацієнтів із системним склерозом через підвищену частоту (можливо, смертельної) ниркової кризи з гіпертонічною хворобою та зниженням рівня сечовиділення, що спостерігається при добовій дозі 15 мг або більше преднізолону. Тому, необхідно регулярно перевіряти кров’яний тиск і функцію нирок (s-креатинін). При підозрі на ниркову кризу слід ретельно контролювати артеріальний тиск. Пацієнти літнього віку. Загальні побічні ефекти системних кортикостероїдів можуть бути пов’язані з більш серйозними наслідками в літньому віці, особливо з остеопорозом, гіпертонією, гіпокаліємією, цукровим діабетом, схильністю до інфекцій і потоншення шкіри. Щоб уникнути небезпечних для життя реакцій, необхідно проводити ретельне клінічне спостереження (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Педіатрична популяція. Так як кортикостероїди викликають затримку росту у дітей та підлітків, яке може бути незворотним – застосовувати тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря. Лікування повинно бути обмежене мінімальною дозою протягом найкоротшого часу, щоб мінімізувати пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи та затримки росту (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Інші застереження. Необхідно дотримуватися обережності та здійснювати регулярний моніторинг під час лікування глюкокортикоїдами, включаючи преднізолон, пацієнтів із: – цукровим діабетом або із сімейним анамнезом діабету; – глаукомою або із сімейним анамнезом глаукоми; – гіпертонією або застійною серцевою недостатністю; – печінковою недостатністю; – епілепсією; – остеопорозом – це має особливе значення для жінок в менопаузі; – історією серйозних афективних розладів і особливо тих, що мали попередній анамнез кортикостероїдних психозів; – виразковими захворюваннями; – попередньою стероїдною міопатією; – нирковою недостатністю; – туберкульозом: хворі або рентгенологічні зміни характерні для туберкульозу. Проте, виникнення активного туберкульозу можна запобігти шляхом профілактичного застосування протитуберкульозної терапії; – недавнім інфарктом міокарда (розрив); – гіпотиреозом та наявними хронічними захворюваннями печінки (з порушенням її функції) – може бути посилений ефект кортикостероїдів; – атрофією кори надниркових залоз, що розвивається під час тривалої терапії і може зберігатися протягом багатьох років після припинення лікування. При порушенні толерантності до вуглеводів лікарський засіб слід застосовувати з обережністю. За необхідності застосування преднізолону на тлі прийому пероральних гіпоглікемізуючих лікарських засобів або антикоагулянтів необхідно коригувати режим дозування останніх. У хворих на тромбоцитопенічну пурпуру лікарський засіб застосовують тільки внутрішньовенно. Залежно від тривалості лікування і дози можливий негативний вплив лікарського засобу на метаболізм кальцію. Рекомендується профілактика остеопорозу, що особливо важливо у разі наявності у пацієнтів чинників ризику (серед яких – сімейна схильність, літній вік, постменопауза, недостатнє споживання білка і кальцію, надмірне паління, надмірне споживання алкоголю, а також зниження фізичної активності). Профілактика базується на достатньому споживанні кальцію і вітаміну D, включно з фізичною активністю. Для зменшення побічних ефектів терапії преднізолоном виправданим є призначення відповідної дієти. При застосуванні високих доз преднізолону упродовж тривалого періоду (30 мг/добу протягом як мінімум 4-х тижнів) можуть виникати оборотні порушення сперматогенезу, які зберігаються упродовж кількох місяців після припинення прийому лікарського засобу. З особливою обережністю слід застосовувати лікарський засіб при печінковій та нирковій недостатності. Слід особливо ретельно контролювати електролітний баланс при комбінованому застосуванні преднізолону з діуретиками. При тривалому лікуванні преднізолоном з метою профілактики гіпокаліємії необхідно призначати препарати калію і відповідну дієту у зв’язку з можливим підвищенням внутрішньоочного тиску і розвитку субкапсулярної катаракти. Через небезпеку розвитку гіперкортицизму новий курс лікування кортизоном після проведеного раніше тривалого лікування преднізолоном протягом кількох місяців завжди потрібно починати з низьких початкових доз (за винятком використання за життєвими показниками). При хворобі Аддісона слід уникати одночасного призначення барбітуратів через ризик виникнення гострої недостатності надниркових залоз (Аддісоновий криз). З обережністю призначають після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда (у хворих з гострим, підгострим інфарктом міокарда є імовірність поширення осередку некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, розриву серцевого м’язу). При вказівках на псоріаз в анамнезі преднізолон у високих дозах застосовують з особливою обережністю. Якщо в анамнезі були судоми, преднізолон слід застосовувати тільки у мінімальних ефективних дозах. З особливою обережністю слід застосовувати лікарський засіб при мігрені, наявності в анамнезі даних про деякі паразитарні захворювання (особливо при амебіазі). Жінкам у період менопаузи необхідно обстежуватися щодо можливого виникнення остеопорозу. Якщо під час лікування глюкокортикоїдами у пацієнтів виникають незвичайні стресові ситуації, рекомендується збільшення дози швидкодіючих кортикостероїдів до, під час і після стресової ситуації. Особливої уваги потребує питання застосування системних кортикостероїдів у хворих з існуючими або наявними в анамнезі тяжкими афективними розладами, що включають депресивний, маніакально-депресивний психоз, попередній стероїдний психоз. Повідомлялося, що саркома Капоші спостерігається у пацієнтів, які отримують терапію кортикостероїдами. Припинення застосування кортикостероїдів може призвести до клінічної ремісії. Пацієнтів та/або опікунів слід попередити щодо можливості розвитку серйозних побічних ефектів з боку психіки. Симптоми зазвичай проявляються протягом кількох днів або тижнів після початку лікування. Ризик виникнення даних побічних ефектів вищий при застосуванні високих доз, хоча рівні дози не дозволяють прогнозувати початок, тип, тяжкість або тривалість реакцій. Більшість реакцій зникає після зменшення дози або відміни лікарського засобу, хоча інколи є необхідним специфічне лікування. При розвитку подібних симптомів (тривожні психологічні симптоми, особливо якщо підозрюється депресивний настрій або суїцидальні думки) необхідно звернутися до лікаря. Також психічні розлади можуть спостерігатися під час або відразу після відміни глюкокортикоїдів, хоча такі реакції повідомляються нечасто. Під час лікування преднізолоном не слід вживати алкоголь. Клінічне обстеження має охоплювати дослідження серцево-судинної системи, рентгенологічне дослідження легенів, дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки, системи сечовиділення, органів зору. Лабораторне обстеження має складатися із: загального аналізу крові, концентрації глюкози в крові і сечі, електролітів у плазмі крові. При лікуванні глюкокортикоїдами протягом тривалого часу рекомендується регулярно контролювати артеріальний тиск, визначати рівень глюкози в сечі і крові, проводити аналіз калу на приховану кров, аналізи показників згортання крові, рентгенологічний контроль хребта, офтальмологічне обстеження (1 раз на 3 місяці). Важлива інформація про допоміжні речовини. Цей лікарський засіб містить натрій, тому пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту слід бути обережними під час його застосування. Цей лікарський засіб містить пропіленгліколь, який може спричинити симптоми, схожі з такими, що виникають при вживанні алкоголю.
