Як розпізнати кліща та як правильно надати першу допомогу, якщо вкусив кліщ? Чим небезпечні укуси кліща та що слід робити далі? Дізнайтеся про це у нашій статті.

Кліщі небезпечні для людей тому, що переносять збудники інфекційних хвороб (трансмісивних природно-вогнищевих інфекційних захворювань). Внаслідок укусу кліща ці збудники, що є живими організмами різної природи (бактеріями, рикетсіями, вірусами чи найпростішими), здатні заразити людину.

Існує чимало інфекційних хвороб, пов’язаних із кліщами. Найрозповсюдженішою в Україні є хвороба Лайма (щороку реєструють близько 3-х тисяч випадків), що з «потеплінням» клімату має помітну тенденцію до поширення.

Відомо, що інфекціям, які передаються через кліщів, властива сезонність, а пік захворюваності припадає на весну та літо.

Кліщ: загальний опис. Як виглядає кліщ?

Кліщ – це дрібна членистонога тварина, підкласу павукоподібні, що має суцільне тіло, неподілене на сегменти, та 4 пари ніг. Розміри кліща можуть сягати від 0,2 мм до 1,5 см. Кліщі не плетуть павутиння. Небезпечними для людини є кровосисні кліщі, що п’ють кров на всіх стадіях свого розвитку.

Цикл розвитку кліщів

Цикл розвитку кліща від яйця до яйця може складати від 1 до 8 років та проходить у кілька стадій:

яйце – личинка – німфа – дорослі особини: самець, самка – яйце. У деяких видів кліщів стадія німфи може мати декілька фаз. Аби перейти до наступної фази циклу, кліщ потребує поживних речовин, які він отримує з крові своєї «жертви» під час укусу.

Чи небезпечна личинка кліща для людини?

Личинки, вилупившись із яйця, «полюють» на дрібних тварин, а наситившись їхньою кров’ю, повертаються назад у ґрунт, де перетворюються на німф. Личинки мають надзвичайно дрібні розміри і практично не «нападають» на людей.

Чи небезпечна німфа кліща для людини?

Німфи можуть «полювати» на більших за розмірами хребетних, зокрема й на людину. Отримавши необхідну кількість поживних речовин, вони повертаються в ґрунт, де перетворюються на дорослих особин кліща – самців або самиць.

Чи небезпечна самиця кліща для людини?

Самці кліщів переважно не харчуються кров’ю, а от самиці кров потрібна, щоби відкласти яйця. Для цього самиці мають так званий «фартух» – еластичний мішечок для зберігання та перетравлення спожитої крові, який може розтягуватися, збільшуватися.

Укус кліща та супутні хвороби

Для належної опірності інфекціям, що можуть переноситися через укус кліща, критично важливим є стан імунної системи людини. Відповідно, усі супутні та хронічні захворювання, що знижують імунітет, будуть факторами ризику щодо тяжкого перебігу інфекційної хвороби внаслідок укусу кліща та розвитку ускладнень, часом і можливої смерті.

Детально про причини зниження імунітету – у статті.

Симптоми та ознаки укусу кліща

Укус кліща не болючий, бо в його слині є знеболювальні речовини. Відтак факт укусу може залишитися непоміченим. Кліщ своїми ротовими органами ніби розрізає шкіру жертви, міцно прикріплюється, виділяючи певну речовину, що «цементує» кліща до шкіри. Насмоктавшись, кліщ упорскує іншу речовину, що розчиняє «цементний корок», і відпадає завдяки власній вазі.

На місці укусу кліща може з’явитися почервоніння, відчуття жару, а згодом і свербіння. Місце укусу кліща, залежно від виду збудника інфекційної хвороби, виглядатиме по-різному. Наприклад, у разі хвороби Лайма довкола місця укусу кліща з’являється характерний червоний вінчик, що називають «бичачим оком».

Що робити, якщо вкусив кліщ? Перша допомога при укусі

  • Витягніть кліща якнайшвидше! Що раніше ви його витягнете, то нижчий ризик заразитися.
  • Вдягніть рукавички, місце прикріплення кліща обробіть антисептиком.
  • Не капайте на кліща олію, адже, задихаючись, він здатен випорснути в рану рідину, що міститиме збудників інфекційних хвороб. Витягайте живих кліщів, викручуючими рухами.
  • Оскільки кліщ міцно прикріплений до шкіри, витягати його варто дуже обережно! При викручуванні важливо не розчавити кліща та не відірвати частини його тіла.
  • Якщо немає {{ref:6DF9A02F-8D62-11EA-97DE-0CC47AFF6138:спеціального пристрою для видалення кліщів}}, підійде пінцет із гострими кінцями.
  • У польових умовах можна використовувати нитку, щоб злегка підважити, а потім акуратно пальцями, попередньо розхитавши місце прикріплення, викрутити кліща.
  • Якщо після викручування залишилася лапка, її обов’язково треба витягнути пінцетом, адже можливе нагноєння.
  • Після видалення кліща обробіть рану місцевими антисептиками.
  • А кліща помістіть у баночку чи сірникову коробку, щоби мати змогу оперативно віддати його на лабораторну діагностику. Адреси лабораторій варто шукати на сайтах місцевих департаментів охорони здоров’я ОДА.

Аби зробити процедуру витягання кліща акуратно і безпечно, у нагоді стане зручний сучасний {{ref:6DF9A02F-8D62-11EA-97DE-0CC47AFF6138:комплект пристроїв для видалення кліщів Klinver}} торгової марки Arbor Vitae, що містить спеціальні кліщевитягачі (кліщосмики) двох різних розмірів і пробірку для витягнутого кліща. Застосування таких пристроїв полегшить процес витягування кліща, не зруйнувавши його тільце. Відповідно, це надасть надійного захисту людині, у якої був кліщ, та особі, яка здійснює процедуру витягування. Такий комплект варто мати в домашній аптечці!

Увага! У разі укусу кліща намагайтеся за можливості якнайшвидше звернутися по допомогу до лікаря-травматолога чергового травмпункту, особливо якщо були відомі нові випадки зараження інфекційними захворюваннями в місцевості, де ви проживаєте. Про випадок укусу кліща варто повідомити свого сімейного лікаря. Однозначним сигналом про те, що слід проконсультуватися із сімейним лікарем, є поява почервоніння чи інших змін у ділянці укусу, висипка на шкірі, підвищення температури тіла до 38-40?С. 

Засоби захисту від кліщів для людини

Кліщі вичікують свою жертву, переважно сидячи на траві й чагарях на висоті від 20–40 см до 1 м над поверхнею землі. Відповідно, ідучи на прогулянку, де ймовірно зустріти кліщів, варто вдягати високі шкарпетки, штани, що гумкою прилягають до ноги, футболку чи вітрівку з довгими рукавами, захистити шию хустиною чи бафом. Краще одягати світлий одяг, на якому швидше можна помітити кліща. Що дві години рекомендують проводити взаємо- чи самоогляд одягу та відкритих частин тіла.

Відлякують кліщів засоби-репеленти – синтетичні та на основі натуральних ефірних олій. Їх, згідно з інструкцією, наносять на тіло чи одяг перед виходом у зону імовірного контакту з кліщами.

Після прогулянки в душі варто уважно оглянути все тіло, а особливо ті частини тіла, де є добре кровопостачання, наприклад, за вухами, волосяна частина голови, у паховій та пахвинній ділянці, на животі.

Захворювання, що викликаються (переносяться) кліщем:

Бактеріальні захворювання

Хвороба Лайма (інші назви – бореліоз, системний кліщовий бореліоз, кліщова еритема) зумовлена бактерією Borrelia burgdorferi. Шлях передачі хвороби – через укуси кліщів Ixodes scapularis (I. dammini), I. pacificus, I. ricinus (Європа) та Ixodes persulcatus (Азія). Території, де поширена хвороба (ендемічна територія), – Північна Америка та Євразія.