Діюча речовина
діюча речовина: prednisolone; 1 мл розчину містить преднізолону натрію фосфату в перерахуванні на преднізолон 30 мг; допоміжні речовини: динатрію едетат, натрію гідрофосфат додекагідрат, калію дигідрофосфат, етанол 96 %, пропіленгліколь, вода для ін’єкцій.
Склад
Інші лікарські форми
Очікується, що спільне лікування з інгібіторами CYP3A, включаючи продукти, що містять кобіцистат, підвищує ризик системних побічних ефектів. Слід уникати такої комбінації, якщо користь не перевищує підвищений ризик системних кортикостероїдних побічних ефектів, у цьому випадку необхідний ретельний моніторинг за станом пацієнта. Можливі реакції при одночасному застосуванні преднізолону з іншими лікарськими засобами: з гормонами щитовидної залози, індукторами печінкових ферментів, зокрема з барбітуратами, фенітоїном, піримідоном, карбамазепіном, рифампіцином – послаблення ефектів преднізолону внаслідок збільшення його системного кліренсу; з рифампіцином, рифабутином, карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, ефедрином і аміноглютетимідом – зниження терапевтичного ефекту внаслідок посилення метаболізму кортикостероїдів; з естрогенами (включаючи пероральні контрацептиви, до складу яких входить естроген), циклоспорином, інгібіторами CYP3A4, зокрема еритроміцином, кларитроміцином, кетоконазолом, дилтіаземом, апрепітантом, ітраконазолом, олеандоміцином – посилення терапевтичних та токсичних ефектів преднізолону, тому можливо знадобиться коригування дози; з етопозидом – можливе інгібування метаболізму кортикостероїдами in vitro. Це може призвести до збільшення як ефективності, так і токсичності етопозиду, тому необхідно проводити моніторинг; з антацидами – зниження всмоктування преднізолону; з похідними саліцилової кислоти та іншими нестероїдними протизапальними лікарськими засобами – підвищення ймовірності утворення кровотеч і виразок слизової оболонки шлунка. Преднізолон зменшує рівень похідних саліцилової кислоти у сироватці крові, збільшуючи їх нирковий кліренс, а виведення стероїдів може призвести до саліцилатної інтоксикації. Лікарський засіб збільшує ризик розвитку гепатотоксичних реакцій парацетамолу внаслідок індукції печінкових ферментів та утворення його токсичного метаболіту. Аспірин слід використовувати обережно в поєднанні з глюкокортикостероїдами пацієнтам з гіпопротромбінемією; з кумариновими антикоагулянтами та варфарином – їх ефективність може бути посилена одночасною терапією кортикостероїдами. Тому, щоб уникнути спонтанної кровотечі необхідний ретельний моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (INR) або протромбінового часу; з серцевими глікозидами – посилення токсичності останніх, а внаслідок виникаючої гіпокаліємії – підвищення ризику розвитку аритмій; з гіпоглікемічними засобами – пригнічення гіпоглікемічного ефекту пероральних цукрознижувальних засобів та інсуліну; з гіпотензивними лікарськими засобами – зниження ефективності останніх; з трициклічними антидепресантами – підсилення ознак депресії, спричиненої прийомом преднізолону, та підвищення внутрішньоочного тиску; з імуносупресантами – підвищення ризику розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, пов’язаних з вірусом Епштейна-Барра; з діуретиками (петльові, тіазидні та ацетазоламід), карбеноксолоном, проносними та протигрибковими (амфотерицин В) засобами – підвищення ризику розвитку гіпокаліємії, тому супутнього використання слід уникати. Існує також підвищений ризик гіпокаліємії з одночасним застосуванням теофіліну і при високих дозах кортикостероїдів одночасно з високими дозами бамбутеролу, фенотеролу, формотеролу, ритодрину, сальбутамолу, сальметеролу і тербуталіну. Преднізолон посилює ризик розвитку остеопорозу при одночасному застосуванні з амфотерицином та інгібіторами карбоангідрази; з кетоконазолом – знижується метаболічний і нирковий кліренс метилпреднізолону, що також можливо з преднізолоном; з міфепристоном – можливе зниження дії кортикостероїдів протягом 3–4 днів; з метотрексатом – можливе підвищення ризику розвитку гематологічної токсичності; з м-холіноблокаторами, антигістамінними лікарськими засобами, нітратами – підвищення внутрішньоочного тиску та зниження ефективності антигістамінних лікарських засобів; з нейролептиками, карбутамідом, азатіоприном – збільшення ризику розвитку катаракти; з естрогенами, анаболічними лікарськими засобами, пероральними контрацептивами – прояви гірсутизму та вугрів. Можливе посилення впливу глюкокортикоїдів, тому в даному випадку необхідне коригування дози; з живими противірусними вакцинами і на тлі інших видів імунізацій – збільшення ризику активації вірусів та розвитку інфекцій. Високі дози кортикостероїдів погіршують імунну відповідь, тому слід уникати застосування живих вакцин (див. розділ «Особливості застосування»); з міорелаксантами на тлі гіпокаліємії – збільшення вираженості та тривалості м’язової блокади на тлі застосування міорелаксантів; з антихолінестеразними засобами – виникнення м’язової слабкості у хворих на міастенію (особливо у пацієнтів з міастенією гравіс) і зменшення впливу на холецистографічні рентгенівські середовища; з мітотаном та іншими інгібіторами функції кори надниркових залоз – можуть зумовлювати підвищення дози лікарського засобу; з протиблювальними засобами – посилення протиблювального ефекту; з ізоніазидом, мексилетином, празиквантелом – зниження їх плазмових концентрацій; з соматотропіном (у високих дозах) – зниження ефекту останнього; з еритроміцином – може пригнічувати метаболізм деяких кортикостероїдів; з фторхінолонами – пошкодження сухожилля; з ретиноїдами і тетрациклінами – можливе підвищення внутрішньочерепного тиску; з циклоспорином – підвищує плазмові концентрації преднізолону. Такий самий ефект можливий з ритонавіром. Спостерігалися випадки виникнення судом. Оскільки одночасне введення цих лікарських засобів спричиняє взаємне уповільнення метаболізму, імовірно, що судоми та інші побічні ефекти, пов’язані із застосуванням кожного з цих лікарських засобів як при монотерапії, так і при їх сумісному застосуванні, можуть виникати частіше. Сумісне застосування може спричинити збільшення концентрації інших лікарських засобів у плазмі крові. При тривалій терапії преднізолон підвищує вміст фолієвої кислоти. Лікарський засіб знижує вплив вітаміну D на всмоктування Ca2+ у порожнині кишечника.