Інкубаційний період (період від зараження до появи ознак хвороби) найчастіше триває 2-7 днів, проте може бути і до 30 днів. Характерні симптоми – гарячка до 38-39?С; формування кільцеподібної еритеми (почервоніння) у місці укусу кліща, так зване «бичаче око», що може поширюватися та мігрувати; біль у суглобах, артрит; грипоподібний стан; можливі віддалені ураження нервової системи, порушення в роботі серця. Лікування проводять антибіотиками.

Поворотна гарячка (інші назви – ендемічний поворотний тиф, тиф поворотний кліщовий, спірохетоз кліщовий) викликається бактерією Borrelia sogdiana, B. lathyshewi, В. caucasica, В. nereensis. B. hermsii, B. parkeri, B. duttoni, B. miyamotoi та ін. Основним резервуаром і переносником збудників є кліщі родини Argasidae, підродини Ornithodorinae, роду Alectorobius. Зараження відбувається під час укусу кліща. Основним носієм на півдні України вважається кліщ A. osperus. Основні регіони поширення в світі – Африка, Іспанія, Саудівська Аравія, Азія, певні регіони Канади та захід США.

Інкубаційний період триває 4-15 днів, найчастіше 6-10 днів. Симптоми хвороби: у місці укусу формується темно-червоний вузлик, або папула, що оточена геморагічним вінчиком. Характерною ознакою є чергування періодів гарячки до 39-40?С та періодів із нормальною температурою, звідси й назва поворотна гарячка. Симптоми схожі як під час грипу: головний біль, біль у м’язах, рідше озноб, біль у суглобах, кашель, біль у горлі, біль під час сечовипускання. Лікування проводять антибіотиками.

Рикетсіози (внутрішньоклітинні бактерії)

Плямисту лихоманку Скелястих гір викликає Rickettsia rickettsii. Захворювання передається через укус інфікованого кліща Dermacentor variabilis, D. аndersoni. Теорія поширення – схід та південний схід США. Іншим носієм інфекції є кліщ Amblyomma cajennense, що поширений у Сан Паоло, Ріо-де-Жанейро, Мінас-Жерайс. Інкубаційний період триває 3-12 днів. Основні симптоми: гарячка, головний біль, озноб, нудота, блювання, біль у животі, відсутність апетиту, фотофобія, порушення свідомості, біль у м’язах та макуло-папульна висипка (плямки та вузлики) через 2-4 дні після гарячки, яка може стати петехіальною (дрібні крововиливи) та поширитися на долоні та стопи. Лікування проводять антибіотиками.

Гарячка крапкова, або рикетсіоз, яку спричинює Rickettsia helvetica. Основний носій у Європі – кліщ Ixodes ricinus. Відомі території поширення – Швеція, Швейцарія, Франція та Лаос. Основні симптоми: малі червоні крапки по тілу, гарячка, біль у м’язах, головний біль, ознаки застуди. Лікування проводять антибіотиками.

Марсельська гарячка або плямиста гарячка, яку спричинює Rickettsia conorii. Переносником інфекції та її резервуаром є собачі кліщі Rhipicephalus sanguineus. Люди заражаються при укусі інфікованого кліща, а також при втиранні в рану залишків убитого кліща, потраплянні їх на слизові ока, носа, ротової порожнини (контактний механізм). Території поширення – Португалія, країни Середземного, Мармурового, Чорного, Азовського та Каспійського морів, деяких регіонів Африки (ПАР, Сомалі), Словенія, Албанія, Грузія та Зімбабве. Інкубаційний період 3-18 днів. Основні симптоми: на місці укусу поява чорної плями, інтоксикація, гарячка 38-40°С, пітливість, макуло-папульозна висипка, збільшення лімфатичних вузлів. Лікування проводять антибіотиками.

Людський гранулоцитарний анаплазмоз (колишня назва – людський гранулоцитарний ерліхіоз) зумовлює збудник Anaplasma phagocytophilum, носієм якого є кліщі Amblyomma americanum, Ixodes scapularis, Ixodes pacificus. Територія поширення – південний центр США. Інкубаційний період триває 1-2 тижні. Симптоматика: гарячка, озноб, сильний головний біль, біль у м’язах, нудота, блювання, діарея, втрата апетиту. Можливі ускладнення: дихальна недостатність, кровотечі, недостатність внутрішніх органів, інколи летальні випадки. Лікування проводять антибіотиками.

Бартонельоз викликаєють грам-негативні протеобактерії, що є факультативними внутрішньоклітинними паразитами кліщів родини Bartonellaceae. Попри те, що бартонели дуже поширені серед кліщів, сьогодні активно вивчаються в Німеччині.

Туляремію спричиняють збудники Francisella tularensis, Amblyomma americanum. Шляхи передачі: контактний (через руки), повітряно-пиловий (через повітря), аліментарний (через воду, їжу, брудний посуд), трансмісивний (через укус кліщів). Переносять інфекцію кліщі Dermacentor variabilis, Dermacentor andersoni. Територія поширення – південний центр та захід США, Європа, Азія. Найчастіше інкубаційний період триває 3-5 днів, можливе коливання періоду від 3 до 21 дня. Симптоми: туляремія протікає з гарячкою 38-40°С та інтоксикацією (головний та м'язовий біль, запаморочення, зменшення апетиту, розлади сну, нездужання, можливе блювання), ураженням і збільшенням лімфатичних вузлів, шкіри, слизових оболонок (почервоніння кон'юнктиви, слизової м'якого і твердого піднебіння), у 20% хворих на туляремію з'являються розеольозні, папульозні, везикульозні або геморагічні висипання, які супроводжуються свербінням, зберігаються 1-2 тижні, залишаючи після себе пігментацію. Іноді на місці висипу з’являються гнійники (пустули), можливі ураження легень. Часто в хворих на туляремію є ознаки психоемоційного перезбудження, приступи ейфорії, можливі марення. Гарячка при туляремії триває 15-18 днів, іноді подовжується до 3-4 тижнів і навіть довше. Лікування проводять антибіотиками.

Вірусні захворювання

Кліщовий енцефаліт (менінгоенцефаліт) викликає вірус кліщового енцефаліту, що містить РНК, належить до роду Flavivirus, родини Flaviviridae. Переносниками є кліщі: у Європі – Ixodes scapularis, Ixodes ricinus, у Росії та Азії – Ixodes persulcatus. Території найбільшого розповсюдження – Європа та північ Азії. Інкубаційний період 2-21 день, найчастіше – 7-14 днів, також описані випадки проявів хвороби через 70 днів. Дві третини заражених вірусом на початку хвороби можуть відчувати гарячку до 38-40?С, слабкість, відсутність апетиту, біль у м’язах, нудоту, можливе блювання. Після полегшення, найчастіше на 8 день, у 20-30% хворих настає друга фаза хвороби. Такі пацієнти можуть мати симптоми менінгіту (гарячку, головний біль, неможливість повернути чи нахилити голову), енцефаліту (сонливість, запаморочення, порушення слуху, зору чи розлади рухової діяльності, млявий парез і параліч м’язів голови та плечового поясу – звисаюча голова) або менінгоенцефаліту. Специфічного лікування від вірусу немає, проводять симптоматичне лікування ускладнень, наприклад, менінгоенцефаліту чи дихальної недостатності.

Хвороба, яку спричинює вірус Повассан (Powassan virus), що належить до роду Flavivirus, родини Flaviviridae. Переносять інфекцію кліщі: Ixodes cookei, Ixodes scapularis, Ixodes marxi,тIxodes spinipalpus, Dermacentor andersoni, Dermacentor variabilis. Територія найбільшого поширення – північ Америки, схід Росії. Інкубаційний період становить від 1 до 30 днів. Багато людей хворіють без ознак (симптомів). Симптоматика: гарячка, головний біль, блювання, слабкість, перебіг хвороби може ускладнитися менінгітом, енцефалітом. Специфічних ліків чи вакцин немає. Здійснюється симптоматичне лікування ускладнень вірусної інфекції.