Заявник
Клінічні характеристики
Протипоказання
Гіперчутливість до компонентів лікарського засобу. Паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактерійної етіології, що існують зараз або нещодавно перенесені: простий герпес, оперізувальний герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); системний мікоз; активний туберкульоз. Поствакцинальний період (тривалість 10 тижнів: 8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ. Імунодефіцитні стани, спричинені ВІЛ-інфекцією. Захворювання шлунково-кишкового тракту: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно проведений анастомоз кишечника, неспецифічний виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт. Захворювання серцево-судинної системи: нещодавно перенесений інфаркт міокарда, декомпенсована хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, схильність до тромбоемболічної хвороби. Захворювання ендокринної системи: декомпенсований цукровий діабет, тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценка-Кушинга. Тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність (за винятком такого невідкладного стану, як печінкова кома), нефроуролітіаз. Гіпоальбумінемія. Системний остеопороз. Міастенія гравіс. Тяжка міопатія. Продуктивна симптоматика при психічних захворюваннях, психози. Ожиріння (III–IV ступеня). Поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту). Відкрито- та закритокутова глаукома, катаракта. Для внутрішньосуглобових, періартикулярних ін’єкцій та для ін’єкцій в оболонки сухожиль, де наявна інфекція у ділянці введення або в оточуючих тканинах. Для ін’єкцій безпосередньо в сухожилля. Ін’єкції в спинальні або інші недіартродіальні суглоби.
Побічна дія
Розвиток тяжких побічних реакцій залежить від дози та тривалості лікування. Побічні реакції зазвичай розвиваються при тривалому лікуванні лікарським засобом, протягом короткого періоду ризик їх виникнення малоймовірний. Наступні побічні ефекти можуть бути пов’язані з довгостроковим системним використанням кортикостероїдів із такою частотою: Частота невідома (не можна оцінити з наявних даних). З боку органів зору: підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, глаукома, папіллоедема, набряк диска зорового нерва, задня субкапсулярна катаракта, центральна серозна хоріоретинопатія, витончення рогівки і склери, трофічні зміни рогівки, загострення очних вірусних і грибкових інфекцій, екзофтальм, нечіткість зору. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, метеоризм, неприємний присмак у роті, диспепсія, підвищення або зниження апетиту, гикавка, біль в епігастрії, діарея, ерозивний езофагіт, пептичні виразки з перфорацією і кровотечею, виразка стравоходу, кандидоз стравоходу, панкреатит, перфорація жовчного міхура, шлункова кровотеча, місцевий ілеїт та виразковий коліт. З боку печінки і жовчовивідних шляхів: у період застосування лікарського засобу може спостерігатись підвищення АлТ, АсТ та лужної фосфатази, що зазвичай не є важливим та оборотне після відміни лікарського засобу. З боку нирок та сечовидільної системи: підвищення ризику виникнення уратів, уралітів, збільшення кількості лейкоцитів та еритроцитів в сечі без наявного пошкодження нирок, лейкоцитурія, склеродермічний нирковий криз*. З боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, «стероїдний» цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, підвищення потреби в інсуліні і пероральних цукрознижувальних лікарських засобах, гіперліпідемія, пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи, уповільнення росту у дітей та підлітків, затримка статевого розвитку у дітей, порушення менструального циклу, порушення вироблення статевих гормонів (аменорея), постклімактеричні кровотечі, синдром Іценка-Кушинга (місяцеподібне обличчя, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску, дисменорея, аменорея, міастенія, стриї). З боку обміну речовин, метаболізму: негативний баланс азоту та кальцію, порушення мінерального та електролітного балансу, гіпокаліємія, гіпокаліємічний алкалоз, підвищення апетиту. Побічні ефекти, зумовлені глюкокортикостероїдною активністю преднізолону: затримка рідини і Na+ (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром – аритмія, міалгія або спазм м’язів, незвичайна слабкість і стомлюваність. З боку нервової системи: периферичні нейропатії, парестезії, запаморочення, головний біль, вегетативні розлади, підвищення внутрішньочерепного тиску, що супроводжується блюванням, псевдопухлина мозочку, судоми. З боку психіки**: дратівливість, делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, депресія, параноя, нервозність, неспокій, тривожність, порушення сну, безсоння, еуфобія, схильність до суїциду, лабільний настрій, підвищення концентрації, психологічна залежність, манія, маніакально-депресивний психоз, загострення шизофренії, деменція, психози, епілептичні напади, когнітивна дисфункція (включаючи амнезію та порушення свідомості). З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпо- чи гіпертензія, брадикардія, аритмія, асистолія (внаслідок швидкого введення лікарського засобу), розвиток або збільшення проявів хронічної серцевої недостатності, атеросклероз, тромбоз, васкуліт, периферичні набряки, ЕКГ-зміни, характерні для гіпокаліємії. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – розповсюдження осередку некрозу, уповільнення формування рубця, що може призвести до розриву серцевого м’яза. З боку крові та лімфатичної системи: підвищення загальної кількості лейкоцитів при зниженні кількості еозинофілів, моноцитів та лімфоцитів. Маса лімфоїдної тканини зменшується. Може підвищуватись зсідання крові, гіперкоагуляція, що призводить до тромбозів, тромбоемболій. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи висип, свербіж шкіри, кропив’янку, гіперемію, набряк Квінке, анафілактичний шок. З боку шкіри та підшкірної клітковини: уповільнення процесу регенерації, петехії, синці, гематоми, екхімози, стриї, потоншання шкіри, гіпер- або гіпопігментація, вугри, схильність до розвитку піодермії, атрофія шкіри, телеангіектазія, гіпергідроз, акне, гірсутизм, пурпура, постстероїдний панікуліт, що характеризується появою еритематозу, гарячих підшірних потовщень протягом 2 тижнів після відміни лікарського засобу, саркома Капоші. З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), проксимальна міопатія, остеопороз, міалгія, розрив сухожиль та м’язів, м’язова слабкість, збільшення або зменшення м’язової маси (атрофія), стероїдна міопатія, переломи хребта та довгих кісток, асептичний остеонекроз, патологічні переломи кісток. Інфекції та інвазії: підвищена сприйнятливість і тяжкість інфекцій з маскуванням клінічних симптомів і ознак бактеріальних, вірусних, грибкових інфекцій, опортуністичні інфекції, рецидив туберкульозу. Загальні розлади: нездужання, стійка гикавка при застосуванні лікарського засобу у високих дозах, недостатність надниркових залоз, що призводить до артеріальної гіпотензії, гіпоглікемія та летальні випадки у стресових ситуаціях, таких як хірургічне втручання, травма чи інфекція, якщо доза преднізолону не збільшена. Реакції у місці введення: біль, печіння, зміни пігментації (депігментація, лейкодерма), атрофія шкіри, стерильні абсцеси, рідко – ліпоатрофія. * Склеродермічний нирковий криз. Серед різних субпопуляцій виникає склеродермальна ниркова криза. Найбільший ризик спостерігався у пацієнтів з дифузним системним склерозом. Найменший ризик зареєстрований у пацієнтів з обмеженим системним склерозом (2 %) та ювенальним системним склерозом (1 %). ** Реакції є спільними і можуть виникати як у дорослих, так і в дітей. У дорослих частота важких реакцій оцінюється в 5–6 %. Були повідомлення про психологічні ефекти при виведенні кортикостероїдів; частота невідома. Симптоми відміни. При раптовій відміні лікарського засобу можливий синдром відміни, тяжкість симптомів залежить від ступеня атрофії надниркових залоз, спостерігається головний біль, нудота, блювання, біль у черевній порожнині, запаморочення, анорексія, слабкість, зміни настрою, летаргія, жар, міалгія, артралгія, риніт, екзема, кон’юнктивіт, болісний свербіж шкіри, втрата маси тіла. У більш тяжких випадках – тяжкі психічні порушення та гіпотензія, підвищення внутрішньочерепного тиску, набряк диска зорового нерва викликаний набряком мозку, стероїдний псевдоревматизм у пацієнтів з ревматизмом, летальні випадки. У деяких випадках симптоми відміни можуть мати або нагадують клінічний рецидив захворювання, від якого пацієнт проходить лікування. Педіатрична популяція. Підвищений внутрішньочерепний тиск з набряком диску зорового нерва у дітей (псевдопухлина мозку) – виникає зазвичай після відміни лікування. Затримка росту у дітей та підлітків. Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень. Термін придатності. 2 роки.