Колорадська кліщова гарячка спричинена вірусом колорадської кліщової лихоманки (РНК-вмісним арбовірусом із роду Coltivirus родини Reoviridae). Переносять інфекцію кліщі Dermacentor andersoni, Dermacentor variabilis. Воротами інфекції є місце укусу кліща. Дуже рідко зараження можливе при переливанні інфікованих препаратів крові від інфікованої людини (гемоконтактним механізмом). Території найбільшого розповсюдження – західна частина США. Інкубаційний період триває від 1 до 14 днів. Симптоми: підвищення температури тіла до 39-40 °C, слабкість, головний і м'язовий біль, озноб, іноді біль у горлі. Характерні також біль позаду ока та світлобоязнь, тріскання судинок склери. У 25 % пацієнтів з'являються біль у животі, нудота та блювання. 5-15 % пацієнтів можуть мати на тулубі висип (плямистий, макуло-папульозний, петехіальний), що швидко зникає. Обличчя, шия –червоного кольору. Приблизно у 3% хворих на 4-9 день хвороби розвиваються ураження центральної нервової системи (менінгіт, енцефаліт, менінгоенцефаліт). Здійснюється симптоматичне лікування ускладнень вірусної інфекції, специфічного лікування немає.

Конго-кримську геморагічну лихоманку спричиняє РНК-вмісний вірус, що належить до роду Nairovirus, родини Bunyaviridae. Переносять інфекцію кліщі Hyalomma marginatum, Rhipicephalus bursa. Зараження відбувається внаслідок укусу інфікованих кліщів чи при контакті з кров’ю хворої тварини, людини, при переливанні крові чи через забруднений медичний інструментарій. Території розповсюдження – південь Європи, південь Азії, північ Африки. Інкубаційний період найчастіше триває 5-6 днів, загалом від 2 до 14 днів. Симптоми: підвищення температури до 39-40?С, озноб, головний біль, біль у м’язах та суглобах, біль у животі, можливе блювання, почервоніння шкіри обличчя, шиї, верхньої частини грудної клітки, слизових оболонок кон’юнктиви та зіву, піднебіння. При складному перебігу хвороби можлива жовтяниця, порушення роботи органів чуття, зміни настрою. У міру прогресування хвороби – поява сильних носових кровотеч, крововиливів, синців, тривалих кровотеч від найменших пошкоджень. Лікування симптоматичне. Існує практика застосування рибавірину. Пошук противірусних препаратів триває.

Хвороба, спричинена вірусом Heartland virus, що належить до РНК-вмісних вірусів родини phlebovirus. Переносниками є кліщі: Amblyomma americanum. Території найбільшого розповсюдження – штат Міссурі та Теннессі, США. Симптоми: підвищення температури вище 38 °С, слабкість, головний біль, біль у м’язах, втрата апетиту, нудота, діарея, втрата ваги, біль e суглобах, схильність до кровотеч, лейкопенія, тромбоцитопенія. Лікування симптоматичне.

Хвороба, спричинена вірусом Alongshan virus, що належить до РНК-вмісних вірусів родини flavivirus. Вірус вперше виявлений у 2019 році, тому ще потребує вивчення. Описаними переносниками є кліщі Ixodes persulcatus (Китай, Монголія), Ixodes ricinus (південний схід Фінляндії). Симптоми: у хворих спостерігалася виснажлива гарячка (до 38 °С), ознаки інтоксикації, деякі з пацієнтів мали енцефаліт, третина – мали кому.