Водіння авто
Цей лікарський засіб не має або має незначний вплив на нервову систему, тому пацієнтам, які лікуються преднізолоном, слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психічних і рухових реакцій.
Адреса
Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспiльська, 13. ИНСТРУКЦИЯ по медицинскому применению лекарственного средства ПРЕДНИЗОЛОН-ДАРНИЦА (PREDNISOLONE-DARNITSA) Состав: действующее вещество: prednisolone; 1 мл раствора содержит преднизолона натрия фосфата в пересчете на преднизолон 30 мг; вспомогательные вещества: динатрия эдетат, натрия гидрофосфат додекагидрат, калия дигидрофосфат, этанол 96 %, пропиленгликоль, вода для инъекций. Лекарственная форма. Раствор для инъекций. Основные физико-химические свойства: прозрачная бесцветная или слегка окрашенная жидкость. Фармакотерапевтическая группа. Кортикостероиды для системного применения. Глюкокортикоиды. Преднизолон. Код АТХ Н02А В06. Фармакологические свойства. Фармакодинамика. Оказывает противовоспалительное, противоаллергическое, иммунодепрессивное, противошоковое и антитоксическое действие. В относительно больших дозах подавляет активность фибробластов, синтез коллагена, ретикулоэндотелия и соединительной ткани (торможение пролиферативной фазы воспаления), задерживает синтез и ускоряет катаболизм белка в мышечной ткани, но повышает его синтез в печени. Противоаллергические и иммуносупрессивные свойства лекарственного средства обусловлены торможением развития лимфоидной ткани с ее инволюцией при длительном применении, снижением количества циркулирующих Т- и В-лимфоцитов, угнетением дегрануляции тучных клеток угнетением продуцирования антител. Противошоковое действие лекарственного средства обусловлено повышением реакции сосудов на эндо- и экзогенные сосудосуживающие вещества, с восстановлением чувствительности рецепторов сосудов к катехоламинам и усилением их гипертензивного эффекта, а также задержкой выведения из организма натрия и воды. Антитоксическое действие лекарственного средства связано со стимуляцией в печени процессов синтеза белка и ускорением инактивации в ней эндогенных токсических метаболитов и ксенобиотиков, а также с повышением стабильности клеточных мембран, в том числе гепатоцитов. Усиливает в печени депонирование гликогена и синтез глюкозы из продуктов белкового обмена. Повышение уровня глюкозы в крови активизирует выделение инсулина. Подавляет захват глюкозы жировыми клетками, что приводит к активации липолиза. Однако вследствие увеличения секреции инсулина происходит стимуляция липогенеза, что способствует накоплению жира. Снижает всасывание кальция в кишечнике, повышает вымывание его из костей и экскрецию почками. Подавляет высвобождение гипофизом адренокортикотропного гормона и ?-липотропина, в связи с чем при длительном применении лекарственное средство может способствовать развитию функциональной недостаточности коры надпочечников. Главными факторами, ограничивающими длительную терапию преднизолоном, является остеопороз и синдром Иценка-Кушинга. Преднизолон подавляет секрецию тиреотропного и фолликулостимулирующего гормонов. В высоких дозах может повышать возбудимость тканей мозга и способствовать снижению порога судорожной готовности. Стимулирует избыточную секрецию соляной кислоты и пепсина в желудке, в связи с чем может способствовать развитию пептической язвы. Фармакокинетика. При внутримышечном введении всасывается в кровь быстро, но по сравнению с достижением максимального уровня в крови фармакологический эффект лекарственного средства значительно запаздывает и развивается 2–8 часов. В плазме крови большая часть преднизолона связывается с транскортином (кортизолсвязывающим глобулином), а при насыщении процесса – с альбумином. При снижении синтеза белка наблюдается снижение связывающей способности альбуминов, что может привести к увеличению свободной фракции преднизолона и как следствие – проявление его токсического действия при применении обычных терапевтических доз. Период полувыведения у взрослых – 2–4 часа, у детей – короче. Биотрансформируется путем окисления преимущественно в печени, а также в почках, тонкой кишке, бронхах. Окисленные формы глюкуронизуються или сульфатируются и в виде конъюгатов выводятся почками. Около 20 % преднизолона экскретируется из организма почками в неизмененном виде, небольшая часть выделяется с желчью. При заболеваниях печени метаболизм преднизолона замедляется и снижается степень его связывания с белками плазмы крови, что приводит к увеличению периода полувыведения лекарственного средства. Клинические характеристики. Показания. Внутримышечное, внутривенное введение: – системные заболевания соединительной ткани: системная красная волчанка, дерматомиозит, склеродермия, узелковый периартрит, болезнь Бехтерева; – гематологические заболевания: острая гемолитическая анемия, лимфогранулематоз, гранулоцитопения, тромбоцитопеническая пурпура, агранулоцитоз, разные формы лейкемии; – кожные болезни: обычная экзема, мультиформная экссудативная эритема, пузырчатка обыкновенная, эритродермия, эксфолиативный дерматит, себорейный дерматит, псориаз, алопеция, адреногенитальный синдром; – заместительная терапия: Аддисонов криз; – неотложные состояния: тяжелые формы неспецифического язвенного колита и болезни Крона, шок (ожоговый, травматический, операционный, анафилактический, токсический, трансфузионный), астматический статус, острая недостаточность коры надпочечников, печеночная кома, тяжелые аллергические и анафилактические реакции, гипогликемические состояния. Внутрисуставное введение: – хронический полиартрит, остеоартрит больших суставов, ревматоидный артрит, посттравматический артрит, артрозы. Противопоказания. Гиперчувствительность к компонентам лекарственного средства. Паразитарные и инфекционные заболевания вирусной, грибковой или бактериальной природы, существующие в настоящий момент или недавно перенесенные: простой герпес, опоясывающий герпес (виремическая фаза), ветряная оспа, корь; амебиаз, стронгилоидоз (установленный или подозреваемый); системный микоз; активный туберкулез. Поствакцинальный период (длительность 10 недель: 8 недель до и 2 недели после вакцинации), лимфаденит после прививки БЦЖ. Иммунодефицитные состояния, вызванные ВИЧ-инфекцией. Заболевания желудочно-кишечного тракта: язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки, эзофагит, гастрит, острая или латентная пептическая язва, недавно проведенный анастамоз кишечника, неспецифический язвенный колит с угрозой перфорации или абсцедирования, дивертикулит. Заболевания сердечно-сосудистой системы: недавно перенесенный инфаркт миокарда, декомпенсированная хроническая сердечная недостаточность, артериальная гипертензия, склонность к тромбоэмболической болезни. Заболевания эндокринной системы: декомпенсированный сахарный диабет, тиреотоксикоз, гипотиреоз, болезнь Иценко-Кушинга. Тяжелая хроническая почечная и/или печеночная недостаточность (за исключением такого неотложного состояния, как печеночная кома), нефроуролитиаз. Гипоальбуминемия. Системный остеопороз. Миастения гравис. Тяжелая миопатия. Продуктивная симптоматика при психических заболеваниях, психозы. Ожирение (III–IV степени). Полиомиелит (за исключением формы бульбарного энцефалита). Открыто- и закрытоугольная глаукома, катаракта. Для внутрисуставных, периартикулярных инъекций и для инъекций в оболочки сухожилий, где имеется инфекция в месте введения или в окружающих тканях. Для инъекций непосредственно в сухожилие. Инъекции в спинальные или другие недиартродиальные суставы. Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий. Ожидается, что совместное лечение с ингибиторами CYP3A, включая продукты, содержащие кобицистат, повышает риск системных побочных эффектов. Следует избегать такой комбинации, если польза не превышает повышенный риск системных кортикостероидных побочных эффектов, в этом случае необходим тщательный мониторинг за состоянием пациента. Возможные реакции при одновременном применении преднизолона с другими лекарственными средствами: с гормонами щитовидной железы, индукторами печеночных ферментов, в частности с барбитуратами, фенитоином, пиримидоном, карбамазепином, рифампицином – ослабление эффектов преднизолона в результате увеличения его системного клиренса; с рифампицином, рифабутином, карбамазепином, фенобарбиталом, фенитоином, примидоном, эфедрином и аминоглютетимидом – снижение терапевтического эффекта вследствие усиления метаболизма кортикостероидов; с эстрогенами (включая пероральные контрацептивы, в состав которых входит эстроген), циклоспорином, ингибиторами CYP3A4, в частности эритромицином, кларитромицином, кетоконазолом, дилтиаземом, апрепитантом, итраконазолом, олеандомицином – усиление терапевтических и токсических эффектов преднизолона, поэтому возможно понадобится корректировка дозы; с этопозидом – возможно ингибирование метаболизма глюкокортикостероидами in vitro. Это может привести к увеличению как эффективности, так и токсичности этопозида, поэтому необходимо проводить мониторинг; с антацидами – снижение всасывания преднизолона; с производными салициловой кислоты и другими нестероидными противовоспалительными лекарственными средствами – повышение вероятности образования кровотечений и язв слизистой оболочки желудка. Преднизолон снижает уровень производных салициловой кислоты в сыворотке крови, увеличивая их почечный клиренс, а выведение стероидов может привести к салицилатной интоксикации. Лекарственное средство увеличивает риск развития гепатотоксических реакций парацетамола в результате индукции печеночных ферментов и образования его токсичного метаболита. Аспирин следует использовать осторожно в сочетании с глюкокортикостероидамы пациентам с гипопротромбинемией; с кумариновыми антикоагулянтами и варфарином – их эффективность может быть усилена одновременной терапией кортикостероидами. Поэтому, чтобы избежать спонтанного кровотечения необходим тщательный мониторинг международного нормализованного отношения (INR) или протромбинового времени; с сердечными гликозидами – усиление токсичности последних, а в результате возникающей гипокалиемии – повышение риска развития аритмий; с гипогликемическими средствами – подавление гипогликемического эффекта пероральных сахароснижающих средств и инсулина; с гипотензивными лекарственными средствами – снижение эффективности последних; с трициклическими антидепрессантами – усиление признаков депрессии, вызванной приемом преднизолона, и повышение внутриглазного давления; с иммуносупрессантами – повышение риска развития инфекций и лимфомы или других лимфопролиферативных нарушений, связанных с вирусом Эпштейна-Барра; с диуретиками (петлевые, тиазидные и ацетазоламид), карбеноксолоном, слабительными и противогрибковыми (амфотерицин В) средствами – повышение риска развития гипокалиемии, поэтому сопутствующего использования следует избегать. Существует также повышенный риск гипокалиемии с одновременным применением теофиллина и при высоких дозах кортикостероидов одновременно с высокими дозами бамбутерола, фенотерола, формотерола, ритодрина, сальбутамола, сальметерола и тербуталина. Преднизолон усиливает риск развития остеопороза при одновременном применении с амфотерицином и ингибиторами карбоангидразы; с кетоконазолом – снижается метаболический и почечный клиренс метилпреднизолона, что также возможно с преднизолоном; с мифепристоном – возможно снижение действия кортикостероидов в течение 3–4 дней; с метотрексатом – возможно повышение риска развития гематологической токсичности; с м-холиноблокаторами, антигистаминными лекарственными средствами, нитратами – повышение внутриглазного давления и снижение эффективности антигистаминных лекарственных средств; с нейролептиками, карбутамидом, азатиоприном – увеличение риска развития катаракты; с эстрогенами, анаболическими лекарственными средствами, пероральными контрацептивами – проявления гирсутизма и угрей. Возможно усиление влияния глюкокортикоидов, поэтому в данном случае необходима корректировка дозы; с живыми противовирусными вакцинами и на фоне других видов иммунизаций – увеличение риска активации вирусов и развития инфекций. Высокие дозы кортикостероидов ухудшают иммунный ответ, поэтому следует избегать применения живых вакцин (см. раздел «Особенности применения»); с миорелаксантами на фоне гипокалиемии – усиление выраженности и длительности мышечной блокады на фоне применения миорелаксантов; с антихолинестеразными средствами – возникновение мышечной слабости у больных миастенией (особенно у пациентов с миастенией гравис) и уменьшения влияния на холецистографические рентгеновские среды; с митотаном и другими ингибиторами функции коры надпочечников – могут обуславливать повышение дозы лекарственного средства; с противорвотными средствами – усиление противорвотного эффекта; с изониазидом, мексилетином, празиквантелом – снижение их плазменных концентраций; с соматотропином (в высоких дозах) – снижение эффекта последнего; с эритромицином – может подавлять метаболизм некоторых кортикостероидов; с фторхинолонами – повреждение сухожилия; с ретиноидами и тетрациклинами – возможно повышение внутричерепного давления; с циклоспорином – повышает плазменные концентрации преднизолона. Такой же эффект возможен с ритонавиром. Были отмечены случаи возникновения судорог. Поскольку одновременное введение этих лекарственных средств вызывает взаимное замедление метаболизма, вероятно, что судороги и другие побочные эффекты, связанные с применением каждого из этих лекарственных средств как при монотерапии, так и при их совместном применении, могут возникать чаще. Совместное применение может вызывать увеличение концентрации других лекарственных средств в плазме крови. При длительной терапии преднизолон повышает содержимое фолиевой кислоты. Лекарственное средство снижает влияние витамина D на всасывание Ca2+ в полости кишечника. Особенности применения. Противовоспалительные/иммуносупрессивные эффекты и инфекция. С особой осторожностью назначают при иммунодефицитных состояниях (в том числе при СПИД или ВИЧ-инфекции). Лечение лекарственным средством даже в низких дозах маскирует признаки и симптомы ранее существовавших инфекций и тех, что развивились во время лечения (включая оппортунистические инфекции), и затрудняет их диагностику. Поэтому, во время лечения следует избегать контакта с больными простудой или другими инфекциями. Подавление воспалительной реакции и иммунной функции повышается восприимчивость