Протозойні захворювання

Бабеозіс спричиняють мікроскопічні паразити Babesia microti, Babesia equi, що розмножуються та руйнують червоні кров’яні клітини людини. Носіями є кліщі Ixodes scapularis, Ixodes pacificus. Території поширення – північний схід та західне узбережжя США. Інкубаційний період триває від 3 діб до 3 тижнів. Симптоматика: більшість інфікованих осіб переносять хворобу безсимптомно. Інколи розвиваються грипоподібні симптоми: гарячка до 38-40°С, озноб, пітливість, слабкість, дезорієнтація, головний біль, біль в епігастрії, нудота, блювання, що не приносить полегшення. Хвороба затягується на місяці, роки, проявляється анемією (гемолітичною), порушенням згортання крові, недостатністю печінки (жовтяницею), нирок (темна сеча). Групою ризику є хворі з видаленою селезінкою, ті, що мають знижений імунітет, хронічні хвороби печінка та нирок, особи літнього віку. Специфічне лікування проводять за схемою терапії тяжкої тропічної малярії, оскільки паразит не чутливий до більшості протималярійних препаратів.

Токсичні захворювання

Токсичний параліч – хвороба, зумовлена нейротоксином, що виробляється в слинних залозах кліщів. Переносниками є кліщі Dermacentor andersoni, Dermacentor variabilis (північний захід США та південний захід Канади), Ixodes holocyclus (східне узбережжя Австралії). Хвороба проявляється на 2-7 день. Симптоми: слабкість у ногах, що переходить у параліч ніг (нерухомість). Поширення паралічу на тулуб, руки, голову може призвести до дихальної недостатності та навіть смерті.

Алергічні захворювання

Алергія до альфа галактози (Alpha-gal allergy) – це реакція імунної системи на молекулу цукру альфа галактозу, що потрапляє в організм через деяких кліщів. Особи з таким захворюванням можуть мати перехресну алергію на червоне м'ясо. Симптоматика: висип, утруднене дихання, падіння артеріального тиску, запаморочення або непритомність, нудота, блювота, біль у шлунку.

Про інші перехресні алергії читайте в статті.

 

Література за темою:       

Mandell, Douglas, and Bennett's Principles and Practice of Infectious Diseases, 7th Edition, 2009, Pages: 3649 - 3661

Інфекційні хвороби/За ред. Тітова М.Б. — Київ: Вища школа,1995. — с. 409 – 416, 418 – 422, 428 – 434, 440 – 446, 451 – 456, 467 – 474.

https://en.wikipedia.org/wiki/Tick-borne_disease

https://www.cdc.gov/lyme/transmission/index.html

https://en.wikipedia.org/wiki/Babesia

https://en.wikipedia.org/wiki/Tularemia

https://en.wikipedia.org/wiki/Rocky_Mountain_spotted_fever

https://www.cdc.gov/mmwr/volumes/65/rr/pdfs/rr6502.pdf

https://www.cdc.gov/ticks/tickbornediseases/TickborneDiseases-P.pdf

https://www.cdc.gov/anaplasmosis/

https://www.cdc.gov/tularemia/

https://www.cdc.gov/vhf/tbe/index.html

https://www.cdc.gov/powassan/

https://www.cdc.gov/coloradotickfever/symptoms-treatment.html

https://www.cdc.gov/vhf/crimean-congo/index.html

https://www.cdc.gov/mmwr/preview/mmwrhtml/mm6312a4.htm

https://parasitesandvectors.biomedcentral.com/articles/10.1186/s13071-019-3707-1

https://www.cdc.gov/parasites/babesiosis/disease.html

https://en.wikipedia.org/wiki/Babesiosis

https://en.wikipedia.org/wiki/Heartland_bandavirus

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6628756/

https://en.wikipedia.org/wiki/Tick_paralysis

https://www.cdc.gov/ticks/alpha-gal/index.html

https://www.cdc.gov/ticks/removing_a_tick.html

https://www.cdc.gov/ticks/avoid/index.html

 

Автор: Ольга Летнянчик, лікар, медичний блогер.

У 2003 році закінчила Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, здобула кваліфікацію лікаря.

«Беру участь у декількох проектах у сфері популяризації здорового способу життя, збереження та зміцнення здоров’я. Вірю, що знання – це перший крок на шляху до змін на краще».