к инфекциям и тяжесть их течения. При их применении могут появиться новые инфекции. Полученные оппортунистические инфекции могут быть фатальными. Клиническая картина часто может быть атипичной, а серьезные инфекции (такие как септицемия и туберкулез) могут быть замаскированы и диагностируются уже в прогрессирующей стадии. При инфекционных заболеваниях (которые не указаны в разделе «Противопоказания») и латентных формах туберкулеза лекарственное средство следует назначать только в комбинации с антибиотиками и противотуберкулезными средствами. Особое беспокойство вызывает ветряная оспа, поскольку эта незначительная болезнь может быть смертельной для пациентов с иммунодепрессией. Пациентам (или родителям детей), которые не болели ранее ветряной оспой, следует рекомендовать избегать тесного личного контакта больными на ветряную оспу или опоясывающий герпес, и если они подвергаются воздействию, то должны обратиться за срочной медицинской помощью. Пассивная иммунизация иммуноглобулином ветряной оспы/Зостера (VZIG) необходима для пациентов, не имеющих иммунитета, которые получают системные кортикостероиды или которые использовали их в течение предыдущих 3-х месяцев. Пациентам, которые в период лечения находились в контакте с больными корью или ветряной оспой, в качестве профилактики следует назначить специфические иммуноглобулины (в течение 10 дней после контакта). Необходим особый уход и срочное лечение в случае подтверждения диагноза ветряной оспы. Кортикостероиды не следует прекращать, а доза может быть увеличена. Во время лечения не следует проводить иммунизацию живыми вакцинами лицам с нарушением иммунной системы. Инактивированные (убитые) вакцины или анатоксины могут быть применены, хотя их эффекты могут быть ослаблены. Во время длительной терапии любого интеркуррентного заболевания, травмы или хирургической манипуляции необходимо временно увеличить дозировку. Если применение кортикостероидов завершено после длительной терапии, возможно, возникнет временная необходимость повторного их применения. При интеркуррентных инфекциях, септических состояниях необходимо одновременно проводить антибиотикотерапию. Применение при тяжелых инфекционных заболеваниях (не указаны в разделе «Противопоказания») возможно только на фоне специфической антимикробной терапии. Хроническая иммуносупрессия (например, в условиях трансплантации органов) была связана с повышенным риском злокачественности. Отмена применения. У пациентов, получавших выше физиологические дозы преднизолона (примерно 7,5 мг преднизолона или эквивалента) больше 3-х недель, прекращать лечение преднизолоном следует постепенно. Лечение следует прекращать постепенно, даже если оно длилось менее 3-х недель, для таких групп пациентов: – пациенты, которые проходят повторный курс лечения преднизолоном; – пациенты, которым повторный курс лечения был назначен в течение года после длительного лечения (месяцы, годы); – пациенты, которые получают более 40 мг/сутки преднизолона или эквивалента; – пациенты с недостаточностью надпочечников, причиной которой не является экзогенный прием кортикостероидов; – пациенты, которые неоднократно принимали дозы кортикостероидов вечером. После прекращения лечения возможно возникновение синдрома отмены, недостаточности надпочечников, а также обострение заболевания, из-за которого был назначен преднизолон. Если после окончания лечения преднизолоном наблюдается функциональная недостаточность надпочечников, следует немедленно возобновить применение лекарственного средства, а уменьшение дозы проводить очень медленно и с осторожностью (например, суточную дозу нужно уменьшать на 2–3 мг в течение 7–10 дней). После достижения суточной дозы, равной 7,5 мг преднизолона, уменьшение дозы должно быть медленнее, чтобы гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковая система могла восстанавливаться. Резкое прекращение системного лечения кортикостероидами до 3-х недель, уместно, если не ожидается рецидива заболевания. Резкая отмена дозы до 40 мг суточного преднизолона или эквивалента в течение 3-х недель вряд ли приведет к клиническому угнетению гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой системы у большинства пациентов. Атрофия коры надпочечников развивается при длительной терапии и может храниться в течение многих лет после прекращения лечения. Стероид-индуцированная вторичная недостаточность надпочечников может быть снижена до минимальной вследствие постепенного снижения дозы. Этот вид недостаточности может сохраняться в течение нескольких месяцев после окончания терапии, поэтому при любой стрессовой ситуации, возникшей в данный период, необходимо восстановить терапию кортикостероидами. При внезапной отмене, особенно в случае предшествующего применения высоких доз, возникает синдром отмены, который проявляется лихорадкой, снижением аппетита, тошнотой, рвотой, диареей, заторможенностью, головокружением, генерализованными костно-мышечными болями, астенией. Нарушение зрения. Может возникать нарушения зрения при системном и местном применении кортикостероидов. Если у пациента есть симптомы ухудшения зрения или другие нарушения зрения, необходимо направить пациента к офтальмологу для оценки возможных причин, которые могут включать катаракту, глаукому или редкие заболевания (такие как центральная серозная хориоретинопатия (CSCR), о которых сообщалось после применения системных и топических кортикостероидов. Склеродермический почечный криз. Необходима осторожность в лечении пациентов с системным склерозом через повышенную частоту (возможно, смертельного) почечного криза с гипертонической болезнью и снижением уровня мочеотделения, что наблюдается при суточной дозе 15 мг или более преднизолона. Поэтому, необходимо регулярно проверять кровяное давление и функцию почек (s-креатинин). При подозрении на почечный криз следует тщательно контролировать артериальное давление. Пациенты пожилого возраста. Общие побочные эффекты системных кортикостероидов могут быть связаны с более серьезными последствиями в пожилом возрасте, особенно с остеопорозом, гипертонией, гипокалиемией, сахарным диабетом, склонностью к инфекциям и истончению кожи. Чтобы избежать опасных для жизни реакций, необходимо проводить тщательное клиническое наблюдение (см. раздел «Способ применения и дозы»). Педиатрическая популяция. Так как кортикостероиды вызывают задержку роста у детей и подростков, которое может быть необратимым – применять только по абсолютным показаниям и под особо тщательным наблюдением врача. Лечение должно быть ограничено минимальной дозой в течение короткого времени, чтобы минимизировать угнетение гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой системы и задержки роста (см. раздел «Способ применения и дозы»). Другие предостережения. Необходимо соблюдать осторожность и проводить регулярный мониторинг при лечении глюкокортикоидами, включая преднизолон, у пациентов с: – сахарным диабетом или семейным анамнезом диабета; – глаукомой или семейным анамнезом глаукомы; – гипертонией или застойной сердечной недостаточностью; – печеночной недостаточностью; – эпилепсией; – остеопорозом – это имеет особое значение для женщин в менопаузе; – историей серьезных аффективных расстройств и особенно тех, что имели предыдущий анамнез кортикостероидных психозов; – язвенными заболеваниями; – предварительной стероидной миопатией; – почечной недостаточностью; – туберкулезом: больные или рентгенологические изменения характерны для туберкулеза. Однако, возникновение активного туберкулеза можно предотвратить путем профилактического применения противотуберкулезной терапии; – недавним инфарктом миокарда (разрыв); – гипотиреозом и имеющимися хроническими заболеваниями печени (с нарушением ее функции) – может быть усилен эффект кортикостероидов; – атрофией коры надпочечников, что развивается при длительной терапии и может сохраняться в течение многих лет после прекращения лечения. При нарушении толерантности к углеводам лекарственное средство следует применять с осторожностью. При необходимости применения преднизолона на фоне приема пероральных гипогликемических лекарственных средств или антикоагулянтов необходимо корректировать режим дозирования последних. У больных тромбоцитопенической пурпурой лекарственное средство применяют только внутривенно. В зависимости от продолжительности лечения и дозы возможно негативное влияние лекарственного средства на метаболизм кальция. Рекомендуется профилактика остеопороза, что особенно важно при наличии у пациентов факторов риска (в том числе – семейная предрасположенность, пожилой возраст, постменопауза, недостаточное потребление белка и кальция, чрезмерное курение, чрезмерное потребление алкоголя, а также снижение физической активности). Профилактика основывается на достаточном потреблении кальция и витамина D, а также включает физическую активность. Для уменьшения побочных эффектов терапии преднизолоном оправдано назначение соответствующей диеты. При применении высоких доз преднизолона в течение длительного периода (30 мг/сутки в течение как минимум 4-х недель) могут возникать обратимые нарушения сперматогенеза, которые хранятся в течение нескольких месяцев после прекращения приема лекарственного средства. С особой осторожностью следует применять лекарственное средство при печеночной и почечной недостаточности. Следует особо тщательно контролировать электролитный баланс при комбинированном применении преднизолона с диуретиками. При длительном лечении преднизолоном с целью профилактики гипокалиемии необходимо назначать препараты калия и соответствующую диету в связи с возможным повышением внутриглазного давления и развития субкапсулярной катаракты. Из-за опасности развития гиперкортицизма новый курс лечения кортизоном после проведенного ранее длительного лечения преднизолоном в течение нескольких месяцев всегда нужно начинать с низких начальных доз (за исключением использования по жизненным показателям). При болезни Аддисона следует избегать одновременного назначения барбитуратов из-за риска возникновения острой недостаточности надпочечников (Аддисонический криз). С осторожностью назначают после недавно перенесенного инфаркта миокарда (у больных с острым, подострым инфарктом миокарда есть вероятность распространения очага некроза, замедления формирования рубцовой ткани, разрыва сердечной мышцы). При указаниях на псориаз в анамнезе преднизолон в высоких дозах применяют с особой осторожностью. Если в анамнезе судороги, преднизолон следует применять только в минимальных эффективных дозах. С особой осторожностью следует применять лекарственное средство при мигрени, наличии в анамнезе данных о некоторых паразитарных заболеваних (особенно при амебиазе). Женщинам в период менопаузы необходимо обследоваться относительно возможного возникновения остеопороза. Если во время лечения глюкокортикоидами у пациентов возникают необычные стрессовые ситуации, рекомендуется увеличение дозы быстродействующих кортикостероидов до, во время и после стрессовой ситуации. Особого внимания требует вопрос применения системных кортикостероидов у больных с существующими или имеющимися в анамнезе тяжелыми аффективными расстройствами, включающих депрессивный, маниакально-депрессивный психоз, предыдущий стероидный психоз. Сообщалось, что саркома Капоши наблюдается у пациентов, получающих терапию кортикостероидами. Прекращение применения кортикостероидов может привести к клинической ремиссии. Пациентов и/или опекунов следует предупредить о возможности развития серьезных побочных эффектов со стороны психики. Симптомы обычно проявляются в течение нескольких дней или недель после начала лечения. Риск возникновения данных побочных эффектов выше при применении высоких доз, хотя равные дозы не позволяют прогнозировать начало, тип, тяжесть или продолжительность реакций. Большинство реакций исчезает после уменьшения дозы или отмены лекарственного средства, хотя иногда необходимо специфическое лечение. При развитии подобных симптомов (тревожные психологические симптомы, особенно если подозревается депрессивное настроение или суицидальные мысли) необходимо обратиться к врачу. Также психические расстройства могут наблюдаться во время или сразу после отмены глюкокортикоидов, хотя такие реакции сообщаются нечасто. Во время лечения преднизолоном не следует употреблять алкоголь. Клиническое обследование должно включать исследование сердечно-сосудистой системы, рентгенологическое исследование легких, исследование желудка и двенадцатиперстной кишки, мочевыделительной, органов зрения. Лабораторное обследование должно состоять из: общего анализа крови, концентрации глюкозы в крови и моче, электролитов в плазме крови. При лечении глюкокортикоидами в течение длительного времени рекомендуется регулярно контролировать артериальное давление, определять уровень глюкозы в моче и крови, проводить анализ кала на скрытую кровь, анализы показателей свертывания крови, рентгенологический контроль позвоночника, офтальмологическое обследование (1 раз в 3 месяца). Важная информация о вспомогательные вещества. Это лекарственное средство содержит натрий, поэтому пациентам, которые применяют натрий-контролируемую диету, следует соблюдать осторожность при его применении. Это лекарственное средство содержит пропиленгликоль который может вызвать симптомы, схожие с возникающими при употреблении алкоголя. Применение в период беременности или кормления грудью. Беременность. Способность кортикостероидов пересекать плаценту меняется между отдельными лекарственными средствами. Однако, 88 % преднизолона инактивируется при прохождении транс-плацентарного барьера плаценты. Введение кортикостероидов беременным животным может привести к нарушениям развития плода, включая расщелины неба (волчья пасть), внутриутробную задержку роста и влияние на рост и развитие мозга. Нет никаких доказательств того, что кортикостероиды приводят к увеличению частоты врожденных аномалий, таких как расщелины неба/губы у человека. Однако, при применении в течение длительного периода или многократно во время беременности, кортикостероиды могут увеличивать риск внутриутробной задержки роста плода. Гипоадренализм может, теоретически, возникать у новорожденных после предродового влияния кортикостероидов, но обычно после рождения исчезает спонтанно и редко является клинически важным. Как и все лекарства, кортикостероиды следует назначать только тогда, когда польза для матери и ребенка преобладает риски. Однако, когда применение кортикостероидов необходимо, пациентов с нормальной беременностью можно лечить так, будто они не беременны. Пациенты с преэклампсией или задержкой жидкости нуждаются в тщательном мониторинге. Была описана депрессия уровней гормонов во время беременности, но значение этого вывода не ясно. Грудное вскармливание. В случае необходимости применения лекарственного средства кормления грудью следует прекратить. Кортикостероиды выделяются в небольших количествах в грудное молоко. Однако дозы до 40 мг суточного преднизолона вряд ли могут вызвать системные эффекты у младенца. У младенцев матерей, которые принимают более высокие дозы, возможно угнетение функции надпочечников, но преимущества грудного вскармливания могут преобладать любой теоретический риск. Рекомендуется мониторинг младенца касательно угнетения функции надпочечников. Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами. Это лекарственное средство не имеет или имеет незначительное влияние на нервную систему, поэтому пациентам, которые лечатся преднизолоном, следует воздержаться от потенциально опасных видов деятельности, которые требуют повышенного внимания и скорости психических и двигательных реакций. Способ применения и дозы. Не допускается смешивание и одновременное применение преднизолона с другими лекарственными средствами в одной и той же инфузионной системе или шприце! Лекарственное средство предназначено для внутривенного, внутримышечного или внутрисуставного введения. Доза преднизолона зависит от тяжести заболевания. Для лечения взрослых суточная доза составляет 4–60 мг внутривенно или внутримышечно. Детям лекарственное средство назначать внутримышечно (глубоко в ягодичную мышцу) строго по показаниям и под контролем врача: в возрасте 6–12 лет – 25 мг/сутки, с 12 лет – 25–50 мг/сутки. Длительность применения и количество введений лекарственного средства определяется индивидуально. При болезни Аддисона суточная доза для взрослых составляет 4–60 мг внутривенно или внутримышечно. При тяжелой форме неспецифического язвенного колита – по 8–12 мл/сутки (240–360 мг преднизолона) в течение 5–6 дней, при тяжелой форме болезни Крона – по 10–13 мл/сутки (300–390 мг преднизолона) в течение 5–7 дней. При неотложных состояниях преднизолон вводить внутривенно медленно (примерно в течение 3 минут) или капельно в дозе 30–60 мг. Если внутривенное вливание затруднено, лекарственное средство вводить внутримышечно, глубоко. При этом способе введения эффект развивается медленнее. При необходимости лекарственное средство вводят повторно внутривенно или внутримышечно в дозе 30–60 мг через 20–30 минут. По решению врача допускается увеличение указанной дозы индивидуально в каждом конкретном случае. Взрослым доза преднизолона при внутрисуставном введении составляет 30 мг для крупных суставов, 10–25 мг – для суставов средней величины и 5–10 мг – для малых суставов. Лекарственное средство вводить каждые 3 дня. Курс лечения – до 3 недель.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. Чинить протизапальну, протиалергічну, імунодепресивну, протишокову та антитоксичну дію. У відносно великих дозах пригнічує активність фібробластів, синтез колагену, ретикулоендотелію і сполучної тканини (гальмування проліферативної фази запалення), затримує синтез і прискорює катаболізм білка у м’язовій тканині, але підвищує його синтез у печінці. Протиалергічні та імуносупресивні властивості лікарського засобу зумовлені гальмуванням розвитку лімфоїдної тканини з її інволюцією при тривалому застосуванні, зниженням кількості циркулюючих Т- і В-лімфоцитів, пригніченням дегрануляції тучних клітин пригніченням продукування антитіл. Протишокова дія лікарського засобу зумовлена підвищенням реакції судин на ендо- та екзогенні судинозвужувальні речовини, з відновленням чутливості рецепторів судин до катехоламінів і підсиленням їх гіпертензивного ефекту, а також затримкою виведення з організму натрію і води. Антитоксична дія лікарського засобу пов’язана зі стимуляцією у печінці процесів синтезу білка і прискоренням інактивації у ній ендогенних токсичних метаболітів і ксенобіотиків, а також із підвищенням стабільності клітинних мембран, зокрема гепатоцитів. Підсилює у печінці депонування глікогену та синтез глюкози з продуктів білкового обміну. Підвищення рівня глюкози в крові активізує виділення інсуліну. Пригнічує захоплення глюкози жировими клітинами, що призводить до активації ліполізу. Однак внаслідок збільшення секреції інсуліну відбувається стимуляція ліпогенезу, що сприяє накопиченню жиру. Знижує всмоктування кальцію в кишечнику, підвищує вимивання його з кісток та екскрецію нирками. Пригнічує вивільнення гіпофізом адренокортикотропного гормону і ?-ліпотропіну, у зв’язку з чим при тривалому застосуванні лікарський засіб може сприяти розвитку функціональної недостатності кори надниркових залоз. Головними факторами, що обмежують тривалу терапію преднізолоном, є остеопороз і синдром Іценка-Кушинга. Преднізолон пригнічує секрецію тиреотропного та фолікулостимулюючого гормонів. У високих дозах може підвищувати збудливість тканин мозку і сприяти зниженню порога судомної готовності. Стимулює надмірну секрецію соляної кислоти і пепсину у шлунку, у зв’язку з чим може сприяти розвитку пептичної виразки. Фармакокінетика. При внутрішньом’язовому введенні всмоктується в кров швидко, але порівняно з досягненням максимального рівня у крові фармакологічний ефект лікарського засобу значно запізнюється і розвивається 2–8 годин. У плазмі крові більша частина преднізолону зв’язується з транскортином (кортизолзв’язуючим глобуліном), а при насиченні процесу – з альбуміном. При зниженні синтезу білка спостерігається зниження зв’язуючої здатності альбумінів, що може спричинити збільшення вільної фракції преднізолону і як наслідок – прояв його токсичної дії при застосуванні звичайних терапевтичних доз. Період напіввиведення у дорослих – 2–4 години, у дітей – коротший. Біотрансформується шляхом окиснення переважно у печінці, а також у нирках, тонкій кишці, бронхах. Окиснені форми глюкуронізуються або сульфатуються і у вигляді кон’югатів виводяться нирками. Близько 20 % преднізолону екскретується з організму нирками у незміненому вигляді, невелика частина виділяється з жовчю. При захворюваннях печінки метаболізм преднізолону уповільнюється і знижується ступінь його звязування з білками плазми крові, що призводить до збільшення періоду напіввиведення лікарського засобу.
Фармакологічні характеристики

Властивості номенклатури

Торгівельна назва
Преднізолон
Форма випуску
розчин для ін'єкцій
Виробник
Дарниця ФФ
Країна власник ліцензії
Україна
Умови відпуску
Потрібен рецепт
Діючі речовини
- -
Преднізолон розчин для ін'єкцій 30 мг/мл 1 мл 5 ампул
Преднізолон Дарниця таблетки 5 мг 40 шт
Дарниця ФФ
0
Є в наявності
від95.60грн
Преднізолон Дарниця розчин для ін'єкцій 3 % 1 мл 3 ампули
Метилпреднізолон-ФС таблетки 4 мг 30 шт
Фарма Старт
0
Є в наявності
від121.33грн
Метилпреднізолон-ФС таблетки 8 мг 30 шт
Фарма Старт
0
Є в наявності
від172.60грн
Метилпреднізолон-ФС таблетки 4 мг 30 шт
Фарма Старт
0
Є в наявності
від111.33грн
Метилпреднізолон-ФС таблетки 8 мг 30 шт
Фарма Старт
0
Є в наявності
від158.60грн
Форма